Рішення

від 25.02.2020 по справі 915/1737/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа № 915/1737/19

м.Миколаїв

За позовом : Фізичної особи-підприємця Довгань Олександра Володимировича

( АДРЕСА_1 ,

місце здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , офіс 512, ідент.номер НОМЕР_1 ,

представник: адвокатське бюро Ольги Проніної , 54001, м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 29 ),

до відповідача : Фізична особа-підприємець Федченко Ігоря Юрійовича

( АДРЕСА_3 ,

місце здійснення діяльності: АДРЕСА_4 , ідент.номер НОМЕР_2 ),

про : стягнення збитків в сумі 72788,16 грн. -

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: Проніна О.О., за ордером, Довгань О.В.

від відповідача: Гавловська Ю.В., за ордером, Федченко І.Ю.

СУТЬ СПОРУ : стягнення збитків в сумі 72788,16 грн. -

16.07.2019р. ФОП Довгань О.В. звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ФОП Федченко І.Ю. про стягнення заборгованості та збитків за договором оплатного надання послуг в сумі 72788,16 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2019р. було відкрито провадження у справі за даним позовом в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2019р. о 15 год. 00 хв.

25.07.2019р. від позивача до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: 1) заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, до набрання рішенням по даній справі законної сили, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо однокімнатної квартири, загальною площею 45,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності Федченку Ігорю Юрійовичу ; 2) шляхом накладення арешту в межах суми ціни позову 72788,16 грн. на однокімнатну квартиру загальною площею 45,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності Федченку Ігорю Юрійовичу .

15.08.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що по-перше, в порушення умов договору, позивач не перерахував відповідачу попередню оплату на реквізити, зазначені у договорі, по-друге, між сторонами так і не було узгоджено додаток до договору у вигляді складеного належним чином Технічного завдання замовника, фактично відповідач виконував роботи без складеного технічного завдання на підставі завдань, викладених у електронних листах та вказані завдання позивача постійно змінювались та доповнювались, внаслідок чого строк виконання робіт з виготовлення сайту постійно змінювався; по-третє, умовами договору не передбачено стягнення штрафних санкцій, які позивач нарахував та просить суд стягнути; по-четверте, розмір понесених збитків, зазначених позивачем є не підтвердженим, оскільки позивачем не зазначено розміру таких реально понесених збитків, а також позивачем не надано доказів того, що його прибутки зменшились саме через незакінчення роботи відповідачем по створенню сайту.

22.08.2019р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача заперечує, зазначаючи про належне укладання договору та здійснення передоплати на реквізити, зазначені самим відповідачем у листуванні VIBER, сума, перерахована позивачем повністю відповідає сумі передоплати, зазначеній у договорі, при цьому, відповідач розпочав виконання робіт за договором, що на думку позивача підтверджує прийняття оплати та укладення договору. Також позивач зазначив, що сторони обумовили технічне завдання перед укладанням договору та воно було оформлено перед початком роботи, що підтверджується листуванням по електронній пошті ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.06.2018р. та 12.06.2018р., супровідним листом Федченка І.Ю. від 16.05.2019р. та перепискою у VIBER з відповідачем, який підтвердив, що інформації достатньо для початку роботи. Позивач зауважив, що відповідач жодного разу не звертався до позивача стосовно зупинення робіт зі створення сайту з тих причин, що надане технічне завдання (інформація) не є повним, неякісним або недостовірним. Окрім цього, позивач погоджується з відсутністю у договорі умов щодо відповідальності виконавця за невиконання зобов`язань, однак зазначає, що штрафні санкції були нараховані ним в силу норм чинного законодавства України.

27.08.2019р. від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він проти заявлених позовних вимог та тверджень, викладених у відповіді на відзив заперечує, просить суд відмовити у задоволення позову з підстав його необґрунтованості.

09.09.2019р. від відповідача до суду надійшли: клопотання про витребування у позивача доказів. а саме: квитанцію на підтвердження другого платежу ФОП Шкляр Д.В. та поштові квитанції, накладні про відправлення та отримання кореспонденції з ФОП Бліновим І.М.; клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про відсутність судимості; пояснення на ухвалу суду від 26.07.2019р. щодо заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

11.09.2019р. від позивача до суду надійшла заява про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме: здійснити огляд електронних доказів за їх місцезнаходженням у судовому засіданні в мережі Інтернет на мобільному телефоні SAMSUNG, належному фізичній особі-підприємцю Довганю О.В.: електронного листування у VIBER з 19.04.2018р. по 17.05.2019р. між позивачем та відповідачем, електронного листування у Whatsapp з 26.07.2018р. по 11.02.2019р. між позивачем та відповідачем, електронного листування у Skype з 06.12.2018р. по 28.05.2019р. між позивачем та гр. ОСОБА_2 ; здійснити огляд електронних листів з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 фізичної особи-підприємця Довгань О.В. на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача, відправлених від 07.06.2018р., 12.06.2018р.; електронних листів з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача на корпоративну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 Федченку Ігорю Юрійовичу , відправлене 23.04.2019р., 25.06.2019р. Клопотання мотивоване тим, що у відзиві відповідач зазначав, що докази, які надавались у завірених копіях відповідачем змінені, не є аутентичними та не відповідають змісту оригіналам документів, направлених у прошитому та пронумерованому вигляді особисто Федченком І.Ю.

Також 11.09.2019р. від позивача до суду надійшла заява про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме роздруківок з електронного листування у VIBER, Whatsapp , Skype та з електронних пошт ІНФОРМАЦІЯ_2 на корпоративну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3.

24.09.2019р. від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення додаткових доказів.

За результатами розгляду заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову ухвалою суду від 24.09.2019р. у її задоволенні було відмовлено.

17.10.2019р. від відповідача до суду надійшов проект мирової угоди від 17.10.2019р. та попереднього рахунку від 17.10.2019р. за фактично виконані роботи на загальну суму 82300,0 грн.

В судовому засіданні позивач повідомив суду, що він текст мирової угоди отримав, однак заперечує проти умов, запропонованих відповідачем у даній мировій угоді від 17.10.2019р. у зв`язку з чим не вбачає підстав для її підписання.

В ході підготовчого засідання судом з`ясовувались питання щодо належного виконання сторонами умов договору відплатного надання послуг №08/06 від 08.07.2018р., зокрема, щодо узгодження сторонами договору технічного завдання та його подальшого виконання, а також щодо змін та доповнень, які вносились замовником впродовж вересня 2018 року по квітень 2019 року.

Відповідачем зазначено, що затягування строків виконання замовлення позивача щодо виготовлення сайту було спричинено численними змінами та доповненнями, які вносились замовником (позивачем) до технічного завдання.

Позивач заперечив, що жодних змін та доповнень до технічного завдання ним не вносились, а впродовж тривалого часу мало місце усунення недоліків у допущеній відповідачем роботі та приведення сайту у відповідність з технічним завданням.

В ході підготовчого засідання судом за участю сторін були досліджені роздруківки електронного листування, зазначеного позивачем у клопотанні про дослідження оригіналів електронних доказів, та з`ясовано їх ідентичність тим примірникам, які містяться у сторін. За таких обставин, необхідності у дослідженні оригіналів електронних доказів не виникло.

В підготовчому засіданні неодноразового оголошувались перерви та підготовче засідання неодноразово відкладалось.

В судовому засіданні 26.02.2020р. суд закрив підготовче провадження та з огляду на згоду обох сторін відповідно до приписів ст. 183 ГПК України розпочав розгляд справи в цьому ж судовому засіданні.

За наслідками проведеного судового засідання 26.02.2020р., судом у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

08 червня 2018 року за №08/06 між фізичною особою-підприємцем Федченко Ігорем Юрійовичем, як виконавцем, та фізичною особою-підприємцем Довганем Олександром Володимировичем, як замовником, був підписаний договір оплатного надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги по розробці, створенню та розміщенню інтернет-сайту, а замовник зобов`язався оплатити ці послуги.

Згідно з пунктом 1.2 даного договору, за наявності повного обсягу матеріалів, які підлягають розміщенню на сайті, виконавець починає виконання робіт негайно з моменту зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок.

Строк виконання робіт складає 45-60 календарних днів після отримання попередньої оплати без урахування наповнення сайту (п.1.3 договору).

Згідно з п.2.1 договору, виконавець зобов`язався: розробити сайт згідно з технічним завданню замовника (додаток); негайно повідомити замовнику та до отримання від нього вказівок зупинити роботи при виявленні: непридатності або недоброякісності наданої інформації або технічної документації; інших, не залежних від виконавця обставин, які можуть вплинути на якість роботи або неможливість її завершення у строку; розмістити сайт і інтернеті.

Вартість робіт згідно з договором встановлена в сумі 25000,0 грн. (п.3.1 договору).

Оплата робіт замовником здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 12500,0 грн. Інша частина суми сплачується в розмірі 12500,0 грн., яка оплачується перед розміщенням сайту в інтернеті протягом але не більше 3 банківських днів. (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 6.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до п.6.2 договору, всі додатки, доповнення та зміни до даного договору дійсні в тому випадку, якщо вони складені в письмовій формі та підписані обома сторонами та є його невід`ємними частинами.

В матеріалах справи містяться квитанція №Р24А433255487А29748 від 11.06.2018р. про сплату 12500,0 грн., платник Довгань Олександр Володимирович , отримувач Федченко Ігор Юрійович , призначення платежу - перевод на карту Приватбанка ; та квитанція №66753066786791605358 від 28.01.2019р. про сплату 5000,0 грн., платник Довгань Олександр Володимирович , отримувач Федченко Ігор Юрійович , призначення платежу - перевод на карту Приватбанка .

Також в матеріалах справи міститься надане позивачем технічне завдання додаток №1 до договору про надання послуг на розробку сайту №08/06 від 08.06.2018р., складене згідно з електронного листа замовника (ІНФОРМАЦІЯ_2) виконавцю (ІНФОРМАЦІЯ_1) від 07.06.2018р. (а.с.36-39 т.1).

Відповідачем також надано суду примірник технічного завдання (а.с.98-101 т.1).

З наданих суду примірників технічних завдань вбачається, що вони підписані відповідачем 16.05.2019р. Підпис позивача на даних технічних завданнях відсутній.

В ході розгляду справи позивачем та відповідачем було підтверджено, що фактично сторонами не було узгоджено та підписане технічне завдання у вигляді паперового додатку до договору №08/06 від 08.06.2018р.

Позивач зазначав, що надіслав 7 червня 2018 року технічне завдання відповідачу електронною поштою з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді електронного файлу.

Відповідач підтвердив факт отримання такого електронного листа та зазначив, що розпочав виконувати роботи за вимогами, зазначеними у даному електронному листі та в подальшому за вимогами, які ставились позивачем в ході ділового листування засобами VIBER, Whatsapp , Skype а також в ході телефонних розмов. Також відповідач зазначив, що з огляду на відсутність єдиного узгодженого сторонами технічного завдання та наявність постійних змін та доповнень у позивача щодо вимог до сайту, який розробляв відповідач, останній і звернувся 16 травня 2019 року до позивача з претензією-вимогою, в якій просив офіційно письмово узгодити та підписати технічне завдання до договору з усіма змінами та доповненнями та узгодити графік виконання робіт, що залишились.

Позивач зазначив суду, що саме невиконання відповідачем умов договору та не розроблення сайту у встановлені договором строки стало підставою для звернення до суду з даним позовом з вимогами про стягнення з відповідача 17500,0 грн. - суми боргу, сплаченого в якості попередньої оплати, втрати від інфляції за період з 01.09.2018р. по 31.05.2019р. в сумі 1809,05 грн., пеню за період з 01.09.2018р. по 15.07.2019р. в сумі 8021,71 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 01.09.2018р. по 15.07.2019р. в сумі 457,4 грн., збитки внаслідок порушення зобов`язання, які поніс позивач у зв`язку з підвищенням ринкових цін на послуги зі створення інтернет-сайту в сумі 25000,0 грн. та упущену вигоду в сумі 20000,0 грн.

Стосовно розміру збитків в сумі 25000,0 грн. позивач зазначив суду, що ним 08 липня 2019 року за №745Н був укладений новий договір на розробку сайту з іншим виконавцем - ФОП Шкляр Д.В., вартість якого склала 50000,0 грн. Таким чином, через підвищення цін на вказані роботи позивач поніс збитки в сумі 25000,0 грн., які складаються з різниці між вартістю робіт за договором, укладеним з відповідачем, та договором, укладеним з ФОП Шкляр Д.В.

В ході розгляду справи, позивач повідомив суду, що ним фактично сплачено за договором з ФОП Шкляр Д.В. 5000,0 грн., повної оплати вартості робіт не було.

Щодо розміру упущеної вигоди позивач зазначає, що ним 20 грудня 2018 року за №51 був укладений договір розміщення товарів з ФОП Бліновим Ігорем Михайловичем, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати право ФОП Блінову І.М. на розміщення на сайті постачальника інформації про фарби автомобільні, а ФОП Блінов І.М. зобов`язався розміщувати на сайті та оплачувати послуги з такого розміщення на сайті www.noxton.net. Вартість послуг за даним договором склала 20000,0 грн., та в подальшому з огляду на відсутність запуску сайту, ФОП Блінов І.М. листом від 09.04.2019р. повідомив позивача про припинення співробітництва.

В судовому засіданні 26.02.2020р. сторони підтвердили, що фактично роботи виконувались ними на підставі вимог, які висувались позивачем у електронних листах та у месенджерах VIBER, Whatsapp , Skype .

Згідно з приписами ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії , договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В ході розгляду справи сторони підтвердили, що ними не було підписано в письмовому вигляді додатку до договору - технічного завдання, в якому визначені фактичні вимоги, яким має відповідати замовлений позивачем сайт, а первісно таке технічне завдання було сформовано у електронному вигляді та направлено на адресу електронної пошти відповідача.

При цьому, відповідач зауважував, що отриманий ним файл не був підписаний електронним цифровим підписом позивача.

Вказані обставини позивачем не спростовані.

З наданих позивачем матеріалів щодо формування первісного технічного завдання вбачається (а.с.197 т.1), що 7 червня 2018 року, до підписання договору, на електронну адресу відповідача були переслані три файли.

Відомостей щодо наявності електронного цифрового підпису цих файлів позивач суду не надав.

Частинами 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронні довірчі послуги". Згідно приписів п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.12.2019р. у справі №922/788/19, від 11.06.2019р. у справі №904/2882/18, від 24.09.2019р. у справі №922/1151/18.

На підставі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 зі змінами та доповненнями, за змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину . Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Оскільки істотною умову договору від 08.06.2018р. №08/06 є виготовлення виконавцем сайту на підставі технічного завдання замовника відповідно до умов п.2.1 договору, яке в свою чергу не погоджене сторонами договору у тому вигляді, як це передбачено умовами вказаного договору (п.6.2 договору), суд приходить до висновку, що сторони не узгодили усіх істотних умов даного договору.

Доказів виконання сторонами умов саме договору від 08.06.2018р. №08/06 матеріали справи не містять, оскільки вся робота з виконання сайту була здійснена відповідачем на підставі ділового листування з позивачем, в т.ч. отриманням вимог щодо оформлення сайту.

Надані суду в якості доказів здійснення попередньої оплати за вказаним договором квитанції №Р24А433255487А29748 від 11.06.2018р. про сплату 12500,0 грн., та №66753066786791605358 від 28.01.2019р. про сплату 5000,0 грн. не можуть вважатись доказом здійснення оплати за договором від 08.06.2018р. №08/06 у зв`язку з відсутністю відповідного посилання у призначенні платежу. При цьому, відповідач в ході розгляду справи не визнав отримання цих коштів як попередню оплату за договором від 08.06.2018р. №08/06.

Враховуючи викладене, договір від 08.06.2018р. №08/06 надання послуг зі створення сайту є неукладеним.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, оцінивши відповідно до ст. 86 ГПК України надані докази, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.73 ,74, 76-79, 91, 210,220, 232,233, 238,240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Учасники процесу:

позивач: Фізична особа-підприємець Довгань Олександр Володимирович ( АДРЕСА_1 , місце здійснення діяльності: АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_1 ,

відповідач: Фізична особа-підприємець Федченко Ігор Юрійович ( АДРЕСА_3 , місце здійснення діяльності: АДРЕСА_4 , ідент.номер НОМЕР_2 ),

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 12.03.2020р.

Суддя О.В. Ткаченко