Постанова

від 04.03.2020 по справі 808/8919/15(сн/280/19/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2020 року м. Дніпросправа № 808/8919/15(СН/280/19/19)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2019 р. (суддя Бойченко Ю.П., м. Запоріжжя) у справі №808/8919/15(СН/280/19/19)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, 2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, 3. Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області,

третя особа: Бердянський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області,

про скасування наказу та поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа - Бердянський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05 листопада 2015 року № 416 о/с про звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-209715), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу, через скорочення штатів;

- поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М- 209715) на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з 06 листопада 2015 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області розглянути кандидатуру оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ОСОБА_1 (М-209715);

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області прийняти на посаду оперуповноваженого карного розшуку Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Бердянський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2019 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 року № 416 о/с про звільнення з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 г (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-209715), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу;

- поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М- 209715) на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з 07.11.2015 року;

- стягнуто з Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 31.07.2019 року у розмірі 137 648,35 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач був належним чином попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу положень Закону України Про національну поліцію . Позивачем до 06.11.2015 року (включно) будь-яких заяв, рапортів або інших доказів щодо бажання проходити службу в поліції не було подано. Позивач був звільнений у запас Збройних сил відповідно до пп. г п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, відповідно до якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості подальшого використання на службі. Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1388 № Про організаційно штатні питання скорочені всі штати ГУМВС, у т.ч. посада, з якої було звільнено позивача, орган, з якого був звільнений позивач - перебуває в процесі ліквідації, правонаступників його не визначено. Також скаржник вказує, що відповідно до Закону України Про Національну поліцію не є обов`язком роботодавця вжиття ним заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з лютого 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

У липні 2012 року позивача призначено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердянського міського відділу ГУ МВС України в Запорізькій області.

Відповідно до подання т.в.о. начальника Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області від 05.11.2015, старший лейтенант міліції ОСОБА_1 підлягає звільненню з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку із відсутністю інформації про прийняття на службу до поліції на підставі пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію (а.с. а.с. 115-116 т. 1).

Наказом Головного управління МВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 № 416 о/с По особовому складу згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 6 т. 1).

06.11.2015 позивачем отримано трудову книжку та військовий квиток, про що свідчить його особистий підпис у послужному списку (а.с. 117 т.1).

Не погодившись із наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 № 416 о/с, позивач звернувся із позовом до адміністративного суду.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року № 580-VIII, Законом України від 20.12.1990 року № 565-XII "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114.

2 липня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 580-VIІI "Про Національну поліцію", пунктом 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено набрання чинності цим законом через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 року за № 141-142 та набрав чинності 07.11.2015 року.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07.08.2015 року.

Пунктами 8 - 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про Національну поліцію передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (в редакції, чинній на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу №808/8919/15 на новий розгляд, у постанові від 27.02.2019 року дійшов наступних висновків:

… працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

16. У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

17. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту пункту 64 г Положення №114.

18. У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

19. У аспекті спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ щодо звільнення особи через скорочення штатів.

20. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

21. Сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв`язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

22. Суди попередніх інстанцій посилалися на неподання скаржником заяви (рапорту) про призначення в органах поліції, але не встановив факту здійснення або не здійснення скаржнику пропозиції щодо призначення на посаду в органах Національної поліції, тому помилково дійшли висновку про те, що звільнення позивача відбулось в межах та у спосіб визначений законом. .

Згідно з ч. 5 ст. 241 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на те, що під час нового розгляду справи Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області не було надано доказів пропонування у відповідності до положень п. 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про Національну поліцію позивачу посади, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірного наказу та поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з 07.11.2015 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування рішення суду немає.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області залишити без задоволення .

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2019 р. у справі №808/8919/15(СН/280/19/19) залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10.03.2020 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко