Рішення

від 05.03.2020 по справі 911/2898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2020 р. Справа № 911/2898/19

За позовом Українського фонду підтримки підприємництва, 01011, місто Київ, Печерський район, вулиця Арсенальна, будинок 9/11

до Фермерського господарства "Медові поля", 08662, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Шевченка, 7

про стягнення 295 741,16 грн за договором про мікрокредитування № 2-14 від 01.07.2017

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: Кравченко М.В. (керівник, витяг з ЄДРПОУ від 16.08.2019);

від відповідача: Яценко В.В. (керівник, , витяг з ЄДРПОУ №1005995943 від 21.11.2019).

суть спору:

Український фонд підтримки підприємництва звернувся до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Медові поля" про стягнення суми заборгованості у розмірі 295 741,16 грн, яка складається з 231 400,00 грн заборгованості за кредитом, 42 191,45 грн заборгованості за відсотками та 22 149,71 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення Фермерським господарством "Медові поля" грошового зобов`язання щодо повернення коштів за договором про мікрокредитування № 2-14 від 01.07.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2020, а також визначено строк відповідачу для подання відзиву та заперечень на позовну заяву.

Відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність справи у провадженні суду, що підтверджується наявними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, відзиву на позов не подав, доводів позивача не спростував.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 09.01.2020 закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 05.03.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд

встановив:

01 липня 2014 року між Українським фондом підтримки підприємництва (Сторона 1) та Фермерським господарством "Медові поля" (Сторона 2) було укладено договір про мікрокредитування № 2-14, відповідно до умов якого Сторона 1 (позивач) зобов`язується надати мікрокредит Стороні 2 (відповідачу) в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, а Сторона 2 зобов`язується використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки на рівні 1,5 облікової ставки НБУ, а саме 14,25 (чотирнадцять цілих двадцять п`ять сотих) % річних і повернути мікрокредит у визначений цим Договором строк (Розділ 1 Договору).

Згідно умов Договору мікрокредит надається для придбання виробничого обладнання та реконструкції приміщення.

Відповідно до умов Договору Сторона 2 Фермерське господарство "Медові поля" зобов`язується:

- щомісяця до 5 числа наступного періоду (в грудні - до 25 числа поточного місяця) подати Стороні 1 звіт про використання отриманих коштів (пункт 3.4.1. Договору);

- використати кошти на зазначені у Договорі цілі відповідно до Плану використання коштів (Додаток 1), який є невідємною частиною цього Договору (пункт 3.4.2. Договору);

- повернути кошти мікрокредиту, згідно з встановленим графіком (Додаток 2) (пункт 3.4.3. Договору);

- щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем сплатити відсотки за користування мікрокредитом на поточний рахунок Сторони 1. Відсотки за користування мікрокредитом нараховуються від дати перерахування коштів Стороною 1 і до дня, передуючого моменту їх зарахування на поточний рахунок. При цьому розрахунок відсотків за користування мікрокредитом здійснюється щомісячно з першого по останнє число поточного місяці за фактичну кількість календарних днів користування мікрокредитом (або його частиною) із розрахункової кількості днів у році 365 днів (пункт 3.4.4. Договору);

- повернути при невиконанні пункту 3.4.4. цього Договору кошти наданого мікрокредиту в сумі 250 000,00 гривень (пункт 3.4.6. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що мікрокредит надається Стороні 2 строком на 36 місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 місяців.

Сторона 2 повертає мікрокредит згідно з встановленим графіком (Додаток 2) та сплачує відсотки (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору за несвоєчасне повернення коштів мікрокредиту та сплату відсотків Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню за кожний день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого боргу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня.

У відповідності до пункту 7.1. цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

Цей договір діє до повного повернення Стороною 2 коштів мікрокредиту та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором (пункт 7.2. Договору).

Позивач свої зобов`язання за договором про мікрокредитування № 2-14 від 01.07.2017 виконав в повному обсязі, та на виконання умов договору Український фонд підтримки підприємництва 02.07.2014 надав Фермерському господарству "Медові поля" мікрокредит в сумі 250 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 01.07.2014.

Відповідач зобов`язаний був повернути кошти мікрокредиту згідно з встановленим графіком (Додаток 2).

Докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором відсутні.

Згідно розрахунків позивача станом на 18.11.2019 заборгованість відповідача за договором про мікрокредитування № 2-14 від 01.07.2017 становить 295 741,16 грн, з яких: 231 400,00 грн заборгованість за кредитом, 42 191,45 грн заборгованість за відсотками та 22 149,71 грн пеня нархована згідно пункту 5.1 Договору, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, всилу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язкув.

Як було зазначено вище, між Українським фондом підтримки підприємництва та Фермерським господарством "Медові поля" укладено договір про мікрокредитування № 2-14 від 01.07.2017, за умовами якого позивач надав відповідачу мікрокредит в сумі 250 000,00 грн, а відповідач зобов`язався використати його за цільовим призначенням та сплатити відсотки у розмірі 14,25% річних та повернути мікрокредит у визначений договором термін (до липня 2017 року включно).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до інформації з Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Український фонд підтримки підприємництва - це державна організація, до видів діяльності якої належать, зокрема, інші види кредитування.

Правові засади використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Мікрокредитування суб`єктів малого підприємництва", регулюються Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для мікрокредитування суб`єктів малого підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №794 від 27.07.2011 (далі - Порядок № 794).

Український фонд підтримки підприємництва є одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 794 бюджетні кошти використовуються для надання фізичним та юридичним особам, що належать до суб`єктів мікро- та малого підприємництва відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (далі - суб`єкти малого підприємництва), мікрокредитів для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, придбання техніки, обладнання, новітніх технологій, будівництва і реконструкції виробничих приміщень.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 794 Фонд надає бюджетні кошти суб`єктам малого підприємництва на конкурсних засадах на поворотній основі за умови забезпечення виконання зобов`язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування бюджетними коштами на рівні 1,5 облікової ставки Національного банку, яка діє на дату укладення договору, зазначеного у пункті 9 цього Порядку, в розмірі: від 50000 до 100000 гривень - на строк до одного року; від 100001 до 250000 гривень - на строк до трьох років з відстроченням повернення основної суми зобов`язання до одного року.

Пунктом 9 Порядку № 794 зазначено, що Фонд укладає з переможцями конкурсу договір про надання бюджетних коштів (далі - договір про мікрокредитування), до якого включається умова про страхування майна, яке надається суб`єктом малого підприємництва в заставу як забезпечення зобов`язання щодо повернення бюджетних коштів.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами договору відповідач повинен був повернути позивачу у визначений договором термін 250 000,00 грн. Втім, відповідач повернув кредитні кошти в сумі 18 600,00 грн.

Крім того, з розрахунків позивача вбачається, що відповідачу за період з липня 2014 року по лютий 2017 року нараховані відсотки за користування кредитом в загальній сумі 92 554,53 грн Проте, відповідачем сплачено лише 50 363,08 грн.

Відповідачем доводи позивача не спростовані, доказів, які б підтверджували оплату відповідачем заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом, суду не надано.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, оскільки кошти не сплачені і строк на їх оплату минув, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 231 400,00 грн заборгованість за кредитом та 42 191,45 грн заборгованість за відсотками обґрунтована і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за Договором з своєчасної та повної оплати мікрокредиту та відсотків за користування мікрокредитом позивачем заявлено до стягнення 22 149,71 грн пені, нарахованої за сукупний період з 31.08.2015 по 31.01.2018 по кожному періоду, за який нараховано погашення основної суми кредиту та плати за користування кредитом окремо.

Частиною першою статті 549 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно та відповідає вимогам законодавства, нарахований в межах 6-ти місячного строку, а тому вимога про стягнення пені у сумі 22 149,71 грн підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Медові поля" (08662, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Шевченка, 7, код 31656227) на користь Українського фонду підтримки підприємництва (01011, місто Київ, Печерський район, вулиця Арсенальна, будинок 9/11, код 19019491) 295 741 (двісті дев`яносто п`ять тисяч сімсот сорок одну) грн 16 коп. заборгованості (з яких: 231 400,00 грн заборгованість за кредитом, 42 191,45 грн заборгованість за відсотками та 22 149,71 грн пені), а також 4 436 (чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн. 12 коп судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до статей 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 12.03.2020