Ухвала

від 10.03.2020 по справі 753/3415/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙРАЙОННИЙ СУДМ.КИЄВА

справа № 753/3415/20

провадження № 1-кс/753/1000/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю слідчого ОСОБА_3

директора ТОВ «БІЛОК.ЮА» ОСОБА_4

власника майна ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 32019100000000669 від 28.11.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий з ОВС другого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у ході проведення обшуку 21.02.2020, за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана 3, а саме, готівкові кошти у сумі 61 050 (шістдесят одна тисяча п`ятдесят) українських гривень, із метою забезпечення збереження речових доказів, що можуть бути доказами у кримінальному провадженні № 32019100000000669 від 28.11.2019.

Матеріали клопотання надійшли до суду та передані слідчому судді 24.02.2020.

Клопотання слідчим мотивоване тим, що у провадженні другого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві проводяться слідчі (розшукові) дії у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019100000000669 від 28.11.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Білок.ЮА» (код ЄДРПОУ 39008316) ОСОБА_4 за попередньою змовою із бухгалтером вказаного підприємства ОСОБА_8 та керівником підконтрольного йому ТОВ «Спорт Нутрішн Імпорт» (код ЄДРПОУ 43070851) ОСОБА_9 , перебуваючи на території м. Києва в період січня 2018 по вересень 2019 шляхом ввезення на митну територію України товарно-матеріальних цінностей за заниженою вартістю та подальшої реалізації на адресу підконтрольних осіб, а саме працівників вищевказаних суб`єктів господарювання, які зареєстровані ФОП, умисно ухилились від сплати податку на додану вартість на суму 10,5 млн. грн., що підтверджується висновком експерта ТОВ «Дослідний інформаційно- консультаційний центр» №1-20/11/2019-дос від 20.11.2019.

Так, службові особи ТОВ «БІЛОК.ЮА» та ТОВ «Спорт Нутрішн Імпорт» та інші не встановлені особи в період з січня 2018 року по вересень 2019 року, здійснювали переміщення товару (спортивного харчування) в митному режимі «IM 40» на територію України по заниженій митній вартості.

Крім того, в період 2018-2019 років ТОВ «БІЛОК.ЮА» (код ЄДРПОУ 39008316) та ТОВ «Спорт Нутрішн Імпорт» (код ЄДРПОУ 43070851) здійснювали ввезення на митну територію України ТМЦ (спортивного харчування) по заниженим цінам та з приховуванням від контролюючих органів реальної кількості та вартості ввезеного товару, шляхом підробки необхідних для розмитнення документів з подальшою реалізацією через спеціалізований Інтернет магазин та мережу магазинів.

Тенденція заниження цін при імпорті спортивного харчування ТОВ «БІЛОК.ЮА» (код ЄДРПОУ 39008316) та ТОВ «Спорт Нутрішн Імпорт» (код ЄДРПОУ 43070851) спостерігається по всім позиціям імпортованої продукції близько в 3,5 рази.

Вказані дії службових обіб ТОВ «БІЛОК.ЮА» (код ЄДРПОУ 39008316) та ТОВ «Спорт Нутріщн Імпорт» (код ЄДРПОУ 43070851) вказують на заниження митної вартості при імпортних операціях, з метою заниження митних платежів, шляхом підробки необхідних для розмитнення документів.

