Ухвала

від 11.03.2020 по справі 280/1654/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2020 року

Київ

справа №280/1654/19

адміністративне провадження №К/9901/4874/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі №280/16541/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімпостач" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Технохімпостач" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС України в Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.02.2019 №1074733/40009323 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.12.2018 №12. Зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну від 11.12.2018 №12, подану ТОВ "ТЕХНОХІМПОСТАЧ", в ЄРПН; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС України в Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 08.02.2019 №1072273/40009323 про відмову в реєстрації податкової накладної від 19.12.2018 №44. Зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну від 19.12.2018 №44, подану позивачем, в ЄРПН; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС України в Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 14.01.2019 №1050491/40009323 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.10.2018 №86. Зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну від 29.10.2018 №86, подану ТОВ "ТЕХНОХІМПОСТАЧ", в ЄРПН; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС України в Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 27.02.2019 №1089625/40009323 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.11.2018 №92. Зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну від 20.11.2018 №92, подану ТОВ "ТЕХНОХІМПОСТАЧ", в ЄРПН.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Крім того, аналізуючи посилання скаржника на практику Верховного суду, зокрема, у справі №821/377/15-а, №540/2077/18 колегія суддів вважає безпідставними, адже обставини у цих справах є відмінними.

Верховним Судом досліджено і взято до уваги: характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, а також значення справи для сторін та суспільства. Наведене у своїй сукупності свідчить про незначну складність даної справи, а також з огляду на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені. У касаційній скарзі доводів щодо наявності таких обставин відповідач також не наводить.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі №280/16541/19.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.М. Гімон