Рішення

від 03.03.2020 по справі 911/2894/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2894/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хелл Енерджі Дрінкс , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім , Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: В.В.Луцюк

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хелл Енерджі Дрінкс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №19/11-19 від 19.11.2019 року (вх. №3018/19 від 19.11.2019 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором дистрибуції №24/2019 від 22.07.2017 року в розмірі 47505,97 грн., з яких 42700,00 грн. основного боргу, 3806,77 грн. пені, 649,68 грн. інфляційних втрат та 349,52 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №24/2019 від 22.07.2017 року щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2894/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.12.2019 року.

До суду від представника позивача надійшла заява б/н від 11.12.2019 року (вх. №24805/19 від 13.12.2019 року) про збільшення розміру позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідно до зазначеної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 42700,00 грн. основного боргу, 4640,89 грн. пені, 649,68 грн. інфляційних втрат, 430,24 грн. 3 % річних та 7800,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.12.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2019 року подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження у справі №911/2894/19 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 17.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2894/19 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 04.02.2020 року.

До суду від представника позивача надійшла заява б/н від 29.01.2020 року (вх. №2397/20 від 03.02.2020 року) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 50142,04 грн., з яких 42700,00 грн. основного боргу, 6190,79 грн. пені, 649,68 грн. інфляційних втрат та 601,93 грн. 3% річних та клопотання б/н від 04.02.2020 року (вх. №2499/20 від 04.02.2020 року) про долучення документів до матеріалів справи.

Тобто, з урахуванням поданої заяви позивача про збільшення позовних вимог, у зв`язку із перерахунком заявлених штрафних санкцій в сторону збільшення, остаточними позовними вимогами у даній справі є стягнення 50142,04 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 04.02.2020 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/2894/19 та призначено розгляд справи по суті на 03.03.2020 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 03.03.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 03.03.2020 року (вх. №4904/20 від 03.03.2020 року) про збільшення витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні 03.03.2020 року позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що ухвали суду направлялись відповідачу на юридичну адресу: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Комсомольська, буд. 15 А, код ЄДРПОУ 40996763, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006005002 та повернуті ПАТ Укрпошта із зазначенням причини - за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 03.03.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Хелл Енерджі Дрінкс (за договором - компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім (за договором - дистриб`ютор) 22.07.2019 року укладено Договір дистрибуції №24/2019 (далі - Договір), згідно умов п.1.1. якого, компанія зобов`язується передати у власність дистриб`ютора товари для їх подальшого розповсюдження (продажу) на умовах та в порядку, зазначених у цьому Договорі, а дистриб`ютор зобов`язується прийняти товари у власність та сплатити їх вартість, а також здійснювати дії необхідні для розповсюдження та просування товарів на умовах та в порядку, зазначених в Договорі та Додатках до нього.

Згідно п. 1.2. Договору, загальний асортиментний перелік товарів, що поставлятиметься за цим Договором, визначається та встановлюється у Прайс-листі Компанії (Додаток №1), що є невід`ємною частиною Договору. При кожній поставці кількість та асортимент товарів визначається сторонами у видаткових та/або товарно-транспортних накладних, що складають невід`ємну частину Договору.

Відповідно до п.п. 5.1.,5.2. Договору, компанія здійснює поставку товарів на умовах DAP, склад дистриб`ютора. Можливі адреси поставки узгоджуються сторонами у Додатку №1. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих компанією до виконання замовлень дистриб`ютора.

Обов`язок компанії щодо поставки кожної окремої партії товару дистриб`ютору вважається виконаним в момент передачі партії товару, що підтверджується видатковою накладною (товарно-транспортною накладною). Датою поставки є дата передачі партії товару дистриб`ютору, що зазначена в товарно-супровідних документах. Доказом передачі партії товару є видаткова накладна або товарно-транспортна накладна з підписом уповноваженої особи дистриб`ютора та (відповідно до вимог чинного законодавства України) відбитком печатки (за наявності) або довіреності на отримання відповідної партії товару. Право власності на товар переходить до дистриб`ютора в момент підписання уповноваженим представником дистриб`ютора видаткової накладної або товарно-транспортної накладної (п.п. 5.5., 5.6. Договору).

Згідно п.п. 7.1., 7.2. Договору, ціна (вартість) товару встановлена в національній грошовій одиниці України - в гривні та зазначена в діючому Прайс-листі компанії (Додаток №1 до Договору). Ціна кожної конкретної партії товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар.

Загальна вартість Договору складається з ціни всього поставленого товару протягом терміну дії цього Договору, згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі. Валюта розрахунків - гривня. Оплата товару здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів від дати поставки такого товару дистриб`ютору (п.п. 7.4., 7.5. Договору).

У пункті 14 Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання, замінює собою всі попередні договори та є дійсним до 31.12.2019 року, якщо не припиняє діяти через будь-яку з обставин, узгоджених та зазначених в Договорі.

Згідно Додатку №1 від 22.07.2019 року до Договору, сторони погодили найменування, кількість та вартість товару що поставляється за умовами Договору.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 50112,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1249 від 30.07.2019 року, яка підписана повноважними представниками обох сторін та скріплено їх печатками, а також, товарно-транспортною накладною №Р1249 від 30.07.2019 року. Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 7412,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №674 від 22.10.2019 року.

Оскільки, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 42700,00 грн., а також, 6190,79 грн. пені, 601,93 грн. 3% річних, 649,68 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткової накладної №1249 від 30.07.2019 року, а відповідач своєчасно не оплатив поставлений товар.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 42700,00 грн. станом на день прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем товару не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 42700,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із невиконанням умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача 6190,79 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковою накладною №1249 від 30.07.2019 року за період з 22.08.2019 року по 29.01.2020 року у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі порушення терміну оплати товарів компанія має право вимагати від дистриб`ютора сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. На підставі ст. 259 ЦК України сторони дійшли згоди щодо застосування до вимог про стягнення пені загального строку позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача є більшим, однак, позивачем розмір пені визначено у сумі 6190,79 грн., тому, стягненню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 649,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною №1249 від 30.07.2019 року за період з 01.09.2019 року по 21.10.2019 року та 601,93 грн. 3% річних згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною №1249 від 30.07.2019 року є більшим, однак, позивачем розмір 3% річних визначено у сумі 601,93 грн., а розмір інфляційних втрат визначено у сумі 649,68 тому, стягненню підлягають зазначені суми, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 14300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2019 року між Адвокатським бюро Володимира Луцюка (адвокатське бюро) та ТОВ Хелл Енерджі Дрінкс (замовник) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнтові правову допомогу щодо підготовки позовної заяви до ТОВ Гранд Ексім про стягнення заборгованості та інших стягнень (пені, річних, інфляції) за неналежне виконання умов договору дистрибуції №24/2019 від 22.07.2019 року; представництво інтересів клієнта на судових засіданнях у Господарському суді Київської області.

В якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11050,00 грн., до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги від 06.11.2019 року, звіт по послугам від 22.11.2019 року та від 05.02.2020 року, наданим Адвокатським бюро Володимира Луцюка за Договором про надання правової допомоги від 06.11.2019 року, акт здачі-приймання наданих послуг від 22.11.2019 року, від 18.12.2019 року, від 05.02.2020 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №7379/10 від 01.03.2019 року, видане Луцюку В.В. (копія), копії рахунків на оплату №15 від 22.11.2019 року, №21 від 09.12.2019 року, №26 від 29.01.2020 року, №33 від 25.02.2020 року, копія платіжних доручень №6105 від 09.12.2019 року, №6106 від 09.12.2019 року, №6361 від 29.01.2020 року, №6500 від 26.02.2020 року з яких вбачається, що вищевказані послуги у сумі 14300,00 грн. сплачено позивачем у повному обсязі.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу адвокатським бюро професійної правничої допомоги та належним чином доведено обставини здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі в якості оплати послуг адвоката, у зв`язку з чим, зазначені витрати є витратами на послуги адвоката та відповідно є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, категорію та складність справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи, проведеної адвокатом при підготовці позовної заяви та під час розгляду справи, а також задоволення позову, суд вважає обґрунтованим розмір покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 14300,00 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Хелл Енерджі Дрінкс до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім про стягнення 50142,40 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Комсомольська, буд. 15 А, код ЄДРПОУ 40996763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хелл Енерджі Дрінкс (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 39530712) 42700 (сорок дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 6190 (шість тисяч сто дев`яносто) грн. 79 коп. пені, 601 (шістсот одну) грн. 93 коп. 3% річних, 649 (шістсот сорок дев`ять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 14300 (чотирнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.03.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць