Постанова

від 11.03.2020 по справі 240/9495/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9495/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

11 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гірник" до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Гірник" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 02.07.2019 № 004275512 про застосування до ПП "Гірник" штрафу у розмірі 15743,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення у травні 2019 року камеральної перевірки ПП "Гірник" було опрацьовано фактично лише податкові накладні за лютий 2019 року. Зазначає, що саме 16.04.2019 була виписана податкова накладна по факту продажу автомобіля Vоlvо ХС 90 за №14, яка зареєстрована в ЄРПН 25.04.2019, тобто з дотриманням граничних термінів реєстрації, що підтверджується відповідною квитанцією. Податкова накладна за 28.02.2019 була складена помилково, у зв`язку з чим і було проведено коригування.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що контролюючим органом під час проведення перевірки не досліджувалися обставини, що слугували підставою для формування податкових накладних, оскільки позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі висновку акту камеральної перевірки щодо термінів реєстрації податкових накладних.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкової накладної є неправомірним, оскільки Приватне підприємство "Гірник" вчасно виконало свої зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної, що свідчить про відсутність вини платника податку. Просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу податкового органу - без задоволення.

Сторони в судове засіданні не з"явились.

В свою чергу представником позивача, адвокатом В.Кока подано клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи у зв"язку з його перебуванням 05 березня 2020 року за межами країни.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вважає, що Приватне підприємство "Гірник" не було позбавлене можливості направити до суду керівника підприємства чи іншого уповноваженого представника.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 2 ст. 313 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

24 квітня 2019 року Приватним підприємством "Гірник" була зареєстрована податкова накладна №4 з невірною датою її складання, а саме: "28.02.2019", оскільки саме в цей день мала відбутись господарська операція щодо продажу автомобіля. Проте покупцем угода з купівлі - продажу автомобіля була перенесена на квітень місяць, тому реалізація автомобіля в лютому 2019 року не відбулася.

16 квітня 2019 року Приватне підприємство "Гірник" отримало кошти на свій розрахунковий рахунок за автомобіль у сумі 147000, 00 грн., у зв`язку з чим була сформована видаткова накладна №1 та податкова накладна від 16.04.2019 №14 та передана для реєстрації. 24.04.2019 бухгалтер, що проводить реєстрацію податкових накладних, помилково зареєстрував податкову накладну на підставі видаткової накладної від 28.02.2019, зазначивши цю ж дату.

В свою чергу фіскальним органом сформовано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.04.2019, відповідно до якої: "Документ прийнято".

Разом з тим, позивач зазначає, що ним було допущено помилку при складанні вказаної податкової накладної, зокрема, замість дати її складання "16.04.2019" вказано помилково дату "28.02.2019".

У зв`язку з виявленням помилки у податковій накладній, Приватне підприємство "Гірник" 25.04.2019 склало розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28.02.2019 за №4, який надіслано до Єдиного реєстру податкових накладних.

Також, Приватне підприємство "Гірник" склало податкову накладну №14 з правильними реквізитами, зазначивши дату її виписки 16.04.2019, та зареєструвало її у відповідності до норм Податкового кодексу України.

При цьому, позивачем податкову накладну від 16.04.2019 №14 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.04.2019, тобто в межах граничних строків її реєстрації.

Фіскальним органом сформовано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.04.2019, відповідно до якої: "Документ прийнято".

Таким чином, з наведеного слідує, що господарська операція з відчуження автомобіля відбулась у квітні 2019 року, що підтверджується складеною видатковою накладною від 16.04.2019 №1 та надходженням коштів на рахунок позивача у цей же день.

Відповідачем проведено камеральну перевірку Приватного підприємства "Гірник" з питання своєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2019 №31/06-30-52-12-31.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку із порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в ЄРПН, виписаних та зареєстрованих підприємством. Відповідальність платника передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2019 №0042755212, згідно з яким до Приватного підприємства "Гірник" застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 15743 грн. 12 коп.

У запереченнях до акту про результати камеральної перевірки Приватне підприємство "Гірник" просить визнати акт про результати камеральної перевірки від 30.05.2019 № 31/06-30-52-12-31 неправомірним та скасувати його.

Листом від 04.07.2019 №8926/6/06-30-51-10-80 відповідач розглянув лист-заперечення та повідомив позивача про те, що відсутні правові підстави щодо розгляду вказаних заперечень.

Позивач не погоджується із висновками, зазначеними в акті перевірки, і вважає протиправним прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.07.2019 №0042755212, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем 02.07.2019, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 15743 грн. 12 коп., не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Зокрема, на переконання суду, оскільки саме у квітні 2019 року відбулась господарська операція, яка призвела до виникнення податкових зобов`язань, у платника податку виник обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну від 16.04.2019 №14 і саме щодо цієї податкової накладної розпочинають дію норми Податкового кодексу України відносно обрахунку граничних строків її реєстрації. При цьому, податкова накладна від 16.04.2019 №14 була зареєстрована підприємством в межах встановлених законом строків, що виключає застосування до нього відповідальності у вигляді відповідного штрафу.

Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок 1246).

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг платник податку зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

У той же час відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, в розмірі:

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 і більше календарних днів;

Отже, з аналізу статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України вбачається, що лише порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу. При цьому, сама податкова накладна є фіксацією факту здійснення господарської операції та виникнення податкових зобов`язань платника податку. За відсутності первинного факту господарської операції податкова накладна складена бути не може.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем строків реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи, що господарська операція, яка призвела до виникнення податкових зобов`язань відбулась у квітні 2019, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що у платника податку виник обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну від 16.04.2019 №14 і саме щодо цієї податкової накладної розпочинають дію норми Податкового кодексу України відносно обрахунку граничних строків її реєстрації. При цьому встановлено, що податкова накладна була складена на підставі дійсної господарської операції з поставки товару та містила всі необхідні обов`язкові реквізити, передбачені встановленою формою, однак в ній помилково було зазначено дату проведеної господарської операції.

Таким чином, судовим розглядом підтверджено, що податкова накладна від 16.04.2019 №14 була зареєстрована підприємством в межах встановлених законом строків, що виключає застосування до нього відповідальності у вигляді відповідного штрафу.

За результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторнами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, погоджується в позицією суду першої інстанції що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого відповідачем 02.07.2019 №0042755212, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 15743,12 грн. є обґрунтованою.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.