Постанова

від 01.08.2007 по справі а33/144-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А33/144-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.08.07р.

Справа № А33/144-07

за позовом  Прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до  Енерготехнологічного виробничо-господарського об"єднання підприємств металургійної промисловості України "Укрметенерго", м.Дніпропетровськ

про стягнення 5 790 грн.

Суддя  Рудовська І.А.

Представники сторін:

 Від прокуратури: Дзюба В.В., довіреність № 119 вих. від 12.04.2007 року (помічник прокурора)

Від позивача: Іващенко С.Г., довіреність № 03-06/0022 від 10.01.07 року

Від відповідача: не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

             Прокурор  Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровська звернувся з позовом  до  відповідача Енерготехнологічного виробничо-господарського об"єднання підприємств металургійної промисловості України "Укрметенерго" про стягнення  5790  грн. адміністративно-господарських  санкцій, в обґрунтування позовних вимог посилається на визначення у Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), нормативу робочих місць для обов'язкового працевлаштування на підприємстві інвалідів та у випадку, якщо їх кількість менша, ніж встановлений норматив, –обов'язок сплатити адміністративно-господарські  санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування  інваліда і не зайняте ним. Визначає, що на протязі 2006р. на підприємстві відповідача не працювало 1 інвалід, що підтверджено звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10–П1.

         Відповідач явку представника в судові засідання 17.07.2007 р. ,  31.07.2007 р.   не забезпечив; про місце і час судового засідання повідомлявся належним чином; з клопотанням про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не звертався, заперечення на адміністративний позов та витребувані ухвалою суду документи не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та позивача , дослідивши подані докази,  суд, -       

                                                              ВСТАНОВИВ:

У відповідності зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-П1 (річна) за 2006рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила 10 особи, а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно з ст.19 Закону  складає одне місце, фактично за даними розділу І звіту на підприємстві відповідача у 2006 році не працювали інваліди, не зайнято інвалідами одне місця.

Відповідно ст. 18 Закону Підприємства, установи,  організації,  фізичні   особи,   які використовують  найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування  інвалідів,  у   тому   числі спеціальні   робочі  місця,  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші    соціально-економічні    гарантії,    передбачені    чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду   соціального   захисту   інвалідів   про   зайнятість    та працевлаштування  інвалідів  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України. За ст.19 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук  підходящої  роботи  відповідно  до рекомендацій МСЕК,  наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох    відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

    Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства,  організації  громадських   організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів.   При розрахунках   кількість   робочих  місць  округлюється  до  цілого значення.

            Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні  особи,  які  використовують  найману  працю,   самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

          Керівники підприємств,  установ,  організацій,  у тому  числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичні  особи,  які  використовують   найману   працю,   у   разі незабезпечення    виконання    нормативів    робочих   місць   для працевлаштування інвалідів,  неподання Фонду  соціального  захисту інвалідів  звіту  про  зайнятість  та  працевлаштування  інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

          Таким чином, на підприємство законодавством з питань захищеності інвалідів в Україні покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, обов'язок надання інформації про наявність означених робочих місць.  

Як вбачається з матеріалів справи, та з"ясовано у судовому засіданні, на протязі 2006 р. на підприємстві відповідача інваліди не працювали,  заходи щодо їх працевлаштування  згідно вимог законодавства України здійснені не були.

Відповідності до  ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації, у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної  особи,  яка  використовує  найману працю. У тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом. Сплату штрафних санкцій підприємства проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідачем  до суду не подані докази створення місць для інваліда та повідомлення відповідачем відповідний державний центр зайнятості про вільні робочі місця інвалідів за формою 3-ПН.

Згідно п.3 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України” до набрання чинності законом,  який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий  збір  при  зверненні  до  адміністративного  суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Позивач звільнений від сплати державного мита на підставі п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.12.1993 року №7-93, тому при зверненні до суду судовий збір не сплачувався.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі.                                       Керуючись Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 69-71, 158-163, 167  186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

  Позов задовольнити.

            Стягнути з Енерготехнологічного виробничо-господарського об"єднання підприємств металургійної промисловості України "Укрметенерго"(49040, м.Дніпропетровськ, пл.. Леніна, 1 р/р 26009139800001 в КБ "ПриватБанк", МФО 305299, ЄДРПОУ 13438844)   на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( 49029, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11 р/р 31219230700004 в банку ГУ ДКУ в Дніпропетровській області , МФО 805012, ЄДРПОУ 25005978)  5790 грн. адміністративно - господарських санкцій, видати виконавчий лист.

         Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Дата складання постанови- 01.08.2007 р.

І.А.Рудовська