Ухвала

від 10.03.2020 по справі 826/2525/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 березня 2020 року

Київ

справа №826/2525/18

адміністративне провадження №К/9901/4516/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі № 826/2525/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синхрон" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств,

в с т а н о в и в :

17 лютого 2020 року ГУ ДФС у м. Києві до Верховного Суду подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі № 826/2525/18.

Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року ухвалена у відкритому судовому засіданні. Повний текст складено 28 серпня 2019 року. Строк на її касаційне оскарження закінчився 27 вересня 2019 року.

Касаційну скаргу подано безпосередньо до суду 17 лютого 2020 року, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження.

Одночасно з касаційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що первинна касаційна скарга була подана ним в межах строку встановленого КАС України, проте, ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року повернута скаржнику підстав несплати судового збору. Також зазначає, що повторно подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, так як скаржником не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування судами при ухваленні судових рішень норм матеріального та/або порушення норм процесуального права. Натомість, у поданому клопотанні, заявник посилається на неможливість сплати судового збору, як на поважну підставу для поновлення строку на касаційне оскарження. Інших обґрунтованих та поважних підстав, підтверджених доказами скаржником не вказано.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якою встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, з часу вторинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від 15 січня 2020 року) до дня повторної подачі касаційної скарги (17 лютого 2020 року) скаржником ніяких дій вжито не було. При цьому причин зволікання з повторним зверненням до суду з касаційною скаргою скаржник не пояснює.

Пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Зважаючи на викладене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначений вичерпний перелік підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції повністю або частково:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги у цій справі, колегією суддів встановлено, що скаржником не зазначено жодної з перелічених підстав. Касаційна скарга містить загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та посилання на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини. Отже, не дотримано вимоги статті 330 КАС України.

Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві без руху та надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Недоліки касаційної скарги слід усунути шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій зазначити інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів та зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень встановлених статтею 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 329 - 332 КАС України,

у х в а л и в :

Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі №826/2525/18.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі № 826/2525/18 залишити без руху.

Надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк в частині ненадання заяви про поновлення строку є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, в частині вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, є підставою для повернення касаційної скарги разом із доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

М.М. Гімон