Рішення

від 02.03.2020 по справі 240/357/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/357/20

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Шрам А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 до Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання зменшити ставку податку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії та бездіяльність Вільшанської сільської ради відносно встановлення завищеної, дискримінаційної ставки податку на нежитлову нерухомість для фізичних осіб, і зобов`язати Вільшанську сільську раду зменшити ставку податку на нежитлову нерухомість для фізичних осіб за 2017 та 2018 роки із 0,1 відсотка до 0,01 відсотка від мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня податкового року за один квадратний метр.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримав податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нежитлову нерухомість за 2017, 2018 роки. Зазначає, що фактично ставка податку на нежитлову нерухомість для фізичних осіб на території Вільшанської сільської ради встановлена лише для нього та третьої особи у справі ОСОБА_2 . Зазначає, що відповідачу було відомо, про те, що нежитлові будівлі, які знаходяться у користуванні сільськогосподарського фермерського товариства "ШАНС", головою і власником якого є третя особа, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що в свою чергу відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України є підставою для встановлення пільг зі сплати податку на нерухоме майно. Вважає, що відповідач протиправно відмовив у зменшенні ставки податку з об"єктів нежитлової нерухомості для фізичних осіб до рівня ставки податку на нежитлову нерухомість встановлену сільською радою для юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю і отримують дохід, оскільки вони з третьою особою від підприємницької діяльності дохід не отримують.

Ухвалою від 10.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 02.03.2020.

27.02.2020 відповідачем подано відзив на позов. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що підпункт "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, яким встановлено перелік будівель, які не є об"єктом оподаткування, чинна в редакції лише з 01.01.2019. Окрім того зауважує, що відповідно до доданих до позовної заяви документів позивач не є сільськогосподарським виробником, тому об"єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, підлягають оподаткуванню на загальних підставах. Також відповідачем вказано, що для встановлення, чи дійсно передані будівлі із пайового фонду Комунального сільськогосподарського підприємства "Маяк" перебувають на балансі СФГ "ШАНС" і чи призначені такі будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, потрібен експертний спеціаліст. Позивачу було рекомендовано звернутися у відповідні компетентні органи для вирішення даного питання. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

02.03.2020 позивач подав відповідь на відзив. Крім того, позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, яка судом до розгляду не прийнята, оскільки вона подана не у строк, визначений ч.1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Третя особа в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві. Відповідач зауважив, що прийняття рішення про звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є правом, а не обов"язком сільської ради. Позивач із заявою про зменшення ставки податку до закінчення року, в якому сільська рада прийняла рішення про ставки податку на наступний рік, до відповідача не звертався.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є учасником селянського фермерського господарства "Шанс".

Позивачем та ОСОБА_2 було викуплено частину майнових паїв реформованого КСП "МАЯК" в с. Вільха, Романівського району Житомирської області та отримали із пайового фонду реформованого КСП "МАЯК" у спільну часткову власність будівлі та споруди, які в подальшому передали на баланс СФГ "ШАНС" у безстрокове і безоплатне користування для сільськогосподарських потреб.

Рішенням Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області десятої сесії VII скликання від 13 липня 2016 року №92-10/2016 встановлено та затверджено на 2017 рік на території Вільшанської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Для фізичних осіб ставка податку - 0,1%, для юридичних осіб - 0,01% мінімальної заробітної плати на відповідний рік за метр квадратний .

Рішенням Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області двадцятої сесії VII скликання від 23 червня 2017 року №186-20/2017 встановлено та затверджено на 2018 рік на території Вільшанської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб - 0,1% мінімальної заробітної плати на відповідний рік за метр квадратний, для юридичних осіб - 0,01% мінімальної заробітної плати на відповідний рік за метр квадратний.

З урахуванням зазначених ставок, позивачу були направлені у 2018 та 2019 роках податкові повідомлення-рішення про сплату податку на податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за податкові періоди - 2017 та 2018 роки.

12.11.2019 позивач та третя особа звернулися до відповідача із заявою про зменшення ставки податку на нежитлову нерухомість для фізичних осіб за 2017 та 2018 роки із 0,1 відсотка до 0,01 відсотка від мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня податкового року за один квадратний метр та подати це рішення в державну податкову службу.

На 44 сесії 7 скликання Вільшанська сільська рада прийняла рішення №492-44/2019 від 17.12.2019, яким, за результатами розгляду звернення, вирішила у його задоволенні відмовити у зв"язку із закінченням визначеного періоду для подачі органами місцевого самоврядування інформації відповідним контролюючим органам щодо ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо встановлення завищеної ставки податку на нерухоме майно на 2017,2018 роки, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.

У відповідності до пп. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Предметом спору у даній справі є правомірність дій сільської ради щодо встановлення податку на нежитлову нерухомість для фізичних осіб на 2017, 2018 роки та наявність підстав для його зменшення.

При цьому, позивач вважає, що встановлені сільської радою ставки податку є дискримінаційними.

Суд критично оцінюж такі доводи, з огляду на таке.

Відповідно до п.10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон № 909-VІІІ, згідно з яким п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 р.) викладено у такій редакції: ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України у редакції станом на 2017 р.).

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Так, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Згідно з п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (пп.12.4.1);

до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (пп.12.4.3).

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Встановлено, що рішенням Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області десятої сесії VII скликання від 13 липня 2016 року №92-10/2016 встановлено та затверджено на 2017 рік на території Вільшанської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Для фізичних осіб ставка податку - 0,1%, для юридичних осіб - 0,01% мінімальної заробітної плати на відповідний рік за метр квадратний .

Рішенням Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області двадцятої сесії VII скликання від 23 червня 2017 року №186-20/2017 встановлено та затверджено на 2018 рік на території Вільшанської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб - 0,1% мінімальної заробітної плати на відповідний рік за метр квадратний, для юридичних осіб - 0,01% мінімальної заробітної плати на відповідний рік за метр квадратний.

Із зазначеного слідує, що ставка податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2017 та 2018 рік для фізичних встановлена в межах ставок, визначених п.266.5 ст. 266 ПК України.

Посилання позивача на те, що фактично встановлені ставки податку на нерухоме майно є дискримінацією, оскільки встановлені суто для нього та для третьої особи, суд оцінює критично, оскільки ставки податку рішенням сільської ради встановлюються не для конкретної особи, а для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Більш того, кількість осіб, які мають у власності нежитлову нерухомість не впливає на розмір податку при прийняття рішення.

Із зазначених підстав, суд не може надавати економічну оцінку колегіально встановленої ставки податку та доцільності саме такої ставки на території певної територіальної громади.

Відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України одним з принципів, на яких ґрунтується Податкове законодавство України, є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно із п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування закріплено, також, п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.143 Конституції України.

Отже, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В контексті наведеного, суд відмічає, що позивач, у строки, визначені Податковим кодексом, мав можливість звернутися із заявою про зменшення ставки податку на нерухоме майно, проте, цього не зробив, що ним не заперечується.

Аргументи позивача щодо невикористання нежитлового приміщення та непосильної суми нарахованого податку не є підставою для визнання дій відповідача щодо встановлення відповідних ставок податку протиправним.

На даний час, в тому числі на час звернення позивач до відповідача у грудні 2019 року, період для подачі органами місцевого самоврядування інформації відповідним контролюючим органам щодо ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017,2018 роки закінчився, тобто рішення, якими встановлювалися ставки податку на зазначені роки вичерпали свою дію, фактом виконання, що свідчить про відсутність порушеного права.

Більш того, у податкових періодах, за які позивачу нараховані податкові зобов`язання, рішення сільської ради про ставки податку на нерухоме майно на 2017, 2018 рік були чинні та підлягали застосуванню.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах щодо визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 та 2018 роки, не знайшов підтвердження в ході судового розгляду, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (с. Мала Токарівка, Романівський район, Житомирська область, 13030, РНОКПП НОМЕР_1 ), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 до Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області (вул. Центральна, 1, с.Вільха, Романівський район, Житомирська область, 13030, код ЄДРПОУ 04345233) про визнання протиправними дій, зобов`язання зменшити ставку податку, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 11 березня 2020 року