Рішення

від 26.02.2020 по справі 313/784/19

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 313/784/19

Провадження № 2/313/76/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., представника позивача адвоката Нестеренка В.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Прусенко О.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом, у якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 б/н та зареєстрований 18.08.2008 р. за № 040826800060, а також стягнути з відповідача заборгованість з виплати орендної плати у розмірі 21 183,99 грн., пені за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 1 123,62 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 922,62 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що вона з 14.04.2019 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником земельної ділянки 7,2920 га, яка на підставі укладеного за життя її бабусі договору з 2008 року перебуває у оренді відповідача.

Відповідно до п. 9 та 11 Договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою до 01 листопада поточного року сплачувати 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки. Відповідно до п. 5 договору, з урахуванням внесених додатковою угодою змін нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 235 377,60 грн., а отже розмір орендної плати за умовами договору на рік складає 7 061,33 грн.

Однак відповідач систематично порушує свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2016, 2017, 2018 роках та відповідно нехтує терміном, зазначеним в п. 11 договору оренди землі, який є його істотною умовою. Станом на 16.04.2019 р. відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2016, 2017, 2018 роках належною їй земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2016, 2017, 2018 ріки, ні її бабуся за життя, ні вона в наступному від відповідача не отримувала. На неодноразові її звернення до відповідача про здійснення повного розрахунку за Договором оренди земельної ділянки останній відповідав відмовою.

У позові позивачка зазначає, що при погодженні з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, який відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є істотною умовою договору оренди землі, її бабуся та в наступному вона як правонаступник, розраховувала на отримання необхідних обігових грошових коштів. А отже в зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати, вона позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які вона розраховувала при укладені договору оренди землі.

ОСОБА_2 , посилаючись на ст. 611 ЦК України та п. 14 Договору оренди землі за несвоєчасне внесення орендної плати вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити їй пеню в розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення, що при сумі основного боргу 21 183, 99 грн. станом на 16.04.2019 р. складає 1 123,62 грн.

Пунктом 31 договору встановлено обов`язок Відповідача своєчасно сплачувати оренду плату, тобто до 01 листопада поточного року. В зв`язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2016, 2017, 2018 роках, є систематичним невиконанням ОСОБА_1 обов`язків, передбачених договором, що відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2008 року та зареєстрованого 18.08.2008 року за № 040826800060.

На підставі ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору

Загальною умовою виконання цивільно - правових зобов`язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На думку позивачки, договір оренди земельної ділянки, який за життя уклала її бабуся, згідно п. 2 ст. 651 ЦК України може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У позові позивачка просить судові витрати покласти на відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, але в частині позовних вимог щодо стягнення орендної плати за 2017 та 2018 роки відмовився з тих підстав, що відповідач добровільно сплатив орендну плату. Проте просив суд стягнути з відповідача з 02.11.2017 р. по 16.04.2019 р. пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 864,00 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 710,78 грн., за мінусом 2016 року до розрахунків, що наведені у позовній заяві.

Крім того, представник позивача адвокат Нестеренко В.В. заявив, що після смерті орендодавця ОСОБА_3 , орендар ОСОБА_1 повинен не чекати, доки спадкоємці оформлять спадщину, а з врахуванням вимог ч. 1 ст. 537 ЦК України та правового висновку Постанови Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі № 677/544/17 виконати обов`язки щодо сплати орендної плати шляхом внесення на депозит нотаріуса.

Присутні у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник позов не визнали та просили у задоволенні відмовити у повному обсязі з тих підстав, що умови за договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати виконуються у повному обсязі. На підтвердження сплати орендної плати відповідач надав суду копії платіжних відомостей та квитанцій, а також копію квитанції поштового переказу за 2017-2018 р. Заборгованість відсутня.

Вислухавши сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Позивачка ОСОБА_2 на обґрунтування своїх вимог надала суду наступні докази, а саме: копію паспорту та ідентифікаційного номеру; копію свідоцтва від 14.02.2019 р. № 138; копію витягу від 14.02.2019 р. № 156218119; копію додаткової угоди від 10.08.2016 р. № б/н; копію постанови від 25.10.2018 р. серії № 1321/02-31; копію витягу від 12.05.2017 р. № НВ-2303120802017.

Відповідач ОСОБА_1 на обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог надав суду наступні докази, а саме: копію платіжної відомості за 2016 рік; копію квитанції від 20.07.2016 р. за № 71 та № 71/К; копію квитанції від 20.07.2016 р. за № 72 та 72//К; копію квитанції від 18.08.2017 р. за № 9227; копію квитанції від 07.08.2018 р. за № 19ZM34494; копія квитанції № 13 від 09.07.2019 р. та № 13/К; копію квитанції від 09.07.2019 р. за № 14 та № 14/К; копію квитанції поштового переказу про виплату орендної плати за 2017-2018 роки позивачу від 26.07.2019 р.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закону України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_2 , є власником земельної ділянки, площею 7,2920 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2321284000:05:009:0004, розташованої на території Менчикурівської сільської ради, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим, 14.02.2019 р. державним нотаріусом Веселівської державної нотаріальної контори Запорізької області Дзябко М.І. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.8-9).

Зазначена земельна ділянка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 010116, виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 28.10.2004 р., цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2321284000:05:009:0004 належала ОСОБА_3 (а.с.81).

Дану земельну ділянку ОСОБА_3 за життя, згідно договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 28.07.2008 р. та зареєстрованого 18.08.2008 р. за № 040826800060, передала в оренду строком на десять років відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується копією державної реєстраційної справи договорів оренди земельних ділянок № 60 (ас. 70-83).

Відповідно до ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після державної реєстрації цього договору.

10.08.2016 р. відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду до вищевказаного договору, яка була зареєстрована 01.11.2016 р. Веселівською державною адміністрацією Запорізької області. Відповідно до умов додаткової угоди сторонами внесені зміни щодо розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, строку дії договору та розміру орендної плати.

Орендна плата згідно п. 9 вноситься орендарем в грошовій формі: 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 7 061,33 грн. або 3500 кг зерна і згідно п. 11 договору вноситься до 01 листопада поточного року (а.с.13-23).

Згідно п. 43 Додаткової угоди від 10.08.2016 р. прикінцевих положень цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, 01.11.2016 р. договір додаткової угоди від 10.08.2016 р. набрав чинності, держава офіційно визнала цей договір і строк дії цього договору закінчується, виходячи з умов договору 01.11.2016 р., через 10 років після державної реєстрації цього договору.

Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, яку він висловив у постанова від 18.01.2017 р. у справі №6-2777 цс16.

Відповідно до п. 9 вказаної Додаткової угоди, 15.07.2016 р. ОСОБА_3 отримала орендну плату у розмірі 3 тони 500 кг зерна, що підтверджується платіжною відомістю від 15.07.2016 р. (а.с.38).

Крім того, 20.07.2016 р. відповідач сплатив податок на доходи фізичних осіб у сумі 397,50 грн. та військовий збір у сумі 39,75 грн., що підтверджується квитанціями № 71 та 72 (а.с.39-40).

Суд вважає, що відповідач свої зобов`язання щодо виплати орендної плати за 2016 року виконав у повному обсязі. Тому доводи позивачки про невиплату відповідачем орендної плати за 2016 рік є необґрунтовані.

При вивченні спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , суд встановив, що позивачка свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримала тільки 14.02.2019 р.

З часу отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачка до відповідача щодо сплати їй орендної плати за договором додаткової угоди від 10.08.2016 р. не зверталася, копії документів про перехід права власності в порядку спадкування йому не надавала, що підтверджується відсутністю доказів.

З позовом до суду позивачка звернулася 04.07.2019 р. (а.с.3-6).

Судом провадження у справі відкрито 05.07.2019 р. (а.с.25).

За 2017-2018 роки орендну плату в сумі 14 122,66 грн. (2 роки х 7 061, 33 грн.) відповідач перерахував позивачці 26.07.2019 р., що підтверджується квитанцією поштового переказу за місцем її проживання, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.45).

Також суд відмічає, що відповідач 07.08.2018 р. здійснив сплату за позивачку земельного податку з фізичних осіб на суму 1 969, 13 грн., що підтверджується квитанцією № N19ZM34494, а 09.07.2019 р. сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 630,00 грн., квитанція № 13 (а.с.42,43).

У пункті 41 розділу Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору відповідач та ОСОБА_3 при укладанні та підписанні 10.08.2016 р. додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки кадастровий № 232321284000:05:009:0004 від 28.07.2008 р. реєстраційний номер 040826800060 від 18.08.2008 р. домовилися, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Також у п. 42 цього договору сторони домовилися про те, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Суд приймає до уваги те, що орендну плату за 2017- 2018 роки відповідач вніс 26.07.2019 р., що не узгоджується з вимогами п. 11 договору, у якому строк її внесення визначений сторонами до 01 листопада поточного року, але вважає, що це не є порушенням умов договору, так як відповідач довів у суді це порушення сталося не з його вини.

Суд вважає, що на порушення строків сплати орендної плати вплинула 02.11.2016 р. смерть ОСОБА_3 , з якою відповідач уклав додаткову угоду 10.08.2016 р., тривале оформлення позивачкою спадщини за заповітом, яку вона оформляла, а також ненадання відповідачу документів про перехід права власності в порядку спадкування.

У суда не має підстав ставити під сумнів те, що відповідачеві про нового власника земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 стало відомо лише після отримання ухвали про відкриття провадження.

Крім того, суд вважає безпідставним посиланням представника позивача, що після смерті орендодавця ОСОБА_3 орендар ОСОБА_1 повинен не чекати, доки спадкоємці оформлять спадщину, а з врахуванням вимог ч. 1 ст. 537 ЦК України та правового висновку Постанови Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі № 677/544/17 виконати обов`язки щодо сплати орендної плати шляхом внесення на депозит нотаріуса, так як, по-перше, постанова у справі № 677/544/17 ухвалена 18.09.2019 р., а позивачка до суду звернулася 04.07.2019 р.; по-друге, грошове зобов`язання щодо передання у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса допускається не завжди, а лише у випадках, передбачених ст. 537 ЦК України:1) при відсутності кредитора або його представника у місці виконання зобов`язання; 2) при ухиленні кредитора від прийняття виконання; 3) у разі іншого прострочення кредитора; 4) при відсутності представника недієздатного кредитора. У разі не передбачених законодавством випадках виконання шляхом передання грошової суми або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса не допускається, а здійснення такого виконання є неналежним; по-третє, зразу після отримання відповідачем із суду ухвали про відкриття провадження за позовом позивачки, як нового власника, кредитора, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, у порядку спадкування за заповітом, відповідач сплатив орендну плату за 2017-2018 роки.

Посилання представника позивача на те, що відповідач знав, що новим власником землі після смерті ОСОБА_3 є позивачка, так як 07.08.2018 р. здійснив сплату за позивачку земельного податку з фізичних осіб на суму 1 969,13 грн., що підтверджується квитанцією № N19ZM34494 є також на думку суду безпідставним з тих підстав, що тільки свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане 14.02.2019 р. державним нотаріусом Веселівської державної нотаріальної контори Запорізької області позивачка ОСОБА_2 дає право власності на земельну ділянку кадастровий номер № 2321284000:05:009:0004, а не квитанція № N19ZM34494 про сплату земельного податку з фізичних осіб (а.с.42.)

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду доказів, які доводять систематичне порушення відповідачем щодо сплати орендної плати за користуванням земельної ділянки у 2016-2018 роки у термін зазначений в п. 11 договору оренди землі, який є його істотною умовою.

Тому підстави для задоволення позову відсутні.

Питання із судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.1-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 18.08.2008 р. за № 040826800060, а також стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 заборгованості з виплати орендної плати у розмірі 21 183,99 грн., пені за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 1 123, 62 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 922,62 грн. - відмовити .

Судові витрати у сумі 1 536,80 грн., пов`язані зі сплатою судового збору, залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 06.03.2020 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

26.02.2020