Рішення

від 26.02.2020 по справі 905/2126/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2020 Справа № 905/2126/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом комунального підприємства «Фармація» (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 38-б; код ЄДРПОУ: 05415852)

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент ліків» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116 А; код ЄДРПОУ: 36852896)

про стягнення 1 921 091,65 грн., з яких: основний борг - 1 456 436,99 грн., пеня - 346 505,84 грн., інфляційні нарахування - 80 947,04 грн., 3% річних - 37 201,78 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : Заярний О.С. - на підставі ордеру серія ПТ №171886

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Комунальне підприємство «Фармація» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент ліків» про стягнення 1 921 091,65 грн., з яких: основний борг - 1 456 436,99 грн., пеня - 346 505,84 грн., інфляційні нарахування - 80 947,04 грн., 3% річних - 37 201,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №Ф-14 від 28.12.2018 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 456 436,99 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Позивач під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

28.12.2018 між комунальним підприємством «Фармація» (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» , нині - товариство з обмеженою відповідальністю Асортимент ліків (далі - покупець) було укладено договір № Ф-14 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на визначених цим договором умовах, постачальник зобов`язується постачати покупцеві лікарські засоби, вироби медичного призначення або інші товари аптечного асортименту (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати поставлений товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, асортиментом та цінами, зазначеними у видатковій накладній, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору на кожну партію товару виписується окрема видаткова накладна, яка є невід`ємною частиною даного договору. Видаткова накладна повинна містити в собі повне найменування постачальника, його реквізити, а також наступну інформацію: виробник товару, найменування товару, одиниця виміру, кількість (згідно кількості, зазначеної в замовленні покупця), ціну, ціну з ПДВ, % націнки, загальну вартість, № сертифікату відповідності відносно кожного найменування товару (у разі законодавчо встановленої вимоги), серію та строк придатності товару.

Ціна на товар, зазначена у видатковій накладній, вказується у національній валюті України (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2. договору асортимент товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації (додаток до даного договору). Зазначення певного виду товару в специфікації саме по собі не передбачає обов`язку покупця замовляти чи купувати цей товар.

Загальна вартість товару, що передається вказується у видатковій накладній (п. 2.4. договору).

Згідно п. 4.1. договору розрахунок на поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 11 даного договору, з відтермінуванням платежу 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту поставки товару. Якщо останній день оплати випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець має право відстрочити оплату за поставлений товар у випадку заборони його до реалізації (торгівлі) у зв`язку з встановленням факту невідповідності вимогам аналітичної нормативної документації, зафіксованим у приписах та/або розпорядженнях Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. Типи невідповідності: а) побічна реакція; б) незареєстрований лікарський засіб або закінчення дії реєстраційного посвідчення; в) підозрілий щодо фальсифікації; г) субстандартний (тимчасова заборона); ѓ) фальсифікований; д) субстандартний; є) ввезений з порушенням законодавства України.

Відстрочення оплати здійснюється на термін протягом якого покупець не міг здійснювати його реалізацію (торгівлю) у зв`язку з забороною або тимчасовою забороною його до реалізації (торгівлі) Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та не вважається порушенням умов оплати з боку покупця.

Згідно п. 5.1. договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника відповідно до попереднього замовлення покупця протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання замовлення постачальником, за умови наявності такого замовленого товару на складі постачальника. У випадку відсутності товару у постачальника, останній повинен повідомити покупця про відсутність товару протягом доби з моменту отримання замовлення. Замовлення на поставку відповідної партії товару подається покупця за допомогою електронних або факсимільних засобів зв`язку, або телефоном, і має містити інформацію щодо асортименту та кількості товару.

Відповідно до п. 5.2. договору поставка товару здійснюється транспортним засобом і за власний рахунок постачальника на склад покупця, розташований за адресою: 08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3 на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2010 року в редакції Міжнародної торгової палати.

Датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, про що свідчить відповідна відмітка покупця на супровідній документації (п. 5.5. договору).

Згідно п. 5.6. договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними в момент передачі покупцю товару на підставі видаткової накладної, яким вважається момент підписання видаткової накладної повноважними представником покупця, за умови надання постачальником всіх необхідних, належним чином підготовлених документів відносно такого товару. Часткова поставка або поставка в іншому асортименті чи без належних супровідних документів не вважається належним виконанням постачальником своїх зобов`язань і тягне за собою відповідальність постачальника згідно умов договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.9. договору покупець має право повернути, а постачальник зобов`язаний прийняти товар, поставлений в рамках даного договору, у випадках:

- протягом всього терміну придатності товару на підставі приписів та повідомлень Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками;

- товар не зареєстрований на території України;

- у разі виявлення уповноваженою особою покупця дефектів при проведенні вхідного контролю згідно Порядку контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі (Наказ МОЗ України № 677 від 29.09.2014).

Згідно п. 5.10. договору у випадку настання хоча б однієї з обставин передбаченої п.п. 5.9. даного договору постачальник зобов`язується забрати такий товар, що підлягає обов`язковому поверненню зі складу покупця протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання від покупця повідомлення про повернення товару. Повідомлення надається по електронній пошті чи по факсу у вигляді накладної на повернення. При цьому постачальник корегує заборгованість покупця на суму поверненого товару.

Відповідно до п. 6.5. договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець на письмову вимогу постачальника зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № Ф-14 від 28.12.2018 позивачем було здійснено поставку товару згідно специфікації до вказаного договору на загальну суму 5 329 184,39 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № АБ-000024021 від 28.12.2018 на суму 5 320 431,75 грн. з ПДВ, та видатковою накладною № АБ-000024021 від 28.12.2018 на суму 8 752,64 грн. з ПДВ, підписаними представником відповідача без зауважень.

У лютому 2019 відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 1 977 201,15 грн., що підтверджується накладними на повернення № 5005364 від 12.02.2019 на суму 1 484 772,03 грн. з ПДВ, № 5005501 від 13.02.2019 на суму 4 546,64 грн. з ПДВ, № 5006561 від 27.02.2019 на суму 485 011,06 грн. з ПДВ, № 5006897 від 27.02.2019 на суму 2 871,41 грн. з ПДВ.

В подальшому, 17.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета , нині - товариство з обмеженою відповідальністю Асортимент ліків , та комунальним підприємством Фармація , було укладено угоду про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за умовами якої сторони дійшли згоди про залік взаємних вимог станом на 17.04.2019, зокрема, за договором № Ф-14 від 28.12.2018 на суму 1 895 546,25 грн.

Відповідно до п. 2 вищезазначеної угоди з моменту вступу в силу цієї угоди сторони зобов`язуються не пред`являти вимоги щодо стягнення заборгованостей в сумі 1 895 546,25 грн., згідно договорів, зазначених в п. 1 цієї угоди. Зобов`язання, що витікають з цих договорів, вважаються припиненими на підставі статті 230 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою № 1781/05/07-02 від 23.09.2019, в якій просив у семиденний строк з моменту її отримання перерахувати суму основного боргу в розмірі 1 456 436,99 грн., пеню у розмірі 375 666,80 грн., 3 % річних у розмірі 36 665,79 грн., інфляційні нарахування у розмірі 70 823,70 грн.

Оскільки вищезазначена претензія залишено відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № Ф-14 від 28.12.2018 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, на момент звернення позивача із даним позовом заборгованість відповідача за договором поставки № Ф-14 від 28.12.2018, з урахуванням укладеної 17.04.2019 угоди про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, складала 1 456 436,99 грн. Сплату вказаного залишку суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором поставки № Ф-14 від 28.12.2018 щодо оплати отриманого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 1 456 436,99 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню в сумі 346 505,84 грн. за період з 27.02.2019 по 27.08.2019.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.5. договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець на письмову вимогу постачальника зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 346 505,84 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 27.02.2019 по 31.10.2019 нараховано 3 % річних в сумі 37 201,78 грн. та інфляційні нарахування за період з лютого 2019 по вересень 2019 в сумі 80 947,04 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та математично вірним, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 37 201,78 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за загальний період з лютого 2019 по вересень 2019 в розмірі 80 947,04 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013). Крім того, позивачем під час здійснення вказаного розрахунку не було враховано здійснення 17.04.2019 зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 1 895 546,25 грн., та, відповідно, зменшення суми заборгованості до 1 456 436,99 грн. із вказаної дати.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 44 608,81 грн. за загальний період з березня 2019 по вересень 2019.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги комунального підприємства «Фармація» до товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент ліків» про стягнення 1 921 091,65 грн., з яких: основний борг - 1 456 436,99 грн., пеня - 346 505,84 грн., інфляційні нарахування - 80 947,04 грн., 3% річних - 37 201,78 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент ліків» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116 А; код ЄДРПОУ: 36852896) на користь комунального підприємства «Фармація» (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 38-б; код ЄДРПОУ: 05415852) заборгованість в сумі 1 456 436,99 грн., пеню в сумі 346 505,84 грн., 3% річних в сумі 37 201,78 грн., інфляційні нарахування в сумі 44 608,81 грн., судовий збір в сумі 28 271,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова