Рішення

від 11.03.2020 по справі 640/1440/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року м. Київ № 640/1440/20

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства ДІПРОБУДМАШИНА до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов приватного акціонерного товариства ДІПРОБУДМАШИНА (далі також - ПрАТ ДІПРОБУДМАШИНА , позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 січня 2020 року № 0014050407 (далі також - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки товариством правомірно визначено ставку земельного податку у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 24 січня 2020 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

ГУ ДПС у м. Києві надано відзив на позовну заяву, в якому контролюючий орган просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ ДІПРОБУДМАШИНА є власником майна, що розташоване на земельних ділянках за адресою: місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 8, площею 0,2276 га (кадастровий номер 8000000000:76:019:0008) та площею 0, 0341 га (кадастровий номер 8000000000:76:017:0008).

Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано позивачу довідку №НГО/2019-3052 про розмір нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки (8000000000:76:017:0008), який склав 10 658 494, 29 грн. та довідку №НГО/2019-3053 про розмір нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки (8000000000:76:019:0008), який склав 71 139 979, 48 грн.

ПрАТ ДІПРОБУДМАШИНА було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік, якою товариством самостійно визначено суму податкового зобов`язання 204 496, 19 грн. (68 165, 40 грн. - щомісячний платіж).

При обрахунку суми земельного податку позивач використовував ставку 1 відсоток від НГО земельних ділянок, на яких розташоване належне йому нерухоме майно.

ГУ ДПС у м. Києві здійснено камеральну перевірку звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік ПрАТ ДІПРОБУДМАШИНА (код ЄДРПОУ 00241212), за наслідком якої складно акт від 04 грудня 2019 року №93/26-15-04-07-19/00241212 (далі також - акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено, що розмір податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) за жовтень 2019 року, визначений позивачем у звітній податковій декларації від 06 листопада 2019 року №9259949128 занижений на 136 330, 79 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0014050407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 170 413, 49 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 136 330, 79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 082, 70 грн.

Зазначені рішення прийнято податковим органом з огляду на те, що суб`єкт господарювання не виконав вимоги п. 284.1 статті 284, 286 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та п. 5.3, п. 11 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської Ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, відповідно до яких, ставка земельного податку за земельні ділянки, які використовуються юридичними і фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Незгода із прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.

Оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з викладеними у позовній заяві доводами, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Положеннями статті 269 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

За правилами статті 271 ПК України, базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 286.2 та 286.6 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У частинах 1-2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у статті 377 Цивільного кодексу України.

Тобто, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими можуть бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Згідно з п. 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За правилами п. 12.3 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктом 284.1 статті 284 ПК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Так, рішенням Київської міської Ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974) затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (додаток 3).

Відповідно до п. 5.3 цього Положення, ставка земельного податку за земельні ділянки, які використовуються юридичними і фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Таким чином, в межах спільних правовідносин, обрахунок земельного податку мав бути здійснений наступним чином

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:76:017:0008 - НГО 10 658 494, 29 грн. х 3% = 319 754, 83 грн.;

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:76:019:0008 - НГО 71 139 976, 48 грн. х 3% = 2 134 199, 38 грн.

Загальна сума за дві земельні ділянки складає 2 453 954, 21 грн. (204 496, 19 грн. - щомісячний платіж).

Між тим, позивачем у звітній податковій декларації від 06 листопада 2019 року №9259949128 визначено суму щомісячного платежу у розмірі 68 165, 40 грн., яка є заниженою на 136 330, 79 грн. від суми, яка підлягає сплаті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ПрАТ ДІПРОБУДМАШИНА зокрема, посилається на те, що Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської Ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, в частині встановлення розміру ставки земельного податку, зокрема, 3 відсотків від нормативної грошової оцінки оскаржувалось в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 826/10434/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, зокрема:

визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві , яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 :

5.6. Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку .

На думку позивача, плата за користування земельними ділянками, про яку йдеться мова у п. 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві , яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 є аналогічною тій, яка викладена в п. 5.3 цього рішення, у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974, оскільки має один і той самий об`єкт оподаткування, базу оподаткування, ставку податку та платників податку.

Враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили зроблено висновок про невідповідність п. 5.6 Порядку правовому акту вищої юридичної сили, зокрема статям 1, 7, 8 ПК України, до позивача не має бути застосована ставка податку у розмірі 3 відсотків.

Суд не погоджується з даними твердженнями позивача з огляду на наступне.

Виходячи з системного аналізу норм податкового законодавства, ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території встановлюють органи місцевого самоврядування.

Рішенням Київської міської Ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974, вводиться в дію з 01 січня 2019 року), яким затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (додаток 3) станом на дату виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи не зупинено та не оскаржено в судовому порядку. Тобто, такий нормативно-правовий акт є чинним та таким, що підлягає застосуванню.

Відтак, у позивача виник обов`язок по сплаті земельного податку з юридичних осіб у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на яких розташоване належне йому нерухоме майно. А тому суд визнає необґрунтованими протилежні доводи позивача.

При цьому, за правилами п. 123.1 статті 123 ПК України, 3 разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на нормах податкового законодавства та не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства ДІПРОБУДМАШИНА (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15; код ЄДРПОУ 00241212) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк