Рішення

від 02.03.2020 по справі 204/8888/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8888/19

Провадження № 2/204/483/20 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпріцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням наданого уточнення, просила стягнути з Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з травня 2019 року по січень 2020 року у розмірі 56343 грн. 49 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що з 02 листопада 2017 року по 31 січня 2020 року вона працювала у Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України . З травня 2019 року відповідачем було припинено виплату їйнарахованої заробітної плати, у зв`язку з чимза період з травня 2019 року по січень 2020 року виникла заборгованість у розмірі 56343 грн. 49 коп. Такі дії відповідача є незаконними. Тому вона просила стягнути з відповідача нараховану їй, але не виплачену заробітну плату у судовому порядку, а також стягнути з відповідача моральну шкоду.

В судове засідання позивачка не з`явилася, про час і місце розгляду справи булаповідомлена належним чином, раніше надала до суду заяву, в якому вказала, що позовні вимоги підтримує і просить задовольнити їх в повному обсязі. Справу просила розглянути без її участі та без фіксації технічними засобами, а також зазначила що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (Офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 233 дано в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України`у період з 02.11.2017 року по 31.01.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами же ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці встановлено, щозаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, починаючи з травня 2019 року відповідач не виплачує позивачці нараховану їй заробітну плату, яка за період травня 2019 року по січень 2020 року складає 56343 грн. 49 коп., що підтверджується довідкою відповідача про заборгованість з виплати заробітної плати перед працівником від 10.02.2020 року за вих. № 4.

При цьому, частиною 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

У пункті 6 (абз.5) постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування законодавства про оплату праці судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вказані вище висновки Верховного Суду України повністю узгоджуються з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, згідно якого особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Разом з тим, з довідки відповідача про заборгованість з виплати заробітної плати перед працівником від 10.02.2020 року за вих. № 4 вбачається, що сума, яку просить стягнути позивачка вказана без утримання з неї податків й інших обов`язкових платежів, передбачених законом, а відтак, відповідно до даної довідки сума яка підлягає стягненню вже з утриманням з неї податків й інших обов`язкових платежів, передбачених законом становить 44793 грн. 07 коп.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає необхідним стягнути з Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з травня 2019 року по січень 2020 року у розмірі 44793 грн. 07 коп., який (розмір заробітної плати) вказаний з урахуванням вже утриманого податку з доходів й інших обов`язкових платежів.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Встановивши, що між сторонами виник спір щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд застосовує до спірних відносин положення статті 237-1 КЗпП України, оскільки спір, який виник, є трудовим.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки відповідачем порушено трудові права позивача у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, відсутність остаточного розрахунку з позивачем при звільненні, що викликало зміни в його звичайному ритмі життя та певні душевні хвилювання, суд, виходячи з характеру моральних страждань позивача, істотності вимушених змін у житті, тривалості негативних наслідків, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає моральна шкода в розмірі 3000,00 грн.

Окремо слід зазначити, що, визначаючи розмір відшкодування, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача, як потерпілої особи, і не повинен призводити до його збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

За таких обставин, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Крім того, в порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір по справі в сумі 768 грн. 40 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України Про оплату праці , ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з травня 2019 року по січень 2020 року у розмірі 44793 грн. 07 коп.,який (розмір заробітної плати) вказаний з урахуванням вже утриманого податку з доходів й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн. 00 коп.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Філії Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України вдохід держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача,поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповіднодо п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ;

Філія Дніпропетровська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ,ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України26236616, місцезнаходження: 49048, м. Дніпро, вул. Поточна, буд. 1.

Суддя В.В. Самсонова