Рішення

від 11.03.2020 по справі 924/1170/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2020 р. Справа № 924/1170/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУ Україна» , Львівська обл., Городоцький р-н, с. Вовчухи.

до Приватного підприємства Приватна виробничо-комерційна фірма «Західно - українська будівельна компанія» , м. Хмельницький

про стягнення 139 963,50 грн.

Представники сторін:

від позивача: Савченко О.В. - за договором, свідоцтво від 11.11.2015р.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 139 963,50грн.

Ухвалою суду від 12.11.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.12.2019 р.

Ухвалою суду від 09.12.2019. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 13.01.2020 р.

Ухвалою суду від 13.01.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 924/1170/19 до судового розгляду по суті на "11" лютого 2020р.

Ухвалою суду від 11.02.2020р. відкладено судовий розгляд справи по суті на 11.03.2020р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 139 963,50грн. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору №05/08-1 від 05.08.2019р., за яким відповідач зобов`язався оплатити поставлений товар, однак не виконав умови договору.

В обґрунтування позову зазначає, що 05 серпня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю БАУ Україна ( постачальник ) та приватним підприємством Приватна виробничо-комерційна фірма Західно-українська будівельна компанія ( покупець ) укладено договір поставки № 05/08-1. На виконання зобов`язань по договору поставки позивач передав відповідачу товар згідно наступних видаткових накладних: видаткова накладна № 320 від 14 серпня 2019 року на суму 66 360 гривень; видаткова накладна № 337 від 27 серпня 2019 року на суму 63 840 гривень, разом на суму 130 200 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. У письмових поясненнях від 10.03.2020р. пояснив, що відповідачем визнається лише основний борг в сумі 130 200,00 грн. (вартість поставленого товару згідно видаткових накладних №320 від 14.08.2019року та №337 від 27.08.2019року), у частині заявлених інших позовних вимог просить суд відмовити, судове засідання просить провести за відсутності відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

05 серпня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю БАУ Україна ( постачальник ) та приватним підприємством Приватна виробничо-комерційна фірма Західно-українська будівельна компанія ( покупець ) укладено договір поставки № 05/08-1. Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник зобов`язується передати (поставити) на умовах даного Договору будівельні суміші (надалі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар у власність і оплатити його на умовах даного Договору. Вартість прийнятого Покупцем Товару визначається в оформлених (в т.ч. підписаних Сторонами) накладних. Загальна вартість даного Договору 80000,00 гривень (р. 2 договору).

Покупець зобов`язаний належним чином оформити прийняття Товару, у т.ч. підписати і поставити свою печатку на накладних, і передати оформлені Покупцем документи Постачальнику. Товар вважається проданим Покупцю з моменту оформлення накладної. Постачальник зобов`язаний чітко і ясно оформити відвантажувальні та розрахункові документи, а також своєчасно передати їх Покупцю. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару останньому. Моментом передачі Товару Покупцю є підписання Сторонами накладної на такий Товар. Зобов`язання Постачальника з поставки партії Товару вважається виконаним з моменту підписання Покупцем видаткової накладної Постачальника на такий Товар (р. 3 договору).

Розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця (або з рахунку відповідної філії) на рахунок Постачальника, що вказані в даному Договорі. В разі зміни вказаних у даному Договорі адреси та (або) банківських реквізитів однієї із Сторін, остання зобов`язана офіційним листом протягом 3 (трьох) календарних днів повідомити іншу Сторону про відповідні зміни. У випадку невиконання Постачальником вимог даного пункту, здійснення Покупцем платежу на вказаний в даному Договорі поточний рахунок Постачальника буде вважатися належним здійсненням розрахунку по даному Договору. Розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника (або його філії), що вказані в даному Договорі, або шляхом внесення готівкових коштів в касу Постачальника. Валюта розрахунків - гривня, Покупець зобов`язується оплачувати Товар шляхом передплати 100% вартості Товару (р. 4 договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань з поставки Товару згідно даного Договору у встановлені даним Договором строки Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від вартості непоставленого чи не заміненого Товару відповідно за кожний день прострочення, якщо інша міра відповідальності не передбачена конкретним пунктом даного Договору. У випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 10 відсотків від ціни Договору. Сплата пені не звільняє Сторону від обов`язків виконати зобов`язання в натурі та відшкодувати заподіяні збитки у повному обсязі, якщо інше не встановлено даним Договором або чинним законодавством. У випадках, що не передбачені даним Договором, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (р. 5 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, а у частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання (п.8.1. договору). Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

На виконання зобов`язань по договору поставки позивач передав відповідачу товар згідно наступних видаткових накладних: видаткова накладна № 320 від 14 серпня 2019 року на суму 66 360 гривень (ТТН від 14.08.2019р.); видаткова накладна № 337 від 27 серпня 2019 року на суму 63 840 гривень (ТТН від 27.08.2019р.), разом на суму 130 200 гривень.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 130 200 гривень - основний борг,8 000 гривень - пеня, 91 1,40 гривень - інфляційні нарахування та 852,10 гривні - 3 % річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами виникли зі договору поставки від 05.08.2019р., за умовами якого позивач зобов`язувався поставити у власність відповідачу, а відповідач у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов`язався приймати та оплачувати товар.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. В свою чергу, первинні документи містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Наявними доказами, зокрема, підписаними сторонами видатковими накладними, підтверджується поставка товарів відповідачу на загальну суму 130 200 грн.

В свою чергу, доказів оплати товару на суму 130 200 грн. сторонами не подано. Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору поставки №05/08-1 від 05.08.2019р. складає 130200 грн.

Частиною 7 ст. 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За п. 4.4 договору відповідач зобов`язався оплатити позивачу вартість товару шляхом передплати 100% вартості Товару.

Відповідно до частин першої та третьої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань . Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що заборгованість за поставлений товар час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 130 200 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 10 відсотків від ціни Договору.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем сплати коштів за отриманий товар, суд, перевіривши правильність розрахунку позивача, враховуючи положення п. 5.2. договору щодо визначення максимального розміру пені (не більше 10 відсотків від ціни Договору) приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8000 грн. пені, нарахованої загалом за період з 15.08.2019р. по 08.11.2019р. (на суму 66360 грн.) та за період з 28.08.2019р. по 08.11.2019р. (на суму 63840 грн.).

Позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 911,40 грн. інфляції, нарахованої за період вересень 2019р. та 852,10 грн. 3% річних, нарахованих загалом за період з 15.08.2019р. по 08.11.2019р. (на суму 66360 грн.) та за період з 28.08.2019р. по 08.11.2019р. (на суму 63840 грн.).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Суд, здійснивши перевірку поданого розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що розрахунки позивача здійснені вірно, позовні вимоги про стягнення з відповідача 911,40 грн. інфляції, нарахованої за період вересень 2019р. (464,52 грн. на суму 66360 грн. за ВН №320 від 14.08.2019р. та 446,88 грн. на суму 63840 грн. за ВН № 337 від 27.08.2019р.) та 852,10 грн. 3% річних, нарахованих загалом за період з 15.08.2019р. по 08.11.2019р. (на суму 66360 грн.) та за період з 28.08.2019р. по 08.11.2019р. (на суму 63840 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у зв`язку задоволенням позову.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення 18 000 грн. витрат на правову допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.12.2019 між АО «Савченко Груп» (надалі - Виконавець) та ТОВ «БАУ Україна» (надалі - Замовник) уклали договір про надання юридичних послуг, за р. 1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. При виконанні пункту 1.1. даного Договору Виконавець бере на себе зобов`язання щодо виконання наступної правової роботи: належного та професійного представлення інтересів Замовника в судах першої та апеляційної інстанцій в господарській справі №924/1170/19, готує, якщо буде потреба, клопотання, заяви на виконання умов цього Договору. Терміни виконання зобов`язань: початок виконання робіт визначається з моменту, коли даний Договір набирає чинності. Закінчення робіт визначається моментом забезпечення Виконавцем представлення інтересів Замовника в судах першої та апеляційної інстанцій в господарській справі №924/1170/19 за позовом Замовника до ПП ПВКФ «Західно-українська будівельна компанія» про стягнення грошових коштів.

За послуги передбачені п.1.2. Даного Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 18 000 гривень. Оплата вартості послуг, які надаються Виконавцем за цим Договором має бути проведена Замовником 3 грудня 2019 року (п. 3.1. договору). Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

09.12.2019 між АО «Савченко Груп» та ТОВ «БАУ Україна» підписано акт приймання наданих послуг до договору від 02.12.2019 року; вартість послуг з професійної правничої допомоги 18000 грн. У цьому акті визначено найменування послуг (їх перелік), обсяг і загальну вартість.

Згідно з цим актом сума 18000 грн. складається з: 1800 грн. - надання правової консультації, 3600 грн. - вивчення документів, наданих Клієнтом; формування правової позиції в господарській справі, 7200 грн. - написання позовної заяви, підготовка позовної заяви для подання до господарського суду Хмельницької області.

Згідно з банківською випискою від 03.12.2019р. ТОВ „БАУ Україна» сплатило АО „Савченко Груп» 18 000 грн. за юридичні послуги за рах. Від 02.12.2019р.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як убачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з позивача 18 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи ці вимоги, відповідач надав копію договору від 02.12.2019р., укладеного між АО «Савченко Груп» та ТОВ «БАУ Україна» , копію платіжного доручення від 03.12.2019 на суму 18000 грн.; копію акта приймання наданих послуг від 09.12.2019 до договору від 02.12.2019р.

Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Суд звертає увагу позивача на те, що у відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Натомість у матеріалах господарської справи міститься договір про надання юридичних послуг датований 02.12.2019 (в т.ч послуг щодо написання позовної заяви, підготовки позовної заяви для подання до господарського суду Хмельницької області), а позовна заява підписана позивачем 08.11.2019р. (тобто до моменту набрання чинності договором про надання юридичних послуг від 02.12.2019р.).

Також суд звертає увагу позивача на те, що згідно з актом сума 18000 грн. складається з: 1800 грн. - надання правової консультації, 3600 грн. - вивчення документів, наданих Клієнтом; формування правової позиції в господарській справі, 7200 грн. - написання позовної заяви, підготовка позовної заяви для подання до господарського суду Хмельницької області, 5400 грн. у графі „найменування наданих послуг» запис відсутній.

За своєю правовою природою укладений між АО «Савченко Груп» та ТОВ «БАУ Україна» договір про надання правової допомоги від 11.10.2019 року є договором надання послуг.

Згідно частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надаючи оцінку умовам договору та опису наданих правових послуг (в частині 1800 грн. - надання правової консультації, 3600 грн. - вивчення документів, наданих Клієнтом; формування правової позиції в господарській справі) суд приходить до висновку, що вказані в описі послуги сформульовано сторонами таким чином, що вказує лише на загальне спрямування дій, що вчинені виконавцем (надання правової консультації, вивчення документів, наданих Клієнтом; формування правової позиції в господарській справі) які не носять регулярного характеру та складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником. При цьому, сторонами не було погоджено виду, характеру, порядку, обсягу, строку щодо узгодження правової позиції захисту, консультування, аналізу судової практики та не укладено жодних додаткових угод щодо окремих вимог щодо надання юридичних послуг. Договором також не передбачено, в чому полягає суть умови про "консультування, формування правової позиції".

Враховуючи, що поняття " вивчення документів , консультування, формування правової позиції " є досить широким за змістом поняттям, яке може включати в себе безліч видів діяльності у сфері юриспруденції, за відсутності чіткого погодження сторонами договору конкретних умов про види, обсяг, характер, порядок надання юридичних послуг за таким договором, на основі сукупного аналізу наведених вище положень договору, з урахуванням правил тлумачення змісту правочину, передбачених статті 213 Цивільного кодексу України, а також виходячи із суті зобов`язання, предметом якого є надання послуг, суди приходить до висновку, що надання юридичних послуг, зокрема, шляхом виконання конкретних етапів, що в сукупності є юридичним супроводом, повинно здійснюватись за завданням замовника із вказівками на вид, обсяг, характер, порядок надання конкретного виду юридичної послуги. А тому послугами, наданими виконавцем, можуть вважатись лише такі, що були замовлені і які згодом будуть кваліфіковані як такі, що вчинені на підставі такого договору про надання послуг. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду ( у складі колегії суддів Касаційного господарського суду) від 20 березня 2018 року по справі № 910/8794.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги не підтверджений матеріалами справи факт надання Адвокатським Об`єднанням «Савченко Груп» професійної правничої допомоги у цій справі саме за послугами вказаними в акті наданих послуг від 09.12.2019р. у суді першої інстанції на спірну суму (18000 грн.), суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 18 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУ Україна» , Львівська обл., Городоцький р-н, с. Вовчухи до Приватного підприємства Приватна виробничо-комерційна фірма «Західно - українська будівельна компанія» , м. Хмельницький про стягнення 130 200 гривень - основного боргу,8 000 гривень - пені, 911,40 гривень - інфляційних нарахувань та 852,10 гривні - 3 % річних задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Приватна виробничо-комерційна фірма «Західно - українська будівельна компанія, 29000, м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 34593390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУ Україна» , 87507, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Вовчухи. вул. Зелена, буд. 205, код 38636579) 130 200 грн. (сто тридцять тисяч двісті гривень 00 коп.) - основний борг,8 000 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.) - пеня, 911,40 грн. (дев`ятсот одинадцять гривень 40 коп.) - інфляційні нарахування та 852,10 грн. (вісімсот п`ятдесят дві гривні 10 коп.) - 3 % річних , 2099,45 грн. (дві тисячі дев`яносто дев`ять гривень 45 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Повний текст складено 12.03.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 5 прим.: Всім рек. листом з пов. про вручення.

1 - до справи,

2,3 - позивачу (87507, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Вовчухи. вул. Зелена, буд. 205 та 29001, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 79, офіс № 3)

4, 5 - відповідачу (29017. м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 6А та 29000. м. Хмельницький, вул. Озерна 20).