Рішення

від 12.03.2020 по справі 910/16265/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2020Справа № 910/16265/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Логістикс" (03065, місто Київ, вулиця Козелецька, будинок 24, офіс 9, ідентифікаційний код 41807159)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимер" (03049, місто Київ, вулиця Генерала Воробйова, будинок 16, ідентифікаційний код 40325995)

про стягнення 46 659,90 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.12.2019)

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Логістикс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимер" про стягнення 46 564,44 грн, з яких 40 700,00 грн складає заборгованість за надані послуги, 5 389,27 грн - пеня та 475,17 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної та повної оплати за договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29.05/19 від 29.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16265/19 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

16.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 40 000,00 грн складає заборгованість за надані послуги, 6 102,40 грн - пеня та 557,50 грн - 3% річних, що разом складає 46 659,90 грн.

Зазначена заява мотивована тим, що після відкриття провадження у справі відповідач частково оплатив заявлену до стягнення заборгованість, а також перерахунком заявлених до стягнення пені та 3% річних станом на 13.12.2019.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, дотримуючись вище наведених норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про збільшення розміру позовних приймається до розгляду та вирішив здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням збільшення, а саме щодо стягнення з відповідача 40 000,00 грн - основного боргу, 6 102,40 грн - пені та 557,50 грн - 3% річних, що разом складає 46 659,90 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 20.112019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату відкриття провадження у справі.

Відповідно до наявного в матеріалах справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052113770 вказана поштова кореспонденція була вручена відповідачу 02.12.2019.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.11.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Логістикс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максимер" (замовник) було укладено договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29.05/19 від 29.05.2019, предметом якого є взаємовідносини сторін, пов`язані з міжнародним перевезенням вантажів у відповідності з Цивільним кодексом України, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книги МДП та інших міжнародних актів.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору перевізник зобов`язується прийняти та доставити довірений йому замовником вантаж в пункт призначення та передати його вантажоодержувачу. Вартість перевезення, а також форма та порядок оплати зазначаються в заявці на перевезення, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2019. Якщо жодна із сторін не повідомила про бажання розірвати договір до строку закінчення його дії, то договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік. (пункти 5.1., 5.2. договору).

У відповідності до даного договору, між сторонами підписано заявку на перевезення автомобільним транспортом від 29.05.2019, якою передбачено, що вартість перевезення складає 200 євро по безготівковому розрахунку на рахунок в гривні по курсу НБУ на день відвантаження, оплата по отриманню оригіналів документів протягом 10 банківських днів.

На виконання умов договору міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29.05/19 від 29.05.2019 позивач надав відповідачу послуги з перевезення, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №374785, а також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0108 від 11.06.2019 на суму 77 496,00 грн. Зазначений акт підписаний з боку перевізника та замовника без зауважень та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи 11.06.2019 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0108 на оплату послуг перевезення та надіслав оригінали підтверджуючих документів на адресу відповідача, які були отримані 02.07.2019.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29.05/19 від 29.05.2019 перевезення вантажів автомобільним транспортом виконав в повному обсязі.

Водночас, відповідачем було сплачено послуги з перевезення вантажу з порушенням обумовлених строків та не в повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 01.08.2019, в якій просив терміново оплатити заборгованість до 09.08.2019, однак, відповідачем у порушення взятих на себе зобов`язань не були оплачені надані позивачем послуги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно положень статей 901 та 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, оскільки послуги за договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29.05/19 від 29.05.2019 на суму вважаються надані належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати наданих послуг з перевезення за спірним договором настав.

Виходячи з наявних в матеріалах справи документів, відповідач сплатив послуги з перевезення лише частково на загальну суму 37 496,00

Таким чином, внаслідок невиконання грошових зобов`язань, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 40 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку зі сплати послуг перевезення за договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29.05/19 від 29.05.2019, заявлена сума боргу відповідача, яка складає 40 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 102,40 грн - пені та 557,50 грн - 3% річних.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 3.5. договору міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29.05/19 від 29.05.2019 сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за послуги, надані на підставі договору міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29.05/19 від 29.05.2019, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 6 102,40 грн.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Логістикс" в частині стягнення 6 102,40 грн - пеня та 557,50 грн - 3% річних також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Логістикс" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Логістикс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимер" про стягнення 46 659,90 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.12.2019) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимер" (03049, місто Київ, вулиця Генерала Воробйова, будинок 16, ідентифікаційний код 40325995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Логістикс" (03065, місто Київ, вулиця Козелецька, будинок 24, офіс 9, ідентифікаційний код 41807159) 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок) заборгованості, 6 102,40 грн (шість тисяч сто дві гривні 40 копійок) пені та 557,50 грн (п`ятсот п`ятдесят сім гривень 50 копійок) 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