Постанова

від 10.03.2020 по справі 910/13465/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. Справа№ 910/13465/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Профполімер"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 29.11.2019

у справі № 910/13465/19 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс"

до Приватного підприємства "Профполімер"

про стягнення заборгованості у розмірі 6803,72 грн,

УСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Профполімер", в якому просить суд стягнути з Приватного підприємства "Профполімер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" заборгованість по акту виконаних робіт № ARM0084572 від 08.06.2017 у розмірі 3319,92 грн, штраф у розмірі 1659,96 коп., пеню у розмірі 1174,74 грн, втрати від інфляції в сумі 649,10 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.11.2019 у справі №910/13465/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Профполімер" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6А, оф. 108, код ЄДРПОУ 36820424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Старотроїцька, буд. 42, код ЄДРПОУ 34356004) 3 319 (три тисячі триста дев`ятнадцять) грн 92 коп. основного боргу, 649 (шістсот сорок дев`ять) грн 10 коп. інфляційних втрат, 586 (п`ятсот вісімдесят шість) грн 33 коп. пені, 1 659 (одну тисячу шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 96 коп. штрафу, 1754 (одну тисячу сімсот п`ятдесят чотири) грн 86 коп. витрат зі сплати судового збору, та витрати на правничу допомогу у розмірі 4567 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн 58 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що строк оплати виконаних робіт за актом виконаних робіт № ARM0084572 від 08.06.2017 відповідно до п. 2.3. Договору настав, доказів оплати станом на день розгляду справи не надано відповідачем, тому вимоги щодо стягнення основної заборгованості з відповідача підлягають задоволенню. Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штраф у розмірі 1659,96 коп., пеню у розмірі 1174,74 грн, втрати від інфляції в сумі 649,10 грн, судом першої інстанції було здійснено перерахунок і були виявленні неточності, отже із обґрунтування викладених у рішенні, судом було здійснено перерахунок. Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн судом також було враховано часткове задоволення позовних вимог, і суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення у розмірі 4 567,58 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Профполімер" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2019 та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити. Вирішити питання розподілу судових витрат, покласти їх на позивача. Стягнути на користь відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована наступним. Відповідач зазначав, що платіжним доручення від 08.10.2019 №3313 останній сплатив суму коштів у розмірі 3 319,92 грн, яка є предметом спору у даній справі. Крім того відповідач зазначав, що копію платіжного доручення останнім було додано до апеляційної скарги. На думку відповідача, позивач мав повну інформацію про відсутність предмету спору ще з 08.10.2019, але протягом двох місяців не повідомив про це суд. Ураховуючи вищенаведені обставини, на думку відповідача, суд першої інстанції мав закрити провадження у справі, у разі відсутності предмета спору. Відповідач також зазначав, що не мав можливості подати до суду першої інстанції вказане платіжне доручення, оскільки відповідач не володів інформацією про розгляд справи, і не мав можливості подати відзив. Крім того відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду останні отримав оскільки воно було направлено судом на фактичну адресу: Бородянський район, с. Лубянка, вул. Шевченка, 100.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Профполімер" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Профполімер", призначено справу до розгляду на 10.03.2020. Поновлено строк на апеляційне оскарження та зупинено дію рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2019 у даній справі.

В судове засідання, яке відбулось 10.03.2020 представники учасників справи не з`явились, про дату, місце та час судового засідання були повідомленні належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Отже, беручи до уваги вищенаведене, після проведення колегією суддів наради головуючим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Приватного підприємства "Профполімер" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2019 у справі №910/13465/19 без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 28.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (виконавець) та Приватним підприємством "Профполімер" (замовник) укладено Договір АСС № 0419 технічного обслуговування транспортного засобу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів чи їх складових частин (послуги), а замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити послуги надані за договором, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами договору.

Вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в замовленнях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4 договору).

Вартість послуг, запасних частин та матеріалів визначається виконавцем на момент формування замовлення на виконання робіт з технічного обслуговування та вказується в рахунку-фактурі, який формує виконавець на підставі замовлення на виконання робіт (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.3. Договору сторонами погоджено, що замовник сплачує виконавцеві повну вартість наданих послуг та використаних запасних частин протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено сторонами шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Згідно з п. 2.5. Договору послуги, передбачені договором, вважаються наданими з моменту підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) акту виконаних робіт.

Після повідомлення уповноваженою особою виконавця представника замовника про закінчення ремонту чи обслуговування автомобіля, замовник повинен протягом 2 календарних днів підписати акт виконаних робіт та передати його виконавцеві, забрати автомобіль з території виконавця та оплатити вартість виконаних робіт згідно положень цього договору (п. 4.2 договору).

За умовами п. 4.2.1 договору, якщо протягом 2 днів з моменту підписання акту виконаних робіт замовник не надасть виконавцеві акт зі своїми зауваженнями, виконавець вважається таким, що надав послуги якісно, згідно умов договору.

Термін дії договору складає 12 місяців з моменту підписання договору (п. 8.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем були виконані роботи з ремонту автомобіля на суму 7 319,92 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № ARM0084572 від 08.06.2017. Відповідач частково оплатив виконані роботи, у зв`язку із чим залишок до оплати по цьому акту виконаних робіт становить 3 319,92 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору АСС № 0419 технічного обслуговування транспортного засобу від 28.05.2014 позивачем виконано роботи на суму 7319,92 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № ARM0084572 від 08.06.2017.

Як вже було зазначено судом, відповідач частково оплатив виконані роботи позивачем, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 3 319,92 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ураховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що строк оплати виконаних робіт за актом виконаних робіт № ARM0084572 від 08.06.2017 відповідно до п. 2.3. Договору настав, доказів оплати яких станом на день розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не було надано, позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованість в розмірі 3 319,92 грн є обґрунтованими.

Крім того, у зв`язку із невиконанням умов Договору АСС № 0419 технічного обслуговування транспортного засобу від 28.05.2014 в строки, позивачем також було заявлено про стягнення з відповідача штраф у розмірі 1659,96 коп., пеню у розмірі 1174,74 грн., втрати від інфляції в сумі 649,10 грн.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні нарахування у розмірі 649,10 грн.

Щодо стягнення з відповідача 1174,74 грн пені та 1659,96 грн штрафу, колегія суддів зазначає наступне

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості наданих послуг за договором на строк понад 6 банківських днів, замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, штраф у розмірі 50% від простроченої (неоплаченої) суми боргу, а також пеню у розмірі подвійно облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 586,33 грн за період з 20.03.2019 по 20.09.2019, тобто в межах шестимісячного строку.

Позовна вимоги про стягнення 1659,96 грн штрафу у розмірі 50% від простроченої заборгованості є обґрунтованою за наданим позивачем розрахунком.

Отже, ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог, беручи до уваги наведені вище мотиви.

Крім того, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 5000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №05/09-19 від 05.09.2019, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" з адвокатом Грушовець А. С.; додаток № 1 до договору №05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019, відповідно до якого розмір винагороди становить 5000 грн, акт наданих послуг від 20.09.2019 до договору №05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019 на суму 5000 грн, платіжне доручення №100824750 від 20.09.2019 на суму 5000 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС №5301/10 від 12.03.2015, ордер серії АІ № 1001463 від 05.09.2019.

Отже, як було указано вище, порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Таким чином, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 4567,58 грн.

Стосовно доводів відповідача, які були викладенні в апеляційній скарзі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач зазначав, що не був повідомлений належним чином про розгляд даної справи, оскільки, як указав суд у своєму рішенні (2 аркуш рішення), поштовий конверт було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв`язку вибув .

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаним твердження скаржника і вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

У відповідності до ч. 3 та 4 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є зокрема, ухвала.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Отже, як убачається з матеріалів справи, позивач коли звертався до суду першої інстанції з позовом зазначив адресу відповідача: м. Київ, вул. Берковецька 6-А, оф. 108. Код ЄДРПОУ 36820424.

Ураховуючи вищенаведене, судом першої інстанції було направлено ухвалу суду від 02.10.2019 про відкриття провадження за вказаною адресою. Крім того, судом апеляційної інстанції було перевірено місцезнаходження відповідача на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch та встановлено, що Приватне підприємство "Профполімер" зареєстровано за вказаною адресою. Тому доводи скаржника про неналежне повідомлення останнього судом апеляційної інстанції вважаються не обґрунтованими.

Крім того, в матеріалах справи наявний доказ отримання рішення суду від 29.11.2019 у даній справі відповідачем, саме за адресою: м. Київ, вул. Берковецька 6-А, оф. 108 (т. 1, а.с. 64).

У суді апеляційної інстанції вся судова кореспонденція направлялась на адресу відповідача-скаржника - м. Київ, вул. Берковецька 6-А, оф. 108, яку останній вказав при поданні апеляційної скарги. Отримання відповідачем судової кореспонденції у суді апеляційної інстанції також підтверджується матеріалами справи.

Водночас, згідно з п. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається .

Стосовно твердження відповідача, що позивач мав повну інформацію про відсутність предмету спору ще з 08.10.2019 (дата платіжного доручення №3345), але протягом двох місяців не повідомив про це суд, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 78 та 79 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказів того, що позивач був обізнаний про відсутність предмету спору, як зазначав відповідач, матеріали справи не містять.

Беручи до уваги вищенаведене та зважаючи на встановлені обставини справи та ураховуючи положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог частково, оскільки відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги в частині відсутності в нього обов`язку сплатити суму основного боргу, тоді як позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, з огляду на здійснений судом перерахунок.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2019 у справі №910/13465/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Профполімер"залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13465/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2019 у справі №910/13465/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13465/19.

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2020.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов