Рішення

від 13.03.2020 по справі 910/17770/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2020Справа № 910/17770/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ТЕХОБЩЕМАШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕТРЕК ТРЕЙД"

про стягнення заборгованості

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ТЕХОБЩЕМАШ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕТРЕК ТРЕЙД" про стягнення заборгованості у сумі 58586,99 грн, з яких: основний борг у розмірі 52200,00 грн, штрафні санкції (пеня) у розмірі 1166,99 грн, 10% штрафу у розмірі 5220,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки №23-2019 від 07.11.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.12.2019 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

26.12.2019 через електронну пошту суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/17770/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

11.01.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості за договором поставки №23-2019 від 07.11.2019, згідно із якою, основний борг відповідача по договору становить 52200,00 грн.

22.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 03.01.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 03.01.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресата.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ТЕХОБЩЕМАШ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕТРЕК ТРЕЙД" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №23-2019 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцеві продукцію/товар (надалі - товар), а покупець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити зазначений товар.

Відповідно до п. 2.1. договору, товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, - розмірами визначаються видатковими накладними постачальника, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 3.2. договору, загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по видаткових накладних (специфікаціях), протягом дії договору.

За змістом пункту 3.3. договору, оплата товару за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем на протязі 7 (семи) календарних днів з дати поставки продукції у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості товару, що постачається.

Відповідно до пп.4.2.3. покупець зобов`язаний оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені цим договором (видатковими накладними).

У відповідності до п.6.2. договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (пп.6.2.1.) та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пп.6.2.2.).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 67200,00 грн в підтвердження чого надав видаткову накладну № 72 від 08 листопада 2019 року, товарно-транспортну накладну № 00000000072 від 08 листопада 2019 року, видатковий ордер на товари №57 від 08 листопада 2019 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №119 від 08.11.2019.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату у сумі 15000,00 грн виставленого позивачем рахунку №62 від 07.11.2019 на оплату товару в підтвердження чого позивачем надано виписку з особового рахунку АТ "ОТП Банку" від 08.11.2019.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товару згідно із видатковою накладною №72 від 08.11.2019 становить 52200,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлені до стягнення пеня у сумі 1166,99 грн та 10% штрафу у сумі 5220,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В підтвердження поставки відповідачу товару на суму 67200,00 грн позивач надав суду видаткову накладну № 72 від 08.11.2019, товарно-транспортну накладну №00000000072 від 08.11.2019, видатковий ордер на товари №57 від 08.11.2019 та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №119 від 08.11.2019.

Як встановлено судом видаткова накладна № 72 від 08.11.2019 з боку відповідача не підписана.

Разом з тим, згідно із товарно-транспортною накладною №00000000072 від 08.11.2019, видатковим ордером на товари №57 від 08.11.2019 товар за видатковою накладною № 72 від 08.11.2019 відвантажено відповідачу та отримано водієм Величком Є.

Відповідачем здійснено часткову оплату виставленого позивачем рахунку №62 від 07.11.2019 на суму 15000,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку АТ "ОТП Банку" від 08.11.2019.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надавши оцінку поданим позивачем доказам, з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості за поставлений товар, та враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів в спростування обставини наведених у позові, суд вважає, що позивачем підтверджено факт поставки товару на суму 67200,00 грн за видатковою накладною № 72 від 08.11.2019.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом пункту 3.3. договору оплата товару за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем на протязі 7 (семи) календарних днів з дати поставки продукції у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості товару, що постачається.

Доказів оплати заборгованості у сумі 52200,00 грн відповідачем суду не надано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором поставки у сумі 52200,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 52200,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування пені у сумі 1166,99 грн (нарахованої за період з 16.11.2019 по 09.12.2019) та 10% штрафу у сумі 5220,00 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті п.6.2., згідно із яким, за порушення строків оплати товару відповідач сплачує на користь позивача, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (пп.6.2.1.) та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пп.6.2.2.).

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 1064,02 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Розрахунок штрафу у сумі 5220,00 грн є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ТЕХОБЩЕМАШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕТРЕК ТРЕЙД" в частині стягнення основного боргу у розмірі 52200,00 грн, пені у сумі 1064,02 грн та штрафу у сумі 5220,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо судових витрат за послуги представника в суді у розмірі 12000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем в підтвердження витрат на послуги представника в суді надано суду рахунок №4 від 11.12.2019 на оплату послуг на суму 12000,00 грн виставлений ФОП Фесенком Д.Ю.

При цьому, відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Однак, як встановлено судом ФОП Фесенко Д.Ю. не має правового статусу адвоката у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". У Єдиному реєстрі адвокатів України (http://erau.unba.org.ua) інформація про Фесенка Д.Ю. як адвоката відсутня.

Оскільки грошові кошти у розмірі 12000,00 грн позивач сплатив ФОП Фесенку Д.Ю., який не є адвокатом у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає відшкодуванню на підставі ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕТРЕК ТРЕЙД" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63, ідентифікаційний код 42667042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ТЕХОБЩЕМАШ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ РОБОЧА, будинок 89-А; ідентифікаційний код 33421648) основний борг у сумі 52200,00 грн, пеню у сумі 1064,02 грн, 10% штрафу у сумі 5220,00 грн та судовий збір 1917,62 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 13.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець