Рішення

від 10.03.2020 по справі 640/18091/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 березня 2020 року справа №640/18091/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Венсон" (далі по тексту - позивач, ПП "Венсон") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень від 24 вересня 2018 року №0644411213 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправного застосування штрафу за порушення граничних строків сплати, оскільки ПП "Венсон" у повному обсязі та своєчасно виконало зобов`язання по сплаті податку на додану вартість; позивач зазначає, що кошти сплачено в межах граничного строку, передбаченого положеннями Податкового кодексу України, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції відповідно до статті 126 Податкового кодексу України; у відповідача були відсутні правові підстави для проведення камеральної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18091/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки перевіркою встановлено порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, наслідком чого стало застосування у відношення позивача штрафних санкцій, передбачених положеннями пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 24 вересня 2018 року №0644411213 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з акцизного податку, визначеного пунктом 57.1 статті 57, пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.3 статті 57, статтею 203 Податкового кодексу України, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 351, 333, 328, 328, 305, 304, 304, 299, 299,298, 297, 295, 278, 278, 272, 269, 268, 248, 242, 241, 240, 239, 239, 238, 237, 224, 215, 214, 211, 211, 211, 211, 210, 210, 209, 208, 208, 208, 206, 194, 181, 180, 178, 177, 177, 176, 175, 175, 161, 150, 148, 145, 145, 144, 143, 124, 115, 113 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 186 584,00 грн. ПП "Венсон" зобов`язано сплатити штраф розмірі 20% у сумі 37 316,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта ГУ ДФС від 15 серпня 2018 року №14920/26-15-12-13-20/31466839 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій за період січень 2016 року - березень 2018 року згідно таблиці.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на прибуток зобов`язаний сплачувати визначені ним податкові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов 'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

За правилами підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положення пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу першого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість , самостійно визначене платником податків у податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати ПП "Венсон" узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, у тому числі відповідних декларацій з податку на додану вартість, платіжних документів, доказів наявності у позивача податкового боргу.

Не надання доказів на підтвердження виявлених порушень унеможливлює встановити порушення ПП "Венсон" граничних строків сплати податкового зобов`язання, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Позивач, у свою чергу зазначив, що протягом періоду січень 2016 року - березень 2018 року ним подавались в податкові декларації з податку на додану вартість та своєчасно і в повному обсязі сплачувались визначені зазначених деклараціях суми податку на додану вартість, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копії податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період та копії виписок банку по особовому рахунку про сплату податку на додану вартість за період з грудня 2015 року по квітень 2018 року.

З огляду на викладене суд вважає висновки акта перевірки про порушення ПП "Венсон" вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України помилковими та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Враховуючи необґрунтованість висновків акта перевірки та не надання відповідачем доказів, які б підтверджували виявлені порушення, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 24 вересня 2018 року №0644411213 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП "Венсон" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Венсон" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24 вересня 2018 року №0644411213.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Венсон" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приватне підприємство "Венсон" (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 8, кв. 127; ідентифікаційний код 31466839);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко