Ухвала

від 25.02.2020 по справі 5/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"26" лютого 2020 р. м. Ужгород Справа № 5/58

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали за скаргою акціонерного товариства ВТБ Банк , м.Київ на дії та рішення приватного виконавця Авторгова А.М., визнання незаконними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

у справі про банкрутство №5/58

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „ФУДЗ ТРЕЙД» , м. Рівне

до закритого акціонерного товариства „Котнар» , с. Мужієво, Берегівський район

про банкрутство

Представники:

від ініціюючий кредитора - не з`явився

від банкрута (ліквідатора) - Рабчун Руслан Олександрович ( довіреність від 25.02.20, посв. адвоката № 6255/10 від 08.12.17) - в режимі відеоконференції

від кредитора (ВТБ Банк)- Гуртовий В.В. (довіреність № 212 від 03.02.20, посвідчення адвоката № 1947 від 01.07.2005) - в режимі відеоконференції

від кредитора (ТОВ "Котнар М")- не з`явився

за участю приватного виконавця - Авторгов А.М. - в режимі відеоконференції

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 30.03.11 у справі №5/58 закрите акціонерного товариства „Котнар» , с. Мужієво, Берегівський район (далі - ЗАТ „Котнар» ) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

12.06.18 від акціонерного товариства ВТБ Банк надійшла скарга на дії та рішення приватного виконавця Авторгова А.М.. в якій просить суд: визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Авторгова Андрія Миколайовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56020188 від 20.03.2018 року з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області№5/58 від 03.06.206 року про стягнення стягнуто з публічного акціонерного товариства « Банк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Котнар-М» суму 5570000 грн. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56020188 від 20.03.2018 року.

У вказаній скарзі вказано, що ПАТ ВТБ Банк зверталося до Господарського суду Закарпатської області з заявою про перегляд ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 про застосування наслідків недійсності правочину у справі №5/58 у справі №5/58 про банкрутство закритого акціонерного товариства Котнар , с. Мужієво Берегівського району за нововиявленими обставинами та визнання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2016 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2017 призначено розгляд заяви публічного акціонерного товариства ВТБ Банк , м. Київ від 31.10.2017 року про перегляд ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 за нововиявленими обставинами та заяви про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню у судовому засіданні з викликом сторін на 27.11.2017.

Ухвалою суду від 27.11.2017 розгляд заяви було відкладено на 06.12.2017 з мотивів, наведених у ній.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.12.2017 р. клопотання ПАТ ВТБ Банк від 06.12.2017 про зупинення виконавчого провадження задоволено частково та зупинено стягнення за наказом господарського суду Закарпатської області у справі №5/58 від 03.06.2016 року до розгляду даної заяви ПАТ ВТБ Банк про перегляд ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 по справі №5/58 за нововиявленими обставинами та визнання наказу №5/58, виданого Господарським судом Закарпатської області 03.06.2016 таким, що не підлягає виконанню.

Обгрунтовуючи подану скаргу з мотивів припинення вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Котнар-М» до ПАТ ВТБ Банк в розмірі 5570000 грн. згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2017, а також з мотивів наявної заборони ПАТ ВТБ Банк вчиняти дії, спрямовані на зарахування коштів, в тому числі при примусовому виконанні органами ДВС України за наказом Господарським судом Закарпатської області 03.06.2016 №5/58, виданим на виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 року №5/58, заявник вважає дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Авторгова Андрія Миколайовича незаконними, у зв`язку з чим подано, відповідно. вказану скаргу. Також до вказаної скарги додано заяву про поновлення строку звернення до господарського суду із скаргою на протиправні дії приватного виконавця, визнавши причини пропуску такого строк поважними.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019, справу №5/58 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 23.05.19 справу №5/58 прийнято до провадження судді Ремецькі О.Ф. та призначено її розгляд у судовому засіданні 12.06.19.

Ухвалою суду від 23.05.2019 призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представника скаржника та органу ДВС скаргу на дії та рішення приватного виконавця Авторгова А.М., визнання незаконними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження на 12.06.2019.

Ухвалою суду від 12.06.2019 розгляд скарги на дії приватного виконавця відкладено на 23.07.2019.

Ухвалою суду від 23.06.2019 розгляд скарги на дії приватного виконавця за клопотанням сторін було відкладено на 20.08.2019.

Ухвалою суду від 20.08.2019 розгляд скарги на дії приватного виконавця за клопотанням сторін було відкладено на 12.09.2019.

Ухвалою суду від 12.09.2019 розгляд скарги на дії приватного виконавця за клопотанням сторін було відкладено на 09.10.2019.

До дати судового засідання приватним виконавцем Авторговим А.М. подано до суду письмовий відзив (заперечення) на скаргу акціонерного товариства ВТБ Банк , однак в засідання суду не з`явився.

Ухвалою суду від 09.10.2019 розгляд скарги на дії приватного виконавця за клопотанням сторін було відкладено на 17.12.2019.

Однак судове засідання 17.12.2019 року не відбулося з технічних причин, а саме через несправність системи, неможливість налагодження коректної роботи відеоконференцзв`язку, про що складено Акт від 17.12.2019 року №02.1-05/6667/19, який міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 17.12.2019 розгляд справи було відкладено на 29.01.2020.

Ухвалою суду від 29.01.2020 відкладено розгляд скарги на дії приватного виконавця на 26.02.2020.

18.10.2018 Верховною Радою України було прийнято Кодекс України з процедур банкрутства. Офіційне опублікування Кодексу відбулось у газеті Голос України № 77 від 20.04.2019.

Відповідно до ч. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться у дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.10.2019.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення у дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, у тому числі, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Враховуючи викладене вище, розгляд скарги на дії приватного виконавця у межах справи № 5/58 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „ФУДЗ ТРЕЙД» , м. Рівне до закритого акціонерного товариства „Котнар» , с. Мужієво, Берегівський район про банкрутство у подальшому здійснюється із застосуванням норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Представник кредитора (скаржника) ВТБ Банк підтримує скаргу та просить її задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у ній та поданих суду додаткових письмових поясненнях. Просить суд взяти до уваги те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.12.2017 р. клопотання ПАТ ВТБ Банк від 06.12.2017 про зупинення виконавчого провадження задоволено частково та зупинено стягнення за наказом господарського суду Закарпатської області у справі №5/58 від 03.06.2016 року до розгляду даної заяви ПАТ ВТБ Банк про перегляд ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 по справі №5/58 за нововиявленими обставинами та визнання наказу №5/58, виданого Господарським судом Закарпатської області 03.06.2016 таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи подану скаргу з мотивів припинення вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Котнар-М» до ПАТ ВТБ Банк в розмірі 5570000 грн. згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2017, а також з мотивів наявної заборони ПАТ ВТБ Банк вчиняти дії, спрямовані на зарахування коштів, в тому числі при примусовому виконанні органами ДВС України за наказом Господарським судом Закарпатської області 03.06.2016 №5/58, виданим на виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 року №5/58, заявник вважає дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Авторгова Андрія Миколайовича незаконними, у зв`язку з чим подано, відповідно. вказану скаргу. Також до вказаної скарги додано заяву про поновлення строку звернення до господарського суду із скаргою на протиправні дії приватного виконавця, визнавши причини пропуску такого строк поважними.

Також скаржник просить суд взяти до уваги те, що Окружний адміністративний суд м. Києва в рішенні від 05.09.2018р. у справі № 826/8311/18 за позовом Авторгова А.М. до Дисциплінарної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, дав оцінку щодо вищевказаної судової заборони, зазначивши, що, при наявності сумнівів відносно поширення дії вищезазначеного судового рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/12006/17, позивач мав право звернутися до суду за роз`ясненням судового рішення - ухвали про забезпечення позову. Натомість, приватним виконавцем таких заходів вжито не було.

Приватний виконавець заперечує проти скарги у повному обсязі з мотивів, наведених у поданих суду письмових поясненнях, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Разом з тим, вважає свої дії правомірними та звертає увагу на пропущений скаржником строк для звернення із скаргою. В обгрунтування своєї позиції посилається на те, що 20.03.2018р. до приватного виконавця надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М про примусове виконання Наказу №5/58 виданого 03.0б.2016р. Господарським судом Закарпатської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М 5570000,00грн. До заяви стягувача було додано оригінал виконавчого документа та копія квитанції про сплату авансового внеску.

При реєстрації виконавчого документа в Автоматизованій системі виконавчого провадження, було отримано повідомлено наступного змісту: Документ№5/58 вже зареєстрований у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (стан ВД: Повернений без виконання, Стан ВП: 3авершено, №АСВП: 51676706). Скріншот зазначеного повідомлення додано до матеріалів справи.

Згідно з відміткою державного виконавця на виконавчому документі від 01.02.2017р., виконавче провадження було закінчено з підстав передбачених п. 5 ч. 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 по справі №5/58, якою визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2017 по справі №5/58, копія якої з ЄДРСУ була надана стягувачем та додана до його заяви про примусове виконання, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 по справі №5/58 було скасовано. Таким чином, жодних підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у приватного виконавця не було.

У свою чергу, за результатами розгляду заяв ПАТ ВТБ Банк від 20.03.2018 та від 21.03.2018р., які надійшли до приватного виконавця 21.03.2018, останнім було прийнято постанови про відмову в їх задоволенні.

26.03.2018р. виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, покликається суду на те, що на день відкриття виконавчого провадження ухвала суду від 06.12.2017 у справі №5/58 була скасована постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 березня 2018 року.

Відтак, на день відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були відсутні підстави для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, визначені частиною четвертою статті 4 Закону України Про виконавче провадження .

Також просить суд взяти до уваги те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2017р. по справі №910/12006/17 визначено склад боржників за даною ухвалою. А відтак, саме посадовим (службовим) особам даних товариств, а не приватному виконавцю ухвалою було заборонено вчиняти певні дії. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Авторгов А.М. не був визначений боржником за даною ухвалою, та вчинення жодних дій спрямованих на примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого документа в порядку передбаченому законом, Господарський суд м. Києва приватному виконавцю Авторгову А.М не забороняв. Жодного зарахування зустрічних однорідних вимог, у виконавчому провадженні, яке здійснювалось приватним виконавцем, не відбувалось. Окрім того, приватний виконавець взагалі не мав права на звернення до Господарського суду м. Києва за роз`ясненням судового рішення - ухвали про забезпечення позову, з огляду на те, що за змістом статті 245 І`І ІУ України правом звернутися до суду за роз`ясненням рішення наділені виключно учасники справи, а також державний або приватний виконавець, який виконує зазначене рішення. У свою чергу, приватним виконавець не був учасником справи №910/12006/І7 за якою судом було постановлено ухвалу про забезпечення позову, а також не виконував як виконавець зазначену ухвалу, а тому права на звернення до Господарського суду м. Києва за роз`ясненням рішення взагалі не мав.

Стосовно посилання скаржника на Рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2017 року по справі №910/12006/17 зазначає, що станом як на дату відкриття виконавчого провадження, так і станом на дату подання скарги, так і на сьогоднішній день, зазначене рішення не набрало законної сили, а тому .посилання на нього скаржника взагалі s недоречним.

14.05.2018 року Дисциплінарною комісію приватних виконавців було прийнято рішення, оформлене протоколом №4 від 14.05.2018р. яким застосовано до приватного виконавця Авторгова Андрія Миколайовича дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця. Зазначене рішення Дисциплінарної комісії введене в дію Наказом Міністерства юстиції №1518/5 від 16.05.2018 року.

Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 826/8311/18 05.09.2018р. визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, викладене в протоколі від 14.05.2018р. №4 в частині застосування до приватного виконавця Авторгова А.М. дисциплінарного ,стягнення у вигляді припинення діяльності. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16.05.2018р. №1518/5.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8311/18 від 09.11.2018 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ ВТБ банк закрито.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 826/8311/18 від 08.01.2019р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства ВТБ Банк -відмовлено.

Таким чином, посилання скаржника на рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців №4 від 14.05.2018р. не можуть бути прийняті до уваги з огляду на визнання протиправним та скасування цього рішення судом.

Посилання скаржника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (ОАСК) від 05.09.2018 р. у справі №826/831/18 вважає безпідставним та необгрунтованим з огляду на те, що предметом розгляду ОАСК була не оцінка правомірності цій приватного виконавця, а якраз правомірність дій дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, і її рішення визнано адміністративним судом протиправним та скасовано.

Представник ліквідатора письмово викладеної позиції по суті доводів скаржника суду не подав, разом з тим, згідно висловленої ним думки просить суд взяти до уваги обставини, наведені скаржником.

Учасниками справи своєї позиції по суті скарги суду не подано.

Заслухавши пояснення стягувача та представника органу ДВС, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

Скарга Акціонерного товариства ВТБ Банк мотивована тим, що приватним виконавцем всупереч наданим йому відомостям про наявність обмежень щодо проведення виконавчих дій та з порушенням вимог закону відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду про стягнення суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, в силу приписів частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців та приватних виконавців.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

У відповідності до вимог статті 34 Закону України Про виконавче провадження однією з підстав для зупинення виконавчого провадження є зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, спірну постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято приватним виконавцем 20.03.2018, а відповідні листи Банку з подання виконавцю відомостей стосовно наявних обмежень були подані після прийняття такої постанови. Окрім того, на час внесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження у Автоматизованій системі виконавчого провадження, було отримано повідомлено наступного змісту: Документ№5/58 вже зареєстрований у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (стан ВД: Повернений без виконання, Стан ВП: 3авершено, №АСВП: 51676706). Скріншот зазначеного повідомлення додано до матеріалів справи.

Окрім того, на день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ухвала суду від 06.12.2017 у справі №5/58, якою було зупинено виконавче провадження з примусового виконання за наказом господарського суду Закарпатської області у справі №5/58 від 03.06.2016, була скасована постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 березня 2018 року. Відтак, станом на 20.03.2018 ухвала суду про зупинення стягнення за виконавчим документом була скасована, а відтак, відсутня підстава для вчинення приватним виконавцем дій стосовно зупинення виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Встановленими вище обставинами та наявними у матеріалах справи, а також за результатами проведеної судом оцінки додаткових обставин, на які вказує скаржник, у діях приватного виконавця не вбачається ознак дій, які вчинені ним у порушення вимог чинного законодавства.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09., виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, оскільки приватний виконавець діяв відповідно до Закону в межах повноважень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України Про судовий збір не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов`язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити акціонерному товариству ВТБ Банк , м.Київ у задоволенні скарги на дії та рішення приватного виконавця Авторгова А.М., визнання незаконними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

2. Ухвала набирає законної сили 26.02.20. та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текс ухвали складено та підписано 12.03.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі