Рішення

від 10.03.2020 по справі 910/18934/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2020Справа № 910/18934/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрківська 28" простягнення 79 548 грн 74 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогами до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрківська 28" про стягнення 79 548 грн 74 коп. заборгованості за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41, в тому числі: 50 998 грн 31 коп. основного боргу, 8 965 грн 79 коп. пені, 4 642 грн 99 коп. 3 % річних та 14 941 грн 65 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 50 998 грн 31 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 8 965 грн 79 коп. пені, 4 642 грн 99 коп. 3 % річних та 14 941 грн 65 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18934/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

12.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (споживач за договором) укладено договір постачання природного газу № 1771/1617-ТЕ-41 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За умовами пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 61.000 тис. куб. м. (шістдесят одна тисяча куб. м) у тому числі по місяцях (тис. куб. м):

жовтень - 6.000 тис. куб. м;

листопад - 7.000 тис. куб. м;

грудень - 13.000 тис. куб. м;

IV кв. 2016 року - 26.000 тис. куб. м;

січень - 14.000 тис. куб. м;

лютий - 14.000 тис. куб. м;

березень - 7.000 тис. куб. м;

І кв. 2017 року - 35.000 тис. куб. м.

Пункт 3.1. договору встановлює, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ газу до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ газу до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відпоівдно до пункту 3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформляється актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 3.5. договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС. Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу зазначеної в акті, за категоріями (в т.ч. за цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно з пунтом 3.6. договору постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначаєтьчся згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758.

Пунктом 5.2. договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором становить 4 942,00 грн, крім того, податок на додану вартість- 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до пункту 5.4. договору загальна сумавартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначені платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведненя розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

31.03.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (споживач за договором) укладено додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41 (далі - додаткова угода № 2), якою внесено відповідні зміни до договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору, в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 2, постачальник передає споживачу з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) природний газ обсягом до 2.000 тис. куб. м. (дві тисячі куб. м) у тому числі по місяцях (тис. куб. м):

квітень - 2.000 тис. куб. м;

травень - 0 тис. куб. м;

червень - 0 тис. куб. м;

ІІ кв. 2017 року - 2.000 тис. куб. м;

липень - 0 тис. куб. м;

серпень - 0 тис. куб. м;

вересень - 0 тис. куб. м;

ІІІ кв. 2017 року - 0 тис. куб. м.

Пунктом 5.1. договору, в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 2, встановлено, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187.

Пунктом 5.2. договору, в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 2, визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4 942,00 грн, крім того, податок на додану вартість- 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведненя розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 2).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41 позивач поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" прийняло природний газ відповідно до наявних в матеріалах справи підписаних між сторонами копій актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 в обсязі 1,545 тис. куб. м загальною вартістю 9 162 грн 47 коп., від 30.11.2016 в обсязі 7,830 тис. куб. м загальною вартістю 46 435 грн 03 коп., від 31.12.2016 в обсязі 10,110 тис. куб. м загальною вартістю 59 956 грн 34 коп., від 31.01.2017 в обсязі 10,820 тис. куб. м загальною вартістю 64 166 грн 93 коп., від 28.02.2017 в обсязі 8,050 тис. куб. м загальною вартістю 47 739 грн 72 коп., від 31.03.2017 в обсязі 4,850 тис. куб. м загальною вартістю 28 762 грн 44 коп., від 30.04.2017 в обсязі 0,327 загальною вартістю 1 939 грн 24 коп.

30.11.2018 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (кредитор за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (первісний боржник за договором) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Юрківська 28" (новий боржник за договором) укладено договір про переведення боргу № 18/2421-ТЕ (далі - договір), відповідно до умов якого за згодою кредитора первісний боржник переводить до нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1.2. договору кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов`язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

Згідно з пунктом 2.1. договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання цього договору дорівнює 63 747 грн 91 коп.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що за цим договором до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена в пункті 2.1. статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41.

За умовами пункту 3.2. договору новий боржник зобов`язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1. статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41.

Пунктом 4.1. договору визначено, що новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір дає до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 6.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив заборгованість за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41, з урахуванням договору про переведення боргу від 30.11.2018 № 18/2421-ТЕ, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 21.06.2019 № 142 на суму 2 549 грн 92 коп., від 23.07.2019 № 164 на суму 2 549 грн 92 коп., від 23.08.2019 № 188 на суму 2 549 грн 92 коп., від 19.09.2019 № 198 на суму 2 549 грн 92 коп., від 24.10.2019 № 209 на суму 2 549 грн 92 коп., від 22.11.2019 № 220 на суму 2 549 грн 92 коп., від 20.12.2019 № 230 на суму 2 549 грн 92 коп., від 27.12.2019 № 235 на суму 2 549 грн 92 коп. та від 11.02.2020 № 261 на суму 2 549 грн 92 коп.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17 849 грн 44 коп. не підлягають задоволенню у зв`язку із не недоведеністю.

Крім того, 27.12.2019 та 11.02.2019 відповідач здійснив часткову оплату за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41 у розмірі 5 099 грн 84 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2019 № 235 на суму 2 549 грн 92 коп. та від 11.02.2020 № 261 на суму 2 549 грн 92 коп.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зареєстровано в суді 27.12.2019, при цьому, позивач здав її на пошту 26.12.2019, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті та описі вкладення. Разом з тим, провадження у справі було відкрито 02.01.2020.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що часткова оплата на суму 2 549 грн 92 коп. (платіжне доручення від 27.12.2019 № 235) здійснена відповідачем до відкриття провадження (02.01.2020), суд дійшов висновку про можливість закриття провадження у справі в цій частині, оскільки позивач здав позовну заяву на пошту 26.12.2019.

За таких обставин, розглянувши надані відповідачем докази часткової сплати заборгованості після відкриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 5 099 грн 84 коп.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати коштів за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41, з урахуванням договору про переведення боргу від 30.11.2018 № 18/2421-ТЕ, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем, з урахуванням часткових оплат, у розмірі 28 049 грн 03 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати на суму 28 049 грн 03 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41, з урахуванням договору про переведення боргу від 30.11.2018 № 18/2421-ТЕ, та факту наявності заборгованості у розмірі 28 049 грн 03 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 28 049 грн 03 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" зобов`язань за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41, з урахуванням пункту 3.1.договору про переведення боргу від 30.11.2018 № 18/2421-ТЕ, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення відповідачем оплати у розмірі 8 965 грн 79 коп., а також 4 642 грн 99 коп. 3 % річних та 14 941 грн 65 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 8.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу за договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41, з урахуванням пункту 3.1. договору про переведення боргу від 30.11.2018 № 18/2421-ТЕ, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 965 грн 79 коп. пені, 4 642 грн 99 коп. 3 % річних та 14 941 грн 65 коп. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовного того, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки відповідач сплачує основну заборгованість згідно графіку погашення заборгованості, погодженого Управлінням житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, відхиляються судом з огляду на те, що наявність графіку погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу. Більше того, наданий відповідачем графік погашення заборгованості не погоджувався з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Окрім того, умовами пункту 3.2. договору новий боржник зобов`язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1. статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41. Так, відповідно до пункту 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. При цьому, підпунктом 1) пункту 11.3. договору постачання природного газу від 18.10.2016 № 1771/1617-ТЕ-41 визначено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6. цього договору. Натомість, з матеріалів справи не вбачається, що між сторонами укладалися додаткові угоди щодо зміни строку та порядку розрахунків до договору.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 9 зазначеної статті у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог) та зобов`язання щодо сплати отриманого відповідачем природного газу виконано 27.12.2019 та 11.02.2019, а також враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 17 849 грн 44 коп., судовий збір у розмірі 1 489 грн 96 коп. покладається на відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрківська 28" (вул. Юрківська, 28, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 42404628) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі 28 049 (двадцять вісім тисяч сорок дев`ять) грн 03 коп., 8 965 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 79 коп. пені, 4 642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн 99 коп. 3 % річних, 14 941 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок одна) грн 65 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять) грн 96 коп.

3. Провадження у справі № 910/18934/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогами до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрківська 28" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5 099 грн 84 коп. закрити.

4. В іншій частині позову щодо заявлених вимог в частині стягнення 17 849 грн 44 коп. основного боргу відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька