Рішення

від 02.03.2020 по справі 902/1022/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2020 р. Cправа № 902/1022/19

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Петроліум" (вул. Кловський Узвіз, 7, оф. 39/4, м. Київ, 01021)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21018)

про стягнення 1325487,76 грн

Суддя: Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання: Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Каляняк Е.А.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Петроліум" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" про стягнення 1325487,76 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1022/19) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 03.12.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/1022/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.12.2019 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.12.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 23.12.2019 р. суд дійшов висновку про оголошення перерви в розгляді справи.

Судом повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, яке відбудеться 22.01.2020 р. Встановлено учасникам справ строк для вчинення процесуальних дій до 22.01.2020 р.

За наслідками розгляду справи в судовому засіданні 22.01.2020 р. суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження у справі з власної ініціативи на 30 днів згідно ч.3 ст. 177 ГПК України та оголошено перерву до 11.02.2020 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідками розгляду судової справи 11.02.2020 р. судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 02.03.2020 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

В судове засідання 02.03.2020 р. з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зауважує, що в судовому засіданні 02.03.2020 р. залишено без розгляду клопотання представника позивача про розгляд справ в режимі відеоконференції від 26.02.2020 р. (подане на електронну адресу суду) та клопотання представника позивача про розгляд справ в режимі відеоконференції, яке надійшло до суду в паперовій формі 02.03.2020 р. судом відмовлено, про що винесено ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.

Представник відповідача просив, суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.03.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивач зазначає наступне: 01.11.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Петроліум (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Енерджи , (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №01/11/18-10 (далі - договір).

Згідно предмету вказаного договору постачальник зобов`язується передати у погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (п.1.1 договору).

Умовами договору було погоджено, що згідно п.2.1 договору, товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Форма заявок викладається згідно зразка чи у довільній формі. Заявка може бути надіслана письмово (факсом або електронною поштою), чи продиктована в усній формі. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання- передачі), які підписані представниками обох сторін).

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної отриманої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п.3.1 договору).

Покупець зобов`язується оплачувати повну вартість в розмірі 100% товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), у строк, визначений у відповідних рахунках - фактурах, але у всякому разі до моменту відвантаження такого товару п.3.2. договору).

Позивачем стверджується, що в період часу з 01.11.2018 р. по 08.12.2018 р. покупцем здійснено заявку, а постачальником поставлено товар на загальну суму 2 931 201,60 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 69 від 21.11.2018 р. на суму 553 502,40 грн; № 60 від 23.11.2018 р. на суму 500 000,00 грн; № 61 від 24.11.2018 р. на суму 710 050,00 грн; № 57 від 28.11.2018 р. на суму 698 689,20 грн; № 70 від 08.12.2018 р. на суму 468 960,00 грн.

Зокрема підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів: № 60 від 23.11.2018 р. ; №61 від 24.11.2018 р.; №57 від 28.11.2018 р.; №70 від 08.12.2018 р.

При цьому позивачем зазначається, що відповідачем частково виконано свої договірні зобов`язання, а саме, в частині розрахунків. Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2018 р. - 21.01.2019 р. між сторонами заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 253 502,40 грн.

На момент звернення позивача із позовом заборгованість в розмірі 1 253 502,40 грн залишилась не виконаною, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечує, про що зазначив, у відзиві на позовну заяву (вх. № канц. 02.1-34/10439/19 від 16.12.2019 р.), де зокрема вказано, що 01.11.2018 р. між сторонами було укладено договір поставки нафтопродуктів №01/11/18-10. На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 2 931 201,60 грн.

Разом з тим, 07.02.2019 р. між ТОВ Глобал Енерджи , ТОВ СП Петроліум ТОВ Саманта Олді укладено тристоронній договір №070219 про переведення боргу відповідно до якого борг за договором поставки нафтопродуктів №01/11/18-10 переведено на нового Кредитора.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до п. 3.1.1. договору про переведення боргу позивач зобов`язався передати Новому кредитору - ТОВ Саманта Олді документи, що підтверджують дійсність боргу Боржника (відповідача) та не має претензій до Боржника (відповідача) після підписання даного договору №070219.

Пунктом 6.2 договору про переведення боргу встановлено, що після підписання цього договору Первісний кредитор (Позивач) підтверджує, те що жодних зобов`язань до Боржника не має, борг списується повністю та безповоротно. А також всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору втрачають юридичу силу.

Представник відповідача зазначає, що на момент підписання договору про переведення боргу заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 054 502, 40 грн, про що між Сторонами підписано відповідний акт.

Починаючи з 22.02.2019 р. відповідач почав виконувати свої зобов`язання перед Новим кредитором, а саме ТОВ Саманта Олді .

Представник відповідача зазначає, що на даний час між позивачем та відповідачем не існує, жодних невиконаних зобов`язань як і не існує будь-яких договірних відносин між даними сторонами тому відповідач ніяк не міг порушити права позивача.

Представник позивача заперечує проти тверджень відповідача, про що зазначено у відповіді на відзив (вх. № канц. 02.1-34/7120 від 03.01.2020 р.), де зокрема вказано, що відповідач заперечуючи проти позову посилається на тристоронній договір №070219 від 07.02.2019 р. між ТОВ Глобал Енерджи , ТОВ СП Петроліум та ТОВ Саманта Олді про нібито передачу боргу за договором поставки №01/11/18-10 новому кредитору, а саме: ТОВ Саманта Олді .

При цьому, позивач ознайомившись зі змістом вказаного вище тристороннього договору № 070219 від 07.02.2019 р. повідомляє суд, що такого договору не підписував, борг за договором поставки №01/11/18-10 новому Кредитору, а саме: ТОВ Саманта Олді не переводив.

Разом із тим звертає увагу суду на те, що позивачем та відповідачем до суду надано Акт звіряння рахунків за період 01.11.2018 р. - 19.02.2019 р. підписаний між ТОВ Глобал Енерджи та ТОВ СП Петроліум , при цьому акт звіряння взаємних рахунків здійснювався після 19.02.2019 р., а договір про передачу боргу підписано 07.02.2019 р.

Таким чином, при наявності договору про передачу боргу на який посилається відповідач, ТОВ СП Петроліум починаючи з 07.02.2019 р. не мало б права узгоджувати боргові зобов`язання відповідача перед позивачем.

Представник відповідача у запереченні на відповідь на відзив (вх. № канц. 02.1-34/243/20 від 13.01.2020 р.) з поміж іншого зазначив, що твердження позивача про відсутність події підписання тристороннього договору № 070219 від 07.02.2019 р. не відповідають дійсності так як відповідно до листа №26/02-02 від 26.02.2019 р. позивач намагався в односторонньому порядку припинити вказаний договір направивши відповідачу згаданий лист. Наявність листа № 26/02-02 від 26.02.2019 р. підтверджує факт підписання тристороннього договору №070219 та факт обізнаності позивача про наявність такого договору.

Разом з тим, вимоги позивача про анулювання договору №070219 відповідачем не були виконані так як відповідно до п. 6.4 зазначеного договору додаткові угоди та додатки до нього є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками, однак жодних додаткових угод про припинення договору №070219 Сторони не підписували.

Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За приписами п.2 ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

З огляду на вищевикладене, застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності сукупності наступних умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права/інтересу; порушення цього права/інтересу з боку відповідача; адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Отже, особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто довести, що особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі є належним позивачем. Лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утримуватись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що між сторонам у справі виникли правовідносини відповідно до укладеного договору поставки нафтопродуктів від 01.11.2018 р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю СП Петроліум (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Енерджи , (Покупець) № 01/11/18-10.

Суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах справи містить договір № 070219 про переведення боргу від 07.02.2019 р. в якому містяться реквізити наступних сторін: ТОВ Глобал Енерджи , ТОВ СП Петроліум ТОВ Саманта Олді .

Суд зазначає, що між сторонами у даному договорі було досягнуто наступних умов: цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Кредитора) у зобов`язанні, що виникає із договору укладених між Боржником та Кредитором (надалі іменується Основний договір ). Кредитор переводить на Нового кредитора борг (грошове зобов`язання) у розмірі який вказаний у рахунку - фактурі від Нового кредитора, що виник на підставі Основного договору між Боржником і Первісним кредитором ( п.п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно п. 1.3 договору, боржник не заперечує проти зміни Первісного кредитора Новим кредитором в Основному договорі і підписуючи з свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідно переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 3.1.1. договору про переведення боргу, первісний кредитор зобов`язався передати Новому кредитору документи, що підтверджують дійсність боргу Боржника (відповідача) та не має претензій до Боржника (відповідача) після підписання даного договору № 070219.

Відповідно до п. 2.1 договору, з моменту набуття цим Договором у Нового кредитора виникає право вимоги до Боржника в сумі, зазначенй в статті 1.2 цього Договору.

Пунктом 6.2 договору про переведення боргу встановлено, що після підписання цього договору Первісний кредитор (позивач) підтверджує, те що жодних зобов`язань до Боржника не має, борг списується повністю та безповоротно. А також всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору втрачають юридичну силу.

Представником відповідача в судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву зазначає, що з моменту підписання даного договору по основному договору поставки змінився Кредитор, тому з 22.02.2019 р. відповідач почав виконувати свої зобов`язання перед Новим кредитором, а саме, ТОВ Саманта Олді . Представник відповідача неодноразово зазначав, що на даний час між позивачем та відповідачем не існує, жодних невиконаних зобов`язань як і не існує будь-яких договірних відносин між даними сторонами тому відповідач ніяк не міг порушити права позивача.

Суд дослідивши договір №070219 від 07.02.2019р дійшов висновку, що останній не може бути прийнятий судом в якості доказу відсутності боргу відповідача по справі з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Укладеним вважається договір, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, в даному ж випадку, враховуючи вищевикладені обставини.

Разом з тим, наданий відповідачем тристоронній договір не містять таких істотних умов як предмет, ціну і строку дії договору.

Сторони в даному договорі лише передбачили обов`язок відповідача здійснити оплату Новому кредитору борг без зазначення за якими саме правовідносинами та зобов`язанням, не визначено та не зазначено суми боргу та строку його сплати.

Зокрема суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 3.1.1. договору про переведення боргу позивач зобов`язався передати Новому кредитору документи, що підтверджують дійсність боргу Боржника (відповідача) та не має претензій до Боржника (відповідача) після підписання даного договору № 070219.

Натомість матеріали справи не містять передбачених даним пунком доказів.

Крім того, судом надано оцінку наданих представником відповідача платіжних доручень (а.с. 58-69), на які останній посилається як на сплату боргу відповідачем у даній справі щодо виконання зобов`язань за договором поставки №01/11/18-10 по договору про переведення боргу від 07.02.2019р. №070219.

Суд дослідивши дані докази зазначає, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

Із наданих платіжних доручень які наявні в справі в призначенні платежу не підтверджується виконання саме зобов`язань які виникли на підставі договору, проте, зазначено в призначенні платежу проплата згідно рахунків.

З врахуванням викладеного суд не може прийняти договір про переведення боргу №070219 та додані до нього платіжні доручення як доказ відсутності боргу відповідача, оскільки, останні не містять посилання, що саме на виконання спірного (Основного) договору від 01.11.2018р по справі здійснені платежі.

Зокрема суд критично сприймає твердження відповідача щодо того, що акт звірки за період з 01.11.2018 р. - по 19.02.2019 р., який був підписаний між позивачем та відповідачем зафіксував суму боргу в розмірі 1 054 502,40 грн та станом на 19.02.2019 року є розмір боргу відповідно до тристороннього договору №070219, оскільки підписання акту звірки здійснювалося 19.02.2019 р., а договір про передачу боргу підписано 07.02.2019 р.

З врахуванням викладеного предметом даного позову є стягнення боргу за договором поставки нафтопродуктів № 01/11/18-10 від 01.11.2018 р. укладеного між ТОВ "СП Петроліум" та ТОВ " Глобал Енерджи".

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом-"Товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформляються на кожну окрему партію Товару.

П. 2.1 договор передбачено, що товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця на постачання тої чи іншої партії Товару.

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної отриманої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п.3.1 договору).

Покупець зобов`язується оплачувати повну вартість в розмірі 100% товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), у строк, визначений у відповідних рахунках - фактурах, але у всякому разі до моменту відвантаження такого товару п.3.2. договору).

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки, адже, відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, з моменту укладення договору поставки нафтопродуктів між сторонами за цим договором виникли певні зобов`язання. Зокрема, у Продавця виникло зобов`язання поставити у власність Покупця нафтопродукти, а у Покупця виникло зобов`язання оплатити та прийняти нафтопродукти на умовах , передбачених даним Договором.

За приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Крім того, згідно ст. 663 цього Кодексу продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Судом встановлено, що в період часу з 01.11.2018 р. по 08.12.2018 р. покупцем здійснено заявку, а постачальником поставлено товар на загальну суму 2 931 201,60 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 69 від 21.11.2018 р. на суму 553 502,40 грн; № 60 від 23.11.2018 р. на суму 500 000,00 грн; № 61 від 24.11.2018 р. на суму 710 050,00 грн; № 57 від 28.11.2018 р. на суму 698 689,20 грн; № 70 від 08.12.2018 р. на суму 468 960,00 грн та товаро-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів: № 60 від 23.11.2018 р.; №61 від 24.11.2018 р.; №57 від 28.11.2018 р.; №70 від 08.12.2018 р.

Судом встановлено, що відповідачем частково виконано свої договірні зобов`язання, а саме в частині часткових розрахунків відповідача перед позивачем. Згідно Акту звіряння взаємних розрахунків який підписано сторонами за період з 01.11.2018-21.01.2019 р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1 253 502,40 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст.173,175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, визнається майново-господарським зобов`язанням. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

При цьому, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст.612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи викладене вище, підтверджується наявна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1 253 502,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов таких висновків.

Відповідач не виконав належним чином грошове зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів № 01/11/18-10 від 01.11.2018 р. щодо оплати в установлений цим договором строк поставленого позивачем нафтопродуктів і тим самим порушив право позивача на своєчасне одержання цієї суми коштів.

Отже, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 27 611,39 грн та інфляційних втрат в сумі 44 373,97 грн є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок 3 % річних та інфляційних втрат у визначеному позивачем періоді, судом не виявлено помилок, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що передбачений положеннями ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, та є таким, що забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доказів належного виконанням умов договору поставки нафтопродуктів № 01/11/18-10 від 01.11.2018 р. відповідачем у справі до суду не надано.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За встановлених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21018, код ЄДРПОУ 39189072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Петроліум" (вул. Кловський Узвіз, 7, оф. 39/4, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 40305188) суму основного боргу в розмірі 1 253 502,40 грн, 3 % річних в сумі 27 611,39 грн; інфляційних втрат в розмірі 44 373,97 грн; відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 19 882,31 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 березня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кловський Узвіз, 7, оф. 39/4, м. Київ, 01021)

3 - відповідачу ( вул. Марії Литвиненко- Вольгемут, буд. 31-А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21018)