Постанова

від 05.03.2020 по справі 520/6082/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 р.Справа № 520/6082/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Стриж Л.А.; представника відповідача Саблукова Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.12.19 року по справі № 520/6082/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ"

до Головного управління ДФС у Харківській області (Головного управління ДПС у Харківській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд :

- податкові повідомлення-ріше6ння Головного управління ДФС у Харківській області № 00000601408, № 00000611408, № 00000591408, № 00011861307 від 17.05.2019 року - скасувати;

- стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 04.04.2019 по 10.04.2019 року ГУ ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 03.04.2019 правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску з 25.02.2015 по 03.04.2019 року. За результатом перевірки складено акт №1290/20-40-14-08-09/39658965 від 17.04.2019 р., за наслідками якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000601408, № 00000611408, № 00000591408, № 00011861307 від 17.05.2019 року, з якими позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.05.2019 року № 00000601408 у розмірі 8 689 грн. 30 коп. за платежем земельний податок з юридичних осіб, № 00000611408 у розмірі 510,00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що твердження відповідача про те, що товариство влас ними силами отримувало рахунки з комунальних служб на оплату комунальних послуг, самостійно одержувало кореспонденцію, самостійно готувались та передавались рахунки на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, тобто товариство самостійно здійснювало господарську діяльність без залучення сторонніх організацій не відповідає дійсності, адже дійсно, керівник ТОВ ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ не могла виконувати свої обов`язки із вагомих причин.

В акті перевірки відповідачем зазначається, що ФОП ОСОБА_1 вищевказа ні послуги виконувались всього по одному орендарю, якому надавалась вся площа приміщення.

Починаючи з квітня 2016 року відповідно договору від 01.04.2016 р. № 1, позивач мав одного орен даря ТОВ 7-я . Сума орендної плати складала 24 000, 00 грн.

На думку позивача, відповідач в Акті перевірки дійшов необгрунтованого висновку, що протягом січня-травня 2017 року підприємство фактично працювало собі в збиток за рахунок придбаних послугу ФОП ОСОБА_1 .

Так, в період січень-травень 2017 року актами було оформлено роботи, які здійснювались щодо впорядкування документації не лише за січень-травень 2017 року, а й за весь 2016 рік, таким чином немає підстав стверджувати, що витрати за договором переви щували навіть надходження поточного місяця.

Фіскальний орган перекручує інформацію, зазначаючи, ,що витрати по зазначеному договору складали саме за місяць, в якому укладено акт 40000 гривень, що призводило до збиткової діяльнос ті. Треба зазначити, що витрати поточного місяця згідно додаткової угоди від 18.01.2017 р. складали 16000 грн на місяць, інші- плата з розрахунку 8000 грн. на місяць за роботи по 2016 року .

Пунктом 19 П (С) БО 16 встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, як витрати на рекламу та досліджен ня ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; інші витрати, пов`язані зі збу том продукції, товарів, робіт, послуг.

Позивач зауважує, що послуги за договором про надання послуг від 03.01.2017 р. належать до безтоварних операцій. Документами, що підтверджують фактичне отримання таких послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтвер джує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні .

Позивач зауважує, що оформлення позивачем або ФОП ОСОБА_1 звітів за результатами надання послуг у розумінні вищевказаного договору не є обов`язковим та взагалі не передбачено.

Таким чином, звіт про надання послуг є факультативним (додатковим) документом, що розк риває суть наданої послуги більш детальніше, надає можливість сторонам договору проаналізувати в деталях послугу, що надається, однак, його відсутність не впливає на зв`язок наданих послуг із господарською діяльністю.

Відповідачем в Акті перевірки не наведено посилань на нормативно-правові акти, якими б встановлювались вимоги щодо більш детального розкриття змісту та обсягу наданих послуг, ніж це наведено в актах, які надавались позивачем до перевірки.

Крім того, позивач зазначає, що під час перевірки відповідачем було надано всього лише один запит, де про надання документів від 12.04.2019 р., згідно якого необхідно було надати наступну інформацію: повідомити, на підставі яких первинних документів здійснювались взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 і.п.н. НОМЕР_1 (договори. акти прийому-передач), падати документи щодо проведених розрахунків - №. дата платіжних доручень, повідомити яким чином відображено суми взаємовідносин в податковому обліку (деклараиія з податку на прибуток) та в бухгалтерському обліку (вказати проводки в кореспонденті рахунків) .

На думку позивача, реальність господарських операцій між ним та ФОП ОСОБА_1 повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності, при чому на те були досить вагомі підставі, а отже висновок суду першої інстанції про вірність встановленого відповідачем порушення є необгрунтованим.

Відповідач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому серед іншого зазначив, що ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" у перевіряємому періоді отримував доход від надання в оренду власного нерухомого майна (доход отримувався до моменту реалізації нерухомого майна, яке реалізовано згідно договору від 05.07.2018р), доход від отриманого відшкодування комунальних послуг.

Упродовж всього часу товариство власними силами отримувало рахунки з комунальних служб на оплату комунальних послуг, самостійно одержувало кореспонденцію, самостійно готувались та передавались рахунки на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, тобто товариство самостійно здійснювало господарську діяльність без залучення сторонніх організацій.

ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" у 2016 році мав двох орендаторів, у 2017 -2018 рр. одного орендаря. У період коли відбулось замовлення вищевказаних послуг (січень - травень 2017року), доход товариства від надання в оренду приміщень склав 22036,50 грн. в місяць, а замовлена офісна послуга від ФОП ОСОБА_1 склала 40000,0 грн. в місяць., співвідношення доходу та витрат очевидно - витрати майже вдвічі перевищують дохід.

Тобто, на думку відповідача, спостерігається відсутність наявності ділової мети, економічної вигоди, економічної доцільності, розумних економічних причин замовлення даної господарської операції у ФОП ОСОБА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , товариство впродовж 2016р., з червня - грудня 2017р., у 2018 році самостійно виконувало такі ж саме роботи які були замовлені та оплачені на користь ФОП ОСОБА_1 , та які виконувались всього п`ять місяців: з січня по травень 2017року.

Відповідач зауважує, що надані до перевірки акти не носять статусу первинного документу, відсутня економічна вигода та економічна доцільність замовлення даної господарської операції, відсутня необхідність замовлення вищевказаних послуг у ФОП ОСОБА_1 .

Також відповідач зауважує, що завідома для платника податків відсутність розумного (з точки зору загальноприйнятих, звичайних правил господарювання) обґрунтування витрат при здійснення господарської діяльност , як правило, виключає підстави для для збільшення у податковому обліку витрат та /або податкового кредиту, оскільки це свідчить про відсутність ділової мети при здійсненні таких операцій.

Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження. Відповідно, операція, яка збільшує витрати платника податків за наявності об`єктивної можливості для їх скорочення, має кваліфікуватись як така, що позбавлена розумної економічної причини.

На думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 не отримував рахунки на оплату комунальних послуг, а метою договору від 03 січня 2017 року є безпідставне оформлення податкового кредиту.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 04.04.2019 № 3272, 3273, 3274 Головного управління ДФС у Харківській області, наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 02.04.2019 року № 2494, п.п.78.1.7, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненням, у зв`язку з надходженням відомостей з ЄДР щодо припинення діяльності, працівниками податкового органу з 04.04.2019 по 10.04.2019 року проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" (податковий номер 39658965) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 03.04.2019, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску з 25.02.2015 по 03.04.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (додаток 1), який є його невід`ємною частиною.

Перевірку проведено з відома та у присутності ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ".

За результатами документальної виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 03.04.2019, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску з 25.02.2015 по 03.04.2019 відповідачем складено акт перевірки від 14.04.2019 р. № 1290/2040-14-08-09/39658965, яким встановлено наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, п.6, п.п 9.4 п.9 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 36000,0грн., в тому числі по періодах: за 2017 рік у сумі 36000,0грн.;

- п.287.1, п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження плати за землю всього у сумі 6951,44грн., в тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 2676,75грн., за 2017 рік у сумі 2837,04грн., за 2018 рік у сумі 1437,95грн.;

- п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, в частині неподання до органу ДФС податкових Декларацій з плати за землю за 2016, 2017, 2018 роки;

- пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015р. "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2кв.2017р., 1кв.2018 надано з недостовірними даними;

- пункту 2.1 статті 6, статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, а саме: підприємством занижено суму нарахованого єдиного внеску у червні 2017 року на 264,0 грн., у липні 2017 року на 264,0 грн., платником самостійно виправлено помилку у серпні 2017 року (Д . 4 Т .1 № 9188714415 від 15.09.2017р.) та донараховано єдиний внесок 528,0 грн.;

- абзац 1 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями - несвоєчасна сплата єдиного внеску за вересень 2018 року.

Не погоджуючись з позицією податкового органу, викладеною в акті, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області із запереченням на акт від 17.04.2019 року № 1290/20-40-14-08-09/39658965.

Листом Головного управління ДФС у Харківській області № 24013/20-40-14-08-14 від 15.05.2019 року "Про розгляд заперечення на акт ГУ ДФС у Харківській області від 15.05.2019 року № 24013/20-40-14-08-14" повідомлено позивачу, що за результатами розгляду заперечень ліквідатора ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" ОСОБА_9 висновки акту від 17.04.2019 року № 1290/20-40-14-08-09/39658965 залишено без змін.

Головним управлінням ДФС у Харківській області 02.03.2018 року на підставі акту перевірки сформовані та направлені позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2019 року № 00000601408 , яким встановлено порушення пункту 287.1, пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 8689 грн. 30 коп.;

- від 17.05.2019 року № 00000611408, яким встановлено порушення пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України за платежем земельний податок з юридичних осіб та застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 510 грн. 00 коп.;

- від 17.05.2019 року № 00000591408, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 45 000 грн. 00 коп.;

- від 17.05.2019 року № 00011861307, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов обґрунтованих висновків, в зв`язку з чим підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2019р. № 00000591408 та № 00011861307 відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2016 року) об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.п 9.4 п.9 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результату - інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

При цьому активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (п.3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджений наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року).

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 цієї статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8 Кодексу).

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (п.44.7 ст.44 ПК України).

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами.

Колегія суддів розглядаючи доводи апеляційної скарги позивача, щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 17.05.2019 року № 00000591408, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, вказане спірне рішення прийнято відповідачем, в зв`язку з тим, що перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2016р. по 03.04.2019р. на суму 36000 грн.

Згідно даних акту контролюючого органу, перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" показників складає: за період з 01.01.2016 по 03.04.2019 складають 2016 рік у сумі 110679,0грн., 2017 рік у сумі 11629,0 грн., 2018 рік у сумі 6888,0грн., 2019 рік у сумі 3109,0грн

Також, перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за період з 01.01.2016 по 03.04.2019 встановлено їх заниження всього на суму 200000,0грн., в тому числі по періодах: за 2017 рік у сумі 200000,0грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" в особі директора ОСОБА_9 - Замовник укладено договір про надання послуг від 03.01.2017 з ФОП ОСОБА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 - Виконавець, предметом якого є наступні офісні послуги: отримання рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, одержування кореспонденції, підготовка та передача рахунків на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди та надання комунальних послуг, підготовка вихідної кореспонденції Замовника, фінансове планування, контроль витрат та виконувати інші офісні послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується своєчасно прийняти та їх оплатити.

Згідно додаткової угоди від 18.01.2017 до договору, п.1 договору викладено у наступній редакції: "Виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами виконувати для Замовника наступні офісні послуги: отримання рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, одержування кореспонденції, підготовка та передача рахунків на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди та надання комунальних послуг, підготовка вихідної кореспонденції Замовника, фінансове планування, контроль витрат та виконувати інші офісні послуги в строки та на умовах, передбачених Договором від 03.01.2017 та цією Додатковою угодою. Виконавець виконує роботи по упорядкування справ Замовника за 2016 рік і на виконання робіт, що відносяться до обов`язків директора і головного бухгалтера Замовника в 2017 році, до часу одужання директора ОСОБА_9 , які відповідають його видам діяльності. "

Згідно пункту 3 договору вартість послуг становить: "щомісячна вартість послуг становить 40000,0грн. без ПДВ".

На підтвердження понесених витрат матеріали справи містять п`ять ідентичних по змісту актів виконаних робіт на загальну суму 20000,00 грн, без податку на додану вартість, а саме: акт виконаних робіт №1 від 31.01.2017 на суму 40000,0 грн., акт виконаних робіт №2 від 28.02.2017 на суму 40000,0 грн., акт виконаних робіт №3 від 31.03.2017 на суму 40000,0 грн., акт виконаних робіт №4 від 30.04.2017 на суму 40000,0 грн., акт виконаних робіт №5 від 21.05.2017 на суму 40000,0 грн.

Також надано калькуляцію робіт по договору та додаткової угоди з розрахунку на 1 місяць, а саме :отримання рахунків (дублікатів рахунків) з комунальних служб на оплату комунальних послуг та контроль за їх сплатою на суму 2500,00 грн., підготовка та передача актів приймання-передач послуг оренди, компенсації комунальних послуг та контроль за їх сплатою на суму 1000,00 грн., Зняття показів з лічильників та подання звіту в АК Харківобленерго на суму 500,00 грн., підготовка та передача актів приймання-передач компенсації комунальних послуг та контроль за їх сплатою на суму 2500,00 грн., упорядкування справ за 2016 рік на суму 21 000,00 грн., фінансове планування та контроль ведення управлінського обліку на суму 3500,00 грн., збір, опрацювання документів за поточний місяць 2017 року на суму 2000,00 грн., підготовка до здачі звітності за попередній місяць, контроль за сплатою податків на суму 1000,00 грн., підготовка до подання бухгалтерської, податкової та фінансової звітності за поточний квартал на суму 1000, 00 грн., підготовка та укладання господарських та інших договорів на суму 1000,00 грн., підготовка та отримання кореспонденції на суму 600,00 грн., канцелярські витрати на суму 200,00 грн., компенсація витрат на проїзд на суму 700,00 грн., компенсація використання власної оргтехніки на суму 500.00 грн., єдиний податок на суму 2000,00 грн.

Також з пояснень представника відповідача, колегією суддів встановлено, що до перевірки не надано будь яких звітів, первинних документів, що підтверджують виконання саме цих послуг, що зазначені в калькуляції, неможливо визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції тощо. До перевірки не надано будь яких доказів щодо понесених витрат на проїзд та на придбання канцелярських товарів.

Зміст прийнятих робіт який зазначено у вищезазначених актах однотипний, акти не містять будь-якої деталізації наданих послуг, мають наступний текст: " Виконавець передав, а Замовник прийняв наступні послуги: фінансове планування, отримання та передача рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, а саме: КП "Харківводоканал", ПАТ "Харківобленерго", КП "Харківські теплові мережі", КП "Жилкомсервіс", КП КВПВ, отримання та передача кореспонденції, підготовка та передача рахунку на оплату послуг оренди, підготовка та передача рахунку на компенсацію вартості комунальних послуг, спожитих орендатором, підготовка та передача для підписання акту приймання-передачі послуг оренди, підготовка та передача для підписання акту приймання-передачі акту з компенсації комунальних послуг, спожитих орендатором, контроль виконання фінансового плану Замовника".

Вищевказані послуги виконувались ФОП ОСОБА_1 всього по одному орендарю ТОВ "7-я", якому надавалася вся площа приміщень в оренду.

В бухгалтерському обліку підприємства придбані послуги згідно актів виконаних робіт включено у 2017 році до складу адміністративних витрат та відображено проводкою Дт 92 Кт 631 на загальну суму 200000,0 грн.

За отримані послуги розрахунки проведено у 2018 році, а саме сплачено на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти наступним чином : 27.03.2018 у сумі 100000,0грн., 29.03.2018 у сумі 100000,0грн..

ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" у перевіряємому періоді отримував доход від надання в оренду власного нерухомого майна (доход отримувався до моменту реалізації нерухомого майна, яке реалізовано згідно договору від 05.07.2018р), доход від отриманого відшкодування комунальних послуг. У 2016 році мав двох орендаторів, у 2017 -2018 рр. одного орендаря. У період коли відбулось замовлення вищевказаних послуг (січень - травень 2017року), доход товариства від надання в оренду приміщень склав 22036,50 грн. в місяць, а замовлена "офісна послуга" від ФОП ОСОБА_1 склала 40000,0 грн. в місяць.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи вбачає, що впродовж січня-травня 2017 року спостерігається відсутність наявності ділової мети, економічної вигоди, економічної доцільності, розумних економічних причин замовлення даної господарської операції у ФОП ОСОБА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , товариство впродовж 2016р., з червня - грудня 2017р., у 2018 році самостійно виконувало такі ж саме роботи які були замовлені та оплачені на користь ФОП ОСОБА_1 та які виконувались всього п`ять місяців: з січня по травень 2017року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при проведенні перевірки відповідач правомірно дійшов до висновку, що на порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, п.6, п.п 9.4 п.9 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, підприємством завищено адміністративні витрати за 2017 рік за рахунок включення до їх складу "офісних послуг" у сумі 200000,0 грн., в результаті чого необґрунтовано занижено за 2017 рік Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 200000,0 грн.

Таким чином, Головним управлінням ДФС у Харківській області при винесенні податкового повідомлення - рішення № 00000591408 від 17.05.2019 року відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів розглядаючи доводи апеляційної скарги позивача, щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 17.05.2019р. № 00011861307, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень п.п. "б" п.176.2. ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 1.2. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що підприємством на порушення вимог пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015р. "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ)": податкові розрахунки за 2кв.2017 року, 1 кв.2018 року надано з недостовірними даними: у податкових розрахунках не відображено суму виплачених доходів фізичним особам за товари та послуги: за 1кв.2018р. - не відображено суму доходу 200000,0 грн., виплачену ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) згідно договору №б/н від 03.01.2017р. за надання офісних послуг; за 2кв.2017 р. - не відображено суму виплаченої безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, виплаченої ОСОБА_7 ( НОМЕР_2 ), суму доходу 478,90 грн, виплачену ФОП ОСОБА_8 ( НОМЕР_3 ).

Враховуючи викладене, колегія судідв дійшла висновку, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов обґрунтованих висновків, в зв`язку з чим підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2019р. № 00011861307 відсутні.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи спірні податкові повідомлення рішення № 00000591408, № 00011861307 від 17.05.2019 року відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року по справі № 520/6082/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року по справі № 520/6082/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 12.03.2020 року