Рішення

від 06.03.2020 по справі 490/10346/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/3092/2019 Справа № 490/10346/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Дудник Г.С.,

за участі представника позивача - адвокатки Кучерявої Т.Ю., та представника відповідача - адвоката Кустова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року позивачка звернулася з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на наступне спільно набуте майно: квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; визнати за нею право власності на 1\2 частку у спільному сумісному майні подружжя: транспортний засіб марки Тойота Лендкрузер; стягнути з відповідача на її користь компенсацію в рахунок сплати 1\2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки Тойота Лендкрузер у розмірі 606 659,17 грн; залишити в особистій приватній власності ОСОБА_2 наступне майно: земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 14,47 га в межах території Сухобалківсьької сільської ради Доманівського району Миколаївської області; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства , площею 1,5 га , в межах території Сухобалківсьької сільської ради Доманівського району Миколаївської області; трактор колісний марки Кейс ейч Фармолл, р\н 4780 НОМЕР_1 , 2013 р.в.; трактор колісний марки Кейс ейч Пума, 2018 р.в., стягнути судові витрати.

В обгрунтування позову посилалася на те, що з 24.05.1995 року по 22.11.2018 року врона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого було придбане вказане майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя , згоди про поділ якого вони після розірвання шлюбу не дійшли.

Так спірні транспортні засоби знаходяться у користуванні відповідача, вони є неподільними, тому вона вважаєа за можливе просити стягнути компенсацію половини вартості автомобіля Тойота з відповідача, вартість якого визначена за аналогами інтернет-порталу АвтоРіа.

В підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою суду від 24 червня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву таобєднано її в одне провадження з первісним позовом. Так, ОСОБА_2 , звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить встановити юридичний факт , а саме час фактичного припинення шлюбних відносин між ним та ОСОБА_1 з грудня 2016 року; визнати за ним право особистої приватної власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 14,47 га в межах території Сухобалківсьької сільської ради Доманівського району Миколаївської області; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства , площею 1,5 га , в межах території Сухобалківсьької сільської ради Доманівського району Миколаївської області; визнати обєктами права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , будинок житловий за адресою АДРЕСА_3 н АДРЕСА_4 - та виділити йому у порядку поділу спільного майна подружжя 1\2 частку вказаного майна та визнати за ним право власності на 1\2 частку цього майна; визнати об`єктом права спільної сумісної власності автомобіль Тойота Лендкрузер , 2006 р.в., р\н НОМЕР_2 та виділити йому 1\2 частину цього автомобіля , визнавши за ним право власності на 1\2 частку цього автомобіля; визнати обєктами права спільної сумісної власності перелік рухомого майна меблів та побутової техніки : пральну машину Bosch вартістю 9 000,00 грн.; кухонний гарнітур Амелия вартістю 183 235,00 грн.; меблі у гардеробну вартістю 20 000,00 грн.;кухонний стіл вартістю 7 654,00 грн.; кухонні стільці (4 шт.) вартістю 8 967,84 грн.; крісло (дуб) вартістю 5 454,96 грн.; шафу у прихожу вартістю 20 000,00 грн.; тумбу у прихожу вартістю 10 000,00 грн.; диван у прихожу вартістю 8 000,00 грн.; спальний гарнітур у дитячу кімнату вартістю 70 000,00 грн.; спальний гарнітур вартістю 80 000,00 грн.; чотири люстри та світильники вартістю 86 668,00 грн.; стабілізатор напруги вартістю 2 800,00 грн.; холодильник Bosch вартістю 17 900,00 грн.; варильну поверхню Miele (газову панель конфорок) вартістю 13 395,00 грн.; витяжку Miele вартістю 10 455,00 грн.;комбі - пароварку Miele вартістю 66 405,00 грн.; подрібнювач харчових відходів In-Sink-Erator вартістю 6 200,00 грн.; посудомийну машину Miele вартістю 22 800,00 грн.; очисник повітря Miele вартістю 11 685,00 грн.; телевізор Samsung (діагональ 55 дюймів) вартістю 25 000, грн.; телевізор Samsung (діагональ 46 дюймів) вартістю 19 000,00 грн. - виділивши йому 1\2 частку всього цього рухомого майна та визнавши за ним правов власності на 1\2 частку визначеного рухомого майна , стягнути судові витрати.

В обгрунтування зустрічного позову посилається на те, що фактичне припинення шлюбних відносин між ними відбулося у грудні 2016 року, того часу вони перестали вести спільне господарство. Незважаючи на те, що шлюб розірвано і фактично сім`я розпалася, вони продовжують проживати у одній квартирі за адресою АДРЕСА_5 . Неповнолітня дочка ОСОБА_3 також проживає за вказаною адресою.

В період шлюбу ОСОБА_2 набув шляхом безоплатної приватизації, дві земельні ділянки площею 14,47 га та 1,5 га, які належать йому на праві особистої приватної власності та не підлягають розподілу. Вказані земельні ділянки він одержав із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, що підтверджується відповідними розпорядженнями Доманівської районної державної адміністрації, на ділянках, відсутні будь-які будівлі та споруди.

Крім того в період шлюбу подружжям за спільні кошти було придбано наступне майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності: - квартира двокімнатна АДРЕСА_6 ; - квартира трикімнатна № НОМЕР_3 , загальною площею 62,9 кв. м., за адресою АДРЕСА_7 ; - будинок житловий, загальною площею 41,6 кв. м., за адресою АДРЕСА_3 ;- трактор колісний Case IH Farmall JX110, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; - автомобіль TOYOTA LANDCRUISER 4.0, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; -пральна машина Bosch вартістю 9 000,00 грн.; -кухонний гарнітур Амелия вартістю 183 235,00 грн. ; -меблі у гардеробну вартістю 20 000,00 грн.; -кухонний стіл вартістю 7 654,00 грн.; -кухонні стільці (4 шт.) вартістю 8 967,84 грн.; -крісло (дуб) вартістю 5 454,96 грн.; -шафа у прихожу вартістю 20 000,00 грн.;- тумба у прихожу вартістю 10 000,00 грн.; -диван у прихожу вартістю 8 000,00 грн.; -спальний гарнітур у дитячу кімнату вартістю 70 000,00 грн.; -спальний гарнітур вартістю 80 000,00 грн.; - чотири люстри та світильники вартістю 86 668,00 грн.;-стабілізатор напруги вартістю 2 800,00 грн.; -холодильник Bosch вартістю 17 900,00 грн.; -варильна поверхня Miele (газова панель конфорок) вартістю 13 395,00 грн.; -витяжка Miele вартістю 10 455,00 грн.; -комбі - пароварка Miele вартістю 66 405,00 грн.; -подрібнювач харчових відходів In-Sink-Erator вартістю 6 200,00 грн.; -посудомийна машина Miele вартістю 22 800,00 грн.; -очисник повітря Miele вартістю 11 685,00 грн.; -телевізор Samsung (діагональ 55 дюймів) вартістю 25 000,00 грн.;-телевізор Samsung (діагональ 46 дюймів) вартістю 19 000 грн.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, що визначено ч. 2 ст. 60 СК України. Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Чинним законодавством не передбачено можливість визнання права особистої приватної власності на об`єкт спільної сумісної власності, а наявність підстав визначених ст. 57 СК України - ОСОБА_1 , не доведена.

За такого вказані об`єкти є об`єктами спільної сумісної власності і тому підлягають поділу між сторонами у рівних частках.

Також зазначає, що трактор колісного Case IH Farmall JX110, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 дійсно був придбаний у період шлюбу та зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . За усною домовленістю між ними 20.11.2018 вказаний трактор колісний був знятий з обліку та зареєстрований на ім`я нашої старшої доньки ОСОБА_4 у якості шлюбного подарунку молодятам, які вступили до шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосовно трактора колісного трактор CASE III Puma, 2018 року випуску, то цей транспортний засіб сторони не купували, посилання ОСОБА_1 на договір поставки сільськогосподарської продукції №Н-205 Т-18 є помилковим та безпідставним. Отже включення цього трактора до складу спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, є безпідставним і необгрунтованим.

Також ОСОБА_2 , не заперечує, що в період шлюбу, а саме 27.06.2012 ним було придбано автомобіль TOYOTA LANDCRUISER 4.0, 2006 року випуску, р/н НОМЕР_2 . Цей автомобіль є неподільною річчю, оскільки його поділ в натурі призведе до втрати його властивостей і характеристик та унеможливить використання за цільовим призначенням.

Проте середня ринкова вартість цього автомобіля визначена первісним позивачем в сумі 1 213 318,33 грн. не може бути прийнята судом до уваги, оскільки для порівнння обрані інші моделі автомобіля і 2012 року випуску, ане 2006 року, що є значним, сама оцінка визначена у не передбачений чинним законодавством спосіб.

Ринкова вартість вказаного автомобіля не перевищує 500 000,00 грн., проте він не маю наміру та матеріальної можливості внести на депозитний рахунок суду суму грошової компенсації за частку первісного позивача у спільному майні - автомобілі, аза такого вимшгга первісного позову в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності .

Також зазначає, що первісним позивачем при поділі спільного майна взагалі не враховано вартість предметів домашньої обстановки (дорогих меблів та коштовної сучасної побутової техніки), якими обставлена квартира АДРЕСА_8 , на загальну суму 704 619,80 грн. (еквівалент 80 445,85 доларів США).

Вказане майно було придбане за спільні кошти і придбавалось в інтересах сім`ї, тобто для облаштування спільної квартири. Той факт, що вказані речі знаходяться у квартирі АДРЕСА_8 і використовуються у побуті всіма мешканцями, є доказом того, що вони придбавались саме в інтересах сім`ї і тому є об`єктами спільної сумісної власності і підлягають розподілу в рівних частках між сторонами.

При цьому вони з первісним позивачем не можуть дійти згоди щодо способу поділу вказаного майна, він в свою чергу не дає своєї згоди на отримання грошової компенсації за свою частку у спільному майні і не має наміру та матеріальної можливості внести на депозитний рахунок суду грошові кошти для вирішення судом способу поділу майна, передбаченого частинами 4, 5 ст. 71 СК України. Первісний позивач також не має матеріальної можливості внести на депозитний рахунок суду грошові кошти для виплати йому грошової компенсації за мою частку у спільному майні.

За такого вважає, що суд має визначити ідеальні частки у кожній неподільній речі і залишити таке майно у їх спільній частковій власності, з метою подальшого продажу квартири АДРЕСА_8 разом з неподільним майном та поділу отриманих грошових коштів між сторонами по Ѕ частині кожному.Продаж квартири АДРЕСА_8 разом із предметами домашньої обстановки зробить її продаж більш економічно вигідним і доцільним.

Також зазначає, що час фактичного припинення шлюбних відносин між ним та ОСОБА_1 у грудні 2016 року має бути встановлений судом у позовному провадженні. Встановлення такого юридичного факту має юридичне значення з огляду на те, що у період з грудня 2016 року по теперішній час первісний позивач не здійснює витрати на утримання квартир АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 .

Припинення шлюбних відносин підтверджується тим, що з грудня 2016 року по липень 2018 року ОСОБА_1 самостійно неодноразово виїздила за межі України. З грудня 2016 року він одноособово здійснюю витрати на утримання вказаних квартир, у тому числі на оплату комунальних послуг. За 2017 - 2018 роки на утримання квартири АДРЕСА_8 він одноособово сплатив 61499,25 грн. , а на утримання квартири АДРЕСА_9 він одноособово здійснив витрати на суму 19 951,39 грн.

Факт здійснення оплати за комунальні послуги з моїх карткових рахунків підтверджується довідкою АТ КБ ПРИВАТБАНК від 19.02.2019 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не турбувалась ні про збереження спільного майна, зокрема квартир АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , ні про його утримання, ні про виконання спільних зобов`язань щодо сплати обов`язкових платежів за комунальні послуги. Вважає що цей факт має істотне значення для вирішення судом питання про порядок поділу майна.

24 лютого 2020 року позивачем за первісним позовом надані додаткові пояснення , в яких вона заперечує проти вимог зустрічного позову про встановлення факту припинення шлюбних відносин з грудня 2016 року, оскільки до офіційного припинення шлюбних відносин вони продовжували проживати разом та мати спільний бюджет. Виїзджала вона з країни за сімейними обсавинами, одного разу з донькою, а в Ізраїлі живе її рідна сестра. Оплптп комунальних послуг здійснювалася хоча і з рахунків відповдіача, але за ї спільні кошти . Будинок в смт.Кудряцівка вона продала за розпискою в січні 2017 року, нотаріально договрі не міг бути оформлений через відсутність коштів. Вона просить поділити спільне майно таким чином, щоб у власності відповідача залишився увесь спільний сімейний бізнес, за допомогою якого він буде продовжувати заробляти кошти, а у її власності залишаться квартири, що є справедливим. Оскільки автомобіль Тойота є неподільним майном, а в разі задоволення судом вимог зустрічного позову про визнання за ними права власності на 1\2 ідеальних частин на автомобіль -то таке не буде відповідати ефективному захисту та поновлення порушених прав позивача.

Ухвалою суду від 22 листопада 2019 закрито підготовче провадження та задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 та витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, м.Київ, вул.Володимирська, 26, інформацію про перетинання державного кордону України за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2018 року громадянкою України ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Витребувано у ОСОБА_1 Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,5 га , яка знаходиться за адресою Миколаївська область, Доманівський район, с.Суха Балка, кадастровий номер 4822784400:12:000:0092, виданий Доманівською районною державною адміністрацією 04.10.2005 року на ім`я ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу житлового будинку, за адресою АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Веселинівського районного округу Миколаївської області 06.05.2006 року за реєстровим номером 593 з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокатка Кучерява Т.Ю. вимоги первісного позову підтримала з викладених у ньому підстав, вимоги зустрічного не визнала, просила у його задоволенні відмовити. Також додатково заперечила проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені витрати прямо не пов`язані та не є необхідними для подачі зустрічного позову ( оплата за виготовлення технічних паспортів на квартири, оплата проведення оцінки вартості майна, поштові відправлення, за отримання відомостей з Державних реєстрів) і тим більше не відносяться до поняття правничої допомоги, а розмір гонорару адвоката є завищеним.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Кустов В.В. вимоги зустрічного позову підтримав з викладених у ньому підстав, вимоги первісного не визнав, просив у його задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

24 травня 1997 року між мною, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, зареєстрований Кудрявцівською селищною радою Веселинівського району, Миколаївської області, актовий запис №12, про що видано свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_5 від 15.07.1997.

Від цього шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ) 1998 року народження і ОСОБА_3 , 2002 року народження.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.11.2018 у справі №490/6065/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 490/6065/18, дослідженої в судовому засіданні, з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_1 звернулася до суду 24 липня 2018 року. Зі змісту її позовної заяви вбачається, що на той час шлюб вже носить формальний характер, шлюбні відносини припинені , відсутні сімейні зв`язки протягом тривалого часу. Кожен з них бажає і надалі проживати окремо один від одного та створити нову сім`ю.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянку площею 14,47 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства яка знаходиться на території Сухобалківської сільської ради, Доманівського району, Миколаївської області, кадастровий номер земельної ділянки 4822784400:11:000:0097, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №830788 від 04.04.2006, виданим на підставі розпорядження Доманівської райдержадміністрації від 16.02.2006 №69; земельна ділянку площею 1,5 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства яка знаходиться на території Сухобалківської сільської ради, Доманівського району, Миколаївської області, кадастровий номер земельної ділянки 4822784400:12:000:0091, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №065228 від 04.01.2005, виданим на підставі розпорядження Доманівської райдержадміністрації від 27.12.2004 №705.

Згідно довідок Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області ( с. Суха Балка входить до складу об`єднаної територіальної громади Мостівська громада ) від 11.01.2019 №17 та від 11.01.2019 №18 - на вказаних земельних ділянках, відсутні будь-які будівлі та споруди, що підтверджується довідками Мостівської сільської ради, Доманівського району, Миколаївської області від 11.01.2019 №17 та від 11.01.2019 №18.

Так , у вказаних розпорядженнях Доманівської райдержадміністрації зазначено, що вони були видані на підставі, у тому числі, статей 81, 116 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 32 ЗК України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до положень ст. 116,121 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Правовідносини, що склались між сторонами по справі стосовно поділу майна подружжя та визнання майна об`єктом права особистої приватної власності одного з подружжя врегульовані Сімейним кодексом України(СК України) та Цивільним кодексом України(ЦК України).

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

За такого оскільки з наданих відповідачем за первісним позовом документів вбачається, що ОСОБА_2 , отримано спірні земельн ділянки внаслідок приватизації безоплатно з земель державної чи комунальної власності, відповідно до ст. 57 СК України, ст. 116-121 ЗК України, ст. 377 ЦК України, , слідує, що земельні ділянки, площею 14,47 га, кадастровий номер 4822784400:11:000:0097 та площею 1,5 га, кадастровий номер 4822784400:12:000:0091 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і не підлягають поділу в порядку спільного сумісного майна подружжя- що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог первісного позову в цій частині.

Разом з тим, вказані спірні земельні ділянки належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 в силу прямих приписів закону і зареєстровані за ним на праві приватної власності в установленому законом порядку - отже у задоволенні вимог зустрічного позову в частині визнання за ним права особистої приватної власності на вказані земельні ділянки слід відмовити, адже право власності ОСОБА_2 додатковому захисту в судовому порядку не підлягає.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаЗакону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу до протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, у Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 року у справі ПайнВеліДевелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користування своєю власністю.

За загальним правилом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Відповідно до ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, та на підставі ст.69 ч.1 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч.3 с. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст. 235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

На підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурієй С.А. 12.12.2012 за реєстровим номером 3617 ОСОБА_1 придбала квартиру двокімнатну АДРЕСА_6 , реєстраційний номер НОМЕР_6 . Згідно звіту №6/3083 від 18.02.2019 про проведення незалежної оцінки вартості квартири АДРЕСА_8 , її ринкова вартість станом на 18.02.2019 становить 2 317 050,00 грн.

На підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Ю.В. 30.07.2010 за реєстровим номером 916 ОСОБА_1 придбала квартиру трикімнатну № АДРЕСА_9 , загальною площею 62,9 кв. м. АДРЕСА_10 розташована за АДРЕСА_11 АДРЕСА_7 , реєстраційний номер НОМЕР_7 . Згідно звіту №5/3082 від 18.02.2019 про проведення незалежної оцінки вартості квартири АДРЕСА_9 , її ринкова вартість станом на 18.02.2019 становить 831 400,00 грн.

27.06.2012 ОСОБА_1 було придбано автомобіль TOYOTA LANDCRUISER 4.0, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .

При цьому суд не може прийняти до уваги зазначення первісним позивачем середньої ринкової вартості автомобіля TOYOTA LANDCRUISER в сумі 1 213 318,33 грн., оскільки не доведена належними та допустимим доказами. Визначення аналогів вказаного автомобіля є помилковими, оскільки обрані не ідентичні автомобілі за модельним рядом та роком випуску, до того ж поза розумним сумнівом вартість автомобіля 2006 року випуску є значно меншою за автомобіль 2012 року випуску .

Придбання вказаного майна - двох квартир по АДРЕСА_7 та автомобілю Тойота в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та належність до спільного сумісного майна подружжя - визнається як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 в повному обсязі та підтверджується наявними в справі доказами.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №150257377 від 19.12.2018 ОСОБА_1 належить на праві власності будинок житловий, загальною площею 41,6 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер НОМЕР_9 . Вказаний житловий будинок був придбаний на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Веселинівського районного округу Миколаївської області 06.05.2006 за реєстровим номером 593.

При цьому суд не може взяти до уваги заперечення представника позивача за первісним позовом, що вказаний будинок не підлягає розподілу між подружжям, оскільки фактично на час такого поділу сумісного майна він відсутній в натурі, адже відчужений ОСОБА_1 в січні 2017 року. Так, письмова розписка про продаж житлового будинку без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку в силу положень ч.1 ст.220, ст. 657 ЦК є нікчемним договором.

За такого, вимоги зустрічного позову про визнання об`єктами права спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_12 , будинку житлового за адресою АДРЕСА_3 , транспортного засобу марки TOYOTA LANDCRUISER 4.0, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ( в цій частині щодо автомобіля - і первісного позову) - є підставними та підлягають задоволенню .

Договору про поділ спільного сумісного майна подружжя між Позивачем та відповідачем не було. Жодно доказу існування домовленості при поділі спільного сумісного майна між колишнім подружжям не надано.

Статтею 69 СК України встановлено, що чоловік та дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення , якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

При цьому в разі невчинення сторонами дій направлених на надання згоди присудження грошової компенсації та не внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя ).

Отже, чинне законодавство України передбачає наступні способи поділу судом майна подружжя: розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні може бути застосований судом при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі; поділ майна в натурі може бути застосований судом до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення; присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку виплати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності може бути застосований судом відносно неподільних речей і лише за згодою особи, яка її отримує, та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду; залишення майна у спільній частковій власності із визнанням ідеальних часток подружжя у цьому майні без його реального поділу може бути застосований судом відносно неподільних речей у разі незгоди одного із подружжя на присудження йому грошової компенсації або невнесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Крім того, у процесі поділу майна суд може одночасно застосувати не один спосіб, а їх комбінацію: відносно одних видів речей застосувати їх поділ в натурі, стосовно інших - здійснити передачу одному із подружжя з зобов`язанням певної компенсації другому, а треті види речей - розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. При цьому враховується вартість окремих речей, а також загальна вартість майна, що передається кожному з подружжя.

Такої ж позиції дотримується Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 756/13997/15-ц. від 11 квітня 2019 у справі № 761/21819/15-ц.

З урахуванням обставин розгляду справи у суді, складу спільного сумісного майна, що підлягає поділу, заявлених сторонами позовних вимог та наданих ними пояснень, суд приходить до висновку щодо застосування комбінації способів поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За такого, оскільки сторонами не надано суду достеменних та належних доказів дійсної вартості нерухомого майна та автомобілю Тойота, що позбавляє суд можливостві визначити розподіл вказаного майна мід подружжям з визначенням конкретного майна з урахуванням рівності часток подружжя, суд доходить до висновку про обгрнутованість позовних вимог зустрічного позову про виділення та визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності по 1\2 частині цього майна за кожним.

Стосовно позовних вимог первісного позову про визнання спільним сумісним майном трактора колісного Case IH Farmall JX110, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , то позивачем не надано до суду жодних доказів як належності цього майна відповідачеві, так і взагалі придбання його в період шлюбу. Натомість відповідач надав до матеріалів справи Свідоцтво про реєстрацію №166370 від 20.11.2018 трактору колісного Case IH Farmall JX110 на ім`я ОСОБА_4 .

Стосовно трактора колісного трактор CASE III Puma, 2018 року випуску, то в матеріалах справи міститься копія Договору поставки сільськогосподарської продукції №Н-205 Т-18 з ТОВ НФМ Агро , підписаний ОСОБА_2 як покупцем , з Додатком , згідно якого покупець повинен оплатити товар двома платежами - 27 липня та 20 листопада 2018 року. Проте ОСОБА_1 в своїй заяві про розірвання шлюбу вже станом на 24 липня 2018 року вже зазначала, що шлюбні відносини є фактичн припинені.

За такого, вказане майно не може бути віднесене до спільного сумісного майна подружжя, оскільки придбане відповідачем вже після припинення шлюбних відносин. До того ж позивачем не надано Свідоцтва про реєстрацію права власності на цей трактор за відповідачем чи докази оплати ним вартості цього майна, і не заявляла клопотання про витребування судом таких доказів.

За такого, вимоги первісного позову щодо визнання зазначених тракторів колісних спільним майном подружжя ОСОБА_7 та їх поділ задоволенню не підлягають за недоведеністю позовних вимог.

При вирішенні питання щодо вибору способу поділу меблів, речей побутового призначення, обладнання та побутової техніки, які є спільною сумісною власністю сторін , суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 183 ЦК України вказані вище предмети домашньої обстановки (кожна річ окремо) є неподільними речами, оскільки їх поділ в натурі призведе до втрати їх властивостей і характеристик та унеможливить використання за цільовим призначенням.

Факт придбання кухонного гарнітуру Амелия вартістю 183 235,00 грн., підтверджується договором виготовлення товару №157Ж від 10.12.2013 укладеного між Первісним позивачем і ТОВ Фабрика КЛАСУМ ;квитанцією №26542078 від 18.12.2013 (оплата на суму 92 000,00 грн.);квитанцією №27105212 від 19.02.2014 (оплата на суму 91 235,00 грн.).

Факт придбання комбі - пароварки Miele вартістю 66 405,00 грн., підтверджується:видатковою накладною №MLR000268 від 31.01.2014;гарантійним талоном DGC 6805, заводський номер 127363930 від 31.01.2014.

Факт придбання, посудомийної машини Miele вартістю 22 800,00 грн., варильної поверхні Miele (газової панелі конфорок) вартістю 13 395,00 грн., очисника повітря на суму 11 685,00 грн. підтверджується:видатковою накладною №MLR00004769 від 27.12.2013;квитанцією №FJB1335264000069 від 18.12.2013 (оплата на суму 42 787,88 грн.);квитанцією №FJB1335264000071 від 18.12.2013 (оплата на суму 42 787,88 грн.);квитанцією №FJB1335264000049 від 22.01.2014 (оплата на суму 30 007,10 грн.);гарантійним талоном DA 3490, заводський номер 1265770134, від 27.12.2013;гарантійним талоном G 5670 SCVі, заводський номер 1019688562, від 27.12.2013;гарантійним талоном KM 3010, заводський номер 127239551, від 27.12.2013.

Факт придбання столу кухонного за 9 004,80 грн., стільців кухонних (4 шт.) за 10 550,40 грн., крісла (дуб) за 6 417,60 грн. підтверджується:доповненням №1 від 13.12.2013 до замовлення №157Ж/Д1 на виготовлення набору меблів для кухні Амелия ;адресним листком замовника (доповнення №1 від 13.12.2013).

За такого наведеними доказами підтверджується, що зазначені меблі та побутова техніка придбані ОСОБА_1 в періо шлюбу , а отже є спільним сумісним майом подружжя та підлягають поділу між сторонами.

Доказів щодо придбання під час перебування у шлюбі за рахунок спільних сумісних коштів як подружжя, вартості та взагалі наявності на час пред`явлення позову інших предметів рухомого майна, а саме пральної машини Bosch, меблів у гардеробну, шафи у прихожу, тумби у прихожу, дивану у прихожу, спального гарнітуру у дитячу кімнату, спального гарнітуру, чотирьох люстр та світильників, стабілізатора напруги, холодильника Bosch, витяжки кухонної Miele, подрібнювача харчових відходів In-Sink-Erator, телевізора Samsung (діагональ 55 дюймів), телевізора Samsung (діагональ 46 дюймів) - позивач за зустрічним позовом до суду не надав.

З огляду на те, що вказані речі за своєю природою не можуть бути поділені в натурі, можливо визначити сукупну вартість та здійснити більш-менш рівнозначний поділ рухомого майна , враховуючи позицію сторін, суд вважає за можливе здійснити поділ меблів та побутової техніки, які є спільною сумісною власністю подружжя, шляхом їх розподілу у наступному порядку:

у власність ОСОБА_2 виділити кухонний гарнітур "Амелия", вартістю 183 235 грн. (враховуючи його позицію, що меблі, якими обладнана квартира, повинні бути її невід`ємною частиною);

у власність ОСОБА_1 виділити кухонний стіл, вартістю 7654 грн, 4 шт. кухонних стільців, вартістю 8967,84 грн., крісло (дуб), вартістю 5454,96 грн., комбі-пароварку Miele , вартістю 66405 грн., варильну поверхню (газову панель конфорок) Miele, вартістю 13395 грн, посудомийну машину Miele, вартістю 22800 грн, очисник повітря Miele, вартістю 11685 грн, а всього на загальну суму 136 362 грн.( враховуючи максимальну можливість наближення до рівності часток подружжя)

Враховуючи зазначений поділ, слід стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 компенсацію до рівності часток подружжя у вартості спільного майна подружжя 23 436 грн 50 коп. (( 183 235 грн - 136 362 грн ): 2).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності та розподілу іншого рухомого майна слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Щодо вимог зустрічного позову про встановлення факту припинення шлюбних відносин з грудня 2016 року, то суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні за недоведеістю.

Так, факти короткочасних виїздів ОСОБА_1 в період з серпня 2016 по липень 2018 року в Стамбул, Тель-Авів, Тбілісі та Шарм -Ель-Шейх без ОСОБА_2 жодним чином не свідчать про припинення між ними шлюбних відносин, тим більше з урахуванням того, що відповідачем не надано жодних даних ні про цілі таких візитів, ні про те, з ким вона виїзджала.

Долучені до матеріалів справи копії квитанцій про оплату комунальних послуг за спільні квартири сторін з рахунків ОСОБА_2 за 2017-2018 роки також не мають жодного доказового значення щодо факту не проживання позивача та відповідача однією сім`єю з грудня 2016 року, адже свідчать лише про те, що у сторін відсутня заборгованість зі сплати комунальних послуг.

Так само не має жодного правового значення для вирішення питання про поділ спільного сумісного майна подружжя факт оплати комунальних послуг з рахунку одного з подружжя .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту припинення шлюбних відносин саме з грудня 2016р.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягає стягненню 1101 грн 25 коп судового збору за одну задоволену позовну вимогу (8810 грн : 8 ( кількість заявлених позовних вимог))

При подачі до судуд зустрічного позову ОСОБА_2 , було сплачено 5763 грн судового збору, тоді як відповідно ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" слід було сплатити 1 відсоток ціни позову, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорінювало станом на лютий 2019 року 9605грн .

За такого слід стягнути ОСОБА_2 на користь держави 4048 грн 39 коп. недоплаченого судового збору при подачі позову.

Також слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5556 грн 61 коп судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог ( 9605грн : 11 заявлених позовних вимог= 873,19 грн Х 6 задоволених позовних вимог + 317,52 грн пропорційно до кількості рухомого майна ( 873,19: 22 об`єкти рухомого майна = 39,69 грн за один об`єкт) .

Щодо витрат на правничу допомогу, то представник позивача за зустрічним позовом зазначає, що такі витрати складаються з гонорару адвоката 2800 грн, 1500 грн, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи - за участь адвоката в судових засіданнях, та суми судових витрат на збір доказів по справі - отримання витягів з державних реєстрів, проведення оцінки майна, надіслання адвокатських запитів.

Згідно попереднього розрахунку суми судових витрат, вони складають 17 899,51 грн. , з яких: -1 500,00 грн. сума витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи,

- 16 399,51 грн. витрат, які позивач, поніс у зв`язку із розглядом справи, а саме: 800 грн гонорар адвоката, 1726,82 грн оплата за виготовлення технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_8 , 10 грн комісії банку, 1664,69 грн оплати за виготовлення технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_9 , 10 грн комісії банку, 2140 грн оплати за проведення незалежної оцінки вартості квартири АДРЕСА_8 , 21,40 грн комісія банку, 2140 грн оплати за проведення незалежної оцінки вартості квартири АДРЕСА_9 , 21,40 грн комісія банку, 25,20 грн + 18 грн оплати за відправлення поштове адвокатських запитів, 18 грн+ 18 грн оплати за поштове відправлення заяв про отримання довідок до Миостіської сільської ради, 23 грн оплати за отримання відомостей з державного реєстру речових прав.

Завірені копіїї письмових доказі надання та оплати вказаних послуг наявні в матеріалах справи, витрати підтверджені належним чином.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Дослідивши додані до зустрічного позову Договір № 1 про надання професійної правничої допомги від 19.12.2028 з додатковою угодою № 1 про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату за надання професійної правничої допомоги з детальним описом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та Акт наданих послуг від 19 лютого 2019 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 19 лютого 2019 року, згідно з якою ОСОБА_2 було сплачено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2800 грн,

Так, з матеріалів справивубачається, що визначені в Акті наданих послуг дії адвоката відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим.

Співмірною є і оплата послуг адвоката за участь в судових засіданнях, враховуючи їх час та кількість, у розмріі 1500 грн, що є обгрунтованими очікуваними витратами позивача за зустрічним позовом.

Так, суд враховує, що за змістом статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною .

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .

Щодо оплати вартості здійснених адвокатом витрат при наданні професійної правничої допомоги , то при вирішенні цього питання щодо певних витрат адвоката Кустова В.В., які відшкодовані йому позивачем ОСОБА_2 у повному обсязі, враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

Зокрема, не можна вважати такими, що пов`язані саме з розглядом справи,оплата за виготовлення технічних паспортів на спірні квартири ( адже їх реальний розподіл жодним чином не був предметом позовних вимог) , оплата за проведення незалежної оцінки вартості цих квартир - адже позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя шляхом виділення у власність кожній із сторін конкретної квартири ОСОБА_2 не ставилися, а розмір судового збору мав бути все одно максимално втсановленим Законом, але адвокатом був визначений без врахування вартості спірного майна.

Таким чином суд погоджується з витратами адвоката лише на поштові відправлення адвокатських запитів та витягу з Державного реєстру на загальну суму 102 грн 20 коп - адже такі дії були безпосередньо направлені на отримання доказів щодо предмету доказування за заявленими позовними вимогами.

За такого слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4300 грн витрат на правничу допомогу (2800+1500) та 102 грн 20 коп судових витрат.

При цьому суд звертає увагу на те, що у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (аналогічної позиції дотримується Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень у своєму Висновку № 11 [2008]).

Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони

Керуючись ст.ст. 4,5, 79-81, 137,140, 141, 259-265,273, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_12 ) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1\2 частку на транспортний засіб марки TOYOTA LANDCRUISER 4.0, тип ТЗ легковий універсал, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 , 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_12 ; стягнення з відповідача на її користь компенсації в рахунок сплати 1\2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб у розмірі 606 659,17 грн; залишення в особистій приватній власності ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 14,47 га в межах території Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , площею 1,5 га , в межах території Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та двох тракторів колісних - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 1101 грн 25 коп судового збору.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , будинок житловий за адресою АДРЕСА_3 , транспортний засіб марки TOYOTA LANDCRUISER 4.0, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 , на 1\2 частку квартири АДРЕСА_2 , 1\2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , на 1\2 частку транспортного засобу марки TOYOTA LANDCRUISER 4.0, тип ТЗ легковий універсал, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 , 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Виділити у власність ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя кухонний гарнітур "Амелия", вартістю 183 235 грн.

Виділити у власність ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя кухонний стіл , вартістю 7654 грн, 4 шт. кухонних стільців, вартістю 8967,84 грн., крісло (дуб), вартістю 5454,96 грн., комбі-пароварку Miele , вартістю 66405 грн., варильну поверхню (газову панель конфорок) Miele, вартістю 13395 грн, посудомийну машину Miele, вартістю 22800 грн, очисник повітря Miele, вартістю 11685 грн, а всього на загальну суму 136 362 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності та розподілу іншого рухомого майна - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 компенсацію у вартості спільного майна подружжя 23 436 грн 50 коп.

В задоволенні позовних вимог про встановлення юридичного факту про фактичне припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з грудня 2016 року - відмовити.

В задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 14,47 га в межах території Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства , площею 1,5 га , в межах території Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4300 грн витрат на правничу допомогу, 102 грн 20 коп судових витрат, 5556 грн 61 коп судового збору.

Стягнути ОСОБА_2 на користь держави 4048 грн 39 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

позивач за первісним позовом : ОСОБА_1 , АДРЕСА_13 , ІПН НОМЕР_11

відповідач за первісним позовом : ОСОБА_2 , АДРЕСА_13 , ІПН: НОМЕР_12

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2020 року.

Суддя Гуденко О.А.