Рішення

від 27.02.2020 по справі 910/14166/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/14166/19

За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет до Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік про стягнення 2060897,47 грн та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік доТовариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом 1.Товариство з обмеженою відповідальністю АСНільсен Юкрейн 2.Товариство з обмеженою відповідальністю Комунікаційний Альянс провизнання договору недійсним та стягнення 285000,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Соколов В.А., Глибченко С.В. від відповідача (позивача за зустрічним позовом) Глівінський А.І., Кірнос Р.Н. від третьої особи-1Ткаченко О.П. від третьої особи-2не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік 2060897,47 грн, з яких: 1425000,00 грн основного боргу, 41672,47 грн 3% річних, 507015,00 грн неустойки, 87210,00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з передачі даних ТВ панелі №29122017-16 від 29.12.2017 в частині оплати послуг, наданих у період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 відкрито провадження у справі №910/14166/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.11.2019 та встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

21.11.2019 до початку підготовчого засідання від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив зобов`язати позивача надати відповідачу копію позовної заяви і доданих до неї документів та поновити відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет копії позовної заяви та копії доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача відправити відповідачу копію позовної заяви і доданих до неї документів та про поновлення строку для подання відзиву на позов; продовжено строк для подання відзиву на позов до 29.11.2019; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.12.2019.

27.11.2019 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік до Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет , в якій позивач за зустрічним позовом просить:

- визнати недійсним укладений між сторонами договір про надання послуг з передачі даних ТВ панелі №29122017-16 від 29.12.2017;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік грошові кошти в сумі 285000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Зустрічний позов мотивовано тим, що договір про надання послуг з передачі даних ТВ панелі №29122017-16 від 29.12.2017 не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися.

27.11.2019 від відповідача надійшов відзив на первісний позов.

Також, 27.11.2019 від відповідача надійшли клопотання про витребування оригіналів доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік до Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет про визнання договору недійсним та стягнення 285000,00 грн. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю АСНільсен Юкрейн та Товариство з обмеженою відповідальністю Комунікаційний Альянс третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом; відмовлено позивачу за зустрічним позовом у задоволенні клопотань про витребування доказів; продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.01.2020.

27.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю АСНільсен Юкрейн надійшли пояснення щодо зустрічного позову, в яких третя особа-1 просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

27.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Комунікаційний Альянс надійшли пояснення, в яких третя особа-2 зазначає, що спеціалізується на дослідженні проявів реклами в різноманітних медіа та надає Товариству з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет послуги з надання даних дослідження проявів телевізійної сітки та реклами безперервно, починаючи з 01.01.2014 по теперішній час, в тому числі протягом 2018 року.

Також 27.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет надійшов відзив на зустрічний позов.

У підготовчому засіданні 16.01.2020 оголошувалась перерва до 27.01.2020.

20.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.

21.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік надійшли пояснення на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020.

27.01.2020 після закінчення підготовчого засідання від Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік надійшло клопотання про поновлення строку для подачі доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про за первісним позовом про поновлення строку для подання доказів та поставлено докази, подані відповідачем за зустрічним позовом 27.01.2020, до розгляду не приймати.

У судовому засіданні 19.02.2020 оголошувалась перерва до 27.02.2020.

В ході розгляду справи по суті представники Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет первісний позов підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік проти задоволення первісного позову заперечували, зустрічний позов просили задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи-1 підтримав позицію позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Третя особа-2 представників у судове засідання не направила, свої доводи стосовно обставин справи виклала у поданих суду письмових поясненнях.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову.

29.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет (товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік (замовник) було укладено договір №29122017-16 про надання послуг з передачі даних ТВ панелі (надалі - Договір).

У Договорі сторони погодили, що терміни вживають у такому значенні:

- ТВ панель - означає соціологічне дослідження, метою якого є визначення телевізійної аудиторії в цілому та телевізійних аудиторій для кожного окремого Каналу, що бере участь у такому дослідженні. ТВ панель створюється відповідно до умов Договору між Товариством та Дослідником-1 та Договору між Товариством та Дослідником-2 та включає Домогосподарства відповідно до Вибірки; Піплметри, встановлені в Домогосподарствах; Обладнання; Програмне забезпечення для збору та обробки Даних ТВ панелі; Дані ТВ панелі; систему забезпечення безперервного здійснення дослідження;

- домогосподарство - означає одну або декілька фізичних осіб, які ведуть спільне господарство, мають принаймні один робочий телевізор та проживають в одному помешканні, яких залучено до ТВ панелі та забезпечено Піплметром. В Домогосподарстві вивчаються всі особи віком понад 4 роки;

- канали - означає сукупність технічних засобів для трансляції телепрограм українських та іноземних телеканалів на території України (окрім АРК, м. Севастополя та тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.) (незалежно від способу доставки сигналу до Домогосподарства), які досліджуються у ТВ Панелі;

- дані ТВ панелі - дані по ТВ дивленню та дані дослідження проявів телевізійної сітки та реклами;

- дані по ТВ дивленню - інформація про телевізійний перегляд каналів та телебачення в цілому домогосподарствами, залученими до ТВ панелі, їх членами та гостями в форматі, сумісному для завантаження у програмне забезпечення MARKDATA або в форматі іншого програмного забезпечення;

- дані дослідження проявів телевізійної сітки та реклами - означає інформацію щодо дослідження Програм та інформацію щодо дослідження реклами. Дані надаються в форматі, сумісному для завантаження у програмне забезпечення MARKDATA або в форматі іншого програмного забезпечення;

- програма - означає поєднану єдиною творчою концепцією сукупність передач (телепередач), яка має незмінювану назву і транслюється організацією за певною сіткою мовлення;

- персональні дані - означає відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за допомогою якої ця фізична особа ідентифікована або може бути ідентифікована, а саме: адреси, телефонні номери, імена, е- мейли;

- дослідник-1 - компанія, яка здійснює дослідження ТВ дивлення - Товариство з обмеженою відповідальністю АСНільсен Юкрейн (Ідентифікаційний номер 23512369);

- дослідник-2 - компанія, яка здійснює дослідження проявів телевізійної сітки та реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю Комунікаційний Альянс (Ідентифікаційний номер 35289945).

Відповідно до п. 1.1 Договору товариство зобов`язується у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року надати замовнику послуги із передачі Даних ТВ панелі (надалі - послуги ), а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги у строки та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього.

Згідно з п. 1.3 Договору для надання послуг за цим договором товариство має право залучати третіх осіб, а саме: дослідника-1 (компанія, яка здійснює дослідження ТВ дивлення - Товариство з обмеженою відповідальністю АСНільсен Юкрейн ) та дослідника-2 (компанія, яка здійснює дослідження проявів телевізійної сітки та реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю Комунікаційний Альянс ).

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору товариство зобов`язується надавати замовнику послуги, передбачені цим договором, та передавати Дані ТВ панелі замовнику відповідно до умов цього договору.

За змістом п. 4.1 Договору, протягом періоду, вказаного у п. 1.1 Договору, товариство зобов`язується забезпечити надання Даних ТВ панелі замовнику на умовах, визначених в Договорі, у встановлений строк та в повному обсязі; товариство забезпечує надання Даних у такий термін: на перший після трансляції день - попередні дані, та на третій після трансляції день - фінальні дані; товариство забезпечує надання замовнику доступу до Даних ТВ панелі через мережу Інтернет. У випадку неможливості розміщення в мережі Інтернет, Дані ТВ панелі будуть надаватися іншим погодженим з замовником способом і обидві сторони зобов`язуються погодити розумний альтернативний метод передачі Даних ТВ панелі; дані надаються замовнику за умови укладення окремого договору між замовником та товариством на право користування програмним забезпеченням для обробки таких даних; дані по ТВ дивленню в програмному забезпеченні комбінуються з даними дослідження проявів телевізійної сітки та реклами.

Відповідно до п. 8.1 Договору оплата за цим договором здійснюється відповідно до Додатку №1 (Загальна вартість договору) до цього договору.

В Додатку №1 до Договору сторони погодили, що загальна вартість Договору за надання послуг з передачі даних ТВ панелі за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 з ПДВ становить:

- Січень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.01.2018;

- Лютий 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.02.2018;

- Березень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.03.2018

- Квітень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.04.2018;

- Травень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.05.2018;

- Червень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.06.2018;

- Липень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.07.2018;

- Серпень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.08.2018;

- Вересень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.09.2018;

- Жовтень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.10.2018;

- Листопад 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.11.2018;

- Грудень 2018 року: 142500,00 грн, період оплати - до 10.12.2018.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що надання послуг щодо передачі даних щомісячно оформляється Актом приймання-передачі послуг, який за відсутності письмово оформлених заперечень з боку замовника, повинен бути підписаний останнім у 2 екземплярах, один з яких передається товариству протягом 5 робочих днів з дати отримання.

В п. 9.1 визначено, що цей договір набуває чинності з 01.01.2018 та діє по 31.12.2018 включно.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач зазначає, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ним на виконання умов Договору було надану відповідачу послуги на загальну суму 1710000,00 грн, однак, відповідач послуги оплатив лише частково - у сумі 285000,00 грн, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом стверджує, що у спірний період не отримував від позивача жодних послуг із передачі даних ТВ панелі відповідно до Договору. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.2.4 Договору дані надаються замовнику за умови укладення окремого договору між замовником та товариством на право користування Програмним забезпеченням для обробки таких даних, однак, окремого договору на право користування програмним забезпеченням для обробки таких даних сторони не укладали, в зв`язку з чим позивач за первісним позовом і не міг мати доступу до Даних ТВ панелі. Крім того, відповідач вважає, що у позивача були відсутні технічні можливості та відповідні повноваження для надання послуг за Договором, а саме таких як відсутність бази даних домогосподарств, залучених у функціонуванні ТВ панелі; власного обладнання для вимірювань; власної мережі; прав на програмне забезпечення; повноважень на розгляд справ на штучний вплив на результати вимірювань.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Для долучення до матеріалів справи позивачем надано належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі послуг до Договору про надання послуг з передачі Даних ТВ панелі №29122017-16 від 29.12.2017, а саме:

- Акт приймання-передачі послуг №12 від 31.01.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №81 від 28.02.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №149 від 31.03.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №8 від 30.04.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №79 від 31.05.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №160 від 27.06.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №232 від 31.07.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №301 від 31.08.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №370 від 30.09.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №445 від 31.10.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №547 від 30.11.2018 на суму 142500,00 грн;

- Акт приймання-передачі послуг №620 від 31.12.2018 на суму 142500,00 грн.

У вказаних актах зазначено, що послуги у відповідні періоди надані в передбачений Договором термін в повній відповідності з вимогами замовника та замовник не має жодних претензій до товариства за результатами виконання Договору.

У п.п. 8.3.1, 8.3.2 Договору визначено, що підписаний акт приймання-передачі послуг є підтвердженням факту надання послуг товариством у відповідності до умов даного договору та їх прийняття замовником. У разі, якщо замовник не надасть товариству у строк, визначений цим пунктом, підписаного Ату приймання-передачі послуг або письмової обґрунтованої відмови від його підписання, результати наданих послуг вважаються прийнятими замовником без претензій щодо їх об`єму, змісту, якості та строків надання.

Акти приймання-передачі послуг за період з січня по листопад 2018 року на загальну суму 1567500,00 грн підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств. Від імені відповідача акти підписувалися директором ОСОБА_1

Обставин, які б надавали підстави для сумніву у легітимності вказаних актів (таких як відсутність у ОСОБА_1 повноважень на підписання вказаних актів, підробки підписів тощо) відповідач суду не навів.

Доказів звернення до позивача із зауваженнями щодо обсягу, якості та вартості наведених в актах послуг матеріали справи не містять. Натомість, починаючи з вересня 2019 року відповідач почав здійснювати часткові оплати в рахунок вартості наданих у спірний період послуг.

За таких обставин, вищевказані акти приймання-передачі послуг приймаються судом як належні та допустимі докази на підтвердження факту надання позивачем відповідачу обумовлених Договором послуг у період з січня по листопад 2018 року загальною вартістю 1567500,00 грн.

Разом з тим, наданий позивачем акт приймання-передачі послуг №620 від 31.12.2018 на суму 142500,00 грн (грудень 2018 року) представниками відповідача не підписаний, а тому вказаний акт не є належними та допустимими в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказом надання послуг за Договором у грудні 2018 року на суму 142500,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що у січні-листопаді 2018 року позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 1567500,00 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що з ним не укладався договір на право користування програмним забезпеченням, необхідним для обробки Даних ТВ панелі (укладення якого передбачено п. 4.2.4 Договору) і, як наслідок, неможливість надання обумовлених Договором послуг спростовуються наявними у справі документами, а саме: Ліцензійним договором №17 від 01.01.2018, Додатком №1 до вказаного ліцензійного договору, актом приймання-передачі №1-08 від 01.01.2018, актом приймання-передачі №1-62 від 31.01.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору сторони дійшли згоди, що оплата за цим договором здійснюється замовником наступним чином: до 10-го числа кожного поточного місяця, в якому надаються послуги товариством.

Аналогічний термін оплати послуг містить і в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з огляду на приписи ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України та положення п. 8.2 Договору, строк виконання зобов`язань щодо оплати наданих на підставі Договору послуг є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що в рахунок оплати послуг Товариством з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік сплачено позивачу суму коштів у розмірі 285000,00 грн, а саме: 25.09.2018 сплачено 142500,00 грн; 04.10.2018 - 42500,00 грн; 19.10.2018 - 100000,00 грн. Тобто, відповідачем здійснено оплату послуг, наданих у січні-лютому 2018 року.

Доказів оплати послуг, наданих за період з березня по листопад 2018 у сумі 1282500,00 грн відповідач суду не надав.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 1282500,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки факту надання послуг у грудні 2018 року позивач суду не довів, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 142500,00 грн (що становить собою вартість послуг за грудень 2018 року) залишаються судом без задоволення.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 41672,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 87210,00 грн та неустойку у розмірі 507015,00 грн, нараховані за період з 11.10.2018 по 10.10.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлені Договором строк своїх обов`язків по перерахуванню коштів належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом ч. 3 ст. 549 Господарського процесуального кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов`язань з оплати послуг товариства, замовник сплачує товариству неустойку у розмірі 0,1% від суми заборгованості (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня) за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Однак, суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на таке.

Так як суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 142500,00 грн, нарахованих за грудень 2018 року, у зв`язку із недоведеністю факту надання послуг в цей період, підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму відсутні.

При здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано, що відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так само і в п. 10.2 Договору сторони погодили, що замовник сплачує товариству неустойку у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд відзначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був здійснювати оплату за обумовлені Договором послуги щомісячно до 10-го числа кожного поточного місяця, в якому надаються послуги.

Відтак, з огляду на те, що в рамках даної справи позивачем заявлено до стягнення суму пені, нараховану за період з 11.10.2018 по 10.10.2019, пеня за прострочення оплати послуг за січень, лютий, березень та квітень 2018 року та частково за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2018 року нарахована позивачем поза межами шестимісячного строку з дня, наступного за останнім днем, у який відповідні зобов`язання мали бути виконані.

При здійсненні розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як наслідок, позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг за листопад 2018 року, а саме: 11.10.2018 замість належного 13.11.2018.

Крім того, при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

З урахуванням наведеного, за здійсненим судом перерахунком в розрізі кожного місяця надання послуг окремо в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 38088,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 71294,19 грн та неустойка у розмірі 115464,05 грн.

Враховуючи викладене, первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет основної заборгованості у розмірі 1282500,00 грн, 3% річних у розмірі 38088,49 грн, інфляційних втрат у розмірі 71294,19 грн та неустойки у розмірі 115464,05 грн. В іншій частині первісний позов задоволенню не підлягає.

По зустрічному позову.

У зустрічній позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік заявлено вимоги про визнання Договору №29122017-16 від 29.12.2017 недійсним та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік грошові кошти в сумі 285000,00 грн, сплачених на виконання даного Договору.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, Договір №29122017-16 про надання послуг з передачі даних ТВ панелі від 29.12.2017 не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися.

За визначенням ст. 234 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним правочином.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Однак, позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено того факту, що Договір про надання послуг з передачі даних ТВ панелі №29122017-16 від 29.12.2017 було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Так, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

При цьому, якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №910/11559/17, від 01.08.2018 у справі №910/11560/17.

Разом з тим, як встановлено судом, на виконання умов спірного Договору між сторонами щомісячно підписувалися акти приймання-передачі наданих послуг, відповідачем як замовником здійснювалася часткова оплата наданих послуг, тобто сторонами вчинялися конкретні дії на виконання відповідного договору.

Наведене спростовує доводи позивача за зустрічним позовом, про те, що Договір №29122017-16 про надання послуг з передачі даних ТВ панелі від 29.12.2017 укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, та свідчить про відсутність підстав для кваліфікації даного правочину як фіктивного.

За таких обставин, вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору №29122017-16 від 29.12.2017 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Як наслідок, з огляду на недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту недійсності укладеного між сторонами Договору №29122017-16 від 29.12.2017, підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік грошових коштів в сумі 285000,00 грн, сплачених на виконання такого правочину, в порядку ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України відсутні.

Враховуючи викладене, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткового задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Музичний телеканал РУ М`юзік (03040, м.Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 70, офіс №432, ідентифікаційний код 37553649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний телевізійний комітет (04050, м.Київ, вулиця Глибочицька, будинок 40 у, ідентифікаційний код 37553649) заборгованість у розмірі 1282500 (один мільйон двісті вісімдесят дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 38088 (тридцять вісім тисяч вісімдесят вісім) грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 71294 (сімдесят одна тисяча двісті дев`яносто чотири) грн 19 коп., неустойку у розмірі 115464 (сто п`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 05 коп. та судовий збір у розмірі 22610 (двадцять дві тисячі шістсот десять) грн 11 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.03.2020.

Суддя Ю.М. Смирнова