Рішення

від 02.03.2020 по справі 910/18775/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/18775/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Мадек , Київська обл., м. Буча

до Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ес Форм , м. Київ

про стягнення 670 112,11 грн,

Представники:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Мадек (далі - ТзОВ НВП Мадек /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ес Форм (далі - ТзОВ Джі Ес Форм /відповідач) про стягнення 671 112,11 грн, у тому числі: 445 169,64 грн - боргу з орендної плати, 216 522,00 грн - неустойки, 4 857,52 грн - інфляційних втрат та 3 562,95 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди обладнання №МА063-О від 13.03.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 10.02.2020.

10.02.2020 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.03.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

02.03.2020 представники сторін у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства науково-виробничого підприємства Мадек (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Джі Ес Форм (далі - орендар) укладено договір № МА063-О, відповідно до якого орендодавець зобов`язався передати орендареві, а орендар зобов`язався прийняти в тимчасове володіння, користування обладнання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що орендар після закінчення строку оренди, при розірванні договору або достроковому припиненню строку дії чинного договору передає орендодавцю майно, що орендується, в стані вказаному в п. 1.3. даного договору та в повній комплектності, з урахуванням нормального фізичного зносу по акту приймання-передачі майна, що орендується з оренди, протягом одного робочого дня з відповідної дати. При порушенні строку повернення майна, що орендується, встановленого в даному пункті, орендар зобов`язується сплатити кожний день затримання майна, що орендується в розмірі орендної плати за одну добу оренди, яка встановлена цим договором.

Відповідно до п. 10.3. договору орендар несе відповідальність за цим договором у випадку прострочення по здачі орендодавцем майна, що орендується, неустойка в розмірі 100 % від вартості добової орендної плати згідно п. 5.1.1 за кожен день прострочення.

Згідно з додатковими угодами №6 від 15.02.2018, №7 від 17.12.2018 та № 8 від 17.02.2018 до договору № МА063-О орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування обладнання, в тому числі дизель-генератор Р165-1 № FGWPEP25CEMU03158 максимальною потужністю 0165 кВА/132 кВТ.

У відповідності до п. 1 додаткової угоди №8 термін оренди дизель-генератора Р165-1 № FGWPEP25CEMU03158 становить з 20.09.2018 по 18.06.2019.

Також в цих додаткових угодах сторони погодили графік та суми сплати орендної плати за користування майном.

У додаткових угодах № 7 та № 8 міститься наступний графік сплати орендних платежів:

18.01.2019 орендна плата за 31 добу користування обладнанням складає 48 639,00 грн;

18.02.2019 орендна плата за 28 діб користування обладнанням складає 43 932,00 грн;

18.03.2019 орендна плата за 31 добу користування обладнанням складає 48 639,00 грн;

18.04.2019 орендна плата за 30 діб користування обладнанням складає 47 070,00 грн;

18.05.2019 орендна плата за 31 добу користування обладнанням складає 48 639,00 грн.

20.09.2018 позивач передав, а відповідач прийняв вказане вище обладнання за актом приймання-передачі в оренду обладнання, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з умовами договору № МА063-О від 13.03.2017 та додаткових угод до нього, відповідач зобов`язаний сплатити орендні платежі за користування обладнанням у період з 18.01.2019 по 18.06.2019 в загальній сумі 236 919,00 грн.

Проте, відповідачем частково здійснено оплату за вказаний період, внаслідок чого у ТзОВ Джі Ес Форм виникла заборгованість з орендних платежів в розмірі 228 674,64 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув орендоване обладнання 02.11.2019, на підтвердження надано суду акт повернення з оренди обладнання.

Оскільки ТзОВ Джі Ес Форм у визначений строк орендоване обладнання не повернуло, позивач згідно п. 7.3. договору нараховує орендну плату за кожну добу оренди в розмірі 216 522, 00 грн (1 569,00 грн (вартість оренди за 1 день) * 138 днів (кількість днів прострочення зобов`язання щодо повернення обладнання).

11.12.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити суму боргу, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 445 196, 64 грн (228 674,64 грн + 216 522,00 грн).

Крім того, позивач нараховує штраф, передбачений п. 10.3. цього договору в розмірі 216 522,00 грн, а також 3% річних в сумі 3 562,95 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 857,52 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з положеннями статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди обладнання № МА063-О, а також підписано додаткові угоди до нього. Так, у відповідності до п. 1 додаткової угоди №8 термін оренди дизель-генератора Р165-1 № FGWPEP25CEMU03158 становить з 20.09.2018 по 18.06.2019.

Крім того, сторони в додаткових угодах погодили строки платежів, які відповідачем було порушено, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 228 674,64 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем порушено строк повернення орендованого обладнання на 138 діб, тому згідно з п. 7.3. договору відповідач повинен сплатити за кожний день прострочення з повернення майна орендну плату в загальній сумі 216 522,00 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, з наведеного вбачається, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 445 196,64 грн.

Водночас, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 445 169,64 грн. Отже, оскільки встановлена судом сума перевищує заявлену суму до стягнення, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано наявність боргу в такому розмірі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ НВП Мадек до ТзОВ Джі Ес Форм про стягнення суми боргу з оплати орендних платежів в розмірі 445 169,64 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п. 10.3. договору в розмірі 216 522,00 грн, 3 562,95 грн - 3% річних та 4 857,52 грн - інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 10.3. договору орендар несе відповідальність за цим договором у випадку прострочення по здачі орендарем майна, що орендується, шляхом сплати неустойки в розмірі 100 % від вартості добової орендної плати згідно п. 5.1.1 за кожен день прострочення.

Отже, сторони в договорі передбачили штраф у розмірі 100 % від вартості добової орендної плати.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу та встановив, що його розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлена сума підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні втрати, нараховані по кожному акту здачі-прийняття робіт та встановив, що в останньому допущено арифметичну помилку.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 562,95 грн та інфляційних втрат в сумі 2 942,66 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У зв`язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці у період з 04.03.2020 по 10.03.2020 включно, повний текст судового акту підписано 12.03.2020.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Мадек задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Джі Ес Форм (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 39981743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Мадек (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Горького, будинок 8; ідентифікаційний код 13695593) 445 169 (чотириста сорок п`ять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 64 коп. заборгованості з орендної плати, 216 522 (двісті шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн 00 коп. - штрафу, 3 562 (три тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 95 коп. - 3% річних, 2 942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 66 коп. - інфляційних втрат та 10 023 (десять тисяч двадцять три) грн 27 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 12.03.2020.

Суддя В.В. Бондарчук