Рішення

від 24.02.2020 по справі 205/8245/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

24.02.2020 Єдиний унікальний номер 205/8245/19

Провадження № 2/205/1013/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Шавули В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ГАММА-КОНСАЛТІНГ про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 24 вересня 2019 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1а-10).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на Інтернет-сайті https://gazeta.dp.ua/ з регулярною періодичністю публікуються статті, в яких міститься недостовірна інформація, а також численні вислови однозначно образливого і принизливого характеру стосовно ОСОБА_1 .

Зазначає, що він є відомою особою у м. Новомосковську та м. Дніпрі, займається активною громадською та політичною діяльністю, неодноразово обирався депутатом місцевих рад, тож є публічною особою, його честі, гідність і ділова репутація мають для нього виняткове значення і велику цінність.

Автором даної статті є ОСОБА_4 - Відповідач-2, як видно з публікації статті. Як слідує з довідки з відомостями про власника веб-сайту № 43\2019-Д від 12.06.2019р. ДП Центр компетенції адресного простору мережі інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес (копія додається до позовної заяви) Інтернет-сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 позиціонує себе в якості веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 .dp.ua ІНФОРМАЦІЯ_3 , на якому розміщена, зокрема, наступна інформація: газета ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до наданої довідки головним редактором є ОСОБА_5 - Відповідач - 1, засновником є ТОВ ГАММА КОНСАЛТИНГ - Відповідач-3.

Публікація на сайті https://gazeta.dp.ua/, яка містить недостовірну інформацію, вислови образливого і принижуючого характеру стосовно позивача, була доведена невизначеному колу осіб, оскільки була поширена у відкритому доступі в мережі Інтернет.

Позивач зазначає, що поширена на сайті https://gazeta.dp.ua/ інформація про Позивача є неправдивою, недостовірною і образливою, такою, що не відповідає дійсності, в цих статтях не наводиться жоден належний та достовірний доказ фактам та обставинам, про які йде мова. Така інформація є проявом неповаги до честі та гідності Позивача, вона не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність та ділову репутацію в громадській думці, у свідомості окремих громадян, з точки зору додержання Позивачем законодавства і принципів моралі як громадянина та публічного (політичного) діяча.

Посилаючись на доводи викладені в позові позивач просить суд:

визнати недостовірною, образливою та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену на Інтернет- сайті https://gazeta.dp.ua/, а саме: у статті датованій 06.03.2019р., що розміщена за посиланням

https://&а2е1а.ёр.иа/30433/%Р00%В8%Р0%В1-:%1)0%Е13%Р0%В5- %Р0%ВС%Р 1 %8Р%Р 1 %80-%Р 1 %84%Р0%В8%Р0%ВВ%Р0%В0%Р 1%82%Р0%%В4%Р0%В5%Р0%ВВ%Р0%ВЕ-%Р0%ВЕ-21-%Р0%ВС%Р0%В8%Р0%ВВ%Р0%ВВ%РВЕ%Р0%В2-%Р 1 %89%Р0%В5%Р0%ВС%Р0%В8%Р 1 %82-%Р1 %8Р%Р0%ВА%Р 1 %81 під назвою: Дело ІНФОРМАЦІЯ_4 21 миллионе: мэр Филатов щемит экс-чиновников через суд за общественную работу ;

стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень;

зобов`язати Відповідача в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня набрання рішення суду у цій справі законної сили, вилучити з Інтернет-сайту https://gazeta.dp.ua/ статтю датовану 06.03.2019р., що розміщена за посиланням https://gazeta.dp.ua/30433/%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%BE-%D0%BE-21-%РО%ВС%РО%В8%РО%ВВ%РО%ВВ%РО%В8%РО%ВЕ%РО%ВР%РО%В5- %Р0%ВС%Р 1 %8Р%Р 1 %80-%Р 1 %84%Р0%В8%Р0%ВВ%Р0%В0%Р 1 %82%Р0%ВЕ%Р0%В2-%Р 1 %89%Р0%В5%Р0%ВС%Р0%В8%Р 1 %82-%Р 1 %8Р%Р0%ВА%Р 1 %81 під назвою: Дело ІНФОРМАЦІЯ_4 21 миллионе: мэр Филатов щемит экс-чиновников через суд за общественную работу ;

зобов`язати Відповідача в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня набрання рішення суду у цій справі законної сили, спростувати поширену зазначену вище недостовірну та образливу інформацію про ОСОБА_1 , яка міститься у вищезазначеній статті шляхом розміщення на веб-порталі (сайту) https://gazeta.dp.ua/ резолютивної частини судового рішення у цій справі, не допускаючи при цьому жодних власних коментарів;

судові витрати у справі стягнути з Відповідача на користь Позивача .

Ухвалою суду від 01 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд в порядку спрощеного провадження (а.с.26).

Відповідачі фактично ухвалу про відкриття спрощеного провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами не отримали, проте за змістом ч.7, п.4 ч.8, ст.128 ЦПК України вищевказані документи вважаються врученими відповідачу, оскільки надсилались за адресою його місця проживання/місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відзиву на позов не надали.

Згідно із ч.13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, ч.1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Це право також закріплено у ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в інших міжнародно-правових актах.

У відповідності до частини третьої статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

В силу положень ст. 5 Закону України Про інформацію № 2657-XII від 02.10.1992 року, Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Зазначене правило, однак, не поширюється на безпідставну критику та розповсюдження відомостей неправдивого змісту чи то інших відомостей, що стосуються особистого життя публічної особи і не пов`язано із виконанням нею державних функцій.

Згідно п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивач позиціонує себе як публічну особу, що активно займається громадською та політичною діяльністю, неодноразово обирався депутатом місцевих рад, що у свою чергу не підтверджено жодними достовірним та належними доказами. Крім того, він посилається на те, що на веб-сайті http://gazeta.dp.ua , який є веб-сайтом газети ГОРОЖАНИН ІНФОРМАЦІЯ_3 (мовою оригіналу), власником якого є ТОВ Гамма-Консалтінг 06.03.2019 року було розміщено інформацію щодо нього, яка на його думку є образливою, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі та ділової репутації.

Частинами 1,4,7 ст. 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь,а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

У відповідності п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Отже, оцінюючи доводи щодо меж свободи висловлювань відносно позивача, суд зауважує, що викладені співвідповідачами висловлювання не містять ані образливих виразів, ані принизливих висловів на адресу позивача, відноситься виключно до критичної оцінки діяльності його діяльності, а отже є оціночним судженням, що не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості.

Вирішуючи питання щодо відшкодування на користь позивача моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у приниженні ділової репутації юридичної особи .

Згідно положень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності .

З огляду на вищевикладене, суд, встановивши, що факт розповсюдження відповідачами у формі оціночних суджень інформації про діяльність ОСОБА_6 , хоча і знайшла своє підтвердження, однак не може вважатись як поширення неправдивих відомостей відносно нього, обставини скоєння ними правопорушення по відношенню до позивача відсутні, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення у відшкодування моральної шкоди грошової компенсації необґрунтовані, незаконні, у зв`язку з чим, також не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, в силу статті 141 ЦПК України, суд враховує те, що позов не належить до задоволення, від оплати судового збору позивач не звільнений, тому і відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.9, ст. 19 ч. 4 ст. 32, ч.1 ст. 34, ч.4 ст.55 Конституції України, ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.ст.10, 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, постановами Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, 277 ЦК України ст.ст.16, 23,270-273,275-277, 297, 299, 302, 1167 ЦК України, ст. 5, ч.2 ст. 471 Закону України Про інформацію № 2657-XII від 02.10.1992 року, ст.ст.4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264 268 ЦПК України, суд, ?

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ГАММА-КОНСАЛТІНГ про захист честі, гідності та ділової репутації, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. С. Шавула