В подальшому реалізацію-незаконно імпортованого спортивного харчування ТОВ «БІЛОК.ЮА» (код ЄДРПОУ 39008316) та ТОВ «Спорт Нутрішн Імпорт» (код ЄДРПОУ 43070851) документально відображають в адресу підконтрольних фізичних осіб-підприємців до яких входять ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_2 ), ОСОБА_10 (і.п.н. НОМЕР_3 ), ОСОБА_9 (і.п.н. НОМЕР_4 ), ОСОБА_11 (і.п.н. НОМЕР_5 ), ОСОБА_12 (і.п.н. НОМЕР_6 ), ОСОБА_13 (і.п.н. НОМЕР_7 ), ОСОБА_14 (і.п.н. НОМЕР_8 ), ОСОБА_15 (і.п.н. НОМЕР_9 ), ОСОБА_16 (і.п.н. НОМЕР_10 ), ОСОБА_17 (і.п.н. НОМЕР_11 ), ОСОБА_18 (і.п.н. НОМЕР_12 ), ОСОБА_19 (і.п.н. НОМЕР_13 ), ОСОБА_20 (і.п.н. НОМЕР_14 ), ОСОБА_21 (і.п.н. НОМЕР_15 ), ОСОБА_22 (і.п.н. НОМЕР_16 ), ОСОБА_23 (і.п.н. НОМЕР_17 ), ОСОБА_24 (і.п.н. НОМЕР_18 ), ОСОБА_25 (і.п.н. НОМЕР_19 ), ОСОБА_26 (і.п.н. НОМЕР_20 ), ОСОБА_27 (і.п.н. НОМЕР_21 ), ОСОБА_28 (і.п.н. НОМЕР_22 ), ОСОБА_29 (і.п.н. НОМЕР_23 ), ОСОБА_30 (і.п.н. НОМЕР_24 ), ОСОБА_31 (і.п.н. НОМЕР_25 ), ОСОБА_32 (і.п.н. НОМЕР_26 ), ОСОБА_33 (і.п.н. НОМЕР_27 ), ОСОБА_34 (і.п.н. НОМЕР_28 ), ОСОБА_35 (і.п.н. НОМЕР_29 ), ОСОБА_36 (і.п.н. НОМЕР_30 ), ОСОБА_37 (і.п.н. НОМЕР_31 ), ОСОБА_38 (і.п.н. НОМЕР_32 ), ОСОБА_39 (і.п.н. НОМЕР_33 ), ОСОБА_40 (і.п.н. НОМЕР_34 ), ОСОБА_41 (і.п.н. НОМЕР_35 ), ОСОБА_42 (і.п.н. НОМЕР_36 ), ОСОБА_43 (і.п.н. НОМЕР_37 ), ОСОБА_44 (і.п.н. НОМЕР_38 ), ОСОБА_45 (і.п.н. НОМЕР_39 ), ОСОБА_46 (і.п.н. НОМЕР_40 ), ОСОБА_47 (і.п.н. НОМЕР_41 ), ОСОБА_48 (і.п.н. НОМЕР_42 ), ОСОБА_49 (і.п.н. НОМЕР_43 ), ОСОБА_50 (і.п.н. НОМЕР_44 ), ОСОБА_51 (і.п.н. НОМЕР_45 ), ОСОБА_52 (і.п.н. НОМЕР_46 ), ОСОБА_53 (і.п.н. НОМЕР_47 ), ОСОБА_54 (і.п.н. НОМЕР_48 ), ОСОБА_55 (і.п.н. НОМЕР_49 ), ОСОБА_56 (і.п.н. НОМЕР_50 ) та інших, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, за ціною яка у декілька разів менша від реальної вартості реалізованих ТМЦ, що дозволяє приховувати реальні обсяги прибутку.

Фактично незаконно імпортовані товари ТОВ «БІЛОК.ЮА» (код ЄДРПОУ 39008316) та ТОВ «Спорт Нутрішн Імпорт» (код ЄДРПОУ 43070851) реалізуються кінцевим споживачам на території України через спеціалізований Інтернет магазин та мережу магазинів, при цьому кінцеві споживачі оплачують отримані товари через сервіс фінансової компанії в адресу підконтрольних фігурантам фізичним особам підприємцям.

21 лютого 2020 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_57 від 06.02.2020 проведено обшук офісного приміщення за адресою м. Київ, просп. Миколи Бажана 3, у результаті чого встановлено та вилучено готівкові кошти 61 050 (шістдесят одна тисяча п`ятдесят) українських гривень.

Представник, який знаходився на обшуку пояснити їх походження не зміг. Документів, які б підтверджували їх походження грошових коштів та пояснень надано не було.

22 лютого 2020 року проведено огляд Інтернет-сайту «Belok.ua», відповідно до якого встановлено, що придбання уціненого товару можливе лише за готівкові кошти. Вказана інформація свідчить про приховування реальних обсягів продажу товару та відповідного заниження об`єму оподаткування.

Крім того, у ході обшуку було виявлено та вилучено документи, щодо продажу спортивного харчування на адресу фізичних осіб підприємців оглянуті протоколом огляду від 22.02.2020.

В ході аналізу документів встановлено проведення взаєморозрахунків ТОВ «БІЛОК.ЮА» та ТОВ «Спорт Нутрішн Імпорт» з новими фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до рапорту ОУ ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що вищевказані документи містять інформацію про реалізацію ТМЦ в адресу підконтрольних фізичних осіб-підприємців.

21 лютого 2020 року вказані грошові кошти постановою старшого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_3 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 32019100000000669 від 28.11.2019, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

У відповідності норм КПК України, на слідчого покладається обов`язок вжити всіх дієвих заходів щодо забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

Слідчий у клопотанні вказував, що є достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні просив клопотання задовольнити, посилаючись на обставини викладені у клопотанні. Вказуючи, що постановою слідчого наведені грошові кошти визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженню. Оскільки вилучене майно має статус тимчасово вилученого просив накласти арешт із метою збереження речових доказів.

Директор ТОВ «БІЛОК.ЮА»- ОСОБА_4 , власник майна ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечували проти вказаного клопотання із підстав його необґрунтованості та просили відмовити у задоволенні його вимог.

Власник майна ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення клопотання, оскільки вказане клопотання на їх думку є необґрунтованим, оскільки його було застосовано без урахування фактичних даних щодо належності грошових коштів певним особам, щодо даних про походження грошових коштів, а також відсутності ознак речових доказів, оскільки кримінальне провадження розслідується стосовно ухилення від сплати податків ТОВ «БІЛОК.ЮА», вилучені у ОСОБА_5 грошові кошти не мають відношення до діяльності вказаного товариства, а також контрагентів, які зазначені у фабулі справи.

Зазначили, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично орендує та здійснює господарську діяльність ФОП « ОСОБА_5 » та не має відношення до ТОВ «БІЛОК.ЮА», та до вказаного кримінального провадження. Слідчий у свою чергу не наводить обґрунтування, яким чином особисті грошові кошти ОСОБА_5 були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та якого кримінального правопорушення, в той час як відомості щодо ФОП взагалі не внесено до ЄРДР. Слідчий не наводить у клопотанні відомості, яким чином вказані грошові кошті виступили об`єктом кримінального правопорушення чи набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення злочину.

Таким чином, вилучені грошові кошти не можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та вважатись такими, що отримані від незаконної діяльності, не можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються. У зв`язку із чим, просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого та повернути вилучені грошові кошти у розмірі 61050 грн. їх власнику.

Заслухавши доводи слідчого та заперечення власника майна та його представника, дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (ст. 132 КПК України).

Зокрема п. 7 ч. 2ст. 131 КПК Українипередбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 167 КПК Українитимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 1ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2ст. 168 КПК України).

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 Кодексу, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора складається в тому числі з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_3 від 21.02.2020 вилучені під час обшуку вказані грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 32019100000000669 від 28.11.2019, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Разом із тим, вказана постанова слідчого не містить обґрунтування, яким саме ознакам, передбаченимприписами ст. 98 КПК України відповідають вилучені під час обшуку грошові кошти та у чому це проявляється. Постанова містить лише опис обставин кримінального провадження, досудове розслідування у котрому ведеться розслідування та загальні посилання на положенняст. 98 КПК України.

Тобто, вищевказана постанова не мотивована, а матеріали долучені до клопотання про арешт майна не містять жодних відомостей, якій б переконливо доводили б, що вилучені грошові кошти у ході проведення обшуку 21.02.2020, за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана 3, є речовими доказами, у кримінальному провадженні № 32019100000000669 від 28.11.2019,і до обставин якого ОСОБА_5 не має жодного відношення.

Також встановлено, що в описовій частині ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 06.02.2020 зазначено, що клопотання підлягає задоволенню.

Тобто, слідчий суддя не надавала дозвіл слідчому на вилучення грошових коштів, оскільки зазначене вилучення буде порушенням ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідчий у клопотанні про накладення арешту на майно посилається, що вилучене майно може бути використане як доказ обставин, які встановлюються під час даного кримінального провадження, та а не застосування цього заходу зумовить труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Проте, яким чином вони можуть бути використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінальних правопорушень та (або) зберегли на собі їх сліди, ним не вказано.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3.ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить у чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, тобто відповідні дані і мають міститись у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно положень статей 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 про підозру у кримінальному провадженні № 32019100000000669 від 28.11.2019 не оголошно, у сторони обвинувачення відсутні правові підстави для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт належного останньому майна, з метою його можливої подальшої конфіскації як виду покарання, тобто на підставі пункту 3 частини 2 статті 170 КПК України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 173 КПК України іншим обов`язковим елементом, який повинен врахувати слідчий суддя при вирішення питання про арешт майна є розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий в своєму клопотанні не піднімає питання щодо розумності, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для його власника.

При цьому, тимчасово вилучені грошові кошти є особистими коштами ОСОБА_5 .

Тобто, під час накладання арешту на майно порушено права власника, який з накладенням арешту позбавлений права на вільне користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, слід зазначити, що статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не може бути протиправно позбавлений права власності, а також, що таке право є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. При цьому обмеження права власності повинно бути розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

На підставівищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, у зв`язку з відсутністю для цього правових підстав.

Керуючись ст.ст. 2,7, 16, 98, 131, 132, 167-168, 170-173, 309,369-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволені клопотання старшого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 32019100000000669 від 28.11.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: