Постанова

від 10.03.2020 по справі 808/9162/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2020 року

Київ

справа №808/9162/15

адміністративне провадження №К/9901/28381/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Татаринова Д.В. від 04 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іванова С.М., суддів Панченко О.М., Ясенової Т.І. від 02 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укренержи Холдинг до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укренержи Холдинг (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Анімус (далі - ТОВ Анімус ) за період березня, квітня 2015 року.

Товариство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Застосувавши при вирішенні спору підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, 3, частину першу статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV), пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, суд дійшов висновку, що реальність операцій між позивачем та ТОВ Анімус щодо надання останнім послуг по організації перевезення негабаритного великовагового вантажу й використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентом своїх зобов`язань за угодою, укладеною із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування ґрунтуються лише на припущеннях та недоведених обставинах.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України) та порушення процесуальних норм (статей 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України), просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена належними і допустимими доказами, й, до того ж, за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності не встановлено реальності господарської діяльності останнього та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій тощо.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу Інспекції проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною. На думку позивача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 22 липня 2015 року по 24 липня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Анімус (код за ЄДРПОУ 35370758), що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2015 року, за результатами якої складено акт №70/08-30-22-02/38949190 від 29 липня 2015 року, у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення на загальну суму 245000 грн., у тому числі за березень 2015 року -55000 грн., квітень 2015 року - 190000 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством податкового кредиту у розмірі 245000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Анімус без дотримання відповідних законодавчих підстав, оскільки, на думку відповідача, такі відносини не мали реального характеру, що обґрунтовується посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних або подорожніх листів, які б давали можливість підтвердити надання контрагентом послуг з транспортування; обставини формування ТОВ Анімус основної частини податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з постачальниками, які не декларують своїх податкових зобов`язань; відсутність підприємства-контрагента за місцем реєстрації; недостатність в останнього трудових ресурсів для здійснення спірних операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на суму 245000 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-ХІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, між Товариством (замовник) та ТОВ Анімус (експедитор) укладено договір №04/03/15-1 від 04 березня 2015 року, відповідно до умов якого експедитор зобов`язувався по завданню замовника надати послугу щодо організації перевезення негабаритного великовагового вантажу, а замовник - оплатити такі послуги. Предметом договору є надання наступних послуг: розвантаження трансформатору типу ТДЦ-430000/330-УХЛ1 у кількості 1 (один) штуки (заводський номер 162425) та комплектуючих вузлів до нього від залізничного транспорту; перевезення трансформатору типу ТДЦ-430000/330-УХЛ1 у кількості 1 (один) штуки (заводський номер 162425) та комплектуючих вузлів до нього по маршруту: м. Сокиряни станція Сокиряни Львовський ж/д м. Новодністровськ, філія дирекція по будівництву Дністровської ГАЕС Публічного акціонерного товариства Укргідроенего автомобільним транспортом.

За висновком судів надання контрагентом обумовлених договором послуг підтверджується залученими до матеріалів справи документами: актом приймання-передачі наданих експедиторських послуг від 28 квітня 2015 року; банківськими виписками щодо здійснення розрахунків; податковими накладними №156 від 27 березня 2015 року, №37 від 06 квітня 2015 року, №126 від 23 квітня 2015 року, №127 від 27 квітня 2015 року.

Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Жодних дефектів у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, суди не встановили й Інспекція на такі обставини не посилалась ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи.

З`ясовано, що з метою виконання взятих на себе зобов`язань контрагентом укладено із Товариством з обмеженою відповідальність Чорноморенергоспецмонтаж (експедитор) договір від 02 березня 2015 року, предметом якого є надання експедитором за завданням замовника послуг з розвантаження та перевезення трансформатора типу ТДЦ-430000/330-УХЛ1 (заводський номер 162425). На підтвердження виконання умов договору надано акт виконання послуг від 28 квітня 2015 року, складений між ТОВ Анімус та ТОВ Чорноморенергоспецмонтаж .

Також суди встановили, що залучені до матеріалів справи докази підтверджують монтаж, налагодження та введення в експлуатацію на Дністровській ГАЕС трансформатору для третьої турбіни типу ТДЦ-430000/330УХЛ1 №162425.

Як зазначили суди, досліджені у ході розгляду справи документи спростовують висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом, оскільки такі реально проведені, а витрати з придбання послуг відповідають господарській меті Товариства.

Слід погодитися з висновком судів про те, що ненадання до перевірки окремих документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не можуть у даному випадку свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, адже, як вже зазначалося вище, транспортування трансформатора здійснювалось залученим контрагентом субпідрядником, тобто Товариство не мало обов`язку в оформленні товарно-транспортних накладних, при цьому фактичне здійснення операцій підтверджується іншими відповідними доказами.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, про які вказується у касаційній скарзі, не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду