Постанова

від 11.03.2020 по справі 640/21728/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21728/18 Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Тім про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві (далі - Позивач, ГУ ДФС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Тім (далі - Відповідач, ТОВ Лідер Тім ) про стягнення податкової заборгованості у сумі 121 539,56 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 року позов задоволено частково - стягнуто з ТОВ Лідер Тім на користь ГУ ДФС у м. Києві податковий борг у розмірі 86 076,52 грн. з рахунків платника податків у банках, що обслуговують ТОВ Лідер Тім . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, за Відповідачем обліковується документально підтверджена сума податкової заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 295,80 грн., податку на додану вартість в сумі 57 270,72 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., а Позивачем виконано всі необхідні дії, які передують зверненню до суду із позовом про стягнення коштів.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд підкреслив, що ГУ ДФС у м. Києві не було доведено належними і допустимими доказами нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість після дати прийняття податкової вимоги, оскільки виключно дані інтегрованої картки платника податків розмір заявленої у позові суми заборгованості не підтверджують.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу у розмірі 35 463,04 грн. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, судом не було враховано відсутність у контролюючого органу обов`язку з направлення нової податкової вимоги у випадку збільшення боргу, по-друге, судом залишено поза увагою наявності у матеріалах справи детального розрахунку податкової заборгованості на всю заявлену у позові суму, по-третє, судом безпідставно відхилено в якості доказів існування податкової заборгованості відмостей інтегрованих карток платника податків.

Після усунення визначених в ухвалі від 06.02.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.03.2020 року.

У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених в останній підстав.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на момент звернення до суду із вказаним позовом за ТОВ Лідер Тім обліковувалася документально підтверджена сума несплаченого узгодженого грошового зобов`язання на загальну суму 86 076,52 грн., у тому числі з податку на прибуток приватних підприємств - 28 295,80 грн. (з яких пеня - 1 116,72 грн.), податку на додану вартість - 57 270,72 грн. (з яких пеня - 1 166,72 грн.) та податковим повідомленням-рішенням від 25.10.2017 року №0166431301, яким до Відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн. (а.с. 14), яке було отримано повернуто на адресу контролюючого органу 27.11.2017 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 16-17).

Крім того, на адресу ТОВ Лідер Тім було направлено податкову вимогу від 29.06.2016 року №9274-17 форми Ю на суму 85 566,52 грн. (а.с. 8), яка була вручена платнику податків 12.08.2016 року (а.с. 8).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 20, 54, 56, 59, 129 ПК України, прийшов до висновку, що наявність у Відповідача податкового боргу, виникнення частини якого підтверджується матеріалами справи, є підставою для його стягнення у судовому порядку. Натомість, суд зауважив, що відсутність документального підтвердження виникнення іншої частини податкового боргу за умови надання контролюючим органом виключно інтегрованих карток платника податків не може свідчити про узгодженість сум податкових зобов`язань.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

За правилами пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ст. 129 ПК України).

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача несплаченого податкового боргу на суму 85 566,52 грн., визначеного у належним чином вручені податковій вимозі від 29.06.2016 року №9274-17, яка в установленому законом порядку не була оскаржена, а Позивачем підтверджено вчинення всіх необхідних дій, що передують зверненню до суду із позовом про стягнення коштів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з рахунків в установах банків ТОВ Лідер Тім податкового боргу у зазначеній у вимозі сумі.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, що доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.10.2017 року №0166431301, яким до Відповідача застосовані штрафні санкції за податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн., матеріали справи не містять. Натомість, ними підтверджується направлення даного індивідуального акту на адресу платника податків та повернення на адресу контролюючого органу за закінченням терміну зберігання.

Згідно абз. п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. п. 56.1, 56.3 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (пп. 56.17.1 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України).

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України).

Викладене, у свою чергу, дає підстави погодитися з рішенням суду першої інстанції про те, що податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн., донараховане згідно податкового повідомлення-рішення від 25.10.2017 року №0166431301, на момент звернення ГУ ДФС у м. Києві до суду із вказаним позовом, є узгодженим, має ознаки податкового боргу, а тому також підлягає стягненню на підставі рішення суду.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме щодо стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств на суму пені 355,35 грн. та з податку на додану вартість на суму 35 072,33 грн. та пені у розмірі 35,36 грн., суд першої інстанції виходив з того, що даний розмір податкової заборгованості належними і допустимими доказами не підтверджений, оскільки виключно дані інтегрованих карток платника податків не можуть бути безумовним свідченням існування податкового боргу.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Згідно даних ІКП, наявних у матеріалах справи, вбачається, що станом на момент прийняття податкової вимоги розмір заборгованості ТОВ Лідер Тім з податку на прибуток приватних підприємств разом з пенею складав 28 651,15 грн. (а.с. 18-20), у той час як у вже згаданій податковій вимозі сума боргу вказана - 28 295,80 грн. (а.с. 8).

Крім того, згідно відомостей ІКП розмір заборгованості Відповідача з податку на додану вартість на момент прийняття вимоги складав 59 978,36 (а.с. 22-29), водночас у податковій вимозі зазначено - 57 270,72 грн. (а.с. 8). При цьому, за даними вказаної ІКП, починаючи з 30.06.2016 року по 30.11.2017 року розмір податкових зобов`язань ТОВ Лідер Тім збільшувався ГУ ДФС у м. Києві за рахунок як податкових декларацій платника податків, так і у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій та зменшенням від`ємного значення ПДВ, що здійснювалися на підставі податкових повідомлень-рішень. У свою чергу, ненадання їх контролюючим органом до матеріалів справи унеможливлює перевірку узгодженості податкових зобов`язань як за податковими деклараціями, так і за податковими повідомленнями-рішеннями, що, як вірно зазначив суд першої інстанції, свідчить про відсутність документального підтвердження суми податкового боргу, що виникла після направлення податкової вимоги ТОВ Лідер Тім .

Посилання Апелянта на те, що вказані документи наявні у матеріалах справи, судовою колегією оцінюється критично, оскільки їх відсутність прямо підтверджується наявними у справі документами.

Твердження ГУ ДФС у м. Києві в апеляційній скарзі про те, що суд має право самостійно витребовувати докази, судовою колегією відхиляється з огляду на те, що згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. До того ж, витребування документів є правом, а не обов`язком суду.

Надання ж Позивачем до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою копії податкової декларації ТОВ Лідер Тім з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, в якій визначено суму доходу від будь-якої діяльності в сумі 1 029 300,00 грн. жодним чином не спростовує правильність висновків суду першої інстанції в частині відсутності доказів формування податкового боргу, починаючи з 29.06.2016 року. Крім іншого, Апелянтом, всупереч положень ч. 4 ст. 308 КАС України, не обґрунтовано неможливість подання вказаного документу до суду першої інстанції.

За таких обставин, відсутність документального підтвердження формування податкового боргу та ненадання контролюючим органом розрахунку пені, починаючи з дня, наступного за днем винесення вимоги про сплату боргу, свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 11 березня 2020 року.