Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/15356/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/15356/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олава" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінлайтпродукт" (м. Київ)

про стягнення 1.089.718,45 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: Ситцевой В.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Олава звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінлайтпродукт про стягнення 1.089.718,45 грн, з яких: 850.481,71 грн основного боргу, 60.206,07 грн 3% річних, 179.030,67 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 22/11/2017 від 22.11.17. в частині оплати поставленого позивачем товару.

Позивачем також подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 85.870,00 грн, та в подальшому наголошено, що детальний розрахунок таких витрат з актами виконаних робіт буде надано в ході розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.19. відкрито провадження у праві № 910/15356/19 та призначено підготовче засідання на 12.12.19.

12.12.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 16.01.20.

16.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.02.20. для направлення судом поштової кореспонденції відповідачу а всі встановлені судом адреси.

11.02.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.02.20.

В судовому засіданні 25.02.20. по розгляду справи по суті судом було заслухано вступне слово, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.20. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 25.02.20. явку свого повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву на позов не надав.

При цьому судом враховано наступне.

Ухвали суду в даній справі направлялись відповідачу не лише на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але і на адресу підписанта відповідача, та адресу, зазначену позивачем в клопотанні від 09.01.20.

Конверти з ухвалами суду повернуті підприємством зв`язку з адреси місця реєстрації відповідача із зазначенням підстав не знайдено , немає договору , а за адресою АДРЕСА_1 кореспонденцію відповідачем отримано.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 ЗУ Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з судовими рішеннями по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наразі, за висновками суду неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті у судовому засіданні 25.02.20.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.03.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

22.11.17. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) (найменування змінено з Товариства з обмеженою відповідальністю Барвінок-Агро ЛТД на Товариство з обмеженою відповідальністю Олава ) було укладено Договір поставки № 22/11/2017 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату Товару (п. 1.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 9.1 з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками та діє до моменту його повного виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Право власності на товар переходить до Покупця у місці призначення (ПП`Рубін Сумська область, м. Ромни, вул. Дудіна, 18Б) в дату поставки Товару з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 2.4, 2.1 Договору).

У відповідності до наявних в матеріалах справи:

- видаткової накладної № 47 від 23.11.17. на суму 2534317,87 грн

- видаткової накладної № 48 від 24.11.17. на суму 1190987,38 грн

- видаткової накладної № 49 від 27.11.17. на суму 668881,36 грн

складених на виконання зобов`язань за Договором, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 4.394.186,61 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передачі Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 4.394.186,61 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні є належними доказами передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з передання Товару на суму 4.394.186,61 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що Покупець сплачує за Товар за кожним додатком до Договору окремо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: оплата у розмірі 80% від вартості поставленого Товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки Товару, остаточний розрахунок - не пізніше наступного дня за днем отримання Покупцем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної, якщо інше не узгоджено сторонами в додатку до Договору.

Згідно Додатку № 2 від 22.11.17. до Договору: Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю кукурудзу 3 класу врожаю 2017 року у кількості 1120,965 тон, загальною вартістю 4.562.332,03 грн; відшкодування вартості транспортних послуг, понесених Покупцем покладається на Постачальника в розмірі 150,00 грн з ПДВ за одну перевезену тонну шляхом вирахування з вартості Товару. Загальна вартість Товару з урахуванням транспортних витрат становить 4.394.282,80 грн з ПДВ; строк доставки до 27.1117. Базис поставки: ПП`Рубін Сумська область, м. Ромни, вул. Дудіна, 18Б; Покупець сплачує за Товар за даним додатком до Договору окремо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: оплата у розмірі 80% від вартості поставленого Товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки Товару, остаточний розрахунок - не пізніше наступного дня за днем отримання Покупцем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної.

Також матеріали справи містять відповідні податкові накладні.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дати передання Товару, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару є таким, що настав.

У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів відповідач сплатив позивачу за Товар грошові кошти на загальну суму 2.685.000,00 грн.

Крім вказаного, між сторонами було відписано та скріплено печатками Акт відшкодування витрат шляхом взаємозаліку зустрічних вимог від 27.12.17., за яким сторони зарахували зустрічні вимоги на загальну суму 858.704,90 грн за означені вище поставки.

Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст. ст. 603, 604, 605 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов`язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов`язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Сторонами погоджено зарахування за взаємною згодою шляхом підписання та скріплення печатками Акту від 27.12.17.

Отже, неоплаченим залишився Товар на суму 850.481,71 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 29.12.17. про сплату наявної заборгованості, на який отримав відповідь від відповідача листом № 032 від 05.01.18.з пропозицією вирішити питання наявної заборгованості шляхом переговорів.

Надалі між сторонами протягом січня-червня 2018 року тривала переписка стосовно наявної заборгованості, в тому числі щодо відмови ДФС зареєструвати податкову накладну щодо спірної поставки. Разом з тим, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.18., яке було залишено без змін постановою харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.18., скасовано рішення комісії ДФВ про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 28.11.17.

Надалі, гарантійним листом № 00049 від 18.02.19. відповідач зобов`язався сплатити позивачу залишок заборгованості в сумі 850.481,71 грн за Договором починаючи з травня 2019 року в термін до 01.09.19.

В серпні 2019 року позивач вкотре звернувся до відповідача з претензією № 16/08-1 від 16.08.19. з вимогою оплатити наявну заборгованість.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Олава" з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

Також судом досліджено долучену позивачем до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не прийнято її, оскільки за приписами ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

З огляду на викладене в сукупності суд встановив, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 850.481,71 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 60.206,07 грн 3% річних, 179.030,67 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійсненні перерахунку судом враховано, що згідно з п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені та викладене в пункті 1.12 вказаної постанови - у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, датами початку нарахувань є: 28.12.17., 12.01.18., 17.05.18., 05.06.18., 07.09.18., 11.09.18., 14.10.18., 24.10.18., 06.11.18.,

Судом також враховано наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж . Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.19. у справі № 910/5625/18, від 13.02.19. у справі № 924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.19. у справі № 905/600/18.

Отже, за перерахунком суду розмір 3% річних становить 59.257,66 грн, розмір інфляційних втрат становить 67.821,93 грн, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Наявності підстав для стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 948,41 грн та інфляційних втрат в розмірі 111.208,74 грн позивач належними та допустимими доказами не довів.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінлайтпродукт" (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, б. 18; ідентифікаційний код 40195964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олава" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, б. 113-А; ідентифікаційний код 32606968) 850.481 (вісімсот п`ятдесят тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 71 коп. основного боргу, 59.257 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 66 коп. 3% річних, 67.821 (шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять одну) грн 93 коп. інфляційних втрат, 14.663 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн 42 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.03.20.

Суддя Т.М. Ващенко