Рішення

від 12.03.2020 по справі 927/73/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2020 року м. Чернігівсправа №927/73/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Фермерського господарства "Ставиське" , код ЄДРПОУ 37513302

вул. Українська, 52, с. Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053

адреса для листування: вул. Калинова, 10, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000

до відповідача: Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" ,

вул. Українська, 52, с. Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053,

код ЄДРПОУ 03799085

предмет спору: про стягнення 140000,00 грн

Учасники справи не викликались.

Фермерським господарством "Ставиське" подано позов до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" про стягнення 140000,00 грн заборгованості з орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди транспортного засобу від 07 лютого 2017 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст.247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив.

Про отримання позивачем 07 лютого 2020 року ухвали господарського суду від 05 лютого 2020 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Про отримання відповідачем 08 лютого 2020 року ухвали господарського суду від 05 лютого 2020 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

26 лютого 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив стосовно позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що на момент укладення договору оренди від 07 лютого 2017 року ОСОБА_1 був головою Фермерського господарства "Ставиське" відповідно до протоколу зборів членів фермерського господарства 18 лютого 2011 року, також одночасно ОСОБА_1 був директором Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (рішенням власника ПП "Агрофірма Ставиське" від 24 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади директора з 27 травня 2019 року). Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що фактично договору оренди транспортного засобу від 07 лютого 2017 року не існувало, так як ОСОБА_1 , як керівник двох юридичних осіб, мав у своєму розпорядженні печатки підприємств та міг підписувати договори та скріплювати їх печатками. Відповідач стверджує, що жодного транспортного засобу в оренду не передавалось та не приймалось.

05 березня 2020 року від позивача на адресу господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з запереченнями викладеними у відзиві на позовну заяву, зокрема, з твердженнями відповідача стосовно відсутності договору оренди та фактичної передачі/приймання транспортного засобу. У відповіді на відзив позивач зазначає, що належним доказом передачі трактора в оренду та його використання орендарем є письмове пояснення тракториста, який безпосередньо працював на цьому тракторі у 2017-2018 роках у орендаря. До відповіді на відзив позивач долучив, зокрема, пояснювальну Андрушка А.В. від 01 березня 2020 року.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

07 лютого 2017 року Фермерським господарством "Ставиське" (орендодавець) та Приватним підприємством "Агрофірма Ставиське" (орендар) було підписано та скріплено печатками договір оренди транспортного засобу.

Відповідно до п.1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб, зазначений у п.1.2. Договору (предмет оренди). Характеристика предмета оренди: вид транспортного засобу - трактор колісний; марка та модель - МТЗ-82.1.26; державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 ; об`єм двигуна - 4750 см.куб.; вартість - 300000,0 грн; рік випуску - 2006; опис технічного стану - справний /п. 1.2. договору/.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що протягом трьох робочих днів після набрання чинності цим Договором Орендодавець зобов`язався передати Орендарю Предмет оренди в належному технічному стані за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками. Орендарю разом із Предметом оренди передається технічна документація на останній, а саме: свідоцтво про реєстрацію машини серії АС №121330.

Розмір орендної плати за Договором становить 70000 (сімдесят тисяч) грн на рік, разом 140000 грн за два роки. Орендну плату Орендар незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 01 жовтня 2019 року /п. 3.1.-3.2. договору/.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що договір підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін. Договір набуває чинності в момент, визначений у п. 5.1, та діє протягом двох років, до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору /п.5.3-5.4. договору/.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з умов договору оренди транспортного засобу від 07 лютого 2017 року, від імені Фермерського господарства "Ставиське" його підписано головою ФГ "Ставиське" ОСОБА_1 , і від імені Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" директором ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу №1 зборів членів Фермерського господарства "Ставиське" від 01 лютого 2011 року на зборах було прийнято рішення про призначення головою Фермерського господарства "Ставиське" ОСОБА_1 , про що також свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким керівник Фермерського господарства "Ставиське" з 01 лютого 2011 року - ОСОБА_1 /а.с. 20-21/.

Згідно з рішенням власника Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" від 24 травня 2019 року прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" з 27 травня 2019 року.

Тобто, виходячи з викладеного вище, ОСОБА_1 на час підписання договору оренди транспортного засобу від 07 лютого 2017 року одночасно був керівником, як Фермерського господарства "Ставиське", так і Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське".

Отже, договір оренди транспортного засобу від 07 лютого 2017 року, як з боку Фермерського господарства "Ставиське", так і з боку Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" підписано однією тією ж особою - ОСОБА_1 .

Представництвом, відповідно до ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є , за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Зазначена норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.

Таким чином, договір оренди транспортного засобу від 07 лютого 2017 року укладений з порушенням ст. 238 Цивільного кодексу України та не породжує правових наслідків для учасників даного правочину.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення складено та підписано 12 березня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/