Рішення

від 27.02.2020 по справі 910/17994/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/17994/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1

до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКPНAФТА"

про стягнення 10657,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Жила М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКPНAФТА" про стягнення 10657,00 грн., з яких: 5882,94 грн. - заборгованість зі сплати дивідендів, 3971,03 грн. - інфляційні втрати, 803,03 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконує грошові зобов`язання по виплаті на користь позивача, як акціонера товариства, суми дивідендів.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17994/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.01.2020.

17.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що реалізація акціонерами права на отримання дивідендів здійснюється у встановлені рішеннями Загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА"строки шляхом звернення до товариства з вимогою про виплату частки прибутку товариства. Відповідач зазначає, що сума дивідендів, яка підлягала б виплаті позивачу, повинна визначатись за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, однак позивачем вказаного враховано не було. Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач також заперечив, посилаючись на відсутність порушеного грошового зобов`язання, оскільки між сторонами виникли корпоративні відносини.

Також 17.01.2020 відповідачем подані заяви про застосування строків позовної давності.

21.01.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.02.2020.

03.02.2020 від позивача надійшло клопотання, у якому позивач заперечив проти заяв про застосування строків позовної давності та просив розглядати справу за відсутності позивача.

05.02.2020 від відповідача надійшли заперечення проти клопотання позивача, у яких відповідач зазначив щодо персонального повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та зазначив, що клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

06.02.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

27.02.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача у судове засідання 27.02.2020 не з`явився, проте в матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 27.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2014 відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", рішення яких оформлені протоколом, до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку Товариства за 2011, 2012 та 2013 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.

На вказаних загальних зборах були прийняті рішення, оформлені протоколом №22 від 10.10.2014, згідно із якими вирішено :

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724 грн.: 1 428 110 724 грн., що складає 99,98 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у сумі 189 799 785 грн.: 189 799 785 грн., що складає 99,95 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014;

- виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;

- перерахування дивідендів іншим акціонерам (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") здійснити відповідно до частини п`ятої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Станом на 20.10.2014 позивач був власником 63 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з реєстру власників іменних цінних паперів.

22.07.2015 були проведені загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", рішення яких оформлені протоколом №23 від 22.07.2015.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", з дев`ятого питання порядку денного "Розподіл прибутку товариства (порядок покриття збитків) за підсумками 2014 року. Затвердження розміру, порядку та строків виплати дивідендів" вирішено:

- затвердити наступний розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2014 рік: направити на виплату дивідендів акціонерами 100% або максимально наближений до 100%, але не менше ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.

- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03.08.2015;

- виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.

Станом на 03.08.2015 позивач був власником 63 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з реєстру власників іменних цінних паперів.

Оскільки відповідачем не було сплачено позивачу як акціонеру ПАТ "УКРНАФТА" дивідендів за 2011-2013 рр. та за 2014 рік позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути в судовому порядку 5882,94 грн. заборгованості зі сплати дивідендів, 3971,03 грн. інфляційних втрат та 803,03 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З огляду на положення викладені вище норми законодавства, правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права на акції товариства.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, станом на 20.10.2014 та 03.08.2015 ОСОБА_1 (позивач) була власником 63 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що у відповідності до приписів вищенаведених положень законодавства свідчить про існування у позивача права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Згідно із наведеною нормою, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.

Як встановлено судом вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленим протоколом №22 від 10.10.2014, було затверджено прибуток Товариства за 2011-2013 р.р., визначено його розподіл, та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.

Також рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленим протоколом №23 від 22.07.2015, було затверджено прибуток Товариства за 2014 рік, визначено його розподіл, та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.

З урахуванням вказаних вище рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", загальна сума дивідендів за 2011 рік, право на які має позивач становить 2534,49 грн. (63 шт. акцій х 40,23 грн.); за 2012 рік - 1658,79 грн. (63 шт. акцій х 26,33 грн.); за 2013 рік - 220,5 грн. (63 шт. акцій х 3,50 грн.); за 2014 рік - 1469,16 грн. (63 шт. х 23,32 грн.).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленого протоколом №22 від 10.10.2014 відповідач взяв на себе зобов`язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році у розмірі 2534,49 грн., у 2012 році - 1658,79 грн., у 2013 році - 220,50 грн. у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.

З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленого протоколом №23 від 22.07.2015 відповідач взяв на себе зобов`язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році у розмірі 1469,16 грн. у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду країни № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п`ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

При цьому, суд зазначає, що строки, які встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату.

Крім того, норми Закону України "Про акціонерні товариства" не містять положень щодо обов`язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.01.2018 у справі 910/11316/17.

Не здійснення відповідачем виплати позивачу встановлених рішеннями загальних зборів від 10.10.2014 та від 22.07.2015 дивідендів свідчить про порушення прав позивача як акціонера Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на отримання прибутку акціонерного товариства.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів в підтвердження здійснення ним виплати позивачу дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік.

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 167.5.2. ст. 167 Податкового кодексу України, ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Також п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Позивачем не здійснено вирахування 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2011-2014 роки.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, на виконання вищевказаних положень податкового законодавства відповідачем було сплачено 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2011-2014 роки.

За вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2369,75 грн. - за 2011 рік, 1550,97 грн. - за 2012 рік, 206,16 грн. - за 2013 рік, 1376,66 грн. - за 2014 рік, всього - 5500,54 грн.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2014 роки. Відповідач обставин викладених у позові належними та допустимими доказами не спростував, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5500,54 грн. заборгованості по виплаті дивідендів за 2011-2014 роки.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3971,03 грн. інфляційних втрати та 803,03 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки виплата дивідендів не є грошовим зобов`язанням, суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, оскільки грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого відповідачем рішення про виплату акціонерам дивідендів у останнього виникло зобов`язання зі сплати на користь позивача грошових коштів - виплата дивідендів, а отже, зобов`язання відповідача зі сплати дивідендів є грошовим зобов`язанням.

Крім того, у п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 №4 зазначено, що невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов`язання, у зв`язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. ст. 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.

Cтаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книга 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому до цих правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17.

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 750,96 грн., розмір інфляційних втрат - 3722,70 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідачем подано до суду заяви про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом вище, відповідач повинен був виплатити позивачу дивіденди за 2011-2013 роки в строк до 10.04.2015, дивіденди за 2014 рік - в строк до 03.10.2015.

Таким чином, позовна давність за вимогою позивачки про стягнення з відповідача дивідендів за 2011-2013 роки сплинула 10.04.2018, а за вимогою про стягнення з відповідача дивідендів за 2014 рік - 03.10.2018.

У той же час, позивач звернулася до суду із вказаним позовом 14.12.2019, тобто із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач, посилаючись на те, що їй не було відомо про прийняття рішення про виплату дивідендів за вказані роки, вказувала на поважність причин пропуску нею позовної давності. Так, у клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності позивач вказує, що про нарахування дивідендів йому стало відомо лише у 2018 році.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача, як акціонера ПАТ "Укрнафта", про прийняті загальними зборами ПАТ "Укрнафта" рішення, за наслідками їх проведення 10.10.2014 та 22.07.2015.

У заявах про застосування строків позовної давності відповідач вказує, що повідомляв своїх акціонерів шляхом розміщення відповідного повідомлення в Бюлетні Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та на власному офіційному сайті.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції чинній станом на дати проведення таких зборів, повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів товариства здійснюється шляхом надсилання акціонерам персонально письмового повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядку денного, а також за 30 днів до дати проведення загальних зборів опубліковується в офіційному друкованому органі відповідне повідомлення.

Тобто, належним повідомленням відповідно до чинного станом на дату проведення спірних загальних зборів законодавства є направлення персонального повідомлення та публікація відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі.

У подальшому, на підтвердження персонального повідомлення позивача, відповідач долучив до матеріалів справи список на відправлення простих листів.

Суд зазначає, що вказаний список, за відсутності у матеріалах справи самого повідомлення про скликання загальних зборів, не є належним доказом повідомлення позивача про загальні збори. Крім того, із вказаного списку неможливо встановити, що саме направлено позивачу. Також до вказаного списку не надано жодного розрахункового документу на підтвердження надання послуг поштового зв`язку.

Також матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивача про результати прийнятих рішень на відповідних зборах, в тому числі щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів.

Отже, на переконання суду, в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача про порядок та строки виплати на її користь дивідендів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2018 року у справі №910/3350/18, у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/4040/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за відсутності належних доказів повідомлення позивача про проведення спірних загальних зборів та про порядок, розмір та строки виплати дивідендів, позивачем було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення дивідендів за 2011- 2014 роки з поважних причин, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКPНAФТА" (04053, м.Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 5500,54 грн. основного боргу, 750,96 грн. 3% річних, 3722,70 грн. інфляційних втрат та 1797,92 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2020.

Суддя С.О. Турчин