Постанова

від 11.03.2020 по справі 200/10070/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року справа №200/10070/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємств Компанія Вода Донбасу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 200/10070/19-а (головуючий суддя І інстанції - Троянова О.В.), складене в повному обсязі 28 грудня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області за позовом Офісу великих платників ДФС до Комунального підприємств Компанія Вода Донбасу про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2019 року Офіс великих платників ДФС звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємств Компанія Вода Донбасу про стягнення з рахунків платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, кошти в сумі податкового боргу у розмірі 11 276 002,10 грн. (а.с. 5-6).

23 жовтня 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 2 677 262,52 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків платника податків - Комунального підприємства «Вода Донбасу» , а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, кошти в сумі податкового боргу в розмірі 2 671 829, 88 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 164-167).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені, Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог та відмовити у стягненні пені з підприємства.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що процедура нарахування пені не забезпечена законодавчо, що виключає можливість її застосування.

Зазначено, що відповідачем ані у відзиву, ані в уточнюючій позовній заяві не надано будь-яких податкових повідомлень-рішень про застосування пені, а ні розрахунку даного виду штрафних санкцій, не вказано за який саме період та відповідно до яких податкових повідомлень-рішень нарахована пеня у розмірі 139 036,71 грн.

Відтак, позивачем не наведено достовірних доказів на підтвердження правомірності стягнення вищевказаної суми пені у якості податкового боргу.

Посилався на положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо звільнення від нарахування штрафних санкцій відповідно до отриманих сертифікатів ТПП (а.с. 174-177).

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу , зареєстровано в якості юридичної особи та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 00191678, місцезнаходження юридичної особи: вулиця К.Лібкнехта, 177а, місто Маріуполь, Донецька область, 87547, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 7-10).

Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби, як платник податків за основним місцем обліку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з ІКП, наявної в матеріалах справи встановлено, що станом на 17 вересня 2019 року за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 2 677 262,52 грн.

Зазначений борг виник на підставі наступних сум :

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001565000 від 15 листопада 2016 року (нараховано штрафних санкцій на суму 361 786,46 грн.) (а.с. 20).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001575000 від 15 листопада 2016 року. (нараховано штрафних санкцій на суму 372 824,79 грн.) (а.с. 25).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001585000 від 15 листопада 2016 року. (нараховано штрафних санкцій на суму 267 227,37 грн.) (а.с. 30).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001595000 від 15 листопада 2016 року.(нараховано штрафних санкцій на суму 201 598,88 грн.) (а.с. 15).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001605000 від 16 листопада 2016 року.(нараховано штрафних санкцій на суму 229 743,39 грн.) (а.с. 35).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001615000 від 16 листопада 2016 року.(нараховано штрафних санкцій на суму 263 615,51 грн.) (а.с. 40).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001625000 від 16 листопада 2016 року.(нараховано штрафних санкцій на суму 433 605,11 грн.) (а.с. 45).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001655000 від 16 листопада 2016 року.(нараховано штрафних санкцій на суму 48 160,54 грн.) (а.с. 54).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001675000 від 16 листопада 2016 року.(нараховано штрафних санкцій на суму 354 231,64 грн.) (а.с. 50).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Ш') N0005884614 від 21 липня 2017 року.(нараховано штрафних санкцій на суму 224,11 грн.) (а.с. 59).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0205574603 від 04 жовтня 2018 року. (нараховано штрафних санкцій на суму 5007,10 грн.) (а.с. 65).

Податкове повідомлення - рішення (форма 'Ш') N0272134603 від 27 листопада 2018 року. (нараховано штрафних санкцій на суму 201,43 грн.) (а.с. 62).

Водночас, судами встановлено, що в судовому порядку скасовано:

- податкове повідомлення - рішення (форма 'Ш') N0005884614 від 21 липня 2017 року, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість нараховано штраф у розмірі 224,11 грн. (відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року справа №200/4189/17-а);

-податкове повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0205574603 від 04 жовтня 2018 року яким застосовано штрафні санкції у розмірі 5007,10 грн. (відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року справа №200/11224/18-а)

- податкове повідомлення - рішення (форма 'Ш') N0272134603 від 27 листопада 2018 року яким застосовано штрафні санкції за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 201,43 грн. (відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, справа №200/2995/19-а.

Відомостей щодо скасування інших податкових повідомлень-рішень не надано. Тобто, на час звернення до суду зазначені податкові повідомлення-рішення вважаються узгодженими в силу діючих норм податкового кодексу України.Зазначені обставини сторонами не спростовуються.

Спірним у даній справі є правомірність стягнення коштів з рахунків платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику кошти в сумі податкового боргу в розмірі 2 677 262,52 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з несплатою наявного податкового боргу за відрахуванням сум штрафних санкцій по скасованим податковим повідомленням-рішенням скасованим у судовому порядку.

При цьому, судом першої інстанції стягнуто у якості податкового боргу і пеню у розмірі 139 036,71 грн., нарахування якої оскаржує апелянт.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення податкового боргу у вигляді пені в сумі 139 036,71 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення податкового боргу по пені у розмірі 139 036,71 грн., з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків та згідно п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Суд зауважує, що відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Дійсно, за відповідачем обліковується податковий борг за податковими повідомленнями рішеннями (форма 'Н') № 0001565000 від 15.11.2016 року, податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001575000 від 15.11.2016 року, податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001585000 від 15.11.2016 року, податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001595000 від 15.11.2016 року, податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001605000 від 16.11.2016 року, податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001615000 від 16.11.2016 року, податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001625000 від 16.11.2016 року, податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') №0001655000 від 16.11.2016 року, податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001675000 від 16.11.2016 року суду на загальну суму 2 532 793,17 грн. та вони є узгодженими та підлягають стягненню з відповідача.

Однак, суд першої інстанції стягнув податковий борг по пені в сумі 139036,71 грн. зазначивши, що пеня встановлена за період з 12.04 .2017 року по 05.07.2019 року(а.с. 154).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з цим стягненням, оскільки ця пеня нарахована не невизначені документи, за невизначений період (є початок періоду, однак не визначений кінцевий термін).

Як вбачається з розрахунку нарахування пені, вона стягується за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9081819202 від 21.04.2015 року. Отже формування зазначеної суми пені відповідно до даної декларації не доведена суду , що позбавляє можливості суду перевірити правомірність та період її нарахування.

Матеріали справи не містять будь-яких розрахунків цієї пені та облікової ставки, податкових повідомлень-рішень, рішень, тощо, по яким така пеня нарахована.

Як визначено частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не доведено суду правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 139036,71 грн., суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу в частині пені є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Посилання відповідача/апелянта на положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції в частині неправомірності нарахування пені судом апеляційної інстанції не приймаються та не оцінюються, оскільки, як вказано вище, позивачем не визначено період нарахування та розрахунок такої пені.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового скасування рішення суду.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємств Компанія Вода Донбасу - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 200/10070/19-а - скасувати в частині стягнення з рахунків платника податків - Комунального підприємства «Вода Донбасу» (вул. К. Лібкнехта, 177-А, м. Маріуполь, Донецька область, 87547, ЄДРПОУ 00191678), а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, кошти пені в сумі податкового боргу в розмірі 139 036 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч тридцять шість гривень) 71 коп. та відмовити у задоволені позову в цій частині.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 200/10070/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 березня 2020 року.

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова