Рішення

від 12.03.2020 по справі 580/3981/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року справа № 580/3981/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді - Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ладижинської сільської ради (20382, Черкаська область, Уманський район, с. Ладижинка, вул. Шкільна, 2), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області від 06.08.2019 року № 7-15/VІІ «Про розгляд заяв громадян по земельним питаннях» , в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 7124385100:03:000:3190, площею 2,0га за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. АДРЕСА_2 , за межами населеного пункту та передачі її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства;

-зобов`язати Ладижинську сільську раду Уманського району Черкаської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 7124385100:03:000:3190, площею 2,000 га за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Ладижинка, за межами населеного пункту та передачі її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

11.03.2020 перейдено до розгляду справи у письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що рішення відповідача, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суперечить Земельному кодексу України. Позивач вказує, що рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області № 7-15/VII від 06.08.2019 в частині, що стосується земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124385100:03:000:3190, порушує право позивача на безоплатне отримання у власність вказаної земельної ділянки. Зазначає, що на момент звернення з заявою про затвердження проекту землеустрою, вказана земельна ділянка перебувала у комунальній власності сільської ради, а тому відмова є необгрунтована.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки надання Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124385100:03:000:3190 в адміністративних межах села Ладижинка Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту не є безумовною підставою для надання у подальшому позивачу права власності на вказану земельну ділянку. Також відповідач зазначив, що при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою, земельна ділянка не була зареєстрована у встановленому законом порядку за відповідачем.

Представник відповідача просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 06.07.2018 №23-2763/14-18-СГ надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Ладиженської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

22.07.2019 позивач звернувся до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 2,0000 га в адміністративних межах села Затишок Уманського району Черкаської області.

Рішенням Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області від 06.08.2019 № 7-15/VII, а саме п. 50 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 7124385100:03:000:3190, площею 2,0000 га та передачі даної земельної ділянки у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Ладижинка, за межами населеного пункту, оскільки земельна ділянка не перебуває у комунальній власності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду.

Судом також встановлено, що у відповідності до рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області від 06.08.2019 № 7-14/VII, остання вирішила прийняти в комунальну власність землі сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема і земельну ділянку кадастровий номер 7124385100:03:000:3190, площею 2,0000 га згідно додатком 1, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.07.2019 №23-2469/14-19 та акту приймання-передачі земельних ділянок від 18.07.2019.

Однак, згідно з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 7124385100:03:000:3190, відсутня реєстрація права власності станом на 04.02.2020 інформація відсутня .

Тобто, станом на час прийняття рішення Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області від 06.08.2019 № 7-15/VII, право власності на земельну ділянку не перейшло з державної у комунальну власність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Приписами п. б ч. 1 ст. 12 ЗК України, встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (п. б ст. 80 ЗК України).

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень")

Як встановлено судом, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (публічна інформація), станом на 04.02.2020 відомості про земельну ділянку кадастровий номер 7124385100:03:000:3190 такі:

-цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства; форма власності: інформація відсутня; площа земельної ділянки: 2 га;

-місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Ладижинська сільська рада;

-відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки: вид обмеження - інформація відсутня, дата державної реєстрації обмеження - інформація відсутня.

Частиною восьмою статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 - 1 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Земельна ділянка кадастровий № 7124385100:03:000:3190 площею 2,0000 га за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Ладижинка, за межами населеного пункту, не перебуває в комунальній власності Ладижинської сільської ради, оскільки таке право не зареєстроване в установленому законом порядку, тому і розпоряджатися цією земельною ділянкою, в тому числі і прийняти рішення про передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 у Ладижинської сільської ради немає у зв`язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам ЗК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295, 371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя П.Г. Паламар