Рішення

від 24.01.2020 по справі 160/7826/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Справа № 160/7826/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняХобот І.М. за участі: представника позивача представника відповідача Лисинської О.І. Комлевої Н.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 року Комунальне підприємство "Троїцьке ЖКГ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено встановлений порядок проведення перевірки, складення акта перевірки та прийняття на його підставі припису про усунення виявлених порушень. Так, акт перевірки містить ряд суперечливих і неправдивих відомостей, а також висновків, які не підтверджені документально, а отже не можуть бути підставою для винесення оскаржуваного припису. Все це свідчить про формальний підхід посадових осіб Держекології до виконання покладених на них завдань та обов`язків, та як результат, винесення протиправного припису. Фактично оскаржуваний припис підписано лише заступником начальника Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, а не особами які проводили перевірку. Крім цього, припис не може посилатися на загальні норми, яких підприємство повинно дотримуватися повсякчасно на протязі всієї своєї діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 29.08.2019 року суд постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 20.09.2019 року надано відзив на позовну заяву.

Так, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в ході проведення перевірки за результатами аналізу наданих документів та проведеного обстеження були виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства. Детальний опис виявлених порушень з посиланнями на відповідні вимоги законодавства викладено та зафіксовано у відповідному акті перевірки № 326/3/19 від 02.05-08.05.2019 року, у якому містяться в повному обсязі відомості передбачені уніфікованою формою акту, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09 серпня 2017 року № 303. В останній день перевірки, а саме: 08.05.2019 року, керівнику підприємства було запропоновано в приміщенні Інспекції ознайомитися з актом перевірки, однак він відмовився від його отримання. Таким чином, відповідач добровільно не скористався власним правом, передбаченим статтею 10 Закону № 877-V, щодо отримання та ознайомлення з актом перевірки, а також отримавши зазначений акт засобами поштового зв`язку - від надання до Інспекції в письмовій формі своїх пояснень, зауважень або заперечень до нього. За результатами перевірки Інспекцією було складено припис № 4-4947-3-3 від 11.05.2019 року щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, який направлено поштою на юридичну адресу позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2020 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.2020 року просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період з 02.05.2019 року по 08.05.2019 року на підставі наказу від 18.03.2019 року № 332-П та направлення на перевірку від 18.03.2019 року № 4-2576-3-3, проведено планову перевірку щодо додержання Комунальним підприємством "Троїцьке ЖКГ" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатом перевірки складено акт №326/3/19, яким зафіксовані встановлені під час перевірки порушення природоохоронного законодавства.

Так, у акті перевірки зазначено, що підприємство є балансоутримувачем мереж водопровідного господарства Троїцької сільської ради та надає послуги по централізованому водопостачанню в селах Троїцьке та Привовчанське Павлоградського району. Водопостачання населення Троїцької ОТГ на момент перевірки здійснюється зі свердловин в с. Привовчанське (2 од.: 1-робоча, 1-резервна) та в с. Троїцьке (2 од.) Павлоградського району. Паспорти на свердловини виготовлено та зареєстровано в "Південукргеологія". Свердловини обладнані насосами та водолічильниками, маються надсвердловинні приміщення. Затверджені поточні технологічні нормативи використання води для існуючого стану водокористування на підприємстві на час перевірки відсутні, що є порушенням ст. ст. 40,44 Водного кодексу України.

Журнал первинного обліку забраної підземної води на підприємстві ведеться згідно показників водолічильників. На час перевірки Дозвіл на спеціальне водокористування зі свердловин у КП Троїцьке ЖКГ" відсутній. Ліцензія на централізоване водопостачання населення у підприємства відсутня. Дані факти свідчать про порушення ст. ст. 40, 44,48,49 Водного кодексу України, ст, ст. 20-2, 24,38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Статистична звітність за формою 2-ТП (водгосп) та податкова декларація з рентної плати за спеціальне використання води підприємством складаються. За результатами розгляду наданих в ході перевірки копій статзвіту та податкової декларації встановлено, що вони складаються недостовірно. Звітність № 7-гр (підземні води) підприємством не складається. Встановлені факти свідчать про порушення підприємством статей 25, 30, 44 Водного кодексу України, ст. 24 Про охорону навколишнього природного середовища .

Вода із свердловин подається у водонапірні башти і далі по водопроводам в існуючу розвідну мережу. В ході перевірки "надано копії протоколів дослідження питної води від 04.02.2019 року мікробіологічної лабораторії ВСП "Павлоградський міськрайонний відділ лабораторних досліджень", згідно яких зразок води із свердловини у с. Троїцьке за показниками, що досліджувались відповідає вимогам ДСанПІН №.2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", зразок води із свердловини у с. Привовчанське за показниками, що досліджувались не відповідає вимогам ДСанПІН № 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" по вмісту загального заліза, хлоридів та загальній жорсткості.

Проекти водозабірних споруд, затверджені у встановленому порядку, на підприємстві відсутні. На розгляд надано Проект зон санітарної охорони водозабору підземних вод Привовчанської сільської ради, виготовленого в 2011 році КП "Південукргеологія" та Проект зон санітарної охорони водозабору підземних вод КП "Троїцьке ЖКГ", виготовленого в 2012 році КП "Південукргеологія". У проекті визначено три зони санітарної охорони водозабірних свердловин (в тому числі зона суворого режиму в радіусі 30 м від свердловин) та встановлені обов`язкові заходи в межах визначених зон з метою охорони водозабору підземних вод, у тому числі щодо огородження та планування для відведення поверхневого стоку території першого поясу ЗСО; встановлення спеціальних розпізнавальних знаків, тощо. В ході проведення перевірки встановлено, що визначені у проекті заходи в межах зон санітарної охорони у районі забору води для централізованого водопостачання фактично не виконуються на свердловині по вул. Центральна с. Троїцьке. В ході обстеження свердловини по вул. Центральна с. Троїцьке встановлено, що вона розміщена на земельній ділянці, яка надана у користування ТОВ "Агро КМР". На відстані близько 20 м від свердловини (тобто в межах І поясу - в зоні суворого режиму) знаходиться склад зернових культур ТОВ "Агро КМР", де підприємство здійснює обробку насіння засобами захисту рослин перед посівом. Зливова каналізація для збирання зливових стічних вод з території виробничого майданчика ТОВ "Агро КМР" не облаштована. За візуальним оглядом зливові стічні води забруднені хімічними речовинами з виробничого майданчику скидаються по рельєфу місцевості, що є грубим порушенням вимог статті 113 Земельного кодексу України, п. 4 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого ПКМУ № 2024.

Зазначені факти свідчать про можливий негативний вплив виробничих об`єктів ТОВ "Агро КМР" на стан вод та грунтів, а також невжиття КП "Троїцьке ЖКГ" достатніх заходів з охорони вод та не запровадження достатніх заходів із запобігання забруднення водних об`єктів стічними (зливовими, сніговими) водами, що відводяться з території, де здійснюються роботи з використанням небезпечних хімічних речовин. Встановлені факти свідчать про грубі порушення вимог статей 44, 70, 95, 96, ч. 1 ст. 98, 101, 105 Водного кодексу України, ст. 35 Закону України Про охорону земель , ст, 164 Земельного кодексу України, ст. 51 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Також, облаштування на централізованих водозаборах підземних вод локальної мережі спостережувальних свердловин та спостереження за якістю води не здійснюється, що є порушенням ст. ст. 44, 59, 95, 98 Водного кодексу України.

Підприємство планує здійснювати господарську діяльність по збиранню та

вивезенню побутових відходів на території Троїцької сільської ради. Проводиться робота з мешканцями щодо укладання відповідних договорів, ТПВ планується розміщувати на полігоні ТПВ КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради згідно договору про надання послуг на розміщення ТПВ від 17.10.2018 року №928. У КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради, відсутня ліцензія з захоронення побутових відходів.

Таким чином підприємство під час розміщення зібраних побутових відходів на полігоні за договором з КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради не дотримується вимог ст. ст. 17, 33, 35-1 Закону України "Про відходи".

Для здійснення господарської діяльності підприємство використовує два вантажних, один легковий автомобіль та трактор. Протоколи інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел та вмісту забруднюючих речовин у викидах пересувних джерел не надані, що є порушенням вимог ст. 10, ст. 29 Закону України Про охорону атмосферного повітря та п.4 ДСТУ 4276:2004, п.4 ДСТУ 4277:2004.

Автотранспортна техніка розміщується на території колишньої школи за юридичною адресою підприємства по вул. Чапаєва, 70/а в с. Троїцьке. На території знаходяться бокси для техніки (2 од.), напівзруйнована будівля колишньої школи, приміщення для зберігання інвентарю, в якому крім того визначене місце для зберігання відпрацьованих шин.

Інвентаризація викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел на підприємстві не проведена, дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства відсутній, що є порушенням ст. 10, ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

При обстеженні земельної ділянки перевіряючими виявлено, що територія частково обладнана твердим суцільним покриттям. Зливова каналізація для збирання зливових стічних вод з території виробничого майданчика підприємства не облаштована; зливові стічні води скидаються по рельєфу місцевості. Зазначені факти свідчать про можливий негативний вплив виробничого майданчика підприємства на стан вод, невжиття достатніх заходів з охорони вод та охорони грунтів на підприємстві та не запровадженні достатніх заходів із запобігання забруднення водних об`єктів стічними (зливовими, сніговими) водами, що відводяться з території підприємства. Встановлені факти свідчать про грубі порушення вимог статей 44, 70, 95, 96, ч. 1 ст, 98, 101, 105 Водного кодексу України, ст. 35 Закону України Про охорону земель , ст. 164 Земельного кодексу України.

При візуальному огляді території підприємства виявлено, що на підприємстві в результаті господарської діяльності утворюються виробничі та побутові відходи: люмінесцентні (ртутні) лампи, відпрацьовані нафтопродукти, відпрацьовані паливні фільтри, промащене дрантя, відпрацьовані шини, тверді побутові відходи, металобрухт, тара з-під ЛФМ, використана тара (мішки біг-бег) з-під вапна, відходи деревини тощо.

Інвентаризація джерел утворення відходів на підприємстві не проведена. Нормативи утворення, а також склад, властивості та ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища відходів, що утворюються в результаті господарської діяльності підприємства, не визначено, показник загального утворення відходів (Пзув) для об`єктів підприємства не встановлено, технічні паспорти відходів не розроблено. Дані факти є порушенням ст. ст. 7, 17, 26 Закону України Про відходи , Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого Постановою КМУ від 01.11.1999 року №2034.

Первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються (тимчасово) на підприємстві або передаються на утилізацію іншим організаціям, за типовою формою 1-ВТ Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари не ведеться, звітність № 1-відходи щодо утворення та поводження з відходами не складається, що є порушенням вимог статей 17, 26 Закону України Про відходи .

Також, на території наявна металева ємність, у якій збираються виробничі (промаслене дрантя, відпрацьовані паливні фільтри) та побутові відходи, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про від ходи". Договори на передачу утворених виробничих відходів для подальшої утилізації зі спеціалізованими організаціями не укладено, інформація щодо кількості утворених виробни чих відходів та подальшого поводження з ними відсутня, що є порушенням ст. ст. 17, 33, 34 Закону України Про відходи , ст. 20-2, 55 Закону України Про охорону навколи шнього природного середовища , ст. ст. 8, 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

В ході обстеження території підприємства по вул. Чапаєва, 70/а в с. Троїцьке встановлено факт розміщення на ґрунтовому покриві виробничих відходів (відпрацьовані шини, використана тара (мішки біг-бег) з-під вапна, відходи деревини, металобрухт).

Таким чином, підприємством порушуються вимоги ст. 35 Закону України Про охорону земель , ст. 164 Земельного кодексу України, ст.ст. 17, 33 Закону України Про відходи , ст. ст. 44,105 Водного кодексу України.

У зв`язку із відмовою представника позивача від отримання акта №326/3/19, у ньому зроблено відповідний запис.

08.05.2019 року акт перевірки було направлено поштою на адресу Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ". Позивачем акт перевірки було отримано 11.05.2019 року.

На підставі акта перевірки №326/3/19 Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області винесено припис від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3, у якому вимагається від позивача наступне:

- забезпечувати складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища в повному обсязі відповідно до вимог законодавства - до 11.05.2019 року;

- забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов`язання з екологічного податку та рентної плати за спецводокористування в повному обсязі відповідно з вимогами законодавства - до 11.05.2019 року;

- розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів - до 01.09.2019 року;

- отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів- до 01.10.2019 року;

- не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел утворення викидів підприємства без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - до 11.05.2019 року;

- забезпечити проведення виробничого контролю за викидами забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства - до 01.07.2019 року;

- забезпечити проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел викидів з оформленням протоколів результатів вимірів у відповідності до вимог нормативної документації - до 01.07.2019 року;

- розробити та затвердити поточні технологічні нормативи використання води для існуючого стану водокористування на підприємстві - до 15.06.2019 року;

- не допускати забір та використання підземних вод без дозволу на спецводокористування - до 11.05.2019 року;

- господарську діяльність з централізованого водопостачання здійснювати за наявності ліцензії-до 11.05.2019 року;

- дотримуватися ліцензійних умов під час здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання та відведення - до 11.05.2019 року;

- забезпечити дотримання обов`язкових заходів, визначених у проекті зон санітарної охорони водозабору підземних вод КП "Троїцьке ЖКГ"- до 01.06.2019 року;

- забезпечити утримання в належному стані зони санітарної охорони джерел питного водопостачання - до 11.05.2019 року;

- розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при здійсненні діяльності підприємства - до 01.10.2019 року;

- визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров`я людини - до 01.10.2019 року;

- розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства - до 01.10.2019 року;

- розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства- до 01.10.2019 року;

- забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві, за формою 1-ВТ в повному обсязі - 01.06.2019 року;

- місця тимчасового зберігання відходів, що утворюються на підприємстві, обладнати у відповідності до вимог законодавства - до 01.06.2019 року;

- укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів що утворюються на підприємстві, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства - до 15.06.2019 року;

- забезпечити в повному обсязі передачу відходів, що утворюються в результаті господарської діяльності підприємства, для подальшої утилізації чи видалення спеціалізованим організаціям - до 15.06.2019 року;

- забезпечувати здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів на території підприємства - до 04.01.2019 року;

- забезпечити організацію роздільного збирання відходів на території Троїцької сільської ради - до 01.10.2019 року;

- вживати достатні заходи з охорони земель та підземних вод при здійсненні господарської діяльності - до 11.05.2019 року.

14.05.2019 року позивачем було отримано припис від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3.

Вважаючи припис протиправним, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності врегульовані Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно частини 2 статті 7 Закону № 877, на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною 5 статті 7 Закону № 877 визначено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Як встановлено судом направлення на проведення перевірки від 18.03.2019 року № 4-2576-3-3 було вручене директору Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" Водоп`ян В.О. до початку проведення перевірки - 02.05.2019 року, що підтверджується його особистим підписом із зазначенням дати на направленні.

При цьому суд не приймає твердження позивача про те, що направлення на перевірку було вручене 08.05.2019 року - у останній день перевірки, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цього факту.

Натомість позивачем надано копію направлення на проведення перевірки від 18.03.2019 року № 4-2576-3-3 із особистим підписом директора Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" Водоп`ян В.О., про отримання саме 02.05.2019 року.

Згідно частини 6 статті 7 Закону № 877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Так, у зв`язку із відмовою позивача в отриманні акта перевірки №326/3/19 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області було внесено відповідний запис до акта перевірки, а сам акт направлено на адресу Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" поштою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання позивача на порушення порядку проведення перевірки зазначені в позовній заяві спростовані наданими відповідачем доказами та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом.

У відповідності до частини 7 статті 7 Закону № 877, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно частини 8 статті 7 Закону № 877, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

На виконання зазначених норм Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було видано припис від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3.

Щодо зазначених у приписі порушень, які необхідно усунути позивачу суд зазначає наступне.

Так, пунктом 1 припису визначено забезпечувати позивачу складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища в повному обсязі відповідно до вимог законодавства, строк усунення порушення - до 11.05.2019 року.

При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що основним видом діяльності Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" є забір, очищення та постачання води.

Підприємство є балансоутримувачем мереж водопровідного господарства Троїцької сільської ради та надає послуги по централізованому водопостачанню в селах Троїцьке та Привовчанське Павлоградського району з підземних свердловин в с. Привовчанське та в с. Троїцьке Павлоградського району.

Згідно пункту 7 статті 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов`язані здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 25 Водного кодексу України, державний облік водокористування ведеться з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також про діючі системи очищення стічних вод та їх ефективність. Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування. Організація ведення державного обліку водокористування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Порядок ведення державного обліку водокористування затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З метою здійснення обліку запасів і ресурсів підземних вод, отримання систематизованої інформації про їх кількість, якість, ступінь геологічної та техніко-економічної вивченості і промислового освоєння, а також відомостей про видобуток і втрати підземних вод для прийняття управлінських рішень щодо забезпеченості економіки країни достовірними та вірогідними їх запасами подається звітність за формою № 7-ГР (підземні води) (річна) Звітний баланс використання підземних вод за 20____ рік порядок подання якої визначений Інструкцією із заповнення форми звітності № 7-ГР (підземні води) (річна) Звітний баланс використання підземних вод за 20____ рік затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України

14.03.2016 № 97 за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 2 зазначеної Інструкції, форму 7-ГР до 20 січня наступного за звітним року до Держгеонадр подають користувачі надр, визначені статтею 13 Кодексу України про надра, що здійснюють користування надрами на підставі та в межах ділянки (родовища) надр, визначеної (визначеного) спеціальним дозволом на користування надрами (далі - користувачі надр). Дія цієї Інструкції поширюється на суб`єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми, які здійснюють господарську діяльність з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку та видобування підземних вод, які провадяться на ділянках надр у межах території України та її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони на підставі спеціальних дозволів на користування надрами. Форма 7 - ГР подається в паперовому та електронному вигляді.

Статтею 13 Кодексу України про надра встановлено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об`єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об`єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об`єднання несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Отже, враховуючи, що позивач здійснює забір води з підземних свердловин на нього покладається обов`язок подання звітності за формою № 7-ГР (підземні води) (річна) Звітний баланс використання підземних вод за 20____ рік .

Позивачем до перевірки та суду не було надано доказів подання зазначеної звітності, що свідчить неналежне виконання обов`язку з подання статистичної звітності у сфері навколишнього природного середовища.

Також суд зазначає, що відповідачем при візуальному огляді території де здійснює діяльність Комунальне підприємство "Троїцьке ЖКГ" виявлено, що на підприємстві в результаті господарської діяльності утворюються виробничі та побутові відходи: люмінесцентні (ртутні) лампи, відпрацьовані нафтопродукти, відпрацьовані паливні фільтри, промащене дрантя, відпрацьовані шини, тверді побутові відходи, металобрухт, тара з-під ЛФМ, використана тара (мішки біг-бег) з-під вапна, відходи деревини тощо.

Згідно пункту г статті 17 Закону України Про відходи , суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

У статті 26 Закону України Про відходи зазначено, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р. N 2034, первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів. Типові форми первинної облікової документації про відходи згідно з державним класифікатором ДК 010-98 "Класифікатор управлінської документації" та інструкції щодо їх заповнення розробляються Мінприроди за участю Держпідприємництва інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, погоджуються з МОЗ і затверджуються спільним наказом Держстату та Мінприроди.

При цьому судом встановлено, що позивачем не подавалась звітність щодо обліку відходів, зокрема, за формою 1 -ВТ Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари .

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункт перший припису від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3 є правомірним.

Щодо пункту 2 припису, яким визначено забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов`язання з екологічного податку та рентної плати за спецводокористування в повному обсязі відповідно з вимогами, суд зазначає наступне.

Предметом перевірки Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" було додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відносини щодо правильності обчислення та сплати податків врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пункту 41.4 статті 41 Податкового кодексу України, інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Таким чином суд погоджується із позиціє позивача про те, що питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів відносяться до виключної компетенції Державної податкової служби України, тому відповідач не уповноважений здійснювати перевірку та виносити припис з питань адміністрування податків.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що пункт 2 припису від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, у пункті 3 припису визначено розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів.

Пунктом 4 припису визначено отримати позивачу дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів.

Пунктом 5 припису визначено не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел утворення викидів підприємства без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У пункті 6 припису визначено забезпечити проведення виробничого контролю за викидами забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства.

Заперечуючи правомірність зазначених пунктів припису позивач зазначає, що акт перевірки не містить жодної інформації, яка б вказувала на те, що позивачем у своїй діяльності використовуються стаціонарні джерела та експлуатується обладнання, від експлуатації якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини. За результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією, джерела викидів не виявлено, наявність наднормових обсягів, як і взагалі факту здійснення викидів не встановлено. В ході перевірки інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювалися, проби не відбиралися, технічна документація на жодне обладнання не запитувалась та не досліджувалася, відомості щодо віднесення наявних джерел, до таких, які потребують отримання дозволу відсутні.

Згідно частини 2 статті 20 Закону України Про охорону атмосферного повітря , не допускається спалювання промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок при додержанні вимог, встановлених законодавством про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України Про охорону атмосферного повітря , власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності зобов`язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як сировину, або на спеціально відведені місця чи об`єкти.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1598, у якій зазначено, що до найбільш поширених забруднюючих речовин відностяться: оксиди азоту, бенз(а)пірен, діоксид та інші сполуки сірки, оксид вуглецю, озон, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок (мікрочастинки та волокна), свинець та його сполуки, формальдегід; до небезпечних забруднюючих речовин відносяться: метали та їх сполуки, органічні аміни, леткі органічні сполуки, стійкі органічні сполуки, хлор, бром та їх сполуки, фтор та його сполуки, ціаніди, фреони, арсен та його сполуки.

Як зазначено у акті перевірки, на території підприємства по вул. Чапаєва, 70/а в с. Троїцьке Павлоградського району, на грунтоваму покриві розміщено виробничі відходи (шини, використана тара (мішки біг-бег) з-під вапна, відходи деревини, металобрухт, а також знаходяться бокси для техніки та приміщення, в якому визначене місце для зберігання віходів.

Згідно частини 5 статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Позивачем в порушення статті 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря , не проведено інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів.

Щодо твердження позивача про відсутність у нього стаціонарних джерел викидів суд зазначає наступне.

У підпункті 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено визначення терміну стаціонарне джерело забруднення. Так, стаціонарне джерело забруднення - це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти.

Як встановлено під час перевірки на території підприємства розміщенів бокси для техніки та приміщення, в якому визначене місце для зберігання віходів, отже вказані об`єкти підпадають під визначення зазначене у підпункті 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

За таких обставин всуд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині скасування пунктів 3-6 не підлягають задоволенню.

Щодо пункту 7 припису, яким визначено забезпечити проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел викидів з оформленням протоколів результатів вимірів у відповідності до вимог нормативної документації, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час перевірки, Комунальне підприємство "Троїцьке ЖКГ" для здійснення господарської діяльності використовує два вантажні, один легковий автомобіль та трактор.

У наданих позивачем протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів від 11.06.2019 року № 00806-00382-19, від 11.06.2019 року № 00806-00381-19, від 25.04.2018 року № 00738-00385-18, від 08.10.2018 року № 181349, від 08.10.2018 року № 181348 міститься інформація про результати вимірювань димності відпрацьованих газів.

За таких обставину суд вважає протиправним зазначений пункт припису.

Щодо пункту 8 припису, яким приписано розробити та затвердити поточні технологічні нормативи використання води для існуючого стану водокористування на підприємстві, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 40 Водного кодексу України, для оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки встановлюються технологічні нормативи використання води, а саме: поточні технологічні нормативи використання води - для існуючого рівня технологій; перспективні технологічні нормативи використання води - з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій.

Відповідно до частини 2 статті 40 Водного кодексу України, технологічні нормативи використання води розробляються та затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Пунктами 8 та 9 статті 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов`язані: здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно пункту 12 Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води затвердженого наказом Державного комітету України з питань ЖКГ від 15.11.2004 № 205, поточні Індивідуальні технологічні нормативи використання питної води розробляються кожним підприємством житлово-комунального господарства за методиками розробки поточних ІТНВПВ та/або за галузевими ТНВПВ, погоджуються зі структурними підрозділами органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища, територіальними органами Держводагентства України і затверджуються органами місцевого самоврядування на строк до 5 років.

Таким чином, оскільки позивач надає послуги з водопостачання (є підприємством житлово-комунального господарства) на нього покладено обов`язок розробити та затвердити у відповідному органі місцевого самоврядування Індивідуальні технологічні нормативи використання питної води.

Таким чином пункт 8 припису від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3 є правомірними.

Щодо правомірності пункту 9 припису від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3, суд зазначає наступне.

Зазначеним пунктом припису визначено не допускати забір та використання підземних вод без дозволу на спецводокористування.

Заперечуючи проти зазначеного пункту позивач зазначає, що обсяг видобування підземних вод за 2018 рік з двох водозаборів склав 28 459,0 м. куб., що відповідно до ст.23 Кодексу України про надра є тим винятком, за яким господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води (крім мінеральних) без спеціального дозволу.

Згідно частини 1 статті 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Дійсно середньоденний обсяг водозабору який здійснює позивач не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Разом з цим суд зазначає, що спеціальним законом який регулює відносини пов`язані з використанням водних ресурсів є Водний кодекс України.

Так, згідно статті 46 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

У відповідності до вимог частини 1 статті 47 Водного кодексу України, загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Частиною 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Таким чином, діяльність позивача по наданню послуг централізованого водопостачання населенню з використанням мереж водопровідного господарства, належить до спеціального водокористування.

Згідно частини 1 та 2 статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно до частини 1 статті 59 Водного кодексу України, під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Троїцьке ЖКГ" здійснюючи спеціальне водокористування не має відповідного дозволу, тому пункт 9 припису є правомірним.

Щодо пунктів 10 та 11 припису суд зазначає, що зазначеними пунктами визначено, позивачу господарську діяльність з централізованого водопостачання здійснювати за наявності ліцензії та дотримуватися ліцензійних умов під час здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання та відведення.

З цього приводу суд зазначає, що згідно пункту 28 частини 1 статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Враховуючи, що позивач здійснює діяльність яка підлягає ліцензуванню та повинна здійснюватись у відповідності до ліцензійних умов, суд вважає правомірними пункти 10 та 11 припису.

Пунктами 12 та 13 припису зобов`язано позивача забезпечити дотримання обов`язкових заходів, визначених у проекті зон санітарної охорони водозабору підземних вод, а також забезпечити утримання в належному стані зони санітарної охорони джерел питного водопостачання.

При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що визначені у проекті заходи в межах зон санітарної охорони у районі забору води для централізованого водопостачання фактично не виконуються на свердловині по вул. Центральна с. Троїцьке. В ході обстеження свердловини встановлено, що вона розміщена на земельній ділянці, яка надана у користування ТОВ "Агро КМР". На відстані близько 20 м від свердловини (тобто в межах І поясу - в зоні суворого режиму) знаходиться склад зернових культур ТОВ "Агро КМР", де підприємство здійснює обробку насіння засобами захисту рослин перед посівом. Зливова каналізація для збирання зливових стічних вод з території виробничого майданчика ТОВ "Агро КМР" не облаштована. За візуальним оглядом зливові стічні води забруднені хімічними речовинами з виробничого майданчику скидаються по рельєфу місцевості.

Згідно частини 1 статті 113 Земельного кодексу України, зони санітарної охорони створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

Частиною 2 статті 113 Земельного кодексу України визначено, що у межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Відповідно до частини 3 статті 113 Земельного кодексу України, правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.

Пунктом 6 правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. N 2024 встановлено, що у межах першого поясу ЗСО для підземних джерел водопостачання забороняється перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та господарських будівель, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску та проведення інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов`язаних з будівництвом, реконструкцією та експлуатацією водопровідних споруд та мереж.

Суд не приймає посилання позивача на те, що підприємство не здійснює забір води (не експлуатує) свердловину №4 по вул. Центральній у с. Троїцьке, не використовує її у процесі надання послуг центрального водопостачання, тож не несе й обов`язку з дотримання вимог заходів в зонах експлуатаційних свердловин, оскільки зазначена свердловина перебуває на балансі позивача. Статус резервної свердловини не позбавляє водокористувача забезпечувати правовий режим зон санітарної охорони.

Таким чином пункти 12 та 13 припису від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3 є правомірними.

Згідно пунктів 14-22 припису позивача зобов`язано розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при здійсненні діяльності підприємства; визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров`я людини; розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства; розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства; забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві, за формою 1-ВТ в повному обсязі - 01.06.2019 року; місця тимчасового зберігання відходів, що утворюються на підприємстві, обладнати у відповідності до вимог законодавства; укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів що утворюються на підприємстві, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства; забезпечити в повному обсязі передачу відходів, що утворюються в результаті господарської діяльності підприємства, для подальшої утилізації чи видалення спеціалізованим організаціям.

Вважаючи зазначені пункти протиправними позивач зазначає, що у процесі здійснення господарської діяльності, він не застосовує технологічні процеси в результаті яких утворюються відходи, що звільняє його від обов`язку проводити інвентаризацію відходів, що утворюються при здійсненні діяльності. Також зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України Про відходи зобов`язання суб`єкта господарювання у сфері поводження з відходами обумовлюються показником загального утворення відходів (Пзув). У разі, якщо такий показних знаходиться у межах від 50 до 1000, то зобов`язання суб`єкта господарювання у відповідній сфері обмежується щорічним поданням декларації про відходи. Позивачем не визначено показник загального утворення відходів.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України Про відходи , суб`єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Як встановлено під час проведення перевірки позивачем утворються відходи, зокрема в результаті експлуатації транспортних засобів (код 6000.2 Державного класифікатора відходів), від добування, очищення та розподілу води (код 7710.3 Державного класифікатора відходів).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про відходи , суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб`єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; брати участь у будівництві об`єктів поводження з відходами; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення цих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати погоджений із уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов`язаної з поводженням з небезпечними відходами; передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об`єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування; мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Частиною 2 статті 17 Закону України Про відходи , суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов`язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 3 статті 26 Закону України Про відходи , державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Су зазначає, що для визначення Пзув на підприємстві повинна бути проведена інвентаризація відходів.

При цьому, навіть у разі не перевищення Пзув 1000 та подачі декларації, суб`єкт господарювання не звільняється від обов`язку: розробити інвентаризацію відходів; визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності; розробити нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства; розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства; забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві; обладнати місця тимчасового зберігання відходів, що утворюються на підприємстві, у відповідності до вимог законодавства; укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів що утворюються на підприємстві; забезпечити передачу відходів, що утворюються в результаті господарської діяльності підприємства, для подальшої утилізації чи видалення спеціалізованим організаціям.

Таким чином пункти 14-22 припису є правомірними та не підлягають скасуванню.

У пункті 23 припису позивачу визначено забезпечити організацію роздільного збирання відходів на території Троїцької сільської ради та встановлено термін виконання.

В обґрунтування правомірності прийняття вказаного пункту відповідач зазначає, що позивачем планується здійснювати господарську діяльність по збиранню та вивезенню побутових відходів на території Троїцької сільської ради.

З приводу правомірності вказаного пункту припису суд зазначає, що на час проведення перевірки діяльність по збиранню та вивезенню побутових відходів позивач не здійснює.

Вказана вимога припису обґрунтована необхідністю забезпечення вимог законодавства по поводженню з відходами у майбутньому, тобто до початку такої діяльності. Порушення порядку збирання і вивезення відходів на час проведення перевірки відповідачем не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що вказана вимога підлягає скасуванню.

Щодо пункту 24 припису, яким визначено вживати достатні заходи з охорони земель та підземних вод при здійсненні господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти зазначеного пункту позивач зазначає, що на підприємстві вживаються достатні заходи з охорони земель та підземних вод. Зазначений пункт припису має декларативний характер та не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки.

Суд погоджується з позицією позивача, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства всі підприємства, установи та організації при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватись вимог законодавства, зокрема й екологічного.

Згідно статті 101 Водного кодексу України, власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об`єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

Частиною 1 статті 105 Водного кодекус України передбачено, що підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Таким чином, на суб`єктів господарювання нормами чинного законодавства покладається обов`язок забезпечувати охорону земель та підземних вод.

Згідно частини 8 статті 7 Закону № 877, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Суд зазначає, що кожна вимога у приписі контролюючого органу повинна бути належним чином сформульованою потребою, загальнозрозумілою і обов`язковою, та доведеною особі щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції.

Вказана вимога не містить вимог щодо усунення конкретних порушень та не визначає конкретних дій, які необхідно вчинити позивачу для усунення порушення вимог законодавства, а вказує на загальний обов`язок, який і так передбачений чинним законодавством.

Таким чином зазначений пункт припису підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №67 від 06.08.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позива підлягає судовий збір у розмірі 320,17 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" (вул. Чапаєва, б. 70-А, с. Троїцьке, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51491, код ЄДРПОУ 36199334) до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (вул. Лабораторна, 69, м. Дніпро, 49010, код ЄДРПОУ 37988899) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 7, 23 та 24 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 11.05.2019 року № 4-4947-3-3.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства "Троїцьке ЖКГ" судовий збір у сумі 320,17грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 лютого 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська