Рішення

від 27.02.2020 по справі 160/13066/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Справа № 160/13066/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Царичанської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення заборгованості в сумі 14 251,58 грн, -

ВСТАНОВИВ :

23 грудня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Царичанської районної державної лікарні ветеринарної медицини, в якому позивач просить суд:

- стягнути з Царичанської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість щодо покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2 за період січень - листопад 2019 року на загальну суму 14 251 грн 58 коп. на р/р НОМЕР_1 , відкритий у філія-Дніпропетровське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України МФО: 305482, ЄДРПОУ 21910427.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач зареєстрований в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідач має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за Списком №2 за період січень - листопад 2019 в загальній сумі 14 251,58 грн, яку в добровільному порядку не відшкодовує, а тому підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України , до суду не надав, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією (поштове відправлення за номер 4900078949673). Однак 19.02.2020 року до суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Царичанська районна державна лікарня ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 25789247) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

На підприємстві відповідача зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, працювали громадяни, які за періоди січень-листопад 2019 року отримали пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. (далі Закон № 1058) до страхових внесків віднесено кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 за №1788 -XII (далі Закон №1788) визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством.

З огляду на зазначене, Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію Закону №1788 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 даного Закону. За змістом вказаної норми Закону, особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається.

Особи, які до і після 01.01.1992 р. працювали на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону №1788.

Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, (списки № 1 та № 2) затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року, яка була чинна до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".

На підставі пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при розрахунку стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які діяли на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або по професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

При цьому, відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р.

Особи, яким виплачена пільгова пенсія, працювали у Відповідача до введення в дію Закону №1788 та у період, коли цей Закон вже набрав чинності, тому органами пенсійного Фонду пенсія призначена відповідно до статті 13 Закону №1788.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній , затвердженою постановою КМУ від 12 серпня 1993 року за №637, встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Закону №1788 від 5 листопада 1991 року: підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 13 Закону № 1788 визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788.

Законодавчим актом, який регулював порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 р. № 1788 є Закон України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400).

Законом №400 передбачено, що платники збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, передбачені ст. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до об`єкта оподаткування, який передбачений ст. 2 цього Закону.

Зокрема, у відповідності до вимог Закону №400, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об`єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 6 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України , затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за №64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відповідності до підпунктів 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції № 21-1, зі змінами та доповненнями, розмір сум на відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця, до 25-го числа, вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Абзацом 5 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який з 01.01.2006 стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і має зворотну дію, врегульовано лише порядок виплати пенсій, а не змінено порядок відшкодування та не звільнено підприємства, зазначені у ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто діяв зазначений вище порядок відшкодування.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, відповідач, як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов`язаний сплачувати Пенсійному фонду збір у 100 % розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача, у повному розмірі.

Відповідно до п. 6.9 Інструкції №21-1, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації, тому управління стягує в судовому порядку заборгованість і по пенсіонерах, яким призначено пенсію в інших районних та міських управліннях Пенсійного фонду України.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок у повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» -«з» ч.1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , управлінням було складено та направлено на адресу відповідача повідомлення та розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

На час розгляду справи судом доказів погашення відповідачем заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за вказаний період суду не надано.

Відповідно до розрахунків, відповідач за період січень-листопад 2019 року повинен відшкодувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на загальну суму 14 251,58 грн.

Суд зазначає, що єдиним документом, на підставі якого відповідач має нести обов`язок згідно з чинним законодавством по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, є розрахунок відповідного органу ПФУ, яким виплачено відповідні кошти пенсіонерам.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що на час розгляду справи вище зазначена заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашена, відповідач доказів оскарження розрахунків, а також сплати спірної суми не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області заборгованості в сумі 14 251 грн 58 коп.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Царичанської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення заборгованості в сумі 14 251,58 грн - задовольнити.

Стягнути з Царичанської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість щодо покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2 за період січень - листопад 2019 року на загальну суму 14 251 грн 58 коп. на р/р 25605303013174, відкритий у філія-Дніпропетровське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України МФО: 305482, ЄДРПОУ 21910427.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник