Постанова

від 29.01.2020 по справі 704/749/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 704/749/17

провадження № 61-17719св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство Рудневе ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 та просив визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держгеокадастру про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду, визнати недійсними договори оренди землі, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області з заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Лоташівської та Мошурівської сільських рад Тальнівського району на земельні ділянки площами: 69, 2237 га, 25, 5336 га, 21, 0000 га, 25, 4735 га та 17, 5639 га.

Наказами Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 16 червня 2014 року, 17 червня 2014 року, 17 грудня 2014 року були затверджені проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та укладені з ним відповідні договори оренди земельних ділянок.

В подальшому між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Зернятко Плюс були укладені договори суборенди земельних ділянок, які у травні 2016 року між ними достроково розірвані.

03 серпня 2016 року ОСОБА_1 заснував фермерське господарство Рудневе (далі - ФГ Рудневе ) та 05 серпня 2016 року уклав із ним договори суборенди спірних земельних ділянок.

Вважає, що оскільки накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду є протиправними, то договори оренди землі, які були укладені на їх основі, повинні бути визнані недійсними.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 червня 2019 року закрито провадження у цій справі, оскільки вона підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки були передані відповідачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, тобто для здійснення на них підприємницької діяльності, після отримання в оренду земельних ділянок та на час звернення позивача з позовом до суду відповідач створив ФГ Рудневе , яке на теперішній час використовує земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, а отже даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 червня 2019 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні земельні ділянки були надані в оренду ОСОБА_1 як фізичній особі .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасуватипостанову Черкаського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року і залишити в силі ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 червня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим, оскільки на час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач створив ФГ Рудневе , яке на теперішній час використовує земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, а оскільки фермерське господарство є юридичною особою, то справа повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Судувід 11 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали з Тальнівського районного суду Черкаської області.

30 жовтня 2019 року справа № 704/749/17 надійшла до Верховного Суду.

У листопаді 2019 року від заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року без змін.

Ухвалою Верховного Судувід 23 грудня 2019 справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України Про фермерське господарство скористався своїм правом та звернувся до Головного управління Держземагентства з заявами про отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, надавши відповідні документи.

За наслідком розгляду заяв ОСОБА_1 наказами Головного управління Держземагентства в Черкаській області від 16 червня 2014 року та від 17 червня 2014 року надано дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 69, 2237 га, 25, 5336 га, 21, 0000 га, 25, 4735 га та 17, 5639 га із земель державної власності.

На підставі наказу № 23-1550/14-14-СГ від 16 червня 2014 року , між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 16 червня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124087000:01:001:2171 площею 25, 5336 га, розташованої в адміністративних межах Мошурівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 листопада 2014 року за індексним номером 17125374.

На підставі наказу № 23-1548/14-14-СГ від 16 червня 2014 року , між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 16 червня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124087000:01:001:2169 площею 17, 5639 га, розташованої в адміністративних межах Мошурівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 листопада 2014 року за індексним номером 17141002.

На підставі наказу № 23-1602/14-14-СГ від 17 червня 2014 року, між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 17 червня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124086200:01:001:0972 площею 25, 4735 га, розташованої в адміністративних межах Лоташівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 листопада 2014 року за індексним номером 16949747.

На підставі наказу № 23-1603/14-14-СГ від 17 червня 2014 року, між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 17 червня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124086200:01:001:1011 площею 21, 0000 га, розташованої в адміністративних межах Лоташівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 листопада 2014 року за індексним номером 16952199.

На підставі наказу № 23-5860/14-14-СГ від 17 грудня 2014 року , між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 17 грудня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124086200:01:001:1012 площею 64, 4938 га, розташованої в адміністративних межах Лоташівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 березня 2015 року за індексним номером 20378015.

В подальшому, між ОСОБА_1 та ФГ Зернятко Плюс укладені договори суборенди вказаних земельних ділянок, які 17 травня 2016 року були достроково розірвані.

03 серпня 2016 року ОСОБА_1 засновано ФГ Рудневе , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських об`єднань.

05 серпня 2016 року ОСОБА_1 уклав договори суборенди земельних ділянок зі створеним ним ФГ Рудневе .

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем .

Згідно зі статтею 1 ГПК України 2004 року (у редакції на час подання позову) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України 2004 року).

Згідно з частинами другою, третьою статті 21 ГПК України 2004 року позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до положень статті 11 ЦПК України 2004 року (у редакції на час подання позову) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

У цій справі заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до суду з цивільним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, наданих йому для ведення фермерського господарства.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 973-IV ), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 973- IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973- IV).

Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Встановлено, що позов поданий у травні 2017 року, а ФГ Рудневе , засновником якого є ОСОБА_1 , зареєстровано 03 серпня 2016 року, тобто до звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статтей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами або органами державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Тобто, якщо на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною чи іншою особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства, при цьому наявність саме таких вищенаведених обставин має місце у даній справі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 697/2767/16 та від 11 грудня 2019 року у справі № 628/775/18.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарських судів України.

З огляду на те, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову апеляційної інстанції скасовано та ухвалу суду першої інстанції залишено в силі, то із Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на користь заявника підлягають стягненню 384, 20 грн судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400 , 409, 413, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року скасувати, ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 червня 2019 року залишити в силі.

Стягнути із Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов