Рішення

від 05.03.2020 по справі 322/1266/19

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 322/1266/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року смт. Новомиколаївка

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Шиш А.Б.

при секретарі Вишняк Т.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Компанієць Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, в якому вказував, що на початку листопада 2019 року йому випадково, від знайомих, стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його знайомий ОСОБА_3 , який проживав в гуртожитку в АДРЕСА_1 , з яким вони бачилися останній раз у кінці січня 2019 року. 08 травня 2015 року, за своє життя, ОСОБА_3 зробив заповіт, яким заповів йому земельні ділянки - площею 4,3 га., кадастровий номер 2323687200:01:001:0004 площею 18,3 га., кадастровий номер 2323687200:01:001:0008, розташовані на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Про наявність заповіту він дізнався тільки у листопаді 2019 року, коли звернувся до нотаріуса із заявою щодо з`ясування чи не залишив на випадок своєї смерті ОСОБА_3 письмового розпорядження стосовно свого нерухомого майна, так як у нього нікого із родичів не було.Як зазначав позивач він не проживав разом із спадкодавцем, не був його родичем, про наявність смерті дізнався тільки у листопаді 2019 року від знайомих, та отримав в органах реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , а також в цей же час від нотаріуса дізнався про наявність заповіту, вважає, що це являється поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Вважає. що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

2.В позові позивач ОСОБА_2 просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВІДЗИВУ НА ПОЗОВ, ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

3.Відповідач Трудова сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області подала до суду відзив , в якому позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_2 знав про існування заповіту від дня його складення. Інформація позивача про те, що йому не було відомо про існування заповіту є неправдивою. Так, заповіт було складено померлим на користь позивача 08 травня 2015 року і посвідчено нотаріусом Бондар Ю.В. Цього ж дня, 08 травня 2015 року, між померлим ОСОБА_3 і позивачем ОСОБА_2 були укладені договори емфітевзису на земельні ділянки, що були заповідані позивачу. Отже мала місце прихована угода купівлі - продажу земельних ділянок, де складання заповітів на земельні ділянки, які переходять в емфітевзис, є однією з складових угоди купівлі - продажу. Тому відповідач впевнена, що заповіт і оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки були на руках у позивача з моменту складення заповіту і укладення договорів емфітевзису. Ще одним доказом того, що позивач знав про існування заповіту є той факт, що він отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до роз`яснення Міністерства Юстиції України від 04 серпня 2011 року "Порядок видачі документів про державну реєстрацію актів цивільного стану" свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва. Отже, не будучи родичем померлого, а спадкоємцем за заповітом, позивач міг отримати свідоцтво про смерть лише пред`явивши у відділі державної реєстрації актів цивільного стану заповіт, що і було ним зроблено і що доводиться копією свідоцтва про смерть з поміткою "повторно". Єдине, що може відповідати дійсності, це те, що позивач дійсно не знав про смерть ОСОБА_3 , бо його це не цікавило і він не був таким хорошим знайомим померлого. Інакше померлий, не маючи родичів, заповів би позивачу все своє майно, а не лише земельні ділянки. На думку відповідача, якщо ОСОБА_3 заповів свої ділянки позивачу, то останній хоча б повинен був цікавитися життям заповідача та підтримувати з ним зв`язок. Відсутність такого зв`язку ще раз доводить, що у позивача з померлим була прихована угода купівлі - продажу земельних ділянок.

4.В запереченнях на відзив позивач ОСОБА_2 зазначив, що він та ОСОБА_3 не були родичами та ніколи не проживали разом. ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі, а після звільнення з місць позбавлення волі, був зареєстрований в АДРЕСА_1 , в гуртожитку. При цьому за своє життя ОСОБА_3 , після звільнення, дуже часто уходив мандрувати, і по декілька місяців міг не з`являтися за місцем свого помешкання, та не телефонувати. 08 травня 2015 року між ними дійсно були укладені два договори емфітевзису на вищевказані земельні ділянки, які були посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. Після укладання зазначених договорів емфітевзису зазначені земельні ділянки використовувалися ним. За життя ОСОБА_3 було зареєстровано право на нерухоме майно в державному реєстрі речових прав. Заповіт покійний ОСОБА_3 дійсно склав 08 травня 2015 року, але у іншого нотаріуса - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бондар Ю.В., та за відсутністю ОСОБА_2 , про який йому не було відомо до початку листопада 2019 року. Це остання воля спадкодавця ОСОБА_3 за його життя, відносно свого майна про яке він не попередив спадкоємця. Крім того, оригінали документів на землю, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом, знаходилися у нього, а заповіт на земельні ділянки знаходився у покійного ОСОБА_3 . На початку листопада 2019 року ОСОБА_2 випадково зустрів спільного з ОСОБА_3 знайомого, який повідомив, що ОСОБА_3 помер, і після нього залишились його особисті документи, серед яких був і заповіт. Коли він звернувся до нотаріуса, надавши для огляду заповіт, то отримав усну відповідь, що заповіт дійсно є на ім`я ОСОБА_2 , спадщина не відкривалась, і для оформлення спадщини потрібно надати певні документи, а саме оригінал свідоцтва про смерть спадкодавця, оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Крім того нотаріус повідомила, що строк на спадщину починає свій відлік з дня смерті спадкодавця. Він звернувся до Вознесенівського районного у м. Запоріжжя відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, надавши заповіт та свій паспорт. 05 листопада 2019 року він отримав повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , з якого дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а 12 березня 2019 року було здійснено реєстрацію актового запису про смерть за № 1711. Таким чином строк на подання заяви про прийняття спадщини сплинув у серпні 2019 року. Враховуючи викладене, на думку позивача є підстави для задоволення позовних вимог щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та поважність їх пропуску у зв`язку об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, а саме: незнання про наявність заповіту на ім`я ОСОБА_2 ; не проживання ОСОБА_2 разом із покійним ОСОБА_3 ; ведення мандрівного способу життя покійного ОСОБА_5 , та як наслідок незнання про час його смерті; незначний проміжок часу після смерті ОСОБА_5 до прийняття спадщини. Спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 не має, спадкова справа не заводилась, відповідне повідомлення на його адресу нотаріусом не надсилалося та не розміщувалася в пресі інформація про наявність заповіту ОСОБА_3 . Враховуючи, що він не проживав разом із спадкодавцем, не є його родичем та про наявність смерті дізнався тільки у листопаді 2019 року від знайомих та отримав в органах реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , а також в цей же час від нотаріуса дізнався про наявність заповіту на нього, позивач вважає, що це є поважною причиною пропуску строку. У відповіді на відзив позивач просив позов задовольнити.

5.Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, в адресованій суду заяві просив справу розглянути у його відсутність.

6.Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

7.Представник відповідача Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Компанієць Т.В. позов не визнала, та просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.

8.Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, допитавши свідків, а також вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

9.Судом встановлено, що 08 травня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_2 належні йому дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 18,3 га. та 4,3 га., розташовані на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

10. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 05 листопада 2019 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

11.Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15 листопада 2019 року № 58336563 інформація про наявність спадкової справи відносно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня.

12.Вказане свідчить про те, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася, відповідне повідомлення ОСОБА_2 не надсилалося та не розміщувалася в пресі інформація про наявність заповіту ОСОБА_3 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

13.Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

14.Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

15.Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

16.Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

17.Статтею 1270 ЦПК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який розпочинається з часу відкриття спадщини.

18.Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

19.За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

20.Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

21.Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

22.З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

23.Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

24.Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

25.Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

26.Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 26 червня 2019 року № 565/1145/17.

27.У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

28.Відповідно до положень статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

29.Згідно з підпунктами 1.2 глави 10 та 2.2 глави 9 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, зокрема, повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

30.Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

31.В обґрунтування позову позивач ОСОБА_2 посилається на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 сплив 22 серпня 2019 року, а про наявність заповіту ОСОБА_3 він дізнався лише в листопаді 2019 року.

32.Вказаний факт був підтверджений в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

33.Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що до нього додому періодично приходив його брат, разом з чоловіком на ім`я ОСОБА_7 . В листопаді 2018 року ОСОБА_7 залишив у нього вдома документи. Восени 2019 року брат повідомив йому, що ОСОБА_7 помер. Подивившись вищевказані документи, він помітив, що серед них були документи на ім`я ОСОБА_8 , а також був номер його телефону. Він зателефонував ОСОБА_8 , і останній, в листопаді 2019 року, забрав вказані документи.

34.Судом не було прийнято до уваги показання допитаних в судовому засіданні в якості свідків секретаря Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Компанієць Т.В., яка пояснила, що в 2016 році ОСОБА_2 з`явився до Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, та повідомив, що він купив земельну ділянку ОСОБА_3 , а також голови Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області ОСОБА_9 , яка пояснила, що 2 чи 3 роки потому, якась особа, прізвище якої вона не пам`ятає, яку привіз до сільської ради ОСОБА_10 , повідомила їй, що земельну ділянку, чию вона не пам`ятає, вона купила, та оформила як спадщину, через заповіт, оскільки вказані показання не мають доказового значення, так як секретар Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області ОСОБА_11 особисто не чула, що ОСОБА_2 в 2016 році повідомляв про складення на його ім`я заповіту ОСОБА_3 , а голова Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області ОСОБА_9 достовірно не пам`ятає, що розмова, яка відбулася між нею та іншою особою, була саме з ОСОБА_2 , і щодо саме земельної ділянки, належної ОСОБА_3

35.Показання допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що 3 чи 4 роки назад він привіз ОСОБА_2 до Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, також не мають доказового значення, оскільки свідок розмову ОСОБА_2 з представниками сільської ради не чув.

36.Також не являються доказами обізнаності ОСОБА_2 протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини про наявність оформленого на його ім`я заповіту, укладення договорів емфітевзису на вказані в заповіті земельні ділянки, а також отримання ним повторного свідоцтва про смерть, яке було ним отримане лише в листопаді 2019 року.

37.Враховуючи, що ОСОБА_2 був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

38.За таких обставин суд вважає необхідним визначити позивачу додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини в два місяці.

Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 12 березня 2020 року.

Суддя А.Б.Шиш