Рішення

від 12.03.2020 по справі 910/19048/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2020Справа № 910/19048/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна гільдія , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛБМ-Київ , м. Київ

про стягнення 131 680,56 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна гільдія (далі - ТзОВ Перша будівельна гільдія /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛБМ-Київ (далі - ТзОВ ЛБМ-Київ /відповідач) про стягнення 131 680,56 грн, у тому числі: 105 154,13 грн - основного боргу, 3 042,82 грн - 3% річних, 4 914,91 грн - інфляційних втрат та 18 568,70 грн - пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого за договором поставки №70 від 25.07.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.01.2020 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна гільдія (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛБМ-Київ (далі - покупець) укладено договір поставки №70, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором.

Згідно п. 1.3. договору ціни на товар визначаються сторонами в накладних на момент передачі партії товару. У випадку здійснення покупцем 100% попередньої оплати за партію товару ціни на товар, встановлені постачальником на момент надходження суми попередньої оплати на поточний рахунок постачальника, при передачі сплаченої партії товару покупцю не змінюються.

У відповідності до п. 2.6. договору покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.3. договору, у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін та діє до 31.12.2018. У випадку якщо жодна із сторін не повідомить іншу про припинення цього договору до закінчення терміну його дії, зазначеного в п. 6.1. договору, даний договір вважається укладеним на таких самих умовах та на такий самий строк (п. 6.1., п. 6.2. договору).

У період з листопада 2018 року по березень 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 105 154,13 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2449202 від 09.11.2018, № 2461201 від 12.11.2018, №2594301 від 28.11.2018, № 2681801 від 06.12.2018, № 2681802 від 07.12.2018, № 2680401 від 11.12.2018, № 126201 від 25.01.2019, № 187001 від 04.02.2019, № 703101 від 29.03.2019.

Проте, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався, відповідно у ТзОВ ЛБМ-Київ виникла заборгованість у розмірі 105 154,13 грн.

09.10.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію на суму 105 154,13 грн з вимогою оплатити суму боргу у семиденний строк з дня отримання цієї претензії. Проте відповідач відповіді на претензію не надав, борг не погасив.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивач також нараховує на суму боргу пеню в розмірі 18 568,70 грн, 3% річних в сумі 3 042,82 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 914,91 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 70, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 105 154,13 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у відповідності до п. 2.6. договору покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок постачальника.

Судом встановлено, що в порушення умов договору поставки відповідач оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у ТзОВ ЛБМ-Київ наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 105 154,13 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ ЛБМ-Київ порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 105 154,13 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 568,70 грн, 3% річних в сумі 3 042,82 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 914,91 грн, нараховані по кожній видатковій накладній окремо.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 4.3. договору у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні втрати, нараховані на суму боргу та встановив, що в їх розрахунках допущено арифметичну помилку, проте, заявлені суми пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суму, обчислену судом.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Як вбачається із позовних матеріалів, ТзОВ Перша будівельна гільдія просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

У відповідності до положень ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем надано договір №2410-1/19 про надання правничої допомоги від 24.10.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням Майстер права та ТзОВ Перша будівельна гільдія , акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.12.2019 та платіжне доручення № 27539 від 03.12.2019.

Так, відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги, правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми на поточний рахунок адвокатського об`єднання. Вартість виконаних робіт (надаваних послуг) з правничої допомоги за цим договором зазначається в додатку 1 до даного договору.

Згідно з додатком № 1 до цього договору вартість наданих послуг складає 3 000,00 грн.

Отже, оскільки в матеріалах справи міститься підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачем надано суду належні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, тому заявлена вимога підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна гільдія задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛБК-Київ (03191, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 6-Д, офіс 43; ідентифікаційний код 41390175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна гільдія (03170, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 9, офіс 2; ідентифікаційний код 39908553) 105 154 (сто п`ять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн 13 коп. - основного боргу, 18 568 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 70 коп. - пені, 3 042 (три тисячі сорок дві) грн 82 коп. - 3% річних, 4 914 (чотири тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн 91 коп. - інфляційних втрат, 1 975 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 21 коп. - судового збору та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук