Ухвала

від 04.03.2020 по справі 334/621/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.03.2020 Справа № 334/621/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/807/308/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 334/621/20 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2020 року, якою щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який офіційно не працевлаштований, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,

частково задоволено клопотання прокурора у кримінальномупровадженні ОСОБА_6 та застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 14 березня 2020 року, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 162 160 гривень та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення,

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2020 року щодо ОСОБА_9 .

Апелянт вважає, що оскільки у повідомленні про підозру достовірно не встановлено особу, якій завдано майнову шкоду, то судом не встановлені й підстави для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 , який, при цьому, не визнає себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та заявляє, що посадовими особами здійснено службове підроблення документів щодо його оголошення в розшук.

Також захисник зазначає, що долучені до клопотання матеріали, є незавіреними копіями, проте, слідчий суддя не взяв до уваги заперечення сторони захисту щодо надання оцінки допустимості цих доказів, а застосування запобіжного заходу проведено поза межами досудового розслідування.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2020 року та застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, посилаючись на те, що в клопотанні прокурора та в ухвалі слідчого судді не наведено вагомих підстав для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, захисників, які підтримали апеляційні скарги, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, захисник ОСОБА_7 фактично не погоджується з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість пред`явленої підозри, колегія суддів виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

За визначенням Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в якому суд послався на те, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя встановив, що зазначені у ньому обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доданих до клопотання доказів, а також правильно визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Враховуючи,що слідчийсуддя наданому етапіпровадження невправі вирішуватиті питання,які повиненвирішувати судпід часрозгляду кримінальногопровадження посуті,зокрема,не вправіоцінювати доказиз точкизору їхдостатності ідопустимості длявизнання особивинною чиневинною увчиненні злочину,а лишезобов`язанийна підставірозумної оцінкисукупності отриманихдоказів визначити,що причетністьособи довчинення кримінальногоправопорушення євірогідною тадостатньою длязастосування щодонеї обмежувальногозаходу,з оглядуна наведеніу клопотаннідані услідчого судді,всупереч доводамзахисника, були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.185,ч.4ст.185КК України.

Колегія суддів, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 184, ч. 4 ст. 185 КК України, вбачає,що обґрунтованістьпідозриОСОБА_9 , в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, присутня.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_9 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на таке.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, а у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Крім того, 05 вересня 2019 року досудове розслідування у провадженні було зупинено та ОСОБА_9 було оголошено у розшук, у зв`язку з неможливістю встановити місце знаходження останнього.

Зазначені обставинисвідчать проте,що підозрюваний,будучи обізнанимпро ступіньтяжкості інкримінованихйому злочинівта покарання,яке загрожуєйому вразі визнанняйого винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини, у тому числі, тяжкий злочин, тобто, про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також колегія суддів вважає, що з огляду на можливе покарання, яке передбачено за вчинення зазначених кримінальних правопорушень, ОСОБА_9 може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового розслідування або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

При цьому колегія суддів враховує й обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх специфіку.

Крім того, перевірка доведеності пред`явленого обвинувачення, здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст. ст. 23, 95 КПК України, показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки, а оскільки наразі триває досудове розслідування, то, на думку колегії суддів, у кримінальному провадженні дійсно існує ризик того, що ОСОБА_9 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого, свідків, а також понятих, які були присутні при проведенні слідчих дій, оскільки підозрюваному відомі їх показання, анкетні дані та місця їх проживання.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як вважає колегія суддів, зумовлений наявністю двох попередніх ризиків та може мати місце у разі зміни підозрюваному запобіжного заходу на більш м`який, при цьому, колегія суддів враховує й те, що хоча право особи на працю відповідно до норм Конституції України і є вільним вибором особи, проте, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх специфіку, відсутність у ОСОБА_9 офіційного місця роботи та джерела для існування, свідчать про можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Отже, зазначені вище обставини, як вважає колегія суддів, свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які заявлені слідчим та встановлені слідчим суддею при розгляді клопотання, а також про недостатність, всупереч доводам захисника ОСОБА_8 , застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, чим тримання під вартою, зокрема особистого зобов`язання, для запобігання зазначеним ризикам.

Твердження захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_9 заявляє про здійснення посадовими особами службового підроблення документів щодо його оголошення в розшук, спростовується відсутністю в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про вчинення посадовими особами проти ОСОБА_9 будь-яких кримінальних правопорушень.

Посилання захисника ОСОБА_7 на невизнання ОСОБА_10 вини у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється, не впливає на правильність прийнятого слідчим суддею рішення, оскільки визнання чи невизнання вини не входить до переліку ризиків та підстав, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України, а є виключно правовою позицією підозрюваного.

Також спростовується матеріалами провадження й довід захисника ОСОБА_7 про те, що долучені до клопотання матеріали є незавіреними копіями.

Крім того, колегія суддів вважає неспроможним й твердження захисника ОСОБА_7 про те, що застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу проведено поза межами досудового розслідування, з огляду на таке.

Відповідно доположень п. 3 ч. 1ст. 219 КПК України,строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину становить вісімнадцять місяців.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Проте дана норма містить обмеження щодо її застосування лише до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цих змін (15 березня 2018 року).

Відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, 25 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості по кримінальному провадженню № 12018080050001435 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

Постановою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 від 05 вересня 2019 року ОСОБА_9 було оголошено у розшук, а кримінальне провадження зупинено до встановлення місця знаходження останнього.

18 лютого 2020 року, згідно з протоколом затримання, ОСОБА_9 було затримано та цього самого дня йому було повідомлено про підозру у вчиненні середньої тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а також тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Отже, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення ОСОБА_9 про підозру у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, становить 16 місяців, що не суперечить п. 3 ч. 1ст. 219 КПК України,отже, розгляд клопотання слідчого, всупереч доводам захисника ОСОБА_7 , був здійснений у межах строку досудового розслідування.

З огляду на зазначені вище обставини, як вважає колегія суддів, застосований до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування.

Саме вказаний запобіжний захід, на думку колегії суддів, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 .

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді по доводам апеляційних скарг захисників.

Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2020 року, якою щодо підозрюваного ОСОБА_9 частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 14 березня 2020 року, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 162 160 гривень та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: