Постанова

№ 88170052

від 26.02.2020 по справі 909/767/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Справа №909/767/15

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

за участю представників сторін від:

апелянта Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - Воришко М.В. (довіреність № 58/09-19-10-03 від 12.03.2019);

уповноважена особа боржника ТОВ Агропромислова фірма Іскра - ОСОБА_4;

представник уповноваженої особи ОСОБА_4 - Дем`янів І.М.

від інших учасників справи про банкрутство - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ №854/09-19-08-03 від 08.11.2019

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2019 (суддя І.В. Ткаченко)

у справі 909/767/15

за заявою: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Іскра", с. Старі Кривотули, Івано-Франківська область

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2015 порушено провадження у цій справі про визнання боржника ТОВ Агропромислова фірма Іскра банкрутом та визнано безспірні грошові вимоги ініціюючих кредиторів: Управління ПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківській області (правонаступником якого є Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області) у розмірі 331 702, 72 грн; Тисменицької ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області (правонаступником якого є ГУ ДФС в Івано-Франківській області) у сумі 120 246, 57 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, а розпорядником мана призначено арбітражного керуючого Рабанюка В.С.

Ухвалою цього ж суду від 21.01.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника загалом із вимогами у сумі 534 934,92 грн.

Рішенням комітету кредиторів від 15.02.2016 утворено комітет кредиторів у складі Управління ПФУ в Тисменицькому районі, Тисменицької ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області та фізичної особи ОСОБА_1 ; головою комітету кредиторів обрано представника від Управління ПФУ у Тисменицькому районі та прийнято рішення про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою суду від 25.02.2016 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Хлібейчука М.І. Ухвалою від 02.11.2017 припинено повноваження ліквідатора (арбітражного керуючого) Хлібейчука М.І. та призначено ліквідатором (арбітражного керуючого) Микитюка А.І.

Ухвалою від 18.10.2019 затверджено мирову угоду, укладену між боржником в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Микитюка А.І. та кредиторами в особі голови комітету кредиторів, представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а також за участю третьої особи ТОВ Михась Власійчук і сини с.Нижній Вербіж, Коломийського району Івано-Франківської області та учасників у справі про банкрутство: Старокривотульської сільської ради, с. Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області та Новокривотульської сільської ради, с. Нові Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області.

Така ухвала загалом мотивована тим, що: ліквідатором боржника дотримано умов та порядку скликання комітету кредиторів на засіданні якого переважною більшістю голосів прийнято рішення про укладання мирової угоди; умови мирової угоди відповідають та не суперечать вимогам ст.ст. 77-80 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ; заперечення уповноваженої особи акціонерів боржника ОСОБА_4 щодо законності укладання такої мирової угоди з огляду на зазначені у ній майнові права та обов`язки залучених сільських рад як учасників провадження у справі про банкрутство, судом відхиляться з огляду на те, що умовами мирової угоди не порушуються його корпоративні права як акціонера. Проте, у такій ухвалі судом не надано правової оцінки мировій угоді з огляду на вимоги ст. 192 ГПК України в частині правовідносин боржника та сільських рад як учасників мирової угоди, які не є кредиторами, а лише відповідачами у позовному провадженні за вимогами боржника про припинення права власності на нерухоме майно, яке належить боржнику, що розглядається в межах провадження у справі про банкрутство.

Окрім цього, в означеній вище ухвалі судом першої інстанції також зазначено, що заперечень до суду щодо укладання мирової угоди від ГУ ДФС у Івано-Франківській області, окрім заперечень уповноваженої від акціонерів особи не надходило, а подані цим кредитором зауваження, спростовуються доводами, викладеними у запереченнях ліквідатора. При цьому, судом в ухвалі не зазначено підстави зауважень ГУ ДФС у Івано-Франківській області та підстави заперечень ліквідатора на такі зауваження.

Не погоджуючись із такою ухвалою, кредитором та відповідно членом комітету кредиторів - ГУ ДФС у Івано-Франківській області, представник якого голосував на засіданні комітету кредиторів проти укладання та затвердження мирової угоди, подано апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. Така апеляційна скарга загалом обгрунтована таким:

- третьою особою - інвестором ТОВ Михась Власійчук і сини не надано доказів наявності грошових коштів, достатніх для погашення зобов`язань боржника перед Старокривотульською та Новокривотульською сільськими радами у сумі 1 500 000 грн, які не є кредиторами у справі, їх вимоги до боржника в межах провадження у справі не розглядалися, і з цього приводу судове рішення не приймалося;

- суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі зазначив неправдиві відомості про те, що заперечень до суду щодо укладення мирової угоди від ГУ ДФС у Івано-Франківській області не надходило, оскільки такі заперечення зазначені у протоколі засідання комітету кредиторів № 08/10 від 08.10.2019, письмово окремим документом подано суду 16.10.2019 та було озвучено у судовому засіданні;

- Старокривотульська та Новокривотульська сільські ради в силу ст. 77 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не можуть бути учасниками провадження у справі та відповідно підписувати чи погоджувати таку.

Як підсумок, апелянт просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити комітету кредиторів у затвердженні мирової угоди, надіславши справу для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

У відзиві на апеляційну скаргу, уповноважена особа від акціонерів боржника ОСОБА_4 підтримав вимоги та доводи, викладені у апеляційній скарзі ГУ ДФС у Івано-Франківській області.

У запереченнях на апеляційну скаргу ліквідатором боржника (арбітражним керуючим) Микитюком А.І. зазначено обставини, які враховані судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі та які загалом відповідають вимогам чинного законодавства щодо порядку та умов скликання комітету кредиторів, повноважень щодо прийняття ним рішень і т.д. на підставі чого зроблено висновок, що умови мирової угоди не порушують прав та інтересів апелянта - ГУ ДФС у Івано-Франківській області. Також у такому запереченні зроблено висновок, що окремі умови мирової угоди в частині правовідносин боржника із Старокривотульською та Новокривотульською сільськими радами в межах позовного провадження, що розглядається в межах провадження у справі про банкрутство, відповідають вимогам ст. 192 ГПК України (Мирова угода сторін).

На електронну адресу апеляційного господарського суду від уповноваженої особи акціонерів боржника ОСОБА_4 24.02.2020 надійшли дві заяви: 1) про витребування від ліквідатора боржника та голови комітету кредиторів боржника окремих документів; 2) про надсилання в його адресу окремих документів справи. Згідно довідок провідного спеціаліста відділу документального забезпечення апеляційного суду Гулич Х.В. від 24.02.2020, такі заяви не підписані електронним цифровим підписом, що унеможливлює ідентифікацію особи, що їх подала, тому, в силу вимог ч.4 ст. 170 ГПК України, такі заяви судом повертаються без розгляду заявнику.

Також, вказаною особою у день розгляду справи - 27.02.2020 подано у канцелярію апеляційного суду письмове пояснення із додатково поданими доказами без доказів надсилання копії такого пояснення в адреси інших учасників провадження у справі про банкрутство; без клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів та причин неподання таких до суду першої інстанції і т.д. З огляду на вказані вище недоліки, відповідно до ч.2 ст. 207 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає таке пояснення без розгляду.

Будь-які інші клопотання чи заяви в адресу суду апеляційної інстанції не надходили, в т.ч. від учасників провадження, представники яких у дане судове засідання не з`явилися і причини нез`явлення суду не повідомили.

Присутні в судовому засіданні представник апелянта, уповноважена особа від акціонерів боржника та його представник підтримали доводи, обставини та вимоги, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на таку.

Дослідивши усі матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представників учасників провадження у справі про банкрутство, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, відповідно про їх задоволення із скасуванням ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, припинення дії мораторію і закриття провадження у справі із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання комітету кредиторів про затвердження мирової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на доводи та вимоги апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є оскаржувана ухвала суду першої інстанції не лише в частині затвердження мирової угоди, а і припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та закриття провадження у справі, як безальтернативні наслідки затвердження мирової угоди.

Окрім встановленого і зазначеного вище, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, враховує також таке.

Згідно протоколу зборів комітету кредиторів № 08/10 від 08.10.2019, за участю присутніх представників: ГУ ДФС в Івано-Франківській області та Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області було прийнято більшістю голосів рішення про укладення мирової угоди за умови погашення вимог першої черги. Враховуючи зміст такого протоколу, будь-які інші умови укладання мирової угоди, а також умови залучення інвестора - ТОВ Михась Власійчук і сини і інших учасників - Старокривотульської та Новокривотульської сільських рад, на зборах не обговорювалися, проект мирової угоди комітету кредиторів не надавався, не схвалювався та не затверджувався. При цьому, проти укладання мирової угоди голосував представник ГУ ДФС в Івано-Франківській області із зазначенням конкретних пояснень такого представника щодо причин заперечення рішення про укладання мирової угоди.

З огляду на таке рішення комітету кредиторів, кредитором та членом комітету кредиторів - ГУ ДФС у Івано-Франківській області 16.10.2020 за вих. № 839/09.19.10.03 було подано до суду першої інстанції заперечення щодо затвердження мирової угоди, яка надійшла в адресу органу фіскальної служби від майбутнього інвестора - ТОВ Михась Власійчук та сини 02.10.2019. Таке заперечення обґрунтоване сумнівами та відсутністю доказів щодо платоспроможності такого інвестора, відсутністю графіку погашення вимог кредиторів та джерел надходження коштів для погашення вимог кредиторів, а також, що на засідання комітету кредиторів 08.10.2019 був поданий інший проект мирової угоди, який на засіданні робочої групи з питань відпрацювання податкового боргу, не розглядався.

З урахуванням таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про відсутність у матеріалах справи достатніх даних про проект та умови мирової угоди, який був предметом розгляду, і чи такий був взагалі на засіданні комітету кредиторів 08.10.2020.

Разом з тим, до клопотання про затвердження мирової угоди від 15.10.2019 ліквідатором (арбітражним керуючим) було подано до суду примірник мирової угоди від 15.10.2019, протокол засідання комітету кредиторів № 08/10 від 08.10.2019, реєстр вимог кредиторів та платіжні доручення про погашення боржником вимог першої черги.

Подана суду мирова угода від 15.10.2019, укладена та підписана боржником в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Микитюка А.І., кредиторами в особі голови комітету кредиторів - представника від ГУ ПФУ у Івано-Франківській області Постоловською Т.М., керівником третьої особи - ТОВ Михась Власійчук і сини Власійчуком П-А.М. та сільськими головами учасників провадження у справі про банкрутство - Старокривотульської та Новокривотульської сільських рад, відповідно Назаруком В.М. та Мантуляком М.І.

Умовами такої мирової угоди передбачено:

п. 2.2. Сторони підтверджують, що грошові зобов`язання ТОВ Агропромислова фірма Іскра на дату підписання цієї мирової угоди становлять 895 147,25 грн, які включені до ІІ, III, IV, VI черги реєстру вимог кредиторів у справі № 909/767/15.

Заборгованість за вимогами кредиторів, що забезпечені заставою майна Боржника та кредиторами V черги відсутня;

п. 2.3. На умовах цієї мирової угоди, третьою особою (інвестором) надаються кошти у збільшення статутного фонду товариства (боржника) у розмірі 895 147,25 грн.

У зв`язку із залученням третьої особи (інвестора) збільшити статутний капітал ТОВ Агропромислова фірма Іскра до 902 647, 25 грн.;

п. 2.3.1. Передати третій особі (інвестору) частку у статутному капіталі ТОВ Агропромислова фірма Іскра у розмірі 895 147,2 грн. на умовах зазначених у розділі III цієї мирової угоди;

п. 2.3.2 Розподіл часток учасників після збільшення розміру статутного капіталу ТОВ Агропромислова фірма Іскра складає: третя особа (інвестор) - 895 147,25 грн., ОСОБА_4 - 4980 грн., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , усі по 120 грн.;

п. 2.3.3. З дня затвердження цієї мирової угоди статутний капітал ТОВ Агропромислова фірма Іскра збільшується на 895 147,25 грн. до 902 647,25 грн.

Частка третьої особи (інвестора) вважається оплаченою з моменту виконання всіх умов покладених на третю особу (інвестора) умовами цієї мирової угоди;

п. 2.4. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань перед ТОВ Агропромислова фірма Іскра виникає у третьої особи на підставі цієї мирової угоди з моменту затвердження цієї мирової угоди ухвалою господарського суду;

п. 2.5. Старокривотульська сільська рада на умовах цієї мирової угоди повертає (передає) ТОВ Агропромислова фірма Іскра у власність майно, а саме: пекарню, котельню, склад матеріальних цінностей, лікеро-горілчаний цех та лабораторія розливного цеху, автопарк, адмінбудинок, лабораторія розливного цеху, забійний та ковбасний цех, цех термопластів, приміщення сторожової охорони, спиртосклад, приміщення дизель-генераторної установки, приміщення лазні, приміщення КПП, приміщення складу, побутове приміщення, приміщення шапочного цеху та цеху ПДУ, що знаходяться у с. Старі Кривотули по вул. Лісовій під окремими відповідними адресними номерами, а також усі споруди які не мають адресного номера, що розташовані у лісовому масиві (вулиця Лісова), включаючи гідроспоруди і очисні споруди, зокрема - свердловини, окрім будівель, що знаходяться у приватній власності;

п. 2.6. Новокривотульська сільська рада на умовах цієї мирової угоди повертає (передає) ТОВ Агропромислова фірми Іскра у власність майно, а саме: комплекс Еліта , майстерня тракторної бригади, АВМ - приміщення для переробки зерно відходів і фуражного зерна, КСПЛ-09 - приміщення для сушіння зерна, корівник чотирьохрядний, ДКУ, заправка паливно-мастильних матеріалів, усі знаходяться за відповідними адресними нометами по вул.вул. Грушевського та Довженко Ніни у с. Нові Кривотули, а також гідроспоруди (ставки) 2 шт у с. Нові Кривотули;

п.п. 2.7 та 2.8 На умовах цієї мирової угоди, третьою особою буде надано кошти Старокривотульській та Новокривотульській сільським радам по 750 000,00 (сімсот п`ятдесят тисяч) грн кожному;

п. 2.9. Боржник, кредитор боржника, третя особа, Старокривотульська сільська рада, Новокривотульська сільська рада - визнають, що на час укладення й підписання цієї мирової угоди будь-які інші претензії між сторонами відсутні;

п. 3.2. Третя особа зобов`язується внести кошти ТОВ Агропромислова фірма Іскра у збільшення статутного фонду товариства (боржника) у розмірі 895 147,25 грн;

п.п. 3.5., 3.6. Третьою особою буде надано кошти Старокривотульській та Новокривотульській сільським радам у розмірі по 750 000,00 (сімсот п`ятдесят тисяч) грн кожному протягом п`ятдесяти днів з моменту затвердження цієї мирової угоди;

п. 3.7. Старокривотульська сільська рада повертає (передає) за актом приймання-передачі ТОВ Агропромислова фірма Іскра у власність майно протягом п`яти днів з моменту надання коштів третьою особою згідно пункту 2.7 та 3.5 цієї мирової угоди;

п. 3.8. Новокривотульська сільська рада повертає (передає) за актом приймання-передачі ТОВ Агропромислова фірма Іскра у власність майно протягом п`яти днів з моменту надання коштів третьою особою згідно пункту 2.8 та 3.6 цієї мирової угоди.

Приймаючи постанову, судом апеляційної інстанції також враховується, що в провадженні цього ж господарського суду в межах провадження у цій справі про банкрутство перебувала заява ліквідатора (арбітражного керуючого) Микитюка А.І. від 17.07.2018 до Старокривотульської та Новокривотульської сільських рад про скасування та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна, які були предметом спору у справі Господарського суду Івано-Франківської області № 16/92 і у якій 14.01.2011 було прийнято рішення по суті спору.

Вказаним вище рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, позов ВАТ Агропромислова фірма Іскра до Старокривотульської сільської ради та Новокривотульської сільської ради задоволено частково. Визнано недійсним рішення Новокривотульської сільської ради від 05.08.2007 Про передачу нерухомого майна колишнього КСП Іскра в комунальну власність та визнано право власності на належне йому нерухоме майно, а саме: млин, кафе Мрія , цех термопластів, забійний цех, ковбасний цех, пекарня, котельня, сторожова охорона, адмінбудинок, склад матеріальних цінностей (Стефанків), магазин с.Старі Кривотули, автопарк, лікеро-горілчаний цех, спиртосклад, лабораторія розливного цеху, приміщення шапочного цеху, АВМ, Еліта, КСПЛ-09, склад на Еліті, олійний цех та цех крупи, тракторна бригада (майстерня), заправка тракторної бригади, корівник чотирьохрядний, зерносклади.

В частині визнання недійсним рішення Старокривотульської сільської ради № 34-7/2007 від 31.07.2007 щодо передачі майна позивача до комунальної власності, провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору у зв`язку із тим, що таке рішення органом місцевого самоврядування самостійно було скасоване до прийняття рішення у справі.

Зазначене рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2011, у якій зроблено покликання, що в силу ст. 321 ЦК України, право власності позивача є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вказана вище заява ліквідатора у справі про банкрутство обґрунтована тим, що незважаючи на прийняте рішення, право власності на об`єкти нерухомого майна станом на дату її подання залишається зареєстрованим за сільськими радами, а відділом Державної реєстрації Тисменецької РДА листом від 13.02.2018 за № 01-07/140 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора від 29.01.2018 про реєстрацію права власності за боржником.

З огляду на зазначені вище обставини, судом першої інстанції неправомірно не вирішено по суті спору вказану вище заяву ліквідатора про припинення права власності на об`єкти нерухомого майна за сільськими радами і прийнято рішення про укладання мирової угоди у цій частині без з`ясування обставин відповідності її вимогам чинного законодавства та чи вказаною мировою угодою не порушуються права чи охоронювані інтереси інших осіб (кредиторів у справі), що урегульовано ст. 192 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ст. 115 ГПК України в редакції, що існувала на дату прийняття вказаного вище рішення, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Очевидно, оскільки вказаним вище рішенням наказ на виконання такого рішення в примусовому порядку не видавався, то відповідно повноваження на таке виконання у органів ДВС відповідно до названого вище закону були відсутні.

Разом з тим, відповідно до п.5 ч.1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що існувала на дату вступу у законну силу судового рішення у справі № 16/92 після його апеляційного перегляду, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Таким чином, оскільки уже існувало судове рішення з 2011 року, яке вступило в законну силу щодо визнання права власності за боржником на об`єкти нерухомого майна, які за спірною мировою угодою за плату повинні передаватися органами місцевого самоврядування боржнику, є очевидно неправомірним. Тобто, за умовами мирової угоди, боржник повинен заплатити кошти за майно, яке йому належить, а особи, які неправомірно його утримують, стають учасниками справи про банкрутство і отримують за це кошти, при цьому, навіть не від власника майна, а від іншої особи - інвестора, який у свою чергу безпосередньо набуває контрольних корпоративних прав у товаристві боржника, а опосередковано на володіння, користування та розпорядження усім цілісним майновим комплексом боржника.

Окрім цього, якщо надалі надавати правову оцінку мировій угоді в межах зазначеної вище заяви ліквідатора від 17.07.2018 про скасування та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна, то належить врахувати умови та обставини врегулювання питань щодо укладання такої за правилами ГПК України з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2, п. 1) ч. 5 ст. 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Тому, оскільки предметом вказаної вище заяви ліквідатора є вимога про припинення права власності на об`єкти нерухомого майна, то наслідком розгляду такої заяви є можливе збільшення активів боржника, що безпосередньо вплине на умови мирової угоди та необхідність залучення інвестора і його грошових коштів для погашення вимог кредиторів. Очевидно і беззаперечно, що кількість та якість активів боржника впливає на стан розрахунків із кредиторами, то відповідно вирішення такого спору в межах провадження у справі про банкрутство вимагає прямого застосування зазначеної вище процесуальної норми та відповідно обов`язок суду отримання погодження такої мирової угоди всіма без виключення кредиторами, а не більшістю членів комітету кредиторів, яка необхідна щодо укладання мирової угоди за правилами Закону про банкрутство. Як видно із матеріалів справи, згода усіх без виключення кредиторів у справі про банкрутство всупереч вимог ч.1 ст. 192 ГПК України на укладання мирової угоди, відсутня

Приймаючи постанову, судом апеляційної інстанції також враховується, що згідно ст. 77 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника має право брати участь в обговоренні умов мирової угоди в процедурах санації та ліквідації.

Арбітражний керуючий зобов`язаний попередньо погоджувати мирову угоду з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. Цей орган у десятиденний строк з дня одержання проекту мирової угоди зобов`язаний його розглянути та надати свій висновок про погодження або відмову у погодженні мирової угоди.

З прийняттям рішення про укладення мирової угоди припиняється дія процедур розпорядження майном боржника, санації та ліквідації.

Якщо мирова угода містить умови про виконання зобов`язань боржника третьою особою, то така мирова угода має бути підписана з боку третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 78 Закону про банкрутство, мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст. 79 Закону про банкрутство, мирова угода повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов`язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім того, мирова угода може містити умови щодо: виконання зобов`язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Пунктами 2.3., 2.3.1., 2.3.2. мирової угоди передбачено внесення третьою особою інвестором - ТОВ Михась Власійчук і сини для збільшення статутного капіталу товариства (боржника) у розмірі 895 147,25 грн. Внаслідок такого внесення, інвестор стає засновником товариства, а статутний фонд збільшується на суму 895 147,25 грн, хоча в подальшому, такі кошти передбачається передати кредиторам ІІ, III, IV, VI черг в рахунок погашення їх грошових вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, за рахунок внесених інвестором коштів не повинен збільшуватися статний фонд товариства, а погашатися вимоги кредиторів в обмін на корпоративні права учасників товариства, виходячи із їх реальної ринкової вартості.

Вказаними умовами мирової угоди фактично приховано іншу угоду - купівлю корпоративних прав без укладання щодо цього відповідного договору.

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст. 18, п.3 ч.ч.2, 5 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

До компетенції загальних зборів учасників належать: зміна розміру статутного капіталу товариства; перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом.

При цьому, належить врахувати, що повноваження загальних зборів товариства щодо прийняття рішень про участь у товаристві, розмір статутного капіталу і т.д., в силу ч.2 ст.37 Закону про банкрутство не припиняються, оскільки таке припинення стосується лише щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Тому, залучення інших учасників у склад товариства та відповідно збільшення статутного капіталу не можливе без рішення загальних зборів товариства на умовах мирової угоди, затвердженої судом у справі про банкрутство, навіть якщо б за укладання такої проголосували усі члени комітету кредиторів.

Беручи до уваги зазначене вище та враховуючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про невідповідність переважно усіх істотних умов мирової угоди вимогам чинного законодавства внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що стало наслідком прийняття помилкової ухвали про затвердження мирової угоди, припинення дії мораторію та закриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч 1, 2 ст. 77, ч.ч 1-3 ст. 86 ГПК України, дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки апелянтом доведено належними доказами та обставинами справи обґрунтованість вимог, викладених у апеляційній скарзі, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання комітету кредиторів про затвердження мирової угоди, припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки п-п 7 п-п.2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено фіксовану ставку судового збору за подання апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, а також враховуючи задоволення апеляційної скарги, відшкодування судового збору за подання такої, належить покласти на боржника.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Івано-Франківській області, задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2019 у справі №909/767/15 скасувати у повному обсязі.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання комітету кредиторів про затвердження мирової угоди від 15.10.2019, укладеної та підписаної боржником в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Микитюка А.І., кредиторами в особі голови комітету кредиторів - представника від ГУ ПФУ у Івано-Франківській області Постоловською Т.М., керівником третьої особи - ТОВ Михась Власійчук і сини Власійчуком П-А.М. та сільськими головами учасників провадження у справі про банкрутство - Старокривотульської та Новокривотульської сільських рад Назаруком В.М. та Мантуляком М.І.

3. Справу повернути до суду першої інстанції для подальшого провадження на стадію ліквідаційної процедури у іншому складі суду.

4. Стягнути (відшкодувати) як витрати першої черги згідно п. 1) ч.1 ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма Іскра на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області суму 1 921,00 грн. витрат за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей Кодексу України з процедур банкрутства.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 12.03.2020.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М.Бойко

Г.Г. Якімець