Постанова

від 04.03.2020 по справі 914/1717/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р. Справа №914/1717/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б. судді Орищин Г.В.

Мирутенко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор» б/н від 08.12.2019 (вх. №01-05/4466/19 від 12.12.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2019 (повний текст рішення виготовлено та підписано 18.11.2019, суддя Мазовіта А.Б.)

у справі № 914/1717/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Седер Україна» , м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор» , м. Кам`янка-Бузька, Львівська область

про стягнення 32 992,34 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Жидачівська Т.М. - адвокат

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.11.2019 у справі №914/1717/19 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Святибор на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Седер Україна 23 112,90 грн. основного боргу, 3034,36 грн. пені, 1369,64 грн. 3% річних, 2 976,68 грн. інфляційних, 1921,00 грн. судового збору, 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2019 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Седер Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Святибор про стягнення 32 992,34 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді спору суд першої інстанції не надав належної оцінки посиланням відповідача на те, що вартість товару, яка є предметом спору, розрахована позивачем з ціни, яку всупереч нормам матеріального права, договірних положень та основ бухгалтерського обліку не було погоджено сторонами, а в односторонньому порядку було визначено самим позивачем без внесення відповідних змін до договору, зокрема, включено в ціну розмір податку на додану вартість.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 справу №914/1717/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи на 09.01.2020.

02.01.2020 від ТзОВ Седер Україна на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначає, що позивач не здійснював односторонньої зміни ціни товару, а лише виконував вимоги податкового законодавства, зумовлені фактом реєстрації як платника податку на додану вартість. На переконання позивача, відповідач погодив нову вартість товару, підписавши видаткові накладні №32 від 16.07.2017, №33 від 19.07.2017 та №34 від 20.07.2017 та здійснивши часткову оплату поставленого товару.

09.01.2020 ТзОВ Святибор подало суду клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення можливості участі представника відповідача в судовому засіданні.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 за клопотанням апелянта розгляд справи призначено в засіданні з викликом сторін на 05.02.2020.

05.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Желіка М.Б. у відпустці. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 розгляд справи призначено на 12.02.2020.

12.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 розгляд справи призначено на 04.03.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.03.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Галушко Н.А. до складу колегії введено суддю Мирутенка О.Л.

В судовому засіданні 04.03.2020 представник скаржника надала суду пояснення щодо обставин справи, вимог та доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задоволити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, а також здійснити розподіл судових витрат.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвалу суду від 17.02.2020 про призначення розгляду справи на 04.03.2020 було направлено позивачу - ТзОВ Седер Україна 18.02.2020 на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, та відзиві на апеляційну скаргу - 43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 36 В.

Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 02.03.2020 із відміткою пошти За адресою відсутній .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, отриманої за безкоштовним запитом на офіційному сайті Міністерства юстиції України щодо ТзОВ Седер-Україна станом на 03.03.2020, місцезнаходженням юридичної особи є: 03027, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.71. Однак, позивач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Слід зазначити, що ухвала суду від 17.12.2019 про відкриття апеляційного провадження, надіслана на зазначену в апеляційній скарзі адресу позивача (43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 36 В) була позивачем отримана, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відтак, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Седер Україна звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Святибор про стягнення 32 992,34 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14.06.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №14/06/17, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар на загальну суму 46 495,80 грн. відповідно до видаткової накладної №34 від 20.07.2017. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 23 112,90 грн. Заборгованість в цьому розмірі підтверджується актом звірки розрахунків за перше півріччя 2018 року. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 3 034,36 грн, 3% річних в сумі 1 369,64 грн, інфляційні витрати в сумі 2 976,68 грн., відтак загальний розмір заборгованості становить 32 992,34 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач, заперечуючи позов, зазначив, що сторонами дійсно було укладено договір купівлі-продажу №14/06/17 від 14.06.2017, а у специфікації від 15.06.2017 було погоджено ціну за одиницю товару без ПДВ - 750,00 грн. У видатковій накладній №24 від 19.06.2017 зазначена ціна - 750,00 грн., однак у видаткових накладних №32 від 16.07.2017, №33 від 19.07.2017 та №34 від 20.07.2017 продавець без будь-яких попереджень зазначив ціну з ПДВ - 900,00 грн. за одиницю товару. Одержаний за цими накладними товар відповідач оплатив у повному обсязі шляхом здійснення однієї оплати в сумі 106 953,60 грн, яка відповідає добутку фактичної кількості поставленого товару на його ціну, погоджену сторонами у специфікації до договору. Щодо акту звірки розрахунків відповідач зазначає, що такий було підписано помилково, разом з цим, акт не може вважатись визнанням відповідачем суми заборгованості, оскільки відсутня підстава її виникнення - погодження нової ціни в договорі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що під час укладення договору сторони у п. 1.2. договору та специфікації погодили договірну ціну, яка коригувалася в процесі передання товару, зокрема, шляхом оформлення відповідних видаткових накладних, та була визначена з урахуванням ПДВ. Хоча у специфікації сторони погодили вартість одиниці товару без ПДВ, таке формулювання умови договору не виключає можливості включення у кінцеву вартість одиниці товару податку на додану вартість. Так, у п. 11.1. договору сторони погодили, що з питань, які не врегульовані даним договором, сторони керуються чинним законодавством України та сформованою практикою ділового обороту. Оскільки, позивач з 11.07.2017 зареєстрований як платник податку на додану вартість, включення суми ПДВ до вартості товару випливає з вимог законодавства. Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору визначається як сума всіх накладних, за якими був переданий товар в період дії договору, а згідно із п. 11.14. договору специфікації, накладні, рахунки-фактури, додаткові угоди та інші документи, підписані сторонами, вважаються невід`ємними частинами договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, підписавши видаткову накладну, погодився із запропонованою ціною, у яку включено податок на додану вартість.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Седер Україна (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Святибор (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №14/06/17, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов`язувався поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю товар, а покупець (відповідач) - приймати та оплачувати його.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, ціна та інші характеристики товару визначаються на підставі специфікацій (додатки до цього договору).

Відповідно до 2.1. договору ціни на товар визначаються продавцем та погоджуються сторонами у специфікаціях.

Згідно із специфікацією від 15.06.2017, яка є додатком №1 до договору, продавець зобов`язується поставляти покупцю згідно із його замовленнями наступну продукцію - техсировина (породи тополя, довжиною 2,5 м, діаметром від 30 до 120 см) за ціною 1 куб.м - 750,00 грн без ПДВ.

Відтак, у специфікації сторони погодили ціну - 750,00 грн без ПДВ за 1 куб.м. техсировини.

Ціну сторони погодили без урахування податку на додану вартість, оскільки станом на день укладення договору продавець - ТзОВ Седер Україна не було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п. 10.1. договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного виконання. Тобто договір набув чинності 14.06.2017.

11.07.2017 ТзОВ Седер Україна зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників на додану вартість №17031845000193 від 12.07.2017.

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних № 24 від 19.06.2017 на суму 19 290,00 грн. (25,72 м 3 за ціною 750,00 грн.), №32 від 16.07.2017 на суму 19 899,00 грн. (22,11 м 3 за ціною 900,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 316,50 грн.),№33 від 19.07.2017 на суму 41 381,10 грн. (45,979 м 3 за ціною 900,00 грн., в тому числі ПДВ - 6 896,85 грн.), №34 від 20.07.2017 на суму 46 495,80 грн (51, 662 м 3 за ціною 900,00 грн., в тому числі ПДВ - 7 749,30 грн.).

Позивач обґрунтовує свої вимоги частковою несплатою за поставлений товар відповідно до видаткової накладної №34 від 20.07.2017 на загальну суму 46 495,80 грн з ПДВ, зазначає, що сума заборгованості за товар, поставлений за цією накладною становить 23 112,90 грн.

Суму заборгованості підтверджує актом звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2018 року, підписаний сторонами. Відповідач заперечує факт визнання заборгованості, оскільки акт звіряння був підписаний відповідачем помилково і крім того, відсутня підстава виникнення такої заборгованості - зміна ціни в договорі.

Водночас відповідач стверджує, що оплатив весь фактично поставлений товар одним платежем, однак, за ціною встановленою у специфікації - 750,00 грн., тобто без врахування податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять, а сторони не надали, належних та достовірних доказів щодо факту оплати за поставлений товар, зокрема, позивач - щодо факту часткової сплати заборгованості саме за видатковою накладною №34 від 20.07.2017, якою обґрунтовуються позовні вимоги, а відповідач - щодо оплати всього фактично поставленого товару одним платежем за ціною встановленою у специфікації - 750,00 грн.

Такими доказами могли б бути платіжні доручення з призначенням платежу, тощо.

Щодо акту звірки розрахунків за перше півріччя 2018 року, на підставі якого позивач обґрунтовує розмір несплаченої заборгованості, і про помилковість підписання якого стверджує відповідач, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що вказаний акт не може бути підтвердженням визнання заборгованості, оскільки відсутня підстава виникнення заборгованості - погодження договірної ціни товару у більшому, ніж визначили сторони розмірі.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Із аналізу наведених норм випливає, що оскільки ціна є істотною умовою договору, то змінити її після укладення договору, в тому числі збільшивши ціну на суму нарахованого податку на додану вартість, можна лише за взаємною домовленістю сторін, шляхом внесення відповідних змін до договору.

Аналогічна за змістом умова була погоджена сторонами у договорі купівлі-продажу №14/06/17 від 14.06.2017. Так, відповідно до пункту 11.12 договору умови договору можуть бути змінені, доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди, якщо сторони не домовились про інше.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибних висновків про те, що під час укладення договору сторони у п. 1.2. договору та специфікації погодили договірну ціну, яка коригувалася в процесі передання товару, зокрема, шляхом оформлення відповідних видаткових накладних, та була визначена з урахуванням ПДВ.

У договорі сторони чітко обумовили, що ціни на товар визначаються продавцем та погоджуються сторонами у специфікаціях (п. 2.1. договору). Додаткових угод, змін до договору, інших специфікацій, ніж та, котра є додатком №1 до договору, між сторонами не укладалось. Таким чином, зазначення у видаткових накладних зміненої вартості одиниці товару, в тому числі і з врахуванням розміру податку на додану вартість, є односторонньою зміною істотної умови договору - ціни.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки сторонами в специфікації до договору купівлі-продажу було погоджено ціну без врахування податку на додану вартість та не внесено жодних змін до договору після набуття продавцем статусу платника податку на додану вартість, збільшення ціни товару продавцем на суму податку на додану вартість та стягнення з покупця заборгованості, нарахованої за непогодженою сторонами ціною за одиницю товару є безпідставним.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності заборгованості за оплату поставленого товару за видатковою накладною №34 від 20.07.2017 у заявленому розмірі як і підстав нарахування заборгованості за непогодженою сторонами ціною.

Щодо доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що позивач не здійснював односторонньої зміни ціни товару, а лише виконував вимоги податкового законодавства, зумовлені фактом реєстрації як платника податку на додану вартість, слід зазначити, що дійсно, з моменту реєстрації продавця як платника податку на додану вартість в силу вимог податкового законодавства, а саме розділу V ПК України, у продавця виникає обов`язок нарахування ПДВ як елемента ціни товару, однак, така вимога не є підставою для автоматичного збільшення ціни в договірних відносинах, які виконувались контрагентами до реєстрації продавця як платника податку на додану вартість, без додаткового погодження сторонами. Покупець в цьому випадку, погоджуючись на ціну за одиницю товару, мав законне сподівання отримати товар саме за погодженою ціною, оскільки договір укладено без застереження щодо можливої зміни статусу продавця як платника податку на додану вартість.

Враховуючи фактичні обставини справи та матеріальні норми права, що підлягають до застосування до даних правовідносин, колегія суддів вбачає наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п. 2, п.3, п.4, ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2019 та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Седер Україна» - відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, а також витрати позивача на правничу допомогу слід залишити за позивачем, а судовий збір сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор» б/н від 08.12.2019 (вх. №01-05/4466/19 від 12.12.2019) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2019 у справі №914/1717/19 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

4. Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, покласти на позивача.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Седер Україна» (03027, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 71; код ЄДРПОУ 40995141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор» (80400, Львівська область, м. Камянка-Бузька, вул. Шевченка, буд. 72; код ЄДРПОУ 36929649) - 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи №914/1717/19 повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Мирутенко О.Л.