Постанова

від 18.02.2020 по справі 910/16658/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Грузицької І. В.,

учасники справи:

позивач - Дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт"

представник позивача - Лук`янова І. Ю., адвокат

відповідач - Міністерство оборони України

представник відповідача - не з`явився

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 (суддя Ярмак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Чорногуз М. Г., Смірнов Л. Г.) у справі за позовом Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" до Міністерства оборони України про стягнення 3 109 360,00 грн,

Відповідно до Закону України "Про державну таємницю", порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 939, Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 373, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 10.12.2018 Дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до Міністерства оборони України (далі - Відповідач, Міноборони) з позовом про стягнення 3 109 360,00 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань з оплати поставленої продукції відповідно до укладеного сторонами Державного контракту № 403/1/17/29 від 31.05.2017 (далі - Контракт).

1.3. Відповідач позов не визнав, зауважив про виконання своїх зобов`язань щодо оплати отриманої продукції у межах договірної ціни та протоколу розбіжностей на суму 111 980 400,00 грн та про безпідставність заявлених позовних вимог щодо стягнення боргу, який, на думку Відповідача, є особистими витратами Позивача у його господарській діяльності, у т.ч. на купівлю іноземної валюти, які Відповідач не зобов`язаний відшкодовувати.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 16.04.2019 Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, у задоволенні позову відмовив.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що договірна ціна за Контрактом становила 105 877 000, 00 грн і замовником у протоколі розбіжностей до акта, враховуючи курсові втрати Відповідача при купівлі іноземної валюти для розрахунку за продукцію, погоджено 111 980 400,00 грн та здійснено оплату цієї суми у повному обсязі. За відсутності внесення змін до Контракту в частині збільшення договірної ціни, враховуючи, що продукція за Контрактом передана навіть за наявності непогодження замовником встановленої виконавцем ціни, та визначення її у меншому розмірі, а також те, що виконавець прийняв оплату у визначеному замовником розмірі, вимоги про сплату вартості продукції, що визначена на розсуд виконавця, проте непогоджена замовником, після виконання договору, є необґрунтованою.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Суди попередніх інстанцій не врахували положення частин четвертої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також статей 642, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки при наявності розбіжностей наслідком прийому продукції за актом приймання-передачі від 31.05.2018 є обов`язок сплатити грошову суму, зазначену в цьому акті.

4.2. Акт приймання-передачі продукції підтверджує факт прийняття продукції та ціни, яка в ньому зазначена, однак цей доказ не було оцінено судами, та не надано оцінки юридичній значимості оформлення протоколу розбіжностей до первинного бухгалтерського документа.

4.3. Суди неправильно застосували статтю 632 ЦК України, оскільки ціна продукції, поставленої та прийнятої Міноборони, не може бути змінена.

4.4. Рішення у справі № 910/8230/18 не має преюдиціального значення для розгляду даної справи у розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір щодо стягнення заборгованості має відмінні підстави та предмет від предмета спору у справі про внесення змін до державного контракту.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзив на касаційну скаргу у встановлений Судом строк від Відповідача не надійшов.

6. Встановлені судами обставини

6.1. 31.05.2017 між Підприємством (виконавець) та Міноборони (замовник) укладено Контракт, відповідно до предмету якого виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену у специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком № 1, а замовник -прийняти її через вантажоодержувача, зазначеного у специфікації та оплатити таку продукцію (пункт 1.1 Контракту).

6.2. Пунктом 2.1 Контракту визначено, що орієнтовна вартість продукції на момент укладення Контракту без урахування ПДВ становить 105 877 000,00 грн (ПДВ за ставкою 0 %).

6.3. За умовами пункту 2.2 Контракту, беручи до уваги, що продукція виконавцем буде поставлятися з іноземної держави, в обґрунтованих випадках, за мотивованим рішенням замовника як виключення ціна Контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання Контракту та неналежного забезпечення потреб збройних сил України. Перегляд орієнтовної ціни здійснюється на підставі письмового звернення однієї з сторін.

Перегляд орієнтовної ціни продукції здійснюється не пізніше ніж за 10 календарних днів до терміну поставки продукції на підставі письмового звернення виконавця та за умови, що фактичні витрати виконавця на виконання Контракту складають не менше 80 % загальної вартості продукції за Контрактом.

Перегляд орієнтовної ціни продажу здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджене сторонами.

6.4. Відповідно до пункту 2.4 Контракту замовник оплачує поставлену продукцію за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни.

6.5. За видатковими накладними № РН-0000004 від 20.02.2018, № РН-00000011 від 26.04.2018 виконавець передав продукцію вантажоодержувачу, зазначивши її вартість 115 089 760,00 грн, із врахуванням витрат на купівлю іноземної валюти, що слідувало із листування сторін.

6.6. Сторони підписали акт приймання-передачі продукції за Контрактом, проте зі сторони замовника при підписанні надано протокол розбіжностей, відповідно до якого в редакції замовника вартість продукції склала 111 980 400,00 грн.

6.7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 910/8230/18 за позовом Підприємства до Міноборони про внесення змін до Контракту з підстав понесення виконавцем додаткових витрат, які мають бути враховані в ціні товару, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено повністю.

6.8. Суд у вказаній справі встановив, що понесення виконавцем додаткових витрат при виконанні умов Контракту у вигляді витрат на закупівлю валюти в сумі 8 929 427,80 грн є особистими витратами виконавця та не можуть бути підставою для внесення змін до укладеного між сторонами спору Контракту в частині його ціни. Правильним способом захисту прав позивача в цьому випадку буде звернення останнього до суду із вимогою про стягнення суми додатково понесених витрат при виконанні умов Контракту.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

7.2. Як свідчать встановлені судами обставини, правовідносини сторін виникли з Контракту, який за своєю правовою природою є договором поставки.

7.3. Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

7.4. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

7.5. Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

7.6. За частинами першою - третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

7.7. Разом з цим, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.8. Наведені положення законодавства дають підстави для висновку про те, що, як правило, ціна договору поставки погоджується сторонами під час укладення цього договору за їх домовленістю і зміна такої ціни допускається лише у разі передбачення такої можливості умовами договору або закону.

7.9. Як встановлено судами сторонами у Контракті погоджено ціну за зобов`язаннями з поставки, яка складає 105 877 000, 00 грн.

7.10. Водночас, пунктом 2.2 Контракту сторони погодили умови, за яких ціна договору може бути переглянута, а також порядок погодження ціни у разі необхідності її перегляду.

7.11. Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства та умов укладеного сторонами Контракту, ціна, погоджена сторонами при укладенні цього правочину, могла бути переглянута (змінена) після його укладення, оскільки відповідну можливість сторони передбачили умовами Контракту.

7.12. Разом з цим, положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

7.13. Натомість, як встановлено судами, Позивач передав Відповідачу продукцію за видатковими накладними, зазначивши її вартість 115 089 760,00 грн із врахуванням витрат на купівлю іноземної валюти, тобто вказав іншу ціну ніж було передбачено умовами Контракту.

7.14. Докази на підтвердження звернення виконавця відповідно до погодженого сторонами у Контракті порядку сторонами судам не надано.

7.15. В той же час, при підписанні акта приймання-передачі продукції за Контрактом Відповідач надав протокол розбіжностей, відповідно до якого зазначено вартість продукції 111 980 400,00 грн.

7.16. Частиною першою статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

7.17. З огляду на наведене, зазначені обставини, на переконання Суду, свідчать про те, що ціна поставленої продукції в результаті її коригування сторонами після укладення договору погоджена в частині 111 980 400,00 грн. І зазначена сума була сплачена Відповідачем на час звернення Позивача з цим позовом.

7.18. У зв`язку з чим посилання Скаржника (пункт 4.2) на те, що акт приймання-передачі продукції підтверджує факт її прийняття, а також прийняття ціни, яка в ньому зазначена, наслідком чого є обов`язок її сплатити Суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на положеннях закону та дійсних обставинах справи.

7.19. Враховуючи викладене, відсутні підстави для зобов`язання Відповідача сплатити на користь Позивача ще 3 109 360,00 грн, оскільки збільшення ціни продукції на зазначену суму не була погоджена сторонами при укладенні Контракту, не є результатом коригування в порядку, передбаченому умовами цього Контракту, заявлена Позивачем під час доставки продукції та не прийнята в цій частині Відповідачем.

7.20. Також Суд враховує ті встановлені судами обставини, що Позивач двічі здійснював обмін/купівлю іноземної валюти для розрахунку за товар перед іноземним постачальником, у зв`язку з чим вважає мотивованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що це мало наслідком додаткові витрати, які, за змістом статті 42 ГК України, є власними ризиками господарської діяльності Позивача.

7.21. Посилання Скаржника (пункт 4.4) на те, що рішення у справі № 910/8230/18 не має преюдиціального значення для цієї справи, оскільки має відмінні підстави та предмет позову не є належними, так як не впливають на оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

7.22. За наведених обставин доводи Скаржника (пункти 4.1, 4.3) про неправильне застосування судами частин четвертої, восьмої статті 181 ГК України, а також статей 632, 642, 712 ЦК України не знайшли свого підтвердження та наведених висновків не спростовують.

7.23.Враховуючи викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 910/16658/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова