Рішення

від 12.03.2020 по справі 1.380.2019.005785

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005785

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кухар Н.А.

секретар судового засідання Шавель М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (далі - відповідач, Залузька сільська рада), в якій просить:

- визнати незаконним і скасувати п. 2 рішення відповідача №907 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати відповідача передати позивачу у власність земельну ділянку площею 0,5423 га з кадастровим №4625884500:02:000:0071 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- стягнути судові витрати

Підставою цього позову вказано протиправність оскаржуваного рішення, оскільки відповідач погодив межі на земельну ділянку площею 0,5423 га, затвердив технічну документацію на земельну ділянку площею 0,5423 га, а п. 2 оскаржуваного рішення - безпідставно зменшив площу та вирішив передати у власність позивачу земельну ділянку площею 0,3123 га. Позивач звернув увагу суду на те, що таку ділянку неможливо буде зареєструвати у державному земельному кадастрі.

Ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.01.2020 суд перейшов до розгляду справи у загальному провадженні.

Ухвалою суду від 06.12.2020 підготовче провадження закінчено та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2020 позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судове засідання 12.03.2020 не з`явився, подав заяву з проханням слухати справу у його відсутності.

Відповідач явки уповноважених представників у судові засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відзиву, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, дослідив письмові докази встановив.

ОСОБА_1 звернулась до Залузької сільської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Залузької сільської ради №907 від 11.09.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) гр. ОСОБА_1 . Однак другим пунктом рішення передано у їй власність земельну ділянку площею 0,3123 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0071, яка розташована на території Залузької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /арк.спр.6/.

Вважаючи рішення сільської ради в частині передачі земельної ділянки площею 0,3123 га суперечливим, безпідставним і таким, що порушує його права та інтереси позивач звернувся до суду за їх захистом.

Розглядаючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (п. а) ч. 3).

Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Позивач є громадянкою України, отже має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства площею не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26).

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі сертифіката на право приватної власності на землю серії ЛВ №20-063212 від 12.11.1998 ОСОБА_1 отримала у приватну власність для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 0,71 га на території с. Новини Залузької сільської ради, без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості /арк.спр.14-15/.

Розпорядженням Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 07.06.2018 №484/02-06 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 та іншим громадянам, власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) за рахунок пайових земель на території Завадівської та Залузької сільських рад. Згідно з додатком до розпорядження ОСОБА_1 власник сертифіката ЛВ №20-063212 на земельну ділянку площею 1,650,71 га /арк.спр.31/.

ФОП ОСОБА_2 розробив для ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Залузької сільської ради /арк.спр.7-13/.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 03.06.2019, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4625884500:02:000:0071, площа 0,5423 га /арк.спр.21/.

Таким чином позивач подав до сільської ради на затвердження проект землеустрою сформованої земельної ділянки, власником якої він є на підставі сертифіката з 1998 року, площею 0,5423 га та з присвоєним кадастровим номером.

Сільська рада діяла в межах передбачених законодавством повноважень, затверджуючи проект землеустрою даної земельної ділянки. Однак наступним пунктом рішення самовільно зменшила площу тієї земельної ділянки, проект землеустрою якої щойно затвердила, до 0,3123 га.

Такі дії на переконання суду лежать за межами повноважень сільської ради у сфері земельних відносин, оскільки не передбачені жодним законодавчим актом.

Крім того, суд погоджується з покликаннями позивача на те, що ділянку, площа якої згідно з проектом землеустрою не відповідає рішенню про передачу, неможливо буде зареєструвати у державному земельному кадастрі.

Суд також звертає увагу відповідача, що позивач є власником паю у розмірі 0,5423 га, однак за результатами розробки проекту землеустрою площу його земельної ділянки зменшено до 0,3123 га, з чим позивач не погодився. Відтак суд здивований позицією сільської ради, яка за таких обставин протиправно зменшила площу земельної ділянки, проект землеустрою якої щойно затвердила.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість пункту 2 рішення відповідача про передачу позивачу земельної ділянки площею 0,3123 га.

У другій позовній вимозі позивач просить передати у власність земельну ділянку площею 0,5423 га, що з позиції суду є некоректним формулюванням, оскільки суд не може підміняти своїми повноваженнями компетенцію інших органів державної влади.

За правилами передбаченими ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1). У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10. ч. 2).

З врахуванням встановлених обставин, повноважень суду при вирішенні справи у співставленні з позовними вимогами, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача зобов`язати відповідача прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5423 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0071 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та безпідставність оскаржуваного рішення відповідача, а тому позов слід задовольнити повністю: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині передачі позивачу земельної ділянки площею 0,3123 га та зобов`язати відповідача передати позивачу земельну ділянку площею 0,5423 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0071 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Отже понесені позивачем судові витрати у виді судового збору у сумі 768,40 грн. підлягають повному відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу /арк.спр.30/.

Вирішуючи дану заяву суд керується таким.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право кожного на правову допомогу. У випадках передбачених законом це право надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача до винесення рішення у справі на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду:

- договір від 30.10.2019 між адвокатом Гаталяком М.Я. та ОСОБА_1 про надання юридичної допомоги згідно з Замовленнями, які є невід`ємною частиною Договору;

- замовлення №1 від 30.10.2019, додаток №1 до Договору №б/н від 30.10.2019, про надання юридичних послуг; ціна 1 год. - 2000 грн.;

- акт приймання передачі №1 від 04.12.2019, до Договору №б/н від 30.10.2019, про надання професійної правничої допомоги на загальну суму 3500,00 грн.;

- квитанцію №1 від 04.12.2019 про отримання коштів ОСОБА_3 від ОСОБА_1 в сумі 3500,00 грн. /арк.спр.32-34/.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Est/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Також суд зважає на немайновий характер позову, нескладність предмету позову, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи.

Таким чином з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 22, 25,72-77, 90, 132, 134, 139,143, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним і скасувати п. 2 рішення Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області №907 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Залузьку сільську раду Яворівського району Львівської області (81023, Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя; ЄДРПОУ 04373241) передати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; Ідн. НОМЕР_1 ) у власність земельну ділянку площею 0,5423 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0071 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; Ідн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (81023, Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя; ЄДРПОУ 04373241) судові витрати у сумі 2768,40 ( дві тисячі сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2020.

Суддя Кухар Н.А.