Рішення

від 11.03.2020 по справі 536/95/20

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/95/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Мудрої В.С.

представника позивача ОСОБА_1 за угодою адвоката Гольдінової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, де просив визнати за ним право довічного спадкового володіння земельною ділянкою розміром 11,8га, кадастровий номер 5322480800:03:000:0280 для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка належала йому на праві довічного успадковуваного володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчено Державним актом виданим Кременчуцькою районною радою 02.09.1992, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №16.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 . Відкрилася спадщина. Він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і 29.01.2018 приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Волошина Н.А. завела спадкову справу № 6/2018. Він є єдиним спадкоємцем, оскільки його мати ОСОБА_2 , його брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4 відмовились від спадщини на його користь.

Спадкове майно його батька, крім іншого в тому числі, складалося із фермерського господарства Крим і права довічного успадкованого володіння, яке йому було надано на підставі рішення Кременчуцької районної ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 27.03.1992, на земельну ділянку загальною площею 11,8га, яка розташована на території Гориславської, нині Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчено Державним актом виданим Кременчуцькою районною радою 02.09.1992 зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №16, кадастровий номер якої 5322480800:03:000:0280, та яка складає економічну основу фермерського господарства Крим , так як використовується для виробництва зернових і технічних культур. В даний час вказана земельна ділянка передана в комунальну власність Піщанській сільській об`єднаній територіальній громаді відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3974 від 04.06.2018 згідно акту приймання-передачі від 06.06.2018, номер запису 12.

Він є керівником фермерського господарства Крим відповідно до протоколу №1 від 23.04.2018 загальних зборів ФГ Крим , де його обрано головою ФГ Крим , користується спірною земельною ділянкою, яка передавалась батькові для ведення фермерського господарства.

Отже, він фактично прийняв спадщину, реалізував право користування спірною земельною ділянкою та має намір дальше продовжувати діяльність фермерського господарства з використання цієї ж земельної ділянки, організував подання від імені ФГ Крим звітів до державних органів, забезпечує сплату поточних податків і зборів.

Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Волошина Н.А. згідно постанови від 20 березня 2018 року відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 11,8 га розташовану на території Кременчуцького району Полтавської області з мотивів того, що земельна ділянка належала ОСОБА_5 не на праві власності, а на праві довічного успадковуваного володіння, чим позбавила його можливості реалізувати його право на довічне успадковуване користування спірною земельною ділянкою.

Вважає, що він має право на довічне успадковане володіння спірною земельною ділянкою після смерті батька ОСОБА_5 , за яким таке право було закріплене Державним актом виданим Кременчуцькою районною радою 02.09.1992, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №16.

В судовому засіданні представник позивача за угодою адвокат Гольдінова О.В. позов підтримала та просила задовольнити, про обставини та підстави якого пояснила так, як це викладено в заяві.

Відповідач Піщанська сільська Рада Кременчуцького району Полтавської області надали суду заяву, де просили розглянути справу без участі їх представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що піддержується розписками про отримання судових повідомлень.

До підготовчого засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 надали заяви, де просили розглянути справу без їх участі, позов визнали в повному обсязі та не заперечували проти його задоволення.

Суд, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані матеріали і оцінюючи все в сукупності, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гориславці Кременчуцького району Полтавської області помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 05 вересня 2017 року Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис № 97.

Відкрилася спадщина.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н.А. з заявою про прийняття спадщини. 29 січня 2018 року заведена спадкова справа номер 6/2018 та зареєстрована в Спадковому реєстрі за номером 61922344.

Відповідачі: дружина померлого ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та дочка померлого ОСОБА_4 відмовились від спадщини на користь позивача ОСОБА_1 . Відомості про інших спадкоємців у спадковій справі відсутні, як і про заповіти в Спадковому реєстрі.

Згідно Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею виданого на підставі рішення Кременчуцької районної Ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області 27 березня 1992 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 16 померлому ОСОБА_5 було надано право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою загальною площею 11,8га , яка розташована на території Гориславської сільської ради, нині Піщанської сільської ради, Кременчуцького району Полтавської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію АОО №129136 ОСОБА_5 був головою фермерського господарства Крим , економічну основу якого складала спірна земельна ділянка кадастровий номер якої 5322480800:03:000:0280 та яка використовувалася для виробництва зернових і технічних культур.

При таких встановлених обставинах підтверджених зазначеними належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що до складу спадкового майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 належить право довічного успадкованого володіння вказаною земельною ділянкою площею 11,8га кадастровий номер 5322480800:03:000:0280 для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Піщанської сільської Кременчуцького району Полтавської області та яка згідно акту приймання-передачі від 06.06.2018, номер запису 12, передана у комунальну власність Піщанській об`єднаній територіальній громаді відповідно до Наказу Головного Управління Держгеокадастру в Полтавській області №3974 від 04.06.2018.

Позивача ОСОБА_1 загальними зборами членів Фермерського господарства Крим обрано його головою згідно протоколу №1 від 23.04.2018.

Як слідує із Звітів до державних органів, Фермерське господарство Крим працює, користується спірною земельною ділянкою, яка і була надана спадкодавцю ОСОБА_5 для його діяльності, сплачуються податки і збори.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець, реалізував право користування спірною земельною ділянкою спадкодавця, якому вона була наділена згідно Державного акту на право довічного уcпадковуваного володіння землею.

20 березня 2018 року приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошина Н.А. відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 11,8га розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, цільове призначення - ведення селянського фермерського господарства, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_5 посилаючись, що вказана земельна ділянка належала померлому не на праві власності, а на праві постійного володіння на підставі Державного акту №30 виданого Кременчуцькою районною радою народних депутатів 02.09.1992, і в витязі з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5306499002017 виданого відділом у Кременчуцькому районі Міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та мм.Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Дергеокадстру у Полтавській області 13.10.2017, форма власності вказаної земельної ділянки значиться як державна власність. Оскільки згідно з діючим законодавством у громадянина не може бути права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, то нотаріус в цьому випадку не може видати свідоцтва про право на спадщину, чим порушила його законні права та інтереси, які потребують судового захисту.

Так, згідно положень ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ( ч.1 ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( ч.1 с.1218 ЦК України).

Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 мав право на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою розміром 11,8га кадастровий номер 5322480800:03:000:0280 надане йому Державним актом виданим Кременчуцькою районною радою народних депутатів 02.09.1992 зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №16, то це право переходить і до позивача в порядку спадкування і до таких висновків суд прийшов враховуючи таке.

Відповідно до положень ст.ст.6,30 ЗК України в редакції від 18 грудня 1990 року, чинній на час виниклих правовідносин, земля надавалась громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського) господарства, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів сімей, за їх бажанням, у довічне успадковуване володіння або в оренду. включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної ради України №2201-ХХІІ від 13 березня 1992 року, було затверджено форми державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею, на право постійного володіння землею, на право постійного користування землею.

Хоча Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року не передбачав права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, проте, відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного Кодексу України.

В Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України Про Державний земельний кадастр вказується, що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, що перебуває у державній або муніципальній власності, придбане громадянином до введення в дію Земельного Кодексу України, зберігається. Надання земельних ділянок громадянам на праві довічного успадковуваного володіння після введення в дію Кодексу не допускається. Розпорядження земельною ділянкою, що перебуває на такому праві не допускається, за винятком переходу прав на земельну ділянку у спадок.

В пункті 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп щодо постійного користування земельними ділянками, Конституційний Суд України вказує, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року в ст.6 закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого селянського господарства.

Вказане свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам на їх вибір забезпечувалася можливість продовжити користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, по життєвого спадкового володіння або тимчасового користування. Автоматична зміна титулів права на землю, будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою в зв`язку з не переоформленням правового титулу виключалось.

Також Конституційний Суд України у вказаному Рішенні, вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які заходяться у постійному користуванні на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог ч.2 ст.14, ч.2 ст.41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного в законодавстві відповідного механізму переоформлення, громадяни не можуть виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою цього строку. Підставою виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Пункт 6 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, пункт 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, Конституційний суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, є неконституційними.

Отже, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння, за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

Гарантії встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист права людини та основоположних свобод та ст.41 Конституції України поширюються на відповідні відносини щодо такого володіння, та не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею, але і обмежують у можливості припинити це право.

В рішенні від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції , від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України Європейський суд з прав людини зазначає, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає, саме у тому, щоб повбуватися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними, вказано в рішенні від 22 листопада 1995 року у справі S.W. проти Сполученого Королівства .

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули на це право у встановленому законом порядку зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Враховуючи положення ст.1218 ЦК України, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та ст.1219 ЦК України, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу,

із яких слідує, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, крім визначених законом, спадкоємець стає учасником правовідносин з довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного суду висловленою в постанові від 20.11.2019 у справі №368/54/17 (14-487цс19), що право довічного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковується, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, що можуть бути успадковувані.

З огляду на викладене суд позов задовольняє.

Керуючись ст.ст.13,81,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право довічного спадкового володіння земельною ділянкою розміром 11,8га, кадастровий номер 5322480800:03:000:0280 для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка належала йому на праві довічного успадковуваного володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчено Державним актом виданим Кременчуцькою районною радою 02.09.1992, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №16.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС. М. Клименко

Повний текст рішення складено 11 березня 2020 року.