Рішення

від 02.03.2020 по справі 460/3374/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2020 року м. Рівне №460/3374/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Собчук М.В.,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер Полісся" доУправління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер Полісся" (далі - ТОВ "Агролідер Полісся", позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.10.2019 №0142913.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначав, що оскаржувана постанова винесена без урахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення. Позивач також вказував на те, що ні особами, що складали документи за результатами габаритно-вагового контролю, ні управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області не вказано конкретне вимірювальне обладнання, за допомогою якого здійснювались виміри вантажу. Будь-яка інформація щодо повірки, атестації, отримання свідоцтва на вимірювальний прилад також не були пред`явлені. Наголошував, що у позивача не виникло обов`язку звертатись за отриманням відповідного дозволу, який дає право на рух автомобіля дорогами України, оскільки з товарно-транспортної накладної №8 від 01.09.2019 вбачається, що вантаж був виданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів, масою брутто 22000 кг. З урахуванням маси транспортного засобу, згідно даних технічного паспорту та маси вантажу, вбачається, що вага транспортного засобу становить 37300 кг. Тому, вважав, що відповідний транспортний засіб не відноситься до великогабаритних, а результати зважування були помилковими. Також позивач вказував, що відповідачем при зважуванні невірно визначено тип транспортного засобу, а позивачем дотримано всіх вимог правил перевезення вантажу. З огляду на викладене, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 02.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 10.01.2020 на 10:00 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 26.12.2019, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 114006 від 02.04.2019 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а тому не підлягає скасуванню. Вказував на те, що перевіривши 02.09.2019 транспортний засіб, який переданий в тимчасове платне користування позивачу громадянкою ОСОБА_1 , інспекторами управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області виявлено, що перевезення вантажів здійснюється з порушенням ст.48 Закону України №2344, Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Правил дорожнього руху, а саме: при здійсненні габаритно-вагового контролю виявлено, що перевезення здійснюється з перевищенням нормативних вагових обмежень. При цьому, наголошував, що адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 гри. було застосовано до ТзОВ "Агролідер Полісся", за відсутність особистої картки водія до цифрового тахографа. Також зазначав, що посилання позивача на відсутність методики, якою повинні керуватися інспектори Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю, є недоцільним, оскільки станом на час контролю транспортного засобу позивача така законодавча норма не була діючою. З урахуванням викладеного, відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.36-42).

10.01.2020 підготовче судове засідання відкладено до 31.01.2020 до 11:30 год.

31.01.2020 позивачем подано відповідь на відзив, у якому він заперечував проти аргументів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву. Наголошував, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, за результатами якої було прийняте оскаржуване рішення. Також зазначав, що відповідач не відреагував на клопотання про відкладення розгляду такої справи та не надав запитувану ним інформацію навіть після її розгляду. Відповідач не перевірив наявність у ТОВ "Агролідер Полісся" графіку змінності водіїв, відомостей обліку робочого часу та відпочинку водія, з огляду на що безпідставно застосував до позивача штраф. Поряд з цим, позивач вказував на те, що з долученого до матеріалів справи направлення на перевірку неможливо встановити, який вид перевірки проводився, а в складених представниками відповідача документах була відсутня конкретика щодо документів, яких не було оформлено позивачем та стосовно того, за який вид правопорушення його притягнуто до відповідальності. Крім того, стороною позивача висловлено сумнів щодо результатів проходження габаритно-вагового контролю. З огляду на викладене, позивач просив позов задовольнити повністю (а.с.77-83).

Ухвалою суду від 31.01.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 24.02.2020 о 10:00 год.

10.02.2020 від Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначав, що думка позивача про те, що відповідальність, до якої його притягнуто, є адміністративною, а порядок розгляду таких справ передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення, є помилковою.Також наголошував на тому, що в матеріалах даної справи містяться документи, які підтверджують, що керівник ТОВ "Агролідер Полісся" Савін Р.М. був обізнаний про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт його підприємством. Зазначав, що водій транспортного засобу отримав розрахунок плати за проїзд, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю без пояснень та зауважень, а також підписався в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. По суті виявлених порушень, пояснив, що оскільки ні дозволу на участь в дорожньому русі великовагового транспортного засобу, ні картки водія не було пред`явлено до перевірки 02.09.2019, оскаржуване рішення прийняте відповідачем правомірно. Беручи до уваги викладене, відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог(а.с.93-97).

24.02.2020 оголошено перерву до 02.03.2020 до 17:00 год.

У судовому засіданні 02.03.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та заявах по суті справи. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 02.03.2020, не прибув. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином. З урахуванням вимог ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 02.09.2019 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (а.с.113-114), направлення на перевірку від 27.08.2019№000281 (а.с.43), на 756 км +800 м автомобільної дороги Київ-Чоп проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки VОLVО, реєстраційний № НОМЕР_1 з причепом марки SAMRO, реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2

Водій транспортного засобу марки VОLVО, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , надав для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області наступні документи:

- посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с.51);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_5 ; причеп марки SAMRO, реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с.12, 51);

товарно-транспортну накладну від 01.09.2019№ 8 (а.с.9, 50);

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_5 , зупинений автомобіль належить ОСОБА_1 .

Згідно з наданою товарно-транспортною накладною від 01.09.2019 №8 автомобільним перевізником визначено ФОП ОСОБА_1 , водієм - ОСОБА_2 .

Перевіривши документи та здійснивши габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській області 02.09.2019 складено довідку №0006056 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок №30 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та акт №0012513 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, які були підписані та отримані водієм транспортного засобу ОСОБА_2 (а.с.10,11,49, 52, 53).

Виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення вантажів, Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській області зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.09.2019 №155501 (а.с.44).

З вказаного акта судом встановлено, що під час перевірки виявлено порушення: "надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів з перевищенням вагових обмежень, встановлених п.22.5 ПДР, затверджених ПКМУ від 10.10.2001 №1306; в порушення ст.29 ЗУ "Про дорожній рух" та п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових ТЗ автомобільними дорогами, затверджений ПКМУ від 18.01.2001 №30, відсутня індивідуальна картка водія; у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутня індивідуальна картка водія до цифрового тахографа".

05.10.2019 відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що 15.10.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області розглядатиметься справа про порушення нею законодавства про автомобільний транспорт (а.с.47-48).

15.10.2019 на адресу Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області надійшло повідомлення від представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , з проханням відкласти розгляд справи на пізнішу дату, в зв`язку із необхідністю витребування від Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області документів, що є необхідними для повного та об`єктивного розгляду справи та необхідності ознайомитися з матеріалами справи (а.с.54-55).

Розгляд справи було відкладено до 22.10.2019.

У ході судового розгляду також встановлено та не спростовано сторонами, що прибувши до Управління 22.10.2019, ОСОБА_4 надала копію договору найму (оренди) транспортного засобу від 30.05.2019, згідно якого ОСОБА_1 (наймодавець) передала в тимчасове платне користування транспортний засіб марки VОLVО, номерний знак НОМЕР_1 , а також причіп SAMRO, номерний знак: НОМЕР_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролідер Полісся" (наймач) строком на 5 років (а.с.56-57).

На підставі отриманої інформації, на розгляд справи, призначений на 29.10.2019, було запрошено ТОВ "Агролідер Полісся", шляхом ознайомлення з повідомленням Омельчук Т ОСОБА_5 під розписку, позаяк остання стверджувала, що саме вона представлятиме інтереси даного підприємства (а.с.46).

28.10.2019 ТОВ "Агролідер Полісся" надіслав на адресу відповідача лист, в якому просив розгляд справи відкласти на пізнішу дату, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свого представника. Вказаний лист був отриманий відповідачем 31.10.2019 за №33781/0/22-19 (а.с.58).

Враховуючи, що станом на 29.10.2019 лист позивача про відкладення розгляду справи на адресу відповідача не надходив і на розгляд справи представник позивача не прибув, справу було розглянуто без його участі, враховуючи закінчення 2 місячного строку, передбаченого п.25 Порядку № 1567.

На підставі документів, що містяться в матеріалах справи відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.10.2019 №142913, якою до ТОВ "Агролідер Полісся" застосовано штраф у сумі 1700,00 грн., за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.8, 45).

Отже, з аналізу акта перевірки від 02.09.2019 №155501 та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.10.2019 №142913 слідує, що порушенням за яке позивача притягнуто до відповідальності стало надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність індивідуальної картки водія до цифрового тахографа.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За змістом п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п.3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон України "Про автомобільний транспорт") документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч.4 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007(далі - Порядок №879) плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із положеннями ч.1, 3 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з товарно-транспортною накладною перевізником зазначено власника транспортного засобу, разом з тим, згідно договору найму транспортного засобу фактичне надання послуг з перевезення вантажів було здійснене ТОВ "Агролідер Полісся", що жодним чином не спростовано стороною позивача.

Більше того, договором найму транспортного засобу підтверджується, що керівник ТОВ "Агролідер Полісся" та власник зупиненого транспортного засобу є подружжям, що у судовому засіданні підтвердив представник позивача.

Щодо покликань представника позивача на неправомірність оскаржуваного рішення, з огляду на нечинність направлення на проведення перевірки, у зв`язку із закінченням строку його дії, суд зазначає таке.

Частиною 6 статті 7 КАС України визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1, 2 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України визначено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч.1 ст. 255 ЦК України).

Отже, в даному випадку, термін дії направлення на перевірку від 27.08.2019 №000281 був обмежений повноваженим органом з настанням календарного дня - 02.09.2019, шляхом зазначення в ньому прийменника "до", який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Згідно із ч.1 ст.3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 (далі - Конвенція) строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі diesadquem.

За змістом ст.2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "diesadquem" означає день, у який цей строк спливає.

Згідно з ч.2 ст.4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день diesadquem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, з граматичного аналізу вжиття в направленні на перевірку його кінцевої дати дії "до 02.09.2019" та системного аналізу положень ЦК України та Конвенції, суд дійшов висновку, що дії Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області щодо проведення рейдової перевірки автомобіля марки VОLVО, номерний знак НОМЕР_1 , в останній день чинності направлення - є правомірними.

Щодо твердження сторони позивача про порушення порядку розгляду справи, суд зазначає таке.

Згідно із п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

З матеріалів справи встановлено, що під час проведення рейдової перевірки водієм автомобіля марки VОLVО, номерний знак НОМЕР_1 , не було надано договору найму транспортного засобу від 30.05.2019, тому про той факт, що автомобіль використовувався саме позивачем, як перевізником, стало відомо відповідачу лише 22.10.2019.

Враховуючи це, позивача - ТОВ "Агролідер Полісся" було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 29.10.2019 - під розписку представника власника транспортного засобу, яка є дружиною керівника ТОВ "Агролідер Полісся".

Дослідженим судом листом керівника ТОВ "Агролідер Полісся" від 28.10.2019 підтверджується обізнаність сторони позивача про дату, місце і час розгляду справи.

Вказане свідчить, що позивач мав можливість бути присутнім на розгляді справи, проте вказаним правом не скористався, фактично здійснюючи при цьому дії спрямовані на затягування розгляду справи.

Суд враховує твердження представника відповідача про те, що Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було позбавлене можливості відкласти розгляд справи, оскільки за 3 дні закінчувався, передбачений п.25 Порядку №1567, 2 місячний строк розгляду справи.

Пунктом 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Щодо порушень, встановлених актом перевірки, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Пунктом 2.6 Інструкції №385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:- установлення або заміни тахографа; - ремонту тахографа; - зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; - якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень п.1.4 Інструкції №385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції №385, зокрема, передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Порядок обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), затверджений Наказом Міністерства Інфраструктури України № 329 від 30.05.2013 (далі - Порядок №329) визначає процедури видачі, оновлення, заміни та анулювання дії карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), а також строки дії таких карток.

Відповідно до п. 2.1 Порядку №329 картка водія видається фізичним особам, після подачі заяви до Центру з видачі карток Компетентного органу особисто або поштовим відправленням.

Згідно із п.3.7. Порядку №329 заява на видачу або оновлення карток всіх типів повинні містити зразок підпису користувача картки. Після чого картка видається користувачу картки протягом 20 робочих днів з дня реєстрації заяви на видачу або оновлення картки, якщо не оформлено рішення про відмову у видачі картки.

Як було зауважено судом, під час рейдової перевірки перевіряється, зокрема, додержання режиму праці та відпочинку. Це в свою чергу встановлюється внаслідок перевірки картки водія до цифрового тахографу.

Наявність цифрового тахографу у зупиненому транспортному засобі підтверджується сторонами по справі та не є спірною обставиною.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

При цьому, п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (далі - Положення №340).

З врахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що положеннями ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 в справі №820/4624/17.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, картки водія до цифрового тахографа, як документу, на підставі якого виконується вантажне перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач, як перевізник, повинен був відповідно до положень Інструкції №385 забезпечити ОСОБА_2 карткою водія, а водій зобов`язаний був використовувати особисту картку водія 02.09.2019, протягом якого керував транспортним засобом марки НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_1 , та мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи цифрового тахографу.

Під час розгляду справи стороною позивача долучено письмові пояснення водія ОСОБА_2 , графік змінності водіїв колісних транспортних засобів на вересень 2019 року перевізника ТОВ "Агролідер Полісся", відомість обліку робочого часу та відпочинку водія ОСОБА_2 на 02, 03, 04 вересня 2019 року (а.с.71, 101, 102), однак адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, водієм під час проведення перевірки не було надано картки водія чи роздруківки до цифрового тахографа.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана в межах даної справи постанова, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону України, є правомірною та скасуванню не підлягає.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова містить дату, місце та зміст правопорушення: порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Опис правопорушення визначено саме таким чином, оскільки у самому бланку постанови вказано про необхідність зазначення правопорушення лише в контексті вказаного закону. Зазначення ж суб`єктивної сторони правопорушення не передбачено самим бланком постанови, відповідно не є обов`язковими даними. З огляду на це, суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що спірна постанова не містить детального опису правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію.

Інші ж доводи позовної заяви, на думку суду, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів сторони позивача.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер Полісся" (вул. Миру, буд.1, с.Чудель, Сарненський район, Рівненська область, 34542, код ЄДРПОУ 42928323) до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (вул.Небесної сотні, 34, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 12 березня 2020 року.

Суддя Борискін С.А.