Рішення

від 13.02.2020 по справі 910/10738/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2020Справа № 910/10738/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріон" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Гагаріна, будинок 119, приміщення 4, 24, код ЄДРПОУ 41827238)

до Акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 46, код ЄДРПОУ 25959784)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, код ЄДРПОУ 21685166) - на стороні позивача ;

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - на стороні відповідача

про зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи 1: не з`явився.

від третьої особи 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Сбербанк" про зобов`язання відповідача зарахувати (переказати) на рахунок позивача 140 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що грошові кошти у вказаній сумі були несанкціоновано перераховані з рахунку ТОВ" Сіріон", відкритого в АТ "ОТП Банк", на рахунок гр. ОСОБА_1 в АТ "Сбербанк", у зв`язку з чим вказана сума підлягає поверненню позивачу на підставі ст.ст. 1071, 1073 ЦК України і Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019, з урахуванням заяви позивача б/н від 27.08.2019 про усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, на підставі ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16.10.2019.

Судом повідомлено, що 03.10.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для звернення з позовом до АТ "Сбербанк", оскільки всі дії, пов`язані зі списанням коштів з рахунку платника, проводяться виключно самим платником та банком, що обслуговує платника, а отже дії за списання коштів в сумі 140 000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 є наслідком дій саме ТОВ "Сіріон" і АТ "ОТП Банк", зазначаючи при цьому про правильність реквізитів розрахункового документа про зарахування грошових коштів та, наголошуючи на неналежному способі захисту своїх прав позивачем, оскільки з боку АТ "Сбербанк" відсутні будь-які порушення прав останнього. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Також 11.10.2019 відповідач подав через канцелярію суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з прийняттям Північним апеляційним господарським судом постанови у справі № 910/15953/18, якою зобов`язано АТ ОТП Банк зарахувати суму помилкового переказу в сумі 140000,00 грн. на рахунок ТОВ Сіріон , в зв`язку з чим АТ "Сбербанк" вважає, що предмет спору у справі № 910/10738/19 відсутній. Заяву відповідача долучено судом до матеріалів справи.

Окрім цього 16.10.2019 відповідач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача у зв`язку з неможливістю направити свого представника в засідання, призначене на 16.10.2019, в якій також заперечив проти задоволення позовних вимог та підтримав заяву про закриття провадження у справі. Заяву відповідача долучено судом до матеріалів справи.

Проте, підготовче засідання, призначене на 16.10.2019, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 призначено підготовче засідання на 13.11.2019.

У підготовче засідання, призначене на 13.11.2019, з`явився уповноважений представник відповідача, уповноважений представник позивача в судове засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052562647.

Судом повідомлено, що через канцелярію суду 04.11.2019 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його представника в судовому засіданні в Голосіївському районному суді м. Києва. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2019 подав клопотання про долучення до матеріалі справи копії ухвали Верховного Суду від 28.10.2019 про відкриття провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ОТП Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 910/15953/18. Клопотання судом задоволено, наданий доказ долучений до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 за письмовим клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 11.12.2019.

У підготовче засідання, призначене на 11.12.2019, з`явився уповноважений представник відповідача. Уповноважений представник позивача в засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052563635.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 11.12.2019 через канцелярію суду позивач 10.12.2019 і 11.12.2019 подав письмові пояснення на заяву про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, в яких просив закрити провадження у справі і вирішити питання щодо повернення судового збору. Письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 11.12.2019 протокольно оголошено перерву до 18.12.2019.

У підготовче засідання, призначене на 18.12.2019, з`явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважений представник позивача в судове засідання не з`явився. Доказів отримання позивачем ухвали суду від 11.12.2019 поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103052564488, в якому зазначено, що станом на 16.12.2019 поштове відправлення знаходиться у точці видачі/доставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019, з метою виконання завдань підготовчого провадження в справі та належної підготовки справи для розгляду по суті, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів з ініціативи суду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "ОТП Банк" та громадянина ОСОБА_1 - на стороні відповідача, та, відповідно, відкладено підготовче засідання на 16.01.2020.

У підготовче засідання, призначене на 16.01.2020, з`явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважені представники позивача, третьої особи 1, третя особа 2 або її представник в судове засідання 16.01.2020 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Доказів отримання позивачем ухвали суду від 18.12.2019 поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103052564488, в якому зазначено, що станом на 30.12.2019 поштове відправлення знаходиться у точці видачі/доставки.

Про дату, час і місце розгляду даної справи третя особа 1 повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052475590.

З метою повідомлення та третьої особи 2 про розгляд справи судом та про її право подати письмові пояснення по справі, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду у справі від 18.12.2019 направлялась на вказану в позовній заяві адресу: 74083, м. Каховка, вул. Ворошилова 22/4, проте повернулась на адресу суду неврученою.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 16.01.2020 через канцелярію суду 15.01.2020 позивачем подані письмові пояснення на заяву про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, в яких позивач просить суд закрити провадження у справі і вирішити питання щодо повернення судового збору. Письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

За результатами розгляду в судовому засіданні 16.01.2020 заяви відповідача про закриття провадження у справі, судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні вказаної заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав для закриття провадження у справі, визначених статтею 231 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.01.2020, враховуючи те, що судом остаточно з`ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та оголошення в ньому перерви, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/10738/19 та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.02.2020.

У судове засідання 05.02.2020 по розгляду справи по суті з`явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважені представники позивача, третьої особи 1, третя особа 2 або її представник в судове засідання не з`явилися.

Доказів отримання позивачем ухвали суду від 16.01.2020 поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи до суду не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103051984920, в якому зазначено, що станом на 22.01.2020 поштове відправлення знаходить у точці видачі/доставки.

Про дату, час і місце розгляду даної справи третя особа 1 повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051984955.

Копія ухвали суду від 16.01.2020, яка направлялась третій особі 2 на вказану в позовній заяві адресу: 74083, м. Каховка, вул. Ворошилова 22/4,повернулась на адресу суду неврученою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у зв`язку із неявкою в судове засідання уповноважених представників позивача та третіх осіб і з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом відкладено розгляд справи по суті на 13.02.2020.

У судове засідання, призначене на 13.02.2020, уповноважені представники позивача, відповідача, третьої особи 1, третя особа 2 або її представник не з`явились.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення позивачу № 0103053866534, в якому зазначено, що станом на 08.02.2020 поштове відправлення знаходиться у точці видачі/доставки.

Про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 13.02.2020, відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача від 05.02.2020 про відкладення розгляду справи по суті.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053866560 станом на 10.02.2020 третій особі 1 повідомлення вручено за довіреністю.

Направлене третій особі 2 поштове відправлення № 0103053866569 згідно даних АТ Укрпошта станом на 11.02.2020 відправлено до точки видачі/доставки.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.02.2020 відповідачем подано через канцелярію суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача у зв`язку з неможливістю направити представника банку для участі в судовому засіданні. Заява судом долучена до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правових позицій, а також заяв та клопотань процесуального характеру від учасників справи на час розгляду справи 13.02.2020 до суду не надходило.

Суд вертає увагу, що треті особи 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача відповідно, мали право в строк, встановлений ст. 168 ГПК України та ухвалою суду від 18.12.2019 року, подати аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

Проте, як свідчать матеріали справи, треті особи 1 та 2 не скористались наданим їм процесуальним правом, передбаченим ч. 4 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, будь - яких пояснень щодо позову вказаними учасниками справи не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру від третіх осіб 1, 2, а також позивача на час розгляду справи по суті до суду також не надходило.

Суд звертає увагу, що сам лише факт неотримання стороною у справі кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась до суду у зв`язку з неотриманням її адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

В свою чергу суд наголошує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що учасники процесу, в тому числі позивач та третя особа 2, не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/10738/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, зважаючи на той факт, що суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу, в т.ч. позивачу та третій особі 2, можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження третьої особи 2 та повідомлення їх про розгляд справи судом.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки учасники процесу не скористались наданим їм процесуальним правом щодо забезпечення особистої участі та участі представників в судовому засіданні 13.02.2020, а також третіми особами 1 та 2 не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи 13.02.2020 виключно за наявними матеріалами, за відсутності представників позивача, відповідача, третьої особи 1, третьої особи 2 та/або її представника.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 19 лютого 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріон" (позивач у справі, клієнт за договором) і Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", найменування якого було змінено на Акціонерне товариство "ОТП Банк" (банк за договором, третя особа 1 у справі) укладено Договір №305/000090/18 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг (далі - Договір 1), у відповідності до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок, також виконує за рахунком операції відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього Договору.

Згідно п.1.2 Договору зарахування готівки на рахунок та видача готівки з рахунку здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Банк та клієнт погодились, що дія цього Договору рівною мірою поширюється на всі рахунки (крім карткових та депозитних рахунків), відкриті клієнтом у банку (п.1.3 Договору 1).

Розділами 2 - 6 Договору 1 сторони погодили права та зобов`язання сторін, форми та порядок розрахунків, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, термін дії договору, порядок його змін та розірвання.

Згідно п.6.1 Договору 1 останній стає чинним з моменту його підписання сторонами і діє протягом невизначеного строку, - до його розірвання у випадках та порядку, передбачених цим Договором або чинним законодавством України.

Вказаний Договір 1 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками банку та клієнта.

Окрім цього, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріон" (позивач у справі, користувач за договором) і Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", найменування якого було змінено на Акціонерне товариство "ОТП Банк" (банк за договором, третя особа 1 у справі) 19 лютого 2018 року укладено Стандартний договір про обслуговування поточного рахунку за допомогою електронної банківської системи клієнт-інтернет-банкінг "ОТР online" (далі - Стандартний договір), згідно п.1.1 якого за цим Договором банк підключає користувача до електронної банківської системи, а користувач приймає послуги банку щодо підключення до електронної банківської системи та користується послугами, перелік яких наведений у статті 3 договору на умовах, викладених у цьому Договорі.

При цьому згідно п.1.4 Стандартного договору сторони погодили, що Договір №305/000090/18 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг, укладений між користувачем і банком 19.02.2018 року є пріоритетним по відношенню до цього Договору. У випадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються положеннями Договору 1.

Статтями 2 - 10 Стандартного договору сторони погодили загальні положення, перелік послуг, права і обов`язки сторін, порядок розрахунків за послуги ,порядок здійснення обслуговування користувача, авторизацію і безпеку, обставини непереборної сили , термін дії договору, порядок його зміни та розірвання.

Згідно п.10.1 Стандартного договору останній стає чинним з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором у повному обсязі, або до його розірвання у випадках та у порядку, передбачених цим Договором або чинним законодавством України. Підписанням цього договору користувач підтверджує факт отримання примірника Договору.

Вказаний Стандартний договір підписаний представниками банку та користувача та засвідчений печатками сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір 1 за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм глави 72 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ст.1071 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Так, згідно п.2.1.2 Договору 1 банк зобов`язується виконувати розпорядження клієнта по перерахуванню коштів з рахунку, що не суперечать вимогам чинного законодавства України, у строки та у порядку, встановлених чинним законодавством України.

Банк виконує розпорядження клієнта по перерахуванню з рахунку коштів у національній валюті з урахуванням сум, що надходять на рахунок клієнта протягом операційного часу, який встановлений тарифами на банківські послуги, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.п.2.1.2.1 Договору 1).

На виконання вказаних положень Договору 1 умовами статті 2 Стандартного договору передбачений перелік послуг, серед яких, зокрема, виконання вихідних платіжних доручень користувача (п.3.1.2).

Тобто за умовами вказаних Договорів відповідач (банк) відкрив позивачу (клієнт, користувач) поточний рахунок для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов договору та законодавства України, зобов`язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, здійснювати розрахункові операції, підключити позивача до електронної банківської системи для користування банківськими послугами, а позивач - оплачувати надані послуги на умовах договору.

Факт відкриття позивачеві поточного рахунку та його обслуговування сторонами не заперечувався.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Стандартного договору обслуговування користувача в електронній банківській системі здійснюється в порядку, встановленому договором та Інструкцією користувача системи, що затверджується банком та текст якої розміщено на веб-сайті в мережі Інтернет www/otpbank.com.ua. Користувач самостійно генерує запити сертифікатів за допомогою програмних запитів, наданих банком відповідно до Інструкції, та несе передбачену цим договором відповідальність за збереження сертифікатів таємних ключів.

Як стверджує позивач, 20.07.2018 йому стало відомо, що доступ до системи клієнт-банк був заблокований і відповідальна особа ТОВ "Сіріон" не мала змоги користуватися банківськими послугами. Також, про неналежне функціонування системи клієнт-банк засобами телефонного зв`язку було повідомлено працівника АТ "ОТП Банк" Кривошеіну М.П . з проханням перевірити роботу системи клієнт-банк через неможливість доступу до нього

В той же день 20.07.2018 на адресу позивача надійшло повідомлення про списання з його поточного рахунку № НОМЕР_2 в АТ ОТП Банк 140 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №69 з призначенням платежу "Поповнення рахунку ОСОБА_1 ІПН3225413353, поворотна фінансова допомога згідно договору № ВК-79 від 19.06.2018".

Зазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по зазначеному рахунку позивача.

Вказані грошові кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 (третя особа 2 у справі), відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Сбербанк" внаслідок несанкціонованого доступу невідомих осіб до системи клієнт-банк, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 20.07.2018, платіжним дорученням № 69 від 20.07.2018, постановою Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про проведення процесуальних дій на іншій території від 20.03.2019, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23.01.2019 у справі № 202/372/19.

Відносини сторін у разі виявлення факту неналежного функціонування електронної банківської системи врегульовано умовами розділу 4.2 Стандартного договору та Додатком № 4 до цього договору.

Так, відповідно до умов п. 4.2.9 Стандартного договору, користувач зобов`язався забезпечити надійне зберігання сертифікатів, таємних ключів та паролів доступу до них, необхідних для користування електронною банківською системою, не допускати їх несанкціонованого використання не уповноваженими особами.

Згідно з п. 4.2.12 Стандартного договору, у разі компрометації таємного ключа (будь-яка подія та/або дія (втрата, несанкціоноване копіювання або підозра на несанкціоноване копіювання), що призвела або може призвести до несанкціонованого використання таємного ключа) користувач зобов`язаний негайно усно повідомити службу підтримки системи по телефону. При зверненні по телефону користувач зобов`язаний при необхідності повідомити співробітнику банку додаткові відомості про себе. Співробітник служби підтримки системи блокує таємний ключ та повідомляє користувача про необхідність випуску нового сертифікату.

Відповідно до п. 27 додатку №4 до Стандартного договору, якщо виникла підозра, що комп`ютер заражений вірусами або іншими шкідливими програмами (неадекватна реакція на дії, "зависання", незрозуміле уповільнення дії, самостійна активність, поява незрозумілих вікон і т.п.), позивач зобов`язаний негайно повідомити банк для блокування облікового запису в системі ДБО, звернутися до адміністратора для видалення комп`ютерного вірусу, з подальшим обов`язковим перевипуском секретних ключів/зміною паролів.

Реквізити (адреса електронної пошти, номери телефонів) служби підтримки системи клієнт-банк зазначені у примітці до додатку №4 до Стандартного договору.

В постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 910/15953/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріон" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", за участю третіх осіб - Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", ОСОБА_1 про зобов`язання зарахувати на рахунок суму помилкового переказу в розмірі 140 000,00 грн., а також 1 357,81 грн. процентів річних та 10 364, 60 грн. пені, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 26.11.2019, встановлено, що 20.07.2018 о 14 годині 32 хвилини позивачем за допомогою мессенджера Viber було направлено старшому експерту відділу обслуговування клієнтів регіональної дирекції АТ "ОТП Банк" Кривошеіній М.П. повідомлення з проханням перевірити роботу системи клієнт-банк через неможливість доступу, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з програми "Viber". Після одержання від позивача повідомлення, Кривошеіна М.П. звернулась до компетентного підрозділу банку про перевірку спірної транзакції, після чого АТ "ОТП Банк" на підставі ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" надіслав Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" вимогу про незарахування вищевказаних коштів на рахунок отримувача та повернення їх відправнику.

Відповідач на підставі внутрішнього розпорядження фінансового моніторингу банку зупинив видаткові фінансові операції за вказаним рахунком та встановив ліміт на суму операції.

Як встановлено під час розгляду справи № 910/15953/18, сторонами не заперечувалась та обставина, що спірний грошовий переказ відбувся саме у зв`язку з несанкціонованим доступом невідомих осіб до системи клієнт-банк, за фактом якого відкрито кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040650001777 від 22.07.2018.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, задовольняючи позов ТОВ "Сіріон" до АТ "ОТП Банк" про зобов`язання зарахувати на рахунок позивача суму помилкового переказу в розмірі 140 000,00 грн., Північний апеляційний господарський суд в постанові від 26.09.2019 у справі № 910/15953/18 виходив з недоведеності вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли несанкціонованому доступу невідомих осіб до системи клієнт-банк і призвели до незаконного списання коштів з рахунку позивача; невідкладного повідомлення АТ "ОТП Банк" про неналежне функціонування системи клієнт-банк; наявності кримінального провадження, в межах якого встановлюються факти несанкціонованого втручання до системи клієнт-банк та списання коштів з рахунку позивача.

Верховний Суд в постанові від 26.11.2019 у справі № 910/15953/18, залишаючи без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 910/15953/18, встановив, що спірний переказ з рахунку позивача на рахунок третьої особи 2 відбувся помилково, отже поза волею клієнта, який повідомив банк про зазначені обставини, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду в постанові від 26.09.2019 щодо необхідності стягнення 140 000,00 грн. суми помилкового переказу саме з банку платника - АТ "ОТП Банк".

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями пункту 32.1, підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У разі помилкового переказу з рахунку неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний, зокрема, переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника.

При цьому за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.11.2019 року справі № 910/15953/18, за змістом вищенаведених положень закону у разі помилкового списання грошових коштів з рахунку клієнта з вини банку негайно після виявлення цієї обставини саме банк платника, тобто в даному випадку АТ ОТП Банк , зобов`язаний повернути за рахунок власних коштів 140 000,00 грн помилкового переказу на рахунок клієнта - ТОВ "Сіріон".

Отже, вищезазначені обставини, встановлені в постановах Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/15953/18, мають преюдиціальне значення для даної справи в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказів визнання недійсними Договору 1 та Стандартного договору та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін також відсутні.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, за результатами отримання від третьої особи 1 - АТ ОТП Банк , який є банком платника, електронною поштою листа № 55-70-1-55-4/5264-БТ від 20.07.2018 року з повідомленням про несанкціоноване списання коштів платіжним дорученням № 69 на суму 140 000,00 грн. з рахунку НОМЕР_3 позивача - клієнта АТ ОТП Банк ТОВ Сіріон на рахунок третьої особи гр. ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , відкритий в ПАТ СБЕРБАНК , який є банком, обслуговуючим отримувача спірного платежу, останнім зупинено проведення фінансових операцій по рахунку № НОМЕР_4 третьої особи 2 та встановлено ліміт на суму операцій.

Згідно п. 2.37 Постанови № 22 від 21.01.2004 р. Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом.

Так, з метою повернення неналежного переказу третя особа 1 листами № 14790/3/07-2-3 від 23.07.2018 року та б/н від 10.08.2018 року зверталась до гр. ОСОБА_1 з вимогою про повернення вищезазначених грошових коштів на рахунок платника - ПАТ Сіріон .

Факт надсилання зазначених листів на адресу третьої особи 2 належним чином підтверджено матеріалами справи.

Проте, зазначені листи залишені гр. Фроловим без відповіді та задоволення.

Також відповідачем направлено на адресу АТ ОТП Банк електронне повідомлення листом № 17886/07/-2-3 від 29.08.2018 року про неможливість повернення несанкціоновано перерахованих коштів з рахунку клієнта банку гр. ОСОБА_1 коштів у зв`язку з відсутністю відповідного доручення клієнт банку або інших документів, передбачених чинним законодавством України щодо примусового списання коштів.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки АТ Сбербанк від 21.12.2018 року та наданого у даній справі відзиву, грошові кошти у вказаній сумі знаходяться на рахунку клієнта банку гр. ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п.1.32 зазначеного Закону платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Згідно п. 1.23 отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, що регулює засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України тощо, банком, який обслуговує платника - є третя особа 1 у справі - АТ ОТП Банк .

В свою чергу згідно приписів ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Як визначено п.22.1 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно п.22.6 ст. 22 вказаного Закону обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

За твердженнями відповідача, які позивачем не спростовані, на виконання приписів Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Постанови № 22 від 21.01.2004 р. Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", відповідач як банк отримувача коштів за відсутності правових підстав для невиконання чи затримання переказу грошових коштів за платіжним дорученням № 69 від АТ ОТП Банк здійснив завершення зарахування спірних грошових коштів в сумі 140 000,00 грн. на рахунок третьої особи 2 - гр. ОСОБА_1 , належним чином виконавши свої зобов`язання перед клієнтом.

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п.1.23 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

Згідно п.32.3.2 п.32.3 ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

При цьому відповідно до п. 2.35 Постанови № 22 від 21.01.2004 р. Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку (п.2.37 вказаної Інструкції).

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, приймаючи до уваги предмет та підстави даного позову та враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення обов`язку із зарахування спірних коштів в сумі 140000,00 грн. на відповідача - АТ СБЕРБАНК , позаяк саме на АТ ОТП Банк як банк, обслуговуючий платника (позивача у справі), покладено обов`язок із зарахування на рахунок клієнта відповідної безпідставно списаної суми грошових коштів, що підтверджується, зокрема, висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.11.2019 року у справі № 910/15953/18, які мають преюдиціальне значення для даного спору.

Поряд із цим суд наголошує на безпідставності застосування до відповідача приписів ст. 1073 ЦК України та п.п. 32.3.2 п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні", оскільки останні регулюють правовідносини клієнта (платника) та банку, що його обслуговує, тоді як відповідач є банком, який обслуговує отримувача платежу, не має відкритих позивачем рахунків, що, в свою чергу, повністю виключає будь - яку взаємодію зазначених осіб як банка та клієнта в розумінні вказаних правових норм.

Суд звертає увагу, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими; обов`язком позивача, відповідно до ст. 74 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Окрім цього Верховний Суд в постанові від 10.10.2019 у справі № 916/2135/16 зазначив, що в розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Натомість, на підставі наданих сторонами фактичних доказів судом встановлено відсутність правових підстав для звернення з позовними вимогами ТОВ Сіріон саме до відповідача - АТ СБЕРБАНК як до особи, яка має нести відповідальність за порушення прав позивача внаслідок несанкціонованого списання грошових коштів обслуговуючим останнього як клієнта банком, та з огляду на відсутність будь - яких правовідносин між зазначеними особами, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача через недоведення останнім належними та допустимими доказами вчинення неправомірних дій саме відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України від 23.03.212 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2020.

Суддя А.М. Селівон