Рішення

від 13.03.2020 по справі 910/196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2020Справа № 910/196/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агро Плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "НПК "Агромет-Сервіс" простягнення 47 120 грн 00 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агро Плюс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК "Агромет-Сервіс" про стягнення 47 120 грн 00 коп. заборгованості за договором поставки від 15.05.2018.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки від 15.05.2018 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 47 120 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/196/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

10.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Станом на 13.03.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 10.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 15.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053391560.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Агро Плюс" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПК "Агромет-Сервіс" (покупець за договором) укладено договір поставки (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупця товар, визначений у п. 2.1. цього договору (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору фактична кількість, вартість та асортимент товару, що підлягає поставці покупцеві, вважається узгодженим сторонами в момент отримання постачальником попередньої оплати згідно умов договору або в момент підписання відповідних додатків до договору, що свідчать про погодження кількісно-вартісних показників товару та/або про його прийняття (отримання) покупцем.

Згідно з пунктом 5.1. договору постачальник здійснює доставку товару на умовах, зазначених у специфікації на кожну поставку.

За умовами пункту 5.4. договору якщо інше не буде додаткового узгоджено сторонами в додатках поставка товару покупцю повинна бути здійснена в строк, що не перевищує 5 (п`ять) робочих днів від дати зарахування коштів в розмірі загальної вартості партії товару за банківськими реквізитами продавця при умові отримання факсокопії довіреності та свідоцтва платника ПДВ покупця (у разі наявності).

Пунктами 6.1., 6.2., 6.3. договору визначено, що право власності та всі ризики стосовно товару переходить в момент його фактичної передачі постачальником покупцю чи перевізнику.

Датою поставки і переходу права власності та ризиків є:

- при передачі товару на складі постачальника або покупця - дата накладної на відпуск товару покупцю, яка видається постачальником;

- при передачі товару транспортній організації для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі товару зазначеному перевізнику.

Приймання-передача товару здійснюється покупцем на складі доставки згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

Згідно з пунктами 7.3., 7.4., 7.6. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлений товар, на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата за товар, який підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця здійснюється на умовах, вказаних в специфікації на кожну окрему поставку, в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018. якщо жодна із сторін не заявила про свій намір призупинити дію договору шляхом письмового повідомлення іншої сторонами за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (пункти 12.1., 12.2. договору).

Специфікацією від 10.12.2018 № 5 до договору від 15.05.2018 сторони погодили найменування, кількість, ціну та суму товару, а також місце та термін поставки, умови оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки від 15.05.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявної в матеріалах справи підписаної між сторонами належним чином засвідченої копії видаткової накладної від 10.12.2018 № 7439 на суму 68 640 грн 00 коп.

За твердженнями позивача, відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар відповідно до видаткової накладної від 10.12.2018 № 7439 на суму 44 320 грн 00 коп., у зв`язку з чим просить суд стягнути 24 320 грн 00 коп. заборгованості.

Крім того, на підставі замовлення на постачання продукції від 14.03.2019 № 6, відповідно до специфікації від 14.03.2019 № 6, позивач стверджує, що поставив відповідачу товар на суму 22 800 грн 00 коп., на підтвердження чого надав видаткову накладну від 14.03.2019 № 1042 та довіреність від 14.03.2019 № 14032.

Судом встановлено, що видаткова накладна від 14.03.2019 № 1042 не підписана з боку відповідача, при цьому, інших доказів на підтвердження отримання відповідачем товару суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною від 14.03.2019 № 1042 на суму 22 800 грн 00 коп. задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною від 10.12.2018 № 7439, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 24 320 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати на суму 24 320 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 15.05.2018, та факту наявності заборгованості у розмірі 24 320 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 24 320 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК "Агромет-Сервіс" (вул. Кирилівська, 82, офіс 256, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 39365338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агро Плюс" (вул. Промислова, 5-Б, м. Вишневе, Київська обл., 08132, ідентифікаційний код 38970662) заборгованість у розмірі 24 320 (двадцять чотири тисячі триста двадцять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 991 (дев`ятсот дев`яносто одна) грн 48 коп.

3. В іншій частині позову щодо заявлених вимог в частині стягнення 22 800 грн 00 коп. основного боргу відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька