Рішення

від 09.03.2020 по справі 520/14399/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 березня 2020 р. № 520/14399/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (м.Харків, пров. Інженерний,7, ЄДРПОУ 14321937), Адміністрації Державної прикордонної служби України (м.Харків, пров. Інженерний,7, ЄДРПОУ 23311429) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати у період з 23.12.2010 по 05.10.2017 індексації грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення нарахування та виплати у період з 17.10.2017 по 18.03.2019 індексації грошового забезпечення;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 23.12.2010 по 05.10.2017 ;

зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 17.10.2017 по 18.03.2019;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати у період з 23.12.2010 по 05.10.2017 індексації грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки;

визнати протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки;

зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військову службу, є учасником бойових дій, проте відповідачами по справі протиправно не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечена за періоди проходження служби та грошова компенсація невикористаних днів додаткової щорічної відпустки, як УБД.

Відповідачами надано відзиви на адміністративний позов, у яких вказано, що у спірних правовідносинах вони діяли згідно чинного законодавства; оскільки відповідачі фінансуються з державного бюджету і як розпорядники бюджетних коштів, відповідно до ст. ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України можуть брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки на утримання персоналу лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Згідно з абз. 4 п. 6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 ли 2003 року №1078 передбачає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на відповідний рік. Отже дії ставляться в залежність від наявності відповідного обсягу бюджетного асигнування, відсутності в достатньому об`ємі бюджетних асигнувань, а брати зобов`язання, які не підкріплені бюджети асигнуванням, буде порушенням статті 48 Бюджетного Кодексу України і наслідок не буде рахуватися як заборгованість. Відповідності до п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям додаткової відпустки під час дії особливого періоду припиняється, тоді як позивач з заявами про виплату компенсації як і надання відпустки не звертався.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу водієм Інформаційного центру «Харків» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України з 23.12.2010 по 05.10.2017, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку НОМЕР_3 .

21.08.2017 між позивачем та Державною прикордонною службою, в особі начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України строком на три роки з 21.08.2017 по 20.08.2020

Наказом начальника Східного регіонального зонального управління ДПС України від 27.02.2019 №129-АГ позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Наказом 108-ОС начальника Східного регіонального управління ДПС України від 27.02.2019 дію контракту припинено (розірвано) та звільнено з військової служби за підпунктом «д» (через службову невідповідність) п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас по Східному регіональному управлінню ДПС України без права носіння військової форми одягу.

Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18.03.2019 № 146ОС-ОС позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів грошового забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Харківського РВК м Харкова.

Листом Східного регіонального управління ДПС України №11/3329 від 27.06.2019 повідомлено, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2017 рік та січень-лютий 2018 року не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців, у зв`язку з чим нарахування індексації грошового забезпечення за період з 17.10.2017 по 28.02.2018 не проводилось, в той же час за період з 01.03.2018 по 18.03.2019 виплачена індексація в сумі 291.31 грн.; додаткова відпустка із збереженням заробітної плати для учасників бойових дій, яка передбачена ст. 162 Закону України «Про відпустки» за період січень 2016 - перший квартал 2019 не надавалась.

Листом в.о. командира військової частини НОМЕР_2 позивача повідомлено, що індексація грошового забезпечення з 23.12.2010 по 31.12.2015 проведена, проте копії документів, що підтверджують нарахування та виплату не можуть бути надані. Додаткова (пільгова) відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів, передбачена положеннями Закону України «Про відпустки» позивачу в період з 03.07.2015 по 05.10.2017 не надавалась.

Долученою до матеріалів справи копією посвідчення НОМЕР_4 підтверджено, що позивач має статус учасника бойових дій з 03.07.2015.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів в частині ненарахування та невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає наступне.

Так, положеннями ст. 162 Закону України Про відпустки передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За змістом ст. 5 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає суду підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

У свою чергу Указом Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 Про часткову мобілізацію постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини з приводу отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням заявника виникли в особливий період.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені, насамперед, Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей як спеціальним актом права.

Так, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відтак, суд зазначає, що норми Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у тому числі і в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення заявника зі списків особового складу, відповідачем протиправно не проведено із заявником усіх необхідних розрахунків з приводу нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2015-2019 роки.

Суд також вважає, що припинення можливості фізичного використання особою відпустки на час особливого періоду не означає припинення права особи на відпустку як таку, котре (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) шляхом безпосереднього надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який не може тривати не визначений термін; 2) шляхом грошової компенсації невикористаної відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 р. по зразковій справі №620/4218/18

Суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що оскільки позивач не звертався з відповідним рапортом про надання відпустки або компенсації, він втратив право на наступну виплату компенсації.

Як вбачається зі змісту абз. 3 п. 14 статті 101 Закону №2011-ХІІ у разі невикористання військовослужбовцями до часу звільнення щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Таким чином, вказана норма передбачає не право роботодавця нарахувати або не нарахувати компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, а його обов`язок нарахувати і виплатити, а тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідачем не було проведено повного розрахунку в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої учасникам бойових дій.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про бездіяльності відповідачів в частині не нарахування та невиплаті грошової компенсації за дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за відповідні періоди , в тому числі Адміністрацією Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з 03.07.2015 по 05.10.2017 року; Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України за період січень 2016 - перший квартал 2019 року та зобов`язання здійснити нарахування та виплату такої компенсації.

Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів в частині не проведення індексації грошового забезпечення та зобов`язання здійснити нарахування та виплату, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу військовою службою це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-XII).

Так, частинами 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція).

Абзацом другим ч. 3 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (п. 1.9 Інструкції).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.

Крім того суд зазначає, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідачі, кошти на індексацію грошового забезпечення позивача відсутні.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до довідки про нарахування та виплату індексації та відзиву на позов, судом встановлено, що індексацію грошових доходів Адміністрацією Державної прикордонної служби України в/ч 1470Р позивачу нарахована та виплачена за період з 23.12.2010 по 31.12.2015 у сумі 4578.62 грн..; Східним регіональним управління Державної прикордонної служби України позивачу нарахована та виплачена індексація за період з 23.12.2010 по 31.12.2015 у сумі 29.31 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у період з 01.01.2016 по 16.10.2017; Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України у період з 17.10.2017 по 28.02.2018 та зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідні періоди.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 КАС України, суд, -

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 03.07.2015 по 05.10.2017.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 03.07.2015 по 05.10.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з січня 2016 по перший квартал 2019.

Зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з січня 2016 по перший квартал 2019.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати у період з 01.01.2016 по 16.10.2017 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2017 індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 17.10.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у період з 17.10.2017 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зоркіна Ю.В.