Рішення

від 12.03.2020 по справі 910/17389/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2020Справа № 910/17389/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л. Г., розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 37)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Форум краси (03110, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, 39-а)

про стягнення 77 926,41 грн.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Теплоенерго Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форум краси про стягнення 77 926,41 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 29.04.2011 між Комунальним підприємством Теплоенерго Дніпровської міської ради (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Форум краси (надалі - відповідач) укладено Договір № 749 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язався виробляти та постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов`язався одержати теплову енергію та сплатити позивачу її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими договором. За доводами позивача, останнім було здійснено поставку теплової енергії до об`єктів відповідача, проте відповідачем оплату за отриману теплову енергію здійснено не було, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 77926,41 грн., з яких: 44 529,75 грн. - основний борг, 5 097,88 грн. - 3% річних, 19 626,04 грн. - інфляційні, 8 672,74 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2019 залишено позовну заяву без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати докази в підтвердження направлення на адресу відповідача рахунків за спожиту теплову енергію та Актів здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період та докази отримання відповідачем рахунків та Актів прийому-передачі теплової енергії.

02.01.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем зазначено про наявність матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача надано рахунки за спожиту теплову енергію та Актів здачі-приймання поставленої теплової енергії та надано копію витягу з веб-сайту Укрпошта .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/17389/19 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка станом на момент відкриття провадження у справі була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 13.01.2020.

20.01.2020 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку.

Судом повторно направлено на адресу відповідача (03110, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, буд. 39-а) ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.01.2020, проте, станом на 12.03.2020 остання була повернута до суду з відміткою вибули .

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомив суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження Товариство з обмеженою відповідальністю Форум краси , яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 910/17389/19.

Суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Форум краси не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв`язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 квітня 2011 року між Комунальним підприємством Теплоенерго Дніпровської міської рад (надалі - теплопостачальне підприємство/позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Форум краси (надалі - споживач/відповідач) був укладений договір про постачання теплової енергії №749 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п. 2.1.) теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в термін та на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених додатком № 1 договору для задоволення наступних потреб:

опалення - в опалення - в опалювальний період (175 діб);

вентиляції - в опалювального період (175);

гарячого водопостачання - протягом року (350 діб);

технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

У п. 4.2.2. договору сторони передбачили, що до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, споживач зобов`язується отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковий, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства вмотивоване заперечення (з контрозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.

За умовами п. 6.1. договору облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності на підставі показників комерційних приладів обліку. В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується у відповідності до теплового навантаження (визначеного додатком 1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Розрахунковим періодом є календарний місяць за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами у додатку №3. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п. 4.2.2., 6.10 договору, є підтвердження відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п. 6.7. договору).

Відповідно до п. 6.8. договору споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80 % вартості теплової енергії за розрахунковий період, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується.

Споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію впродовж п`яти календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його споживачу не пізніше 10 календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 6.9. договору).

За доводами позивача, теплопостачальним підприємством належним чином виконано зобов`язання за договором та надано споживачу теплову енергію, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії, що долучені до матеріалів позовної заяви, проте відповідачем в порушення умов договору не оплачено поставлену позивачем теплову енергію за період з 01.10.2015 по 16.03.2016 на загальну суму 44 529,75 грн.

Отже, спір у справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати заборгованості спожиту теплову енергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а саме постачання.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом, за період з жовтня 2015 по квітень 2016 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених договором на постачання теплової енергії № 749 від 29.04.2011, на загальну суму 44 529,75 грн, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви актами здачі-приймання теплової енергії та відображено позивачем у розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості.

Проте, відповідачем в порушення умов договору здійснено оплату спожиту теплової енергії, в результаті чого в останнього утворився борг у розмірі 44 529,75 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 44 529,75 грн

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 097,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 626,04 грн та пеню у розмірі 8 672,74 грн.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п. 9.4.4 договору в разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на загальну суму 8 672,74 грн судом встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та обставинами справи, а відтак, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі заявленому позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат на загальну суму та 3% річних судом встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства та обставинами справи, а відтак, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 5 097,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19 626,04 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Форум краси (03110, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, буд. 39-а; ідентифікаційний код: 33947272) на користь Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради (49081, місто Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) основний борг у сумі 44 529 (сорок чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 75 коп.; 3% річних у розмірі 5 097 (п`ять тисяч дев`яносто сім) грн 88 коп.; інфляційні втрати у розмірі 19 626 (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 04 коп.; пеню у розмірі 8 672 (вісім тисяч шістсот сімдесят дві) 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.03.2020

Суддя Л. Г. Пукшин